Життя та діяльність митрополита Петра Могили

Харківський державний університет

реферат

з історії України на тему:

Життя та діяльність митрополита Петра Могили.

Виконала:

студентка

І курсу

ф-ту іноземних мов

групи ЯЄ-12

Коломієць Ольга Андріївна.

Харків - один тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять рік

ПЛАН реферат:

І. Суспільні умови на Україні в часи життя та ДІЯЛЬНОСТІ Петра Могили (перша половина ХVІІ ст.).

ІІ. Історичне значення життя та ДІЯЛЬНОСТІ Петра Могили.

ІІІ. Життя та діяльність Петра Могили:

1. Батьківщина Могил.

2. Встановлення дати народження Петро Могили (версія Олеся Білодіда).

3. Освіта, якові здобувши Петро Могила (версія Олеся Білодіда).

4. Києво-Печерський монастир, Лаврська школа.

5. Краківській сейм, роль, якові на ньом відіграв Петро Могила. Результати сейму.

6. Петро Могила - митрополит київський:

а) затвердження Петро Могили на посаду митрополитом;

б) Софійський собор;

в) богослужебні книги;

г) Ліθоς.

7. Київська колегія.

8. Заповіт Петра Могили.

ІV. Мої думки про значення ДІЯЛЬНОСТІ Петра Могили для розвитку української освіти.

Життя київського митрополита Петра Могили для багатьох людей ще й сьогодні є неабиякий загадкою. Складна и суперечлівою булу частка цього визначний церковного та культурного діяча, что Поліш неабиякий слід в історії Украіни. Про Могилу написано много праць у нас и за кордоном. Его діяльність, як правило, аналізується в трьох аспектах: громадсько-політічному, культурному та релігійному.

Час, у Який живий и діяв Петро Могила, БУВ часом крутого історічного повороту в долі українського народу, зв'язана з національно-визвольний рухом и підготовкою культурно-історічніх умів для СОЦІАЛЬНИХ та просвітніцькіх реформ. ВІН БУВ громадянином у широкому розумінні цього слова. Незважаючі на свою скроню церковних посаду (все ж таки митрополит), Петро Могила НЕ замікався у мурах монастиря, а розумів церкву, як один Із ЗАСОБІВ Політичної й ідеологічної БОРОТЬБИ. З одного боку, як представник легального табору, своєю діяльністю ВІН давав простір для розвитку національно-визвольного руху в Україні, а з іншого - вікорістовував усі свои легальні возможности и зв'язки з річчю Посполитою для Поліпшення долі українського народу. Це булу доладна діпломатічна гра, много кому незрозуміла, можливо, й зараз.

З іменем Петра Могили пов'язане розгортання системи вищої и середньої освіти в Україні та России, яка не просто копіювала західноєвропейські школи, но й могла конкуруваті з ними. ВІН БУВ фундатором и творцем первого в усій Східній Европе ВИЩОГО навчального закладу - Києво-Могилянської Колегії, что стала попередницею Української Академії та Київського Університету.

Однією з важлівіх сторон его ДІЯЛЬНОСТІ булу організація и розвиток кніговідавнічої справи. ВІН Надав работе Лаврської друкарні такого розмахом й гуманістичного змісту, которого не знала досі історія кнігодрукування в Україні. Одним з дере ВІН почав вводіті кнігодрукування Книжковий українською мовою того часу, значний підняв престиж и авторитет слов'янських видань.

Меценат українського мистецтва. письменник и публіцист, ВІН залиша около 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітніцького, філософського та моралізаторського характеру. Зокрема, Йому Належить розробка и обгрунтування обрядів, характерних для життя українського Суспільства того часу, скажімр, ритуалу Вінчання.

Мабуть, Українська православна церква за всю свою Історію не знала постаті більш знатнішої и колорітнішої, чем митрополит Петро Могила. За порівняно короткий час ВІН зумів надаті їй чіткої організаційної структури, підніс освіту духовенства, вісунув ідеал творчого здісціплінованого, чернецтва, здійснів реформу церковного обряду, розроб догматику, забезпечен ее необхідною новітньою теологічною літературою.

Але, Раніш, чем оцінюваті его вчінкі та значення его ДІЯЛЬНОСТІ для православної церкви, України І, звісно ж, українського народу, треба звернути до життя цієї людини, Побачити за якіх умів и обставинних розвивалась ця особистість.

Родина Могил належала до давніх знатних родів Молдавії. Могили вели свой родовід від Муція Сцевола, Чиї нащадки начебто перейшлі з Риму до Греції, а звідті в Молдавська-вольські землі. Правда, в історії є й інше свідоцтво, согласно з Яким Молдавська Воєвода Стефан ІV нарік Могилою герольда Пурігу за его смілівість и відданість, а такоже за ті, что у Битві з угорцями тисяча чотиреста вісімдесят шість р. БУВ добрим пагортом (могилою), на якові ВІН спірався.

Петро Могила - син Молдавська господаря Симеона Могили й угорської принцеси Маргарет. Внаслідок двірцевіх інтріг его батько загінув У жовтні 1607 р. - его отруїлі змовнікі. После смерти батька Петро Могила з матір'ю переїхав на західні українські землі.

А що Стосовно дати народження Петра Могили, то Різні Історики вісловлюють Різні думік з цього приводу. Найбільший біограф и дослідник ДІЯЛЬНОСТІ Петра Могили С.Голубєв встановлює, что петро могила народився 21 грудня 1596 р. Цю дату С.Голубєв встановлює на підставі панегіріків, что Складанний студентами Колегії в день его ім'янін, и де говориться, что ВІН "народився незадовго до свята Різдва Христового, а самє 21 грудня, в день пам'яті київського митрополита св.Петра , на честь которого Йому й дано имя (Петро) "[1]. А Інший історик, науковий діяч и дослідник творчості Петра Могили Олесь Білодід в життя без Публікації "Загадка Петра Могили" надає Нові Свідчення про дату народження митрополита та его освіту. ВІН намагається довести, что про рік народження Петра Могили немає достовірніх данних. Підкреплюючі свою версию тім, что на місці поховання фундатора Києво-Могилянської академії НЕ Було Ніякого надгробка чи могільної плити з написами, На Відміну Від багатьох духовних осіб чи ктіторів, что були поховані в Успенський Соборі и про что є докладні архівні записи. ВІН Переконаний, что монашеське смирення (за свідченням сучасніків, Петро Могила даже осів на тілі волосяніцю, щоб пріборкуваті свою плоть) Було причиною того, что ВІН БУВ похований як рядовий чернець, під фундаментом собору без жодних Напис на місці поховання. 1718 року страшна Пожежі зніщіла ряд будівель на территории Києво-Печерської лаври. Вона НЕ пошкодувала й Успенського собору. Вогонь зжер Лаврська бібліотеку, превратилась в попіл усі церковні архіви. Зрештою Будівлі й собор з часом відновілі. Сам Петро І пожертвував на відбудову Лаври солідну суму грошей. А від Бібліотека й архіви ПІШЛИ від нас назавжди, особливо ті РЕЧІ, что існувалі в одному прімірніку. Альо це так, доречі. Спіраючісь на свои дослідження, О.Білодід приходити до висновка, что Петро Могила народився у 1 574 году (Білодіду довелося проробіті тітанічну працю, розбіраючі старовинні письмена, щоб з'ясувати це). Архімандрітом Києво-Печерської лаври ставши у 54 роки, митрополитом Київським - у 59 років и помер на 73 году свого життя. Підтвержує це Олесь Білодід и тім, щопортреті Петра Могили, что зберегліся до наших днів, особливо тієї, что на фресці відбудованої ним церкви Спаса на Берестові зображують людину Вже Досить похилого віку.

Ця встановлен дата народження додає могилі 22 роки життя, а це значить, что київський период своєї ДІЯЛЬНОСТІ ВІН розпочінав НЕ Молода людина, а Вже маючі всі необхідні для цього дані. За плечима у Молдавська воєводіча були довги роки навчання в універсітетах Західної Європи та військова служба. І сумніві в цьом, на мнение Олеся Білодіда, Муся Самі собою відпасті.

Такоже О.Білодід вісловлює ряд думок про неточність Деяк свідчень Стосовно освіти Петра Могили. ВІН пише, что всі досліднікі сходилися на тому, что П.Могила МАВ блискучії західноєвропейську освіту й своею вченістю та прогресивний подивиться набагато віпереджав своих сучасніків.

Де ВІН ее здобув?

Через Відсутність точних Даних относительно цього ряд дослідніків вісуває Різні гіпотезі. Самперед врні базуються на тісніх и дружно зв'язках сім'ї Могил зі Львівським братством та его школою, на традиції аристократичність родин Молдавії та Польщі посілаті своих дітей на навчання до західноєвропейськіх УНІВЕРСИТЕТІВ. Панегірісті відзначалі, что Петро Могила з дітінства виявило велику любов до науки, а М.Смотріцькій свідчів, что ВІН у юнацькі роки Вже знав грецький й латинську мови.

Хоч ніякіх документальних Даних про це немає, но почти всі біографі П.Могили більш-Менш одностайні в тому, что початкова освіту ВІН здобув у Львівській братській школі, а закінчив ее у закордонний універсітетах. Альо при конкретізації думки про закордонний освіту Петра Могили у західноєвропейськіх странах через брак достовірніх Даних знову вінікалі різнорідні здогаді. Відомій біограф Петра Могили С.Голубєв, спіраючісь на пануючій у ті часи звичай посілаті своих Синів "для завершення освіти в Колегії та університети за кордон", на "самий уклад освіти П.Могили и віпліваючій зцього характер его діяльності", а такоже на ті , что "П.Могила БУВ знавцем західноєвропейської літератури, дуже високо цінів освіту, здобути в закордонний школах", та Свідчення, что "в Україні шлюб освіти духовенства и Відсутність належно навчання молоді дуже шкодить православію" і Єдиним дійовім засоби для виправлення цього зла Було перенесення на руську ниву західної науки, - твердить, что "нельзя відмовіті у вірогідності Даних про ті, что П.Могила відвідував західноєвропейські навчальні заклади" [2]. Румунські досліднікі І.Міхалческу и К.Ербічану у своих тверджень були більш конкретними. Смороду прямо веазувалі на Паризька Сорбонну. Про навчання Петра Могили у Франції писав В.Щурат, зазнаючі, что київський просвітітель Навчався у відомому єзуїтському коледжі Ла Флеш ( "La Flèche"), слухав там лекції у патера Варона разом з майбутнім видатних філософом Рене Декартом. В.Щурат своє тверджень вісуває на підставі одного листа Латинська мовою, знайденого у церковному Архіві села Береська під Ліском Перемиської дієцезії, что має назви "Magna ars disserendi de qualibet materia." ( "Велике мистецтво Пояснення матерії"). Лист цею БУВ написаний у ХVІІ ст., И его невідомий автор, стаючі на захист Петра Могили Зазначає: "Per summum nefas vituperatur. Varonem enim praeceptorem habebat eminentissimum "(" Великий гріх лаяти его. Бо найславетнішій Варон БУВ его вчителем "). Намагаючися якось перекинути МІСТОК между Петром Могилою и Варон та Р. Декарта, В.Щурат пише: "Може й патріотичні мотиви велить біографам подаваті П.Могилу за учня Паризької Сорбонни - того Могилу, что после смерти свого батька, опускаючі Францію, МІГ мати найвищу 12 літ віку "[3].

Оскількі документальних свідчень про життя Петра Могили дуже мало, вважаю за необхідне навести уривок з книги знатного київського історика С.Голубєва "Київський митрополит Петро Могила та его сподвижники". "Після ПОВІДОМЛЕННЯ про долю в Хотінській Битві біографічні Свідчення про Петра Могилу до посвяти у сан Києво-Печерського архімандріта стають дедалі рідшімі й урівчастімі. На їх Основі можна вівесті лишь один Досить вірний Висновок: после смерти свого опікуна С.Жолкевського Могила задумавши переселітіся з Бельського воєводства и у зв'язку з ЦІМ звертає Рамус на Київську область. ВІН начинает часто відвідуваті Київ, де у тій годину мітрополічну кафедру Займаюсь его друг, а може й наставник Іов Борецький, и купляє в околицях міста помістя. Часті стосунки з Борецьким НЕ полішаються без впліву на Релігійні погляди Могили, Який почав брати діяльну участь у справах для віри. Ця доля скоро досягає Величезне Розмірів в наслідок послідуючій за ЦІМ суттєвій зміні у долі Молдавська воєводіча. Розуміємо вступ его на Києво-Печерська архімандрію ". После смерти 21 березня тисячу шістсот двадцять сім року Печерського архімандріта Захарія Копистенського на Цю посаду оказался ряд претендентів. Але, незважаючі на це, хоч и незначна кількістю голосів, перевага булу Надал Петрові могилі. У 1628 р. польський король

Сігізмунд ІІІ затвердивши Могилу на Цій посаді."Новий архімандріт, - отмечает у своєму Нарисі про нього М.Костомаров, - зразу ж виявило свою діяльність на Користь монастиря, завів нагляд над священнослужителями у селах Лаврська маєтків, малограмотних наказав учити, а вперто и своєвольніх піддаваті наказание: оновив церкву, чи не шкодував витрат на прикрашені печер, підпорядкував Лаврі Пустинно-Миколаївський монастир, заснував Голосіївську постінь, побудував за свой рахунок при Лаврі богодільню для жебраків и задумавши заводіті при Печерському монастирі вищу школу ". На тій годину повернулася з різніх УНІВЕРСИТЕТІВ Європи послані ним, ще у его Перші дні перебування в Лаврі, юнаки, Які утрімуваліся за кордоном Власний кошт Петра Могили. Смороду й стали его дерло помічнікамі в организации якісно новой системи освіти в Києві. Так Було Відкрито в Лаврі школу, яка відразу ж стала набагато авторітетнішою за Богоявленський (Братське) училище. Воно в Цій конкуренції могло загинуть. І це стрівожіло високих духовних осіб, Які справедливо вважаю, что училище треба Зберегти. Смороду звернули до Могили з Проханов порятувати навчаліній заклад. Архімандріт решил об'єднати школу з училищем. У такий способ творівся найавторітетнішій центр освіти в усій Україні. Сам Могила віділів Власні кошти, на Які Було збудовано один з Навчальних корпусів на Подолі, утрімуваліся викладачі й школярі.

Викладання у Лаврській школі велося латинську та польською мовами, и створювалась вона за зразки польських шкіл ВИЩОГО типу - колегій. Всього в ній навчаюсь понад 100 учнів. Однако Було чимало труднощів и незгод. З самого качана Печерська-лаврські інокі виступили проти Надання школі приміщень, Які, до речі, відбіраліся самє у них. Втім Могилою цею Опір БУВ Знищення скоро: Він покарав незговірлівіх іноків, усунув упертого ігумена Арсенія й, поставивши нового, уладнав з ним згідну зі своими передбачення дело.

Та Щойно розпочалося навчання, як вініклі Нові ускладнення. Київське братство, козацтво піднялі питання про об'єднання Київської братської школи та лаврської. Напрікінці 1631 року 32 братчики Київського Богоявленського братства склалось акт, у якому Могила назівався старшим братом, охоронцем и пожіттєвім опікуном братства. Прохання братства підтрімав и новий митрополит Ісайя Копінській. А 12 березня одна тисячі шістсот тридцять дві р. до Петра Могили звернув гетьман реєстровіх козаків Іван Кулага-Петражіцькій з "Листом військовім", у якому просив об'єднати школи, обіцяючі зі свого боку їх "твердо захіщаті, охороняти й за них до самої смерти стояти". Вірішілі об'єднати школи в одну, яка получила Назву Києво-Печерської Колегії. Петро Могила за Згідно братства ставши ее "старшим братом", "довічнім охоронцем и наставником".

Міні годину, и колегія стані на честь Могили - Києво-Могилянська,

а Згідно и академією, яка відіграла найвізначнішу роль у розвитку освіти й науки як в Україні, так и в России. А тоді, Навесні тисячі шістсот тридцять дві р., Студенти-Ритори Заснований Могилою "гімназіума" склалось и піднеслі Йому на Великдень панегірік "Евхарістірон, або вдячність Петру могилі", у якому прославляли Могилу як первого, хто дав православній науке, "досі безплідній", Справжня вченість.

Між іншім, культурна й освітня діяльність Петра Могили НЕ обмежувалася лишь турботою про Київську колегію. Саме за его участю були відкриті Колегії у Вінниці, Кременці, Гощі. Много зусіль доклалися ВІН и до розвитку кніговідавнічої справи в Україні.

У квітні тисяча шістсот тридцять два року помер польський король Сігізмунд ІІІ. У Кракові збірався сейм, на якому мало розглядатіся питання про его наступником. Старий и хворий митрополит Київський Ісайя Копінській НЕ МІГ руйнує в таку далеку дорогу. Рада ВИЩОГО духовенства решила послати від себе на сейм П.Могилу. Прібувші туди, архімандріт Києво-Печерської лаври заявивши від імені Всього українського народу, что київська депутація НЕ братіме участия в сеймі, если Негайно НЕ буде прийнятя решение про повернення православних усіх захоплень у них уніатамі монастирів и церков. После трівалої Дискусії сейм змушеній БУВ вінесті таке решение. Ось что Зроби одна людина, яка мала незламну силу Волі, гнучкий розум и знання діпломатічної справи. Княжич за походження, мало МАВ Собі суперніків за виховання, БУВ зразки ревної відданості в вірі й православ'ї - только один Могила МІГ на тій годину так невтомно боротися и так Переможне війт з подобной нерівної БОРОТЬБИ.

Як Козацькі посли, так и Делегація духовенства на чолі з Петром Могилою виявляв неабиякий Активність на сеймі. Щоб Забезпечити Собі більшість, королевич Владислав Склаві Спеціальний матеріал, у якому пропонувалося вірішіті Козацькі питання, віддаті Православної Київську мітрополію, повернути всі ее маєтки, монастирі й даже Львівське єпіскопство.

Однако ВІН МІГ набути сили лишь после затвердження "елекційнім" сеймом. На ньом й Почаїв й основні дебати, что доходили мало не до бійок, особливо, коли в Суперечка встрявалі козаки. В діаріуші князя А.Радзівілла тисяча шістсот тридцять два року позначають: "У понеділок (15 жовтня) козаки на сеймі говорили про унію з презірством, робілі Тисячі протестів и погрозив и при цьом заявили: нехай Республіка не доводити їх до відчаю ... Тут є много попів та других схизматиків, Які розпалюють ворожі партии. Ми застосовуємо проти них всі наші намагання, но до сих пір становище Досить важко ... "

Говорячі про попів, Радзівілл, очевидно, МАВ на увазі делегацію православного духовенства на чолі з Могилою. ВІН Дійсно разом з Адамом Киселем, Лаврентієм Деревінськім и Воронич Постійно виступала на засіданнях сейму, захіщаючі православних, и даже особисто звернув до новообраного 13 жовтня короля Владислава. Тієї, зважено на сітуацію, задовольнів їх прохання, видавши "диплом", Яким гарантував більші права и вигоди, чем ті, что були зазначені в "Меморіалі".

"Диплом" надававши повну свободу переходу як з православ'я в унію, так и з унії в православ'я. Київський митрополит МАВ, як и Ранее, вісвячуватіся від Константинопольського патріарха. Віддавалась Луцька єпархія, запроваджувалася нова у Мстіславі, заборонялося чинити Всілякі образи православним людям.

Коли Петро Могила разом з брацлавським підсудком Михайлом Кропивницька віталі Владислава з обраних, то дякувалі Йому за решение, підкреслюючі: "Розумна поглянув ти на наші прохання и справедливо Розсудів їх". Тім годиною козаки и православне духовенство, очевидно, інспіроване однодумцями Петра Могили, в один з останніх днів сейму, зібравшісь разом, прийнять решение усунуті від мітрополії Ісайю Копінського як людину престарілу й хворобліву. Тут же, у Варшаві, митрополитом Було звертаючись Петра Могилу. Правда, на випадок, коли б король не побажав затвердіті Могилу митрополитом, Було звертаючись й Іншого кандидата - Вінницького підстаросту Михайла Ласку, чия мати - Гулевічівна - віддала свою землю під Київську Братського школу. Були такоже обрані на єпіскопію Луцьку - князь Олександр Пузін, на Мстиславська - ігумен Віленського Святодухівського монастиря и ректор школи при ньом Іосіф Бобріновіч.

12 березня 1633 року Владислав затвердивши митрополитом Петра Могилу и видав йому "прівілей" на це. При цьом король відзначів, что добро знає Могилу, "коли тій БУВ ще у" світському званні "і коли" на очах его воювали проти головного ворога Польщі Османа, царя туркцького ". Королівською грамотою могилі віддавалася Києво-Софіївська церква, утрімувалася за ним и Києво-Печерська архімандрія, доручався нагляд за Пустинно-Мікільськім монастирем.

Невдовзі Було отриманий Благословіння й патріарха Константинопольського, причому патріарх надававши новому митрополиту звання "Екзарха святого Константинопольського трону".

Настанови Петра Могили митрополитом у Києві віклікало Незвичайна радість. Учні братської школи Складанний Йому гімн и панегірікі. "Коли б ти задумав, - говориться до него в прівіті, - відправітіся з Києва до Вільна и до країв українських и литовських, з Якими радощі зустрілі б тобі ті, которими наповнені суди, темніці й Підземні в'язниці за непорочну віру східну !? "Друкарі Присвятої Йому віршовану брошуру, что надрукували під заголовком" Евфонія веселобремячая ".

После наставлення митрополитом Петро Могила з новою силою розгорнув сподвіжніцтво як у Галузі церковній, так и освітній, будівнічій, кнігодрукування та ін.

Самперед после повернення до Києва ВІН звернув Рамус на вилучення в уніатів й упорядкування давньої руської святині - Софійського собору. После "хозяйнування" уніатів ця велична будова превратилась в пустка й поступово руйнувалася. Дерло ділом митрополита Було надаті церкві св. Софії величавого виду и посвятити ее для богослужіння; ВІН називається ее "одинокою украшением православного народу, головою и матір'ю всех церков". Петро Могила намагався відновіті давно святиню Києва и вместе с тім оживити в Народі Споминки старовини. Таким чином, ВІН відновів церкву св.Василія; з Руїн Десятінної церкви поставивши нову камінну церкву, а підчас тих робіт найшов у землі домовину св.Володимира и переніс ее до Печерського монастиря, щоб люди могли ее поклонитися, відновів такоже стару церкву Спаса на Берестові.

Петро Могила звернув Рамус на ті, что в церковні богослужебні книги, Якими тоді корістуваліся в південній та західній Русі, вкралася неправільності й суперечності. Це Було тоді тім гірше, что противники православ'я Вказував на Цю обставинні, як на слуба сторону й стверджував, что в православнім богослуженні нема одностайності: в одній Книзі про орден и сам предмет могут буті одні вислови, а во второй - зовсім інші, и КОЖЕН священик может вжіваті того або Іншого способу. Цім противники намагалтся доказат, что церква, що не маючі одного голови, чи не зможу дотріматіся правільності в своих богослужбових книгах, а тім самим звертали на конечність підчінітіся папі, як єдиному Голові. Могила ухваливши, щоб у майботньому богослужебні книги не давали в друк без перегляду й порівняння з грецьким першотворамі и без его благословення. ВІН займався їх перегляду сам особисто.

Петро Могила дуже дбав, щоб завести одностайність у православнім богослуженні, щоб священики як слід віконувалі свои обов'язки, та щоб поправити їх моральність. Для цього у 1640 р. Могила призначивши собор у Києві и на цею собор призвал НЕ только духовних, а й світськіх людей, записаних в братствах; после его подивиться на склад Церкви, світські люди малі право голосу у церковних справах для. "Наша церква, - писав Могила в своим окружнім Посланні, - лішілася недоторканих в догмах віри, но дуже попсована что до обічаїв, молитов и благочестивого життя. Много православних, ходячи на богослужіння іноверців и слухаючі їх науки, заразилися єресю, так что Важко розпізнати: чи смороду справжні православні, чи только так назіваються? Інші ж, чи не только світські, но й Духовні, просто покинули православ'я и перейшлі до різніх безбожно сект. Духовний и Чернечий стан потрапивши у негаразди; недбалі настоятелі НЕ стараються что до ладу и зовсім ухилу від прикладу давніх отців Церкви. У братствах покинули Ревність и звичаї предківські; КОЖЕН Робить, что хочет. "Могила заявляв, что ВІН бажає повернути українську церкву до давнього благочестя, и думав, что цього можна досягті собором духовних и світськіх людей. Дії того собору не дійшлі до нас, та мабуть результатом его Нарад явилося нове видання "Требника" в 1646 р. Цей "Требник" - подрібній збірник богослужень, Довгий служив провідною книгою цілій России и відомій під назв "Требника Петра Могили". В "Требнику" могила не обмежівся только виклад молитов и обрядів, а ще Додав до него Пояснення й повчання, як поступат в різніх сітуаціях, так что цею "Требник" служить не только провідною книжкою для відправи служб, но щей МАВ значення научної книги для духовенства. Ціль книги віражах у вступі, де сказано: "Книга ця печатається НЕ только для того, щоб священики в своих парафіях шкірного дня, іменно ж у неділю й дні свят, читали й пояснювалі его своим прихожанам, но кож, щоб світські люди грамотні вчились таким способом християнської науки, щоб родітелі вчились своих дітей, а Володарі підвласніх Собі людей, а токож щоб у школах усі вчителі велілі своим учням вчитись Цю книжку напам'ять ". Цей катіхізіс способом свого викладу послужив взірцем для усіх катіхізісів пізнішіх часів. ВІН виложених в харчуванні и відповідях и складається з трьох частин: в першій розбірається символ віри после Членів, во второй - молитва Господня, в третій - заповіді.

У 1644 р.Могила написавши твір "лi θоς", Який складався з трьох розділів: в Першому обговорюються тайни й обряди, в іншому - церковний статут, в третьому - две Головні догматічні різниці между східною й західною церквами: походження святого Духа и Верхівні начальство папи. Взагалі, з оглядом на значення обрядів, Могила відрізняє єственні Головні ознаки від Додатковий. Єственнімі ВІН назіває ті, что при всяких змінах форм ма ють лишитися непохібні, смороду містяться:

- в матерії;

- в форме або слові;

- в інтенції (намірі) того, что відправляє службу Божу (богослуження).

Таким чином в тайні Хрещення вода ставити матерію, віголошення слів: "Хрест на имя Отця, Сина и святого Духа" - форму, Внутрішній Намір або бажання того, что сповнює таємницю, Щоби звесті ласку св. Духа - інтенцію. Зовсім так само в літургії єственну часть ее становляться, кроме внутрішнього н а м и р у священика: Матерія, тобто хліб и вино, и форма, тобто освячуючі ее слова Спасителя: "Прийміть, їжте й пийте від неї усі". Весь лад богослуження, в котрих прібрані або влучені єственні ознаки, может змінятіся в різніх церквах. Відповідно до місцевостей, давніх звічаїві переказів, могут існуваті всякі обряди. Обряди могут в одній и тій самій церкві после потреб годині змінюватіся, доповнятіся й скорочуватіся, та не інакше, як на основе соборів. КОЖЕН священик, зокрема, повинен точно Виконувати всі, что постановляють богослужебні книги, прійняті в тій годину. Такий БУВ погляд знатного митрополита на весь лад зверхньго богослуження. ВІН завзято виступали проти римської церкви, но зовсім НЕ з причин різниці богослужбового ладу, а за ее догматічні похібі, между Котре Перше місце займає признання абсолютного голови в особі римського папи.

Як только Петро Могила зайнять посаду митрополита, ВІН реформував Київську Братського школу в колегію, заснував одному школу у Вінніці и завів при кіївськім братстві друкарню та підчінів їх кіївьському мітрополітові. Цім Було порушено стародавній розпорядок патріярха Теофана, после якого київське братство підлягало только патріярсі. Альо це Було віправдано Зроблений змінамі: Заснування монастиря и зміною школи на колегію, и тім, что колегію и монастир підтрімував на свои Власні кошти Петро Могила. Монастір МАВ тісній зв'язок Із колегією. У ній містіліся только монахи-наставники, їх всех Було взято з Печерської Лаври. Як Вже говорилося, Могила підтрімувал колегію й монастир за власний кошт: переписавши на них две Лаврська волості, подарували Колегії своє власне село Позняківку, кроме цього годину від годині давав Грошові підмогі на Будівлі й гроші для вчителів й учнів. За его прикладом и Проханов, записана в братство шляхта допомогала Колегії всякими дарами и щорічно вибирала старостів з-поміж себе для нагляду й допомоги в підтрімці. Колегію Було утворено за зразки тодішніх вищіх европейських шкіл, с помощью свідомих духовних осіб, а такоже світськіх людей, котрі б могли пільнуваті правоти східної церкви и своєю освітою стати на Рівні з тимі, від кого смороду повінні були охороняти права своєї церкви дорогою закону й втолоковування . Ідеалом Могили БУВ такий український чоловік, Котре бі, зберігаючі свою віру й свою мову, водночас рівнем своєї освіти и своими духовними здібностямістояв на Рівні з поляками, з Якими частка зв'язана его в державних відносінах. До того ідеалу прямувалі й спосіб виховання й навчання, прійняті Могилою.

З наукового подивимось колегія ділілася на две конгрегації: Вищої и нижчих. Нижчі Конгрегація в свою черга ділілася на Шість класів: ф а р а або а н а л ь о г и я, де вчились одночасно читати й писати тьома мовами: слов'янською й грецький; и н ф и м а - клас початкових відомостей; за ним клас г р а м а т и к і и клас з і н т а к с и м і: в обох класах навчаюсь граматичний правил трьох мов - слов'янської, латінської и грецької, пояснювалі й перекладав всякі твори, робілі мовні Практичні вправо, Вивчай катіхізіс, арифметику, музику й нотний спів. Далі - слідував клас п о в и з и ї, де Викладаю поетику и писали всякі Можливі Вправи у віршованні, як по-русски, так и латинську. За Поетика слідував клас р і т о р і до і, де учні вчились складаті Промови. Вищої Конгрегація Складанний з двох класів: ф и л о с о х и ї, якові Викладаю после Аристотеля, пріладженого до викладання у західніх Латинська провідніх книжках, и поділялася на три части: логіку, фізику (теоретичне тлумачення явіщ природи) и метафізіку. У цьом класі навчаюся такоже геометрії та астрономії. Іншим найвищу класом Було

б о г о з л про в і є. Его Вивчай после системи Томі Аквіната. У цьом ж класі Викладаю гомілетіку й учні тренуваліся в написанні проповідей.

Усі науки, за віключенням слов'янської граматики й катіхізісу, Викладаю Латинська мовою. Учнів прімушувалі НЕ только писати, но й раз-у-раз Говорити цією мовою, даже поза колегією: на вулиці, вдома. В ціх цілях для учнів нізшої конгрегауії були відумані Довгі листи, вложені в покровець. Хто сказав що-небудь не по латинськи, тому давали цею лист, впісувалі туди имя учня, что провінівся. Учень носів цей лист, доки НЕ МІГ віддаті его кому-небудь ІНШОМУ, хто говорів не по латинськи. Першість, что надавали латінській мові, после Заснування Колегії, навело на неї небезбечну бурю. Між православними розійшлася чутка, что колегія неправославних, что наставники ее, віховані за кордоном, заражені єресю, что в ній вікладають науки по провіднім книжкам іновірців. Навчають найбільше латинська мовою, мовою іновірців, а чинять це тому, щоб відвесті молодь з дороги віріїхніх батьків! Громада легко прісвоювала Собі подібні погляди. Люди звіклі до тої гадки, что Латинська мовою відправляють богослуження и говорять вороги їхньої віри, Ксьондз, и тому вважаю вівчання тієї мови неправославних ділом. Могила МАВ Чима протівніків, но це були невчені й негідні свого сану попи, велику Кількість якіх ВІН усунув з їхніх Місць. Кроме того і не спріялі Йому всі прихильники Ісаї Копінського, Котре, як видно, сам говорів про неправослав'я свого суперники, что усунув его з метрополії. Лиха слава про Петра Мтогілу и его науковий заклад ширше между козаками, Які були Готові жорстокости розправітіся з тимі, кого вважаю ворогами віри. І действительно - діло дійшло до того, что одного разу ватага народу, під проводом козаків, почти накинулася на колегію, бажаючих спалити ее и повбіваті наставніків. "Ми, - писав опісля Сильвестер Коссів, тодішній префект Київської Колегії, - вісповідаліся й чека что нами станут кормити Дніпрових осетрів, та на щастя Бог, бачучи нашу невінність и піклуючісь про Просвіту українського народу, розігнав хмару пересудів й просвітів серця наших земляків. Смороду побачим в нас справжніх Синів православної церкви. І з того часу поселенці Києва та других міст НЕ только перестали нас ненавідіті, но стали щоразу віддаваті более своих дітей и велічаті нас Геліконом и Парнасом ". Ця Подія, что загрожувала Колегії, трапи у 1 635 году. В ТІМ самім году, коли минула небезбека, Сильвестер Коссів видав твір "Екзегезісї або Апольогію Кіевскіхї школї", в ньом ВІН захищали способ навчання, чинний в Колегії. Першість, что надавали латінській мові, віправдовувалі в очах Петра Могили и наставніків, якіх ВІН звертаючись за тогочасної обсавін. Українці, что навчаюсь в Колегії, жили під польським володарством и готуваліся до життя в суспільстві, пронизаний польським ладом и польськімім подивимось. У цьбму суспільстві панували и Глибока укорінілася думка, что латинська мова є найголовнішою Ознакою освіти, и хто краще володіє Латинська, тієї гіднішій кликати освіченою ЛЮДИНОЮ. Українське шляхетство у тій годину дуже Квапіл позбутіся своєї народності, тому что русини-українці НЕ були у Великій пошані в поляків. Ті, що переходили в католицтва, з гордістю вважаю себе поляками. Щоб усунуті це, українцям, Які зберігалі свою віру й народність нужно Було прісвоїті ті звичаї и ознаки, Які давали право на Пошани, яка лічіла освіченій людіні. Латинська мова в тодішніх суспільськіх гуртка булу, звісно, ​​що не только для релігійніх суперечок з католиками, тому что у ті часи про "високі" предмети говорили інакше, як Латинська мовою, латинська мова вживалася у судах, сеймах, сеймиках и на всяких Громадського сходінах . У Колегії учні навчаюсь й тренуваліся Латинська мовою, нею проводились класові й публічні диспути. Тому одна сторона наволділа Різні протівні православ'я докази, что були тоді в ззвічаю у католиків, друга заперечувала їх и обороняла православ'я. Таки диспути НЕ обмежуваліся только предметом віри, но простягається й на всякі філософічні предмети. З организации діспутів ми бачим, что Могила намагався віставіті проти католицтва учених и Зручне борців за українську церкву, что вмілі б поражатся ворогів їхньою, власною зброєю. Відповідно тім практичним Подивимося, Петро Могила Надав такоже цею Схоластичність характер усій Науковій освіті, что набирати молодб в Колегії. Головного особлівістю Схоластичність способу науки, что існувала в західній Европі в Середніх віках і ще панували в ХVІІ ст., Було, что під наукою розумілі НЕ Стільки Кількість и ОБСЯГИ предметів, підлягаючіх вівчанню, скільки форму або способи, что служили для правильного Расписание, отношений і значення предмету. Мало знати та гарно вміті користуватись малімо запасом знань - це булу мета освіти. Звідті нескінченій ряд формул, зворотів и класіфікацій. Цей способ, як показавши віковій досвід, мало допомагать розповсюдження наукових предметів и давав змогу так званому вчений пишатися своєю мудрістю, коли ВІН, насправді, БУВ зовсім нгеуком або марнував час, праця и здібності на Вивчення того, что Було мало прігідне для життя и краще Було б зовсім забути. Тай цею способ, при всех своих великих недоліках, МАВ але І добру сторону в свой годину. ВІН прівчав голову до розумово процесса, служив, так Сказати б, розумово гімнастікою, что готувала людину займатіся предметами знання з Науково правільністю. Чи не можна Сказати, Щоби в західній Европі в часи Могили НЕ Було Вже Іншого способу науки, других зрозуміти относительно знання, но ЦІ засновки новой освіти, що так Швидко і блискучії повели розум людський до великих винайдення в обсязі природних наук и до яснішого подивиться на спожи розумово и матеріального життя, були Далекі и почти НЕ торкає тодішньюї Польші, дарма что ще сто років тому вона булу батьківщину краєм Коперніка. Для Петра Могили це Було зовсім природньо Зупинити на ТІМ способі навчання, что панували в краю, де ВІН живий и для которого готував своих українських пітомців. Тім более, что способ цею после его перегляду відповідав его найбліжчій задачі: виховати поколение оборонців української віри й української народності в польській громаді.

После подивиться на Просвіту, освіта, что давала колегія Могили, винне здаватіся дуже одностороннім: учні, что скінчілі курс в Колегії, не знали Законів природи настолько, Наскільки смороду були відкриті й досліджені тодішнімі передових вчений на Западе; мало свідомімі смороду були и в географії, історії, науке права. Та доволі Було й того, что смороду стояли не нижчих освіченіх поляків. Та щоб кроме того оцініті ще й важлівість зробленої Петром Могилою Зміни в розумовім жітті українського народу, треба поглянуті на тій стан, в якому перебувало розумово життя на Україні до того, и тоді его заслуга покажеться вельми значний, и успіх его заходу безмірно важлівім у своих наслідках. В краю, де в течение віків панували умови ліннощі, де шірокі верстви народу перебувалі з Огляду на свои Поняття почти в первісному стані, де Духовні одінокі провідники которого-небудь розумово світла махінально и Недбаєв віконувалі обрядові форми, які не Розуміючи їхнього значення, чи не малі Поняття про єство релігії, де прийомів только слабі початки освіти, прідушувані нерівною Боротьба з чужінськім и неприязнь ладом освіти ... В краю, де нас немає, русский віру и даже українське походження напятновувалі друку темряві, нечемності негідності з боку пануючого племені - в ТІМ краю нараз з'являються сотні українських молодців Із здобутком тодішньої освіти, и смороду НЕ соромляться назіватіся українцями, смороду віступають Із здобути наукою для оборони своєї віри и народності!

Хоча київська колегія надавала предпочтение латінській мові Із Шкода грецької.Все таки вона працювала й над розвитку української мови й пісьменсіва. Учні віроблялі проповіді українською. Ті, що виходом з Колегії у сані священників, могли навчать народ, а братськім монастирі не минула ні одна святочна служба, коли б незчісленному народові, зібраному в храмі, не кажучи б проповіді б або не пояснювався катіхізіс православної віри. Проповідування з того часу стало звичайна явіщем в українських церквах, у Московщіні проповідб булу явіщем почти нечуванім. Учні Київської Колегії Займаюсь такоже віршованою літературою и малі до неї особливе вподобання, но после польських взірців писали сілабічнім розміром, як виявило, зовсім НЕ відповіднім природі української мови, что до Наголос. Головний же недолік тодішніх віршопісців- це ті, что смороду розумілі під поезією только форму, а не Зміст.

Учні Складанний святочні вірші найбільш на Різдво Христове и співали, ходячи по будинках. ЦІ верші переймаюсь и зберегав даже народ, хоч смороду й різко відрізняються від народних святочних пісень своєю незручністю, дівоглядністю и недостачі поезії. Проби учнів Київської Колегії в драматічній поезії малі велике значення й Важливі Наслідки, тому что смороду в Майбутнього стали Зародження українського театру. Початок драматічної поезії в Києві Було покладено "вертепами". Так звали маленькі переносні театри, Які учні носили з собою, переходячі з хати до хати на свято Різдва Христового. У тих театрах дійовімі особами були ляльки, а учні за них розмовляю. Предметами вистав були Різні події з іторії Різдва и молодості Христа. Такі вертепи існувалі дуже довгий, І, мабуть, у Давні часи смороду мало чим відрізняліся від пізнішіх. Кроме вистав релігійні, у вертепах (як можна здогадатіся з прикладу пізнішіх часів), для забави глядачів, представляли Різні яви з народного щоденно життя.

За цією первісною формою слідувалі "дійства" або вистави, взяті з священної історії, де з'являлись Різні уособлені Поняття. Такі вистави найбільш популярними були в єзуітів, а потім Вже перейшлі до Київської Колегії.

Мова, Якою писали тоді учні Київської Колегії свои проби, булу дуже Віддалена від живої мови народної и булу мішаніною слов'янської мови з українською и польською, з великою кількістю різніз вісокопарніх вісловів. Треба відмітіті, что после Петра Могили книжкова українська мова Почаїв потроху відчіщуватіся від польонізмів, и віроблялася нова книжна мова, что послужила основою нінішній російській мові. В українських комічніх творах мова книжна набліжалася до мови народної української.

Вороги православ'я шкірного випадки намагались делать Колегії всяке хвацько. У 1640 году Могила в своім універсалі скаржівся на ті, что "наміснік київського замку, потакуючі злобі ворогів Колегії, навмісне наславши свого повновласніка, Який порозумівся в корчмі з Деяк іншімі людьми и напавши на учня Гоголевського, вінів его у якійсь поганій делу, а наміснік без Подальшого слідства Катувал його ". Це Було Зроблено з тім наміром, щоб учні, наляканні подалі розслідуванням. Розбігліся. Ця Подія булу настолько важліва, что Петро Могила БУВ пріневоленій їхати на сейм и просити від польського правительства провного захисту для своєї школи.

Вже тоді Петро Могила, як ВІН сам писав, Втрата більшу часть свого майна. Воно пішло н а уладження школи й церкви. Его власність и власність Печерського монастиря з трудом могли пріспорюваті доходів на Утримання Колегії, тому что смороду були спутошені то набігамі татарськими, то межіусобіцямі з козаками. Отже митрополит БУВ пріневоленій просити допомоги у різніх братств. Кроме Усього Всього, ВІН дуже старався, щоб підтримати своє улюблене діло. У своим духовнім Заповіті, написання, швідше за усе, тоді, як ВІН чув себе близьким до смерти, ВІН говорити: ... "Вбачаючі, что занепад святої віри в Українськім Народі похід не з чого Іншого, як з цілковітої недостачі освіти й науки, давши я обіцянку Богові моєму - все своє майно, что я дістав від батьків, и все, что НЕ залишилось бі тут з доходів, прізбіруваніх з дорученням мені святих Місць, з маєтно-збуреніх храмів Божих, з якіх залишилось сумні руїни, по чати на засновіні шкіл в Києві "... Колегію ВІН назіває в Заповіті своим єдині м'залогом', І, бажаючих "Залишити ее укоріненою в потомственні часи", як посмертний дар відпісує їй 81000 польських золотих, цілу свою бібліотеку, четверту часть свого срібла, деякі цінні РЕЧІ і. На вічний спомин про себе, свой срібний митрополичий хрест и сакос.

Визначний політичний и культурний діяч, меценат, філософ, письменник - таким увійшов в нашу Історію Петро Могила. Віснаженій хвороби, чекаючі смертної години ВІН Складанний заповіт. Звичайно ж, основне місце в ньом відводілося его Улюблений витвором - Колегії, что Вже за життя митрополита стала назіватіся Києво-Могилянська.

Петро Могила помер последнего дня тисячу шістсот сорок шість року, встігнувші навести лад у всех своих папери, розподіліті все, что МАВ. Це самє тій випадок, коли можна Сказати: людина підготувалася до смерти и поставила логічну Крапка в своих земних діянніх. Трівалій годину у Київській академии щороку 31 грудня відбувалася панахида, на якові Збирай все вищє духовенство міста. Академія свято берегла пам'ять про свого великого благодійніка.

Его поховали на вказано ним самим місці у Великій печерській церкви біля лівого криласи. ВІН заповів, щоб Йому не ставили ніякіх монументів чи надгробків. Пам'ятником Петрові могилі лішілася Славетний академія.

Тепер треба поставити логічно Крапка й сделать Деяк Висновок. На мою думку, Петро Могила добре розумів значення духовної культури в жітті українського народу. Саме Завдяк Йому БУВ зроблений Значний крок у розвитку вищої освіти на Україні. З его ім'ям пов'язане рохгортання системи вищої та середньої освіти в Україні та России, яка не просто копіювала західноєвропейські школи, но й могла конкуруваті з ними. ВІН ставши фундаментатором и творцем первого в усій Східній Европе ВИЩОГО навчального закладу - Києво-Могилянської Колегії, что стала попередницею Української академии та Київського університету.

Український народ всегда гаряче підтрімував свою вищу школу, пов'язуючи з нею Великі Сподівання у борьбе за незалежність. Во время візвольної Війни, коли вірішувалісь и закріплювалісь у міжнародніх угідь Такі жіттєво Важливі для України питання, як держава и націонільні незалежність, свобода віросповідання ТОЩО, чільне місце среди них віджводілось Києво-Могілянській Колегії. В статтю Зборівського (1649 р.) И Білоцерківського (+1651 р.) Договорів твердо: "... КОЛЕГІЯ Київська має Залишити при колішніх правах, согласно з старовина прівілеямі". [4]

Діяльність Петра Могили відіграла значний роль у розвитку вітчізняної освіти, науки и культури, спріяла Пробудження свідомості українського народу, усвідомленню ним своєї гідності.

Використана література:

1. Олесь Білодід "Загадка Петра Могили Київ, старовина. - 1993 - №3 - С. 5-39

2. Історія України в особах ІХ-ХVІІ ст. - Вид-во Укр., 1993. - 396 с. (С. 255-265)

3. Грушевський М. "З історії релігійної думки на Україні" - К., Освіта, 1992, - С. 94-102

4. Костомаров М. "Історія України в жіттєпісах визначний ее діячів". - Львів, 1918 року, - 493 с. К .: Україна (репринт) С. 193-234

5. Хижняк З.І. "Києво-Могилянська академія". - 2-е вид., Перероб. и доп. - К: Вища школа, 1981 - С. 39-53

6. Слабошніцькій М. "З голосу Нашої Кліо". - К .: Фірма "Довіра"; 1993. - 225 с .; С. 202-205

[1] Голубєв С. Київський митрополит Петро Могила. «Киевская старина», Т.П. - К., С.2.

[2] Голубєв С. Київський митрополит Петро Могила і його сподвижники. Т.1. - К., 1883. -

С. 17-19.

[3] Голубєв С. Київський митрополит Петро Могила і його сподвижники. Т. 1. - К., 1883. -

С. 17-19

[4] Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. - 2-е вид., Перероб. и доп. - К: Вища школа, 1981 - С. 51