Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Китай у середіні XVII - на початку ХХ століття





Дата конвертації13.02.2020
Розмір26.3 Kb.
Типреферат

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ

Китай у середіні XVII - на початку ХХ століття


ПЛАН

1. Державне життя Китаю в 17 - 18 ст.

2. Опіумні Війни та Утворення тайпінської держави

3. Китай после занепад держави тайпінів

4. Китай на початку ХХ ст. Сінкхайська революція


1. Державне життя Китаю в 17 - 18 ст.

Китай - одна Із стародавніх держав світу, розташованіх у Східній азії. На початок новой доби це булу найвелічніша феодальна держава, в Якій від середини XIVдо середини XVIIст. правила китайська Династія Мін. На тій годину це булу землеробська країна, де під посіви віділяліся велічезні масив землі. Бездоганно діяла доладна РОЗГАЛУЖ мережа штучного зрошення. Висока культура вирощування зернових, бобових та овочів, запровадження бавовніцтва й шовківніцтва, вирощування кущів та дерев рідкісніх и цінних порід, збирання чайного листа, лакової Рідини забезпечувалі піднесення господарського життя Китаю.

На качана XVIIст. унаслідок обострения суперечностей феодального Суспільства Китай БУВ охопленій Великою Селянська війною (1628-1634 рр.). Мінська Династія булу повалена, а китайські феодала, зазнаючі поразок у борьбе с селянством, постелили союз Із північнім сусідом и своим воєннім супротивник - маньчжурськімі ханами. Спільнімі зусилля Їм удалося здолати Опір селянських армій, хоча перемога дісталася нелегко.

У 1644 р. маньчжури захопілі столиці Китаю Пекін и заснувалі тут свою дінастію Цін, яка Залишайся при власти до качана XXст. Упродовж кількох десятіліть трівала вперто боротьба китайського народу проти маньчжурськіх завойовніків. У тисяча шістсот вісімдесят три р. смороду захопілі о. Тайвань, де зосереджувалися китайські патріотичні сили. Відсутність єдності среди патріотів прізвела до Падіння й цього последнего вогнища опору. После Захоплення о. Тайвань влада Цін булу ширше на теріторію Всього Китаю.

Перебуваючих на значний нижчих Рівні суспільного розвитку, маньчжури НЕ змоглі внести Нічого нового в соціальний та економічний устрій завойованої країни.

Урядова політика Цінів булу спрямована на Відновлення старих феодальних порядків, Зміцнення прівілейованого становища маньчжурськіх феодалів. Закріпівшісь при власти, Ціні провели перепис населення (Кількість населення Китаю на тій годину сяга почти 70 млн чоловік) и селянських господарств, запроваділі податки и феодальні повінності. Село Було пов'язане круговою порукою, адміністратівнім поділом на десятки, сотні й Тисячі дворів. Товарне виробництво и торгівля, что досяглі значного уровня развития у феодальному Китаї, стали складового елементом феодальної економіки. Маньчжурії проголосує державною власністю багатства надр Китаю, ВСТАНОВИВ монополію на сіль, Видобуток руди ТОЩО.

Державний лад за правления дінастії Цін базувався на старих китайських зразки. На чолі держави стояв Необмежений у життя без власти монарх - маньчжурській богдіхан, Який прівласнів Функції и верховного глави конфуціанської релігії, что Вимагаю суворого підкорення власти старішого, проповідувала божественне походження імператора. Функції кабінету міністрів здійснювалі Шість пріказів-палат: чінів, податків, рітуалів, військовий, кримінальний и Громадський робіт. Богдіхану підпорядковувалася такоже військова рада. Головного опорою цінськіх богдіханів Було військо, в якому служили в основном Маньчжурії. Військовікі високо оплачувальну и малі безліч прівілеїв.

Користуючися усіма досягнені китайської культури, нечувано розбагатівші за рахунок ЕКСПЛУАТАЦІЇ китайського народу, Завойовник-маньчжури намагались всіляко закріпіті своє панівне становище в стране, обмежувалі права корінного населення Китаю. Змішані шлюб забороняліся. Умови життя, норми поведінкі, одяг, зачіска - все це Суворов регламентувалося й мало підкреслюваті зверхність маньчжурів над іншімі народами країни. В период свого панування в Китаї Цін здійснювалі активно експансіоністську політику в Маньчжурії, Монголії, Тібеті, Кореї. Смороду підкорілі своєму вплівові більшу часть Середньої азії (после завоювання й знищення в середіні XVIIст. Джунгарського ханства).

До західноєвропейськіх місіонерів цінській уряд спочатку ставівся доброзичлива, вбачаючі в них союзніків у борьбе против бунтівлівіх китайців. Пізніше, коли у маньчжурів минула Гостра потреба в послугах європейців, Проникнення якіх у країну й втручання в китайські справи посил, Імператор Цяньлун видав указ (1757), Який забороняв іноземну торгівлю в усіх китайських портах, окрім Гуанчжоу. Європейцям Було заборонено відвідуваті Китай, а китайці віїжджаті за Межі країни. Так маньчжурська Династія Цінів нав'язала китайцям та іншім підкоренім народам реакційну систему ізоляції від зовнішнього світу.

Політика самоізоляції Дещо загальмувала процес Проникнення європейськіх колонізаторів до Китаю. Проти головного ее наслідком булу консервація феодальних порядків, Подвійне гноблення маньчжурськімі и Китайський феодалами народів Китаю. Обмежена зовнішню торгівлю, обірвавші Зовнішні зв'язки країни, Цін завдан жорстокости удару розвитку ремесла, мануфактур, торгівлі й пріреклі Китай на замкнутість и застій, неуцтво та відсталість. Водночас політика самоізоляції НЕ захищали Китай від втручань з боку європейськіх колоніальніх держав, а навпаки, слабший его, прімушуючі суспільство жити середньовічнімі уявленнямі про військову Могутність Цінської імперії.

Напрікінці XVIII- на качана XIXст. Китай переживає глибокий економічну и політічну кризу. У китайських селі панували голод и злидні. У містах зростан Кількість реміснічіх підприємств и мануфактур; вінікалі ПРИВАТНІ, Із ЗАСТОСУВАННЯ найманої праці, прядільні и ткацькі майстерні. З'являлися залізоплавільні печі, майстерні з виробництва фарфору, веліся кам'яновугільні та лісні розробки ТОЩО. Проти ЦІ процеси, что відбівалі Нові Тенденції в розвитку економіки - Зародження елементів капіталістичного ладу, малі ще ограниченной характер и в цілому мало вплівалі на руйнування феодальних підвалін економічного ладу. Невдоволення мас антинародним режимом невпінно зростан.

Важлівім елементом проявити кризиса феодалізму в Китаї Було зростання кількості антифеодального, передусім антіманьчжурськіх повстань селянських мас, Які відбуваліся під керівніцтвом різніх таємних товариств - "тріади" на о. Тайвань, "Білого лотосу" на півночі країни та ін. Масова були Виступи пригнобленими народів на південному Западе та півночі Китаю. Всі ЦІ Виступи, як правило, малі місцевий характер, були погано організовані й закінчуваліся поразка, проти смороду свідчілі про зростання невдоволення китайського народу и назрівання в стране новой загальнокітайської Селянської Війни.

2. Опіумні Війни та Утворення тайпінської держави

Відкриття портів, Збільшення імпорту європейськіх товарів, пожвавлення торгівлі свідчілі про втягування Китаю в орбіту СВІТОВОГО капіталістичного Сайти Вся. Почався процес превращение китайської феодальної держави на напівколонію капіталістічніх держав.

Контрібуція, наклад на Китай, и Безперервна вікачування срібла за ввезений Опіум прізвелі до знецінення китайських грошей. Колосальний зростання цен на срібло спричинили цілковіте зубожіння китайських селян и ремісніків, Яким для Сплата податків доводити міняті мідні гроші на срібні, что різко подорожчало.

Богдіхан та его правітелі запроваджувалі все Нові й Нові податки, доповідна Які Вимагаю только сріблом. Постійно зростан Орендна плата за землю, посілювалася феодальна експлуатація китайських селян. Село зубожіло й занепали. Системи штучного зрошення - канали, греблі, дамби - руйнуваліся. Розливу річок, повені, а в других місцях по сухому виготовляють до масового голоду. Голодні селяни Залишайся села, обробляті землю Було нікому. Збільшілася еміграція китайців до стран Південно-Східної азії, на індонезійські острови йінші территории.

Особливо погіршало становище народних мас после Відкриття китайських портів для ввезення іноземних товарів. Цей крок МАВ Трагічні Наслідки для економіки країни. Увіз до Китаю англійськіх вовняніх та бавовняніх тканин з 1842-1845 рр. збільшівся примерно в 3,5 рази.

Увіз іноземних "тюків ситцю" МАВ у Китаї Такі ж згубні Наслідки, як и в Индии. Китайські ремесло, мануфактура, домашні промисли сильно постраждало від іноземної конкуренції. Це підірвало Китайський економіку І, відповідно, соціальну сферу. Сотні тисяч ткачів Втратили роботу. Китайці стали купуваті дешевші англійські товари, прірікаючі тім самим на Загибель свои Власні мануфактури.

Народне Обурення дедалі Частіше набувало форм заколотів и стіхійніх повстань. Маньчжурії жорстокости розправляліся з повстанцями, проти антіманьчжурській Рух не пріпінявся. ВІН охоплював усе Нові й Нові райони. Согласно з китайських Джерело, в течение 1841 - 1849 рр. у стране відбулося 110 повстань и Заворушення, в якіх брали участь як китайці, так и представник других національностей - дунгани, тібетці, мяо та ін.

Здебільшого ЦІ повстання очолюваліся таємнімі общество, діяльність якіх проходила під гасла повалення маньчжурської дінастії, неспроможної відстояті незалежність країни. Найбільш активними среди них були "тріади" (Саньхе), товариство "Землі и Неба" (Тянь-діхуей), товариство "Трьох крапок" (Саньдяньхуей).

Невдоволення народних мас особливо активно виявляв на півдні Китаю, у провінції Гуандун и Гуансі, Які найбільше постраждало від Війни та руйнівніх НАСЛІДКІВ увезення іноземних товарів. ЦІ провінції стали Вогнище Селянської Війни, яка розгорнулася в середіні XIX ст. й увійшла в Історію під назв Тайпінського повстання.

Держава тайпінів.

Важлівім наслідком "опіумної" Війни Було Виникнення в стране революційної ситуации, розвиток якої прівів до того, что імперію Цін потрясло селянське повстання. Его Очола Керівники таємного антіманьчжурського товариства "Байманді хуей" ( "Суспільство Поклоніння верховному владіці"). Керівніком товариства и его ідеологом БУВ сільський вчитель Хун Сюцюань. Товариство проповідувало Рівність и братерство, для обгрунтування якіх вікорістовуваліся деякі Ідеї християнства. Кінцеву мету БОРОТЬБИ Хун Сюцюань бачив в створенні "Тайпін тян'го" ( "Небесної держави Загальне благоденствування"), тому его послідовнікі и начали іменуватіся тайпінамі. Смороду пропагувалі и здійснювалі на практике Ідеї зрівняльного розподілу, Які пріверталі до тайпінів головного чином знедолення людей. Альо в їх ряди увійшлі и представник торгової буржуазії и поміщіків, прівернуті антіманьчжурською спрямованістю руху.

Повстання розвивалась успішно. У тисяча вісімсот п'ятьдесят один р. повстанці оволоділі окружним центром Юнань и заклали тут основи своєї державності. Було проголошене "Тайпін тяньго", керівник руху Хун Сюцюайь получил титул небесного царя (тянь ван), царями (ванами) начали іменуватіся и п'ять других керівніків руху. Таким чином, як и в других селянських рухах, китайські селяни не ПІШЛИ далі за встановлення "справедливої" монархії. Тайпіні пріділялі велику Рамус військовій делу и Незабаром создали боєздатну армію, что відрізнялася строгою дісціпліною. У березні 1853 р. війська тайпінів узялі Нанкін - столицю Китаю в период Мінської дінастії Який БУВ проголошеній столицею "небесної держави". Незабаром после цієї події БУВ обнародуваній документ під назв "Земельна система небесної дінастії", значення которого Вихід за рамки его офіційного найменування - практично ВІН БУВ програмою антіфеодальної Селянської революції. Цей документ передбачало Розподіл землі на зрівняльніх засадах, звільнення селян від орендної плати поміщікам Надання рівноправ'я жінкам, аж до Рівного з чоловікамі доступу на державну службу, державний захист непрацездатніх, заходь Боротьба з корупцією и ін.

Влада тайпінів на части территории Китаю проіснувала до 1864 р.Основними причинами ее загібелі, що не рахуючі Деяк стратегічніх прорахунків тайпінськіх керівніків и розкол в їх середовіщі, були інтервенція західніх держав и Внутрішнє розкладання тайпінского руху. Тайпінські армії Втратили минуло боєздатність, а тайпіні в цілому - широку підтрімку народу. Смороду потерпілі поразка під ударами об'єднаних войск маньчжурської дінастії и китайських поміщіків, підтріманіх інтервентамі. Проти повстання Тайпінів мало велике історичне значення, стало передвісніком китайської буржуазно-Демократичній революції, передвісніком національно- візвольної БОРОТЬБИ.

3. Китай после занепад держави тайпінів

Тайпінське повстання і "опіумні" Війни потрясли Цінській Китай. При цьом в державному ладі НЕ відбулося істотніх змін, за віключенням Деяк Перетворення в структурі державних ОРГАНІВ. Знаменує подією з'явилася установа в 1861 р. после третьої "опіумної" Війни державного органу, что відає закордонний справами під назв Головна канцелярія по закордонах справах для, яка НЕ ​​булу Відомством по закордонах справах для в звичайний розумінні цього слова. Головні чиновники канцелярії працював в ній за сумісництвом, були, як правило некомпетентні, что ускладнює переговори з ними представителей іноземних держав. Та все ж з'явиться в державній структурі спеціального органу по закордонах справах для стало Певна віхою, что означала кінець багатовіковій ізоляції країни. У тисячу вісімсот вісімдесят п'ять р. з'явилося ще одне центральне відомство - адміралтейство (канцелярія по військово-МОРСЬКИХ справах для). Организации его передувало знищення китайського флоту в годину франко- китайської Війни 1884- 1885 рр., Что закінчілася підпісанням ще одного нерівноправного договору и Захоплення французами Аннама. Проти засоби асігновані на будівництво флоту, пішли в основному на будівництво літнього імператорського палацу під Пекіном, туди ж були направлені і люди что прізначаліся для служби у Флоті. Китай як и Ранее залишавсь беззбройнім перед лицем іноземної агресії.

После придушенням повстання тайпінів булу скасована система двох губернаторів в провінціях (військового и Цивільного) и Місцева влада зосереділася в одних руках. У структурі провінційного управління закріпіліся ті, что вініклі в Останній период Боротьба з тайпінськім рухом комітеті з Відновлення порядку, что Складанний з головних провінційніх чіновніків, а самє: скарбник, суднового чиновника, соляного контролера и зернового інтенданта. Наміснікі получил право страчуваті без попередньої санкції зверху осіб, вікрітіх в пріналежності до таємних товариств, что ма ють метою скінення існуючого ладу, і "відкритих бунтівніків и розбійніків". Разом з тим маньчжури, зберігші пануюче положення, були вімушені надаті Китайський феодалам, что врятували разом з іноземцямі Цінську дінастію, более число державних посад. Характерною особлівістю формирование державного апарату тих часів є Розширення відкритого продажу посад, Посилення свавілля чіновніків.

Експансія іноземного Капіталу, что різко посил, до Китаю привела до Захоплення ним найважлівішіх позіцій в економіці, до Виникнення порівняно сильного и дінамічного іноземного сектора в економіці. Країна перетворювалася на напівколонію західніх держав. У 60-80-і рр. XIX ст. вінікають Перші китайські капіталістічні підприємства. ПЕРВИННА це казенні або казенно-ПРИВАТНІ заплави арсенали и майстерні, а потім ПРИВАТНІ підприємства, что діялі такоже під контролем держави. Ведучий силою национальной буржуазії, что формуван, стали крупні чиновники и поміщікі. Ранее национальной утворілася в Китаї компрадорська (Посередницька) буржуазія, что виступала як сила, прагнуча Зберегти антинародний и антінаціональній маньчжурській режим. Вторгнення в країну іноземного Капіталу покінчіло з відносною замкнутістю китайського села, Залуччя сільське господарство Китаю до світовому Сайти Вся.

Зростання національного капіталізму, розширення економічних зв'язків в стране, Виникнення крупних економічних и культурних центрів создали умови для Утворення китайської нації, розвитку национальной самосвідомості. Поразка Китаю у війні з Японією (1895 р.) I особливо імперіалістічній розділ країни актівізувалі діяльність патріотичних сил. В кінці XIX ст. великий Вплив на ее суспільне життя Зроби група інтелігентів на чолі з публіцістом и філософом Кан Ювеем, что представляла Захоплення национальной буржуазії и поміщіків, что обуржуазнюваліся. Ця група виступала за модернізацію країни, за проведення реформ з помощью імператорській власти.

Імператор Гуансюй, что співчував реформаторам, призначила Членів групи на Державні пости и на основе підготовленої Кан Ювеем програмної Доповіді видав 50 Досить радикальних указів, присвячений в життя без більшості харчування економіки і освіти, а такоже Деяк харчування ДІЯЛЬНОСТІ державного апарату. Цей трімісячній период 1898 р. увійшов до історії Китаю під назв "сто днів реформ". Реформи не були проведені в життя через палацово переворот. Імператор Гуансюй БУВ арештованій, его укази скасовані, а реформатори Страчені.

У 1899 году Китай знов БУВ пріголомшеній народних повстань. Це Було Виступ сільської и міської бідноті в рядах іхетуань ( "загонів справедлівості и Згода"), что вініклі базі таємного товариства - "Кулак в имя справедлівості и Згода". Повстання носило головного чином антііноземній характер и продовжувалося до 1901 р., Будучи посіленімпредставнікамі правлячіх Кіл, что загравалі з широким народним рухом. Облога повсталімі посольського кварталу в Пекіні послужила приводом для втручання у внутрішні справи Китаю ряду європейськіх держав царській России и США. У 1900 р. війська інтервентів зайнять Пекін. Цінській двір капітулював.

У 1901 году представником Цінів БУВ підпісаній так звань "завершальній протокол", по якому китайський уряд зобов'язався віплатіті державам, что вторглися в країну, величезне контрібуцію и прийнять ряд прінізлівіх умів, что закріплювалі залишкової превращение Китаю в напівколонію. Ганебні умови "Завершальний протоколу" підсілілі Загальну ненависть народу до маньчжурської дінастії, и, щоб прітупіті ее, Контакт вімушені були сделать ряд реформ.


4. Китай на початку ХХ ст. Сіньхайська революція

Дерло практичним кроком в Серії реформ булу Реорганізація Головної канцелярії по закордонах справах для, на базі якої Незабаром после придушенням повстання іхетуань Було Створено Міністерство закордоних справ по європейському зразки. Були скасовані ряд синекур при дворі и в провінціях. У 1903 р. вместо колишня міністерства суспільніх робіт Було Створено Міністерство землеробства, промісловості и торгівлі, перед Яким Було поставлено завдання віробіті статути, что регламентують діяльність торгово- промислових підприємств, всіляко Сприяти прітоці капіталів в промисловість и торгівлю. У 1905 р. створюється Міністерство полиции, Перетворення следующего року в Міністерство внутрішніх справ. У тій же година створюються міністерства освіти, пошта, Шляхів сполучення, фінансів, армії и права (вместо міністерства крімінальніх наказание). У 1906 р. Заснований Головне митне управління. Судові органи відділяються від адміністрації. Судову систему склалось Верховна судова палата, суди ВИЩОГО ступенів, Окружні суди и суди Першої інстанції. Одночасно булу встановлена ​​прокуратура.

У 1906 году БУВ обнародуваній указ про проведення підготовчіх ЗАХОДІВ для переходу до Конституційного правления. У зв'язку з ЦІМ в Наступний году Контакт заснувалі бюро по складання и Перевірці конституції, а такоже бюро законодавчо реформ, что зосереділо свои зусилля на підготовці кодексів. 1 серпня 1908 р. БУВ опублікованій документ під назв "Основна програма конституції". Підкреслюючі непорушність імператорської влади, необмеженість ее прав у всех областях політічного життя, цею документ згадувать, разом з тім, про создания в Майбутнього представніцької встанови - парламенту, щоправда, з вельми обмеженою дорадчих функціямі.

После придушенням повстання іхетуань Кількість підпільніх революційніх ОРГАНІЗАЦІЙ продовжувала рости, що не пріпіняліся и стіхійні Виступи селян. У 1905 р. відбулося об'єднання революційніх ОРГАНІЗАЦІЙ країни в союзних лігу (Тунмін Хуей), ядром якої стало Товариство відродження Китаю. Програмою Союзної ліги стали три принципи розроблені великим Китайський революціонером Сунь Ятсена: націоналізм (скидання Цінської дінастії и Відновлення незалежності Китаю), Народовладдя (установлення РЕСПУБЛІКИ) и народне благоденствування (Здійснення зрівняльного землекористування).

1906-1908 рр. були періодом революційного підйому, в ході которого союзних ліга підсіліла свой Вплив среди народних мас. У революційний рух були залучені солдати и офіцері Нових, тобто по-європейськи навченості войск.

Революція Почаїв Повстань революційніх солдат и офіцерів в Учані в Жовтні 1911 р. Повстання Швидко перекинулося у всі провінції Південного и Центрального Китаю. На півночі країни, Менш розвинення в промисловому відношенні, влада залишилась в руках цінського правительства. Контакт з звернула с помощью до генерала Юань шику, колишня губернатора столічної провінції Чжілі, безпрінціпному політіканові и кар'єрістові что знаходівся у тій годину не у справ. Юань Шикай БУВ призначення головнокомандуючім всіма імператорськімі озброєнімі силами, а на качану листопада ставши прем'єр-міністром імператорського правительства.

У тій же година на півдні сформувався Тимчасовий революційне уряд, а в грудні 1911 р. на конференции представителей 17 революційніх провінцій Тимчасовим президентом РЕСПУБЛІКИ БУВ Вибраний Сунь Ятсен, что вернулся до Китаю з еміграції. В результате ряду політічніх маневрів БУВ досягнуть компроміс, фіналом которого Було зреченості Цінів. Проти І Сунь Ятсен БУВ вімушеній віддаті Юаню Шикаю Президентський пост.

10 березня 1912 р. збори представителей провінцій оголосілі собі Національними Зборами, прийнять Тимчасова констітуцію РЕСПУБЛІКИ запропоновану Сунь Ятсена. Для напівфеодального Китаю ця конституція булу прогресивним документом. Вона проголошувалися принципи рівноправ'я Всього населення и недоторканності особи, свободи зборів, друку віросповідання, Таємниці листування, права принесення Скарга на дію чіновніків и так далі. Як вищий органи законодавчої власти Констітуцією передбачався парламент у складі ніжньої палати и сенату.

Сунь Ятсен вважаю, что конституція обмежуватіме діктаторські намірі Юань Шикая. Проти цею розрахунок НЕ віправдався. На ВИБОРИ до парламенту в грудні 1912 лютому 1913 рр. більшість Місць получил Гоміньдан (Національна партія), Створений в результате превращение Союзної ліги. Лідер новой партии Сун Цзяожень готувався стати прем'єр-міністром.

Для того, щоб звесті нанівець Вплив парламенту, Юань Шикай удава до політічного терору. За его Розпорядження за три тіжні до Відкриття парламенту БУВ убитий Сун Цзяожень. Юань Шикай ігнорував мнение парламенту по найважлівішіх харчування внутрішньої и зовнішньої політики. У тій же година ВІН добівався ПІДТРИМКИ з боку іноземних держав, даже ціною национальной зради. Тому в травні 1913 р. Сунь Ятсен закликавши народ и війська південніх провінцій поваліті диктатуру Юань Шикая. Антіюаньшікайськоє повстання почав у тому ж году, но потерпіло поразка. Сунь Ятсен знову БУВ вімушеній покинути країну.

Юань Шикай, придушивши повстання, прийнять заходь для Зміцнення особістої власти. Шляхом погрозив и підкупів ВІН провів через парламент свою кандидатуру як Постійний президент. Парламент БУВ розпущеній, 14 травня 1914 р. булу оголошено нова Тимчасова конституція, что Надала презідентові діктаторські повноваження. Кабінет міністрів ставав відповідальнім Вже чи не парламенту, а перед президентом. Відміняліся много демократичних інстітутів. В кінці 1915 р. Було Офіційно оголошено про Відновлення монархії. Напередодні цього акту диктатор прийнять так званні "21 вимог" Японії, спрямованих на превращение Китаю на японських колонію. Все це підсіліло опозіцію диктатурі Юань Шикая. На півдні Почалося нове антіюаньшікайське повстання.

Диктатор БУВ вімушеній сделать заяву про відмову від монархії, но Це не зупинили повстання.Незабаром после смерти Юань Шикая в 1916 р. влада опинилась в руках північнокітайськіх мілітарістов-генералів, что ВСТАНОВИВ військову диктатуру на підвладніх Їм теріторіях. Альо революційний Південь НЕ признал власти північніх генералів. У вересні 1917 р. в Гуанчжоу (Кантон) сформувався військовий уряд захисту РЕСПУБЛІКИ на чолі з Сунь Ятсена. Жовтнева революція в России додала новий імпульс борьбе китайського народу за національне звільнення и соціальну справедливість. У Китаї вона відгукнулася "рухом 4 травня", что поклали початок новому етапу візвольної БОРОТЬБИ. 4 травня 1919 р. в Пекіні відбуліся багатолюдні Демонстрації проти політики капіталістічніх держав відносно Китаю и зокрема, проти вирішенню Паризької мірної конференции, что санкціонувала Захоплення Японією провінції Шаньдун. У 1921 году с помощью Комінтерну булу Створена Комуністична партія Китаю.


Використана література

1. Болдирєва Галина Миколаївна. Нова і новітня історія країн Азії та Африки: Учеб. посібник для студ. і аспірантів іст. фак. пед. вузів - Воронеж: Изд-во ВДУ, 1995. - 315с.

2. Васильєв Леонід Сергійович. Історія Сходу: У 2 т.: Учеб. по спец. "Історія" - М.: Висш.шк., 1998. - 495с.Т. 1 - М.: Висш.шк., 1998 - 495с.

3. Історія Сходу: У 6 т. / НАН України; Інститут сходознавства / Р.Б. Рибаков (ред.) - М.: "Східна література" РАН, 2000.Т. 3: Схід на рубежі середньовіччя і нового часу. XVI- XVIII ст .. - М.: "Східна література" РАН, 1999 - 696с.


  • 1. Державне життя Китаю в 17 - 18 ст.
  • 2. Опіумні Війни та Утворення тайпінської держави
  • 3. Китай после занепад держави тайпінів
  • 4. Китай на початку ХХ ст. Сіньхайська революція
  • Використана література