|
план
Вступ
1 Історія
2 В Росії
2.1 Журнали та газети
2.2 Інтернет-сайти і портали
2.3 Телебачення і радіо
Список літератури
ЛГБТ-ЗМІ
Вступ
ЗМІ для лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерів - засоби масової інформації, що видаються ЛГБТ-організаціями.
1. Історія
Журнал «Особливий» (Der Eigene) був першим в світі [1] журналом для гомосексуалів, що виходив з 1896 по 1931 р Його видавцем був Адольф Бранд. Перші десять номерів видавалися чотири рази на рік, після цього журнал з'являвся щомісяця, але іноді він виходив нерегулярно або з перервами. Журнал був названий за твором німецького філософа Макса Штірнера «Єдиний і його власність». У перших виданнях журналу обговорювалися філософські ідеї Штирнера, а також велися дискусії на анархічні теми. З 1898 року в журналі в основному публікувалися вірші, проза, еротика. Авторами статей були такі відомі письменники як Клаус і Томас Манн, Теодор Лессінг і Еріх Мюзам. У 1903 році на журнал подали до суду за публікацію вірша «Дружба». Коли з'ясувалося, що автором вірша був великий Шиллер, справу закрили. У 1933 році в будинку Бранда був кілька разів проведений обшук і конфісковано номера журналу, після чого подальше видання журналу стало неможливим. У 1947 році вийшов у світ перший журнал для лесбіянок Vice Versa, видавцем якого була Лайза Бен. Журнал видавався протягом дев'яти місяців.
2. У Росії
2.1. Журнали та газети
Спроби створити російські джерела масової інформації, призначені для гей-аудиторії, робилися з 1989 р, коли з ініціативи та під керівництвом Романа Калініна почала виходити газета «Тема» [1]. Так само в 1990 році вийшла єдина номер «Гей Правди», ініціативи нідерландської «Гей Крант» і французької «Ге П'є» [2]. У 1990 р після розколу в редакції «Теми» з'явився журнал «РИЗИК». У 1990-і рр. виходили також кольоровий ілюстрований журнал «Арго» (редактор Влад Ортанов), літературний журнал «Гей-слов'яни», чорно-білі журнали «1/10» (редактор Дмитро Личева), «Партнер (Ша)» і «Уранус» (редактор Михайло Анікєєв).
Всі ці видання випускалися в міру вишукування коштів і поступово, не знаходячи джерела стабільного фінансування, змушені були закритися. Остаточну крапку в першому етапі розвитку гей-преси в Росії поставив економічна криза 1998 року, яка не пережило жодне з видань. Проте ці перші журнальні проекти зіграли важливу роль інформування та згуртування розрізненого гей-товариства в Росії за часів, коли інтернет не мав в Росії широкого поширення.
З грудня 1999 року виходить малотиражний журнал для лесбіянок «Острів» (редактор Ольга Герт). На липень 2006 року вийшло 27 номерів. Як додаток до журналу публікується добірка книг прози і поезії, всього - близько 30 найменувань.
З серпня 2003 р видається журнал «Квір» періодичністю 10 номерів на рік (видавець Ед Мішин, головний редактор Володимир Волошин), який поєднує інформаційну, публіцистичну та розважальну тематики. Його стабільний випуск дозволив авторам організувати з 2004 підписку через поштові відділення в Росії і країнах СНД. З вересня 2004 року гей-журнал «Квір» з'явився в кіосках декількох мереж поширення м Москви і незабаром [3] вирвався в лідери продажів «чоловічих журналів». За даними [4] Союзу розповсюджувачів Росії, у вересні 2006 року в Москві продажу «квір» (100 руб. В роздробі) поступалися лише продажу «Плейбоя» (68 руб.).
У 2004 р вийшло три номери журналу «XXBi» [5], до кінця року з невідомих причин журнал припинив своє існування.
C кінця 2004 р двічі на місяць виходить журнал «Best For». Журнал має формат А3 і містить новини, замітки про подорожі, інтерв'ю зі знаменитостями, огляди кіно і музики, статті про здоров'я та афішу майбутніх подій.
З жовтня 2006 року ТОВ «Квір» розпочато випуск щомісячної глянсовою лесбі-газети «Pinx».
2.2. Інтернет-сайти і портали
Єдине в Росії зареєстроване як ЗМІ Інформаційне агентство, що спеціалізується на зборі та поширенні інформації про гей-життя, про події, які зачіпають гей-аудиторію - Агентство правової інформації «LINA» (Legal Information News Agency), якому належить новинний сайт GayNews.ru (c 1997 року). Також багато портали і сайти, які висвітлюють гей-події, самостійно збирають та архівують таку інформацію. З них найбільші: Byst (з 2008 року), Gay.ru (з 1997 року), Lesbi.ru (c 1998 року), Gayly.ru (з 2001 року), Gayrussia.ru (з 2005 року), Новинні стрічки цих порталів часто цитуються іншими сайтами.
2.3. Телебачення і радіо
На даний момент в Росії в ефірному діапазоні немає ТВ і Радіо каналів ЛГБТ тематики. В мережі Інтернет представлені гей радіостанції, які висвітлюють гей-події, з них найбільше: БлюFm - Радіостанція вільного кохання (c 1 вересня 2009 року), http://www.radioindigo.ru/ Мікс-радіо "ИНДИГО"] (c 1 квітня 2006 року), радіо Радуга (c 1 серпня 2008 року), ГейРашаРадіо (c 2010 року), Gay Radio (c 2002 року, в даний момент "мертве" радіо, тому що ні музика, ні новини не оновлюються, немає провідних і прямих ефірів), ГейРадіоУкраіна (прямий ефір, чат, ігри, подарунки) .Інтернет мовлення з тематичними програмами і фільмами веде канал Гей ТВ - Росія c 2009 року.
Список літератури:
1. Кірсанов В. 69. Росіяни геї, лесбіянки, бісексуали і транссексуали. Твер: Ганімед, 2005
2. Публічна бібліотека Амстердама
3. Райдужні новини. 15 березня 2005 року
4. Райдужні новини. 17 жовтня 2006 року
5. Райдужні новини. 10 березня 2005 року
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/ЛГБТ-СМИ
|