Пародія як художній прийом в "Історії одного міста" Салтикова-Щедріна

ПАРОДИЯ ЯК ХУДОЖНІЙ ПРИЙОМ В "ІСТОРІЇ ОДНОГО МІСТА"

Так почнемо повість оцю ...
М. Є. Салтиков-Щедрін

Пояснюючи "Історію одного міста", Салтиков-Щедрін стверджував, що це книга про сучасність. В сучасності він бачив своє місце і ніколи не вважав, що створені ним тексти будуть хвилювати його далеких нащадків. Однак виявляється достатня кількість причин, завдяки яким його книга залишається предметом і приводом для пояснення подій сучасної читачеві дійсності.

Однією з таких причин безсумнівно є прийом літературного пародіювання, який активно використовує автор. Особливо це помітно в його "Зверненні до читача", яке написано від імені останнього архіваріуса-літописця, а також в розділах "Про корені походження глуповців" і в "Описи градоначальників".

Об'єктом пародіювання тут є тексти давньоруської літератури, і зокрема "Слово о полку Ігоревім", "Повість временних літ" і "Слово про погибель Руської землі". Всі три тексти були канонічними для сучасного письменникові літературознавства, і необхідно було проявити особливу естетичну сміливість і художній такт, для того щоб уникнути вульгарного їх спотворення. Пародія - особливий літературний жанр, і Щедрін виявляє себе в ньому справжнім художником. Те, що він робить, - він робить тонко, розумно, витончено і смішно.

"Не хочу я, подібно Костомарову, сірим вовком нишпорити по землі, ні, подібно Соловйову, шізим орлом ширяти під облаки, ні, подібно Пипіна, розтікатися мислію по древу, але хочу уще-кота прелюбезнейшій мені глуповцев, показавши світу їх славні справи і преподобний той корінь, від якого знамените це древо сталося і гілками своїми всю землю покрило ". Так'начінается глуповская літопис. Величний текст "Слова ..." письменник організує зовсім по-іншому, помінявши ритмічний й смисловою малюнок. Салтиков-Щедрін, використовуючи сучасні йому канцеляризми (у чому, безсумнівно, позначилося те, що він виправляв у м Вятке посаду правителя губернської канцелярії), вводить в текст імена істориків Костомарова і Соловйова, не забувши при цьому і свого приятеля - літературознавця Пипіна. Таким чином, пародіруемого текст надає всієї глуповской літописі якесь достовірне псевдоисторическое звучання, одночасно вказуючи на сучасну, майже фейлетонну трактування історії.

А для того щоб остаточно "ущекотать" читача, трохи нижче Щедрін створює густий і складний пасаж за мотивами "Повісті временних літ". Згадаймо щедринских головотяпів, які "про все головами Тяпа", гущеедов, долбежнік, Рукосуев, куралесов і зіставимо з полянами, "живуть самі по собі", з радимичами, дулібами, древлянами, "живуть по-скотськи", подібно до звірів і кривичами.

Історична серйозність і драматизм рішення про призов князів: "Земля наша велика і багата, а порядку в ній немає. Ідіть-но княжити і володіти нами ", - стає в Щедріна історичної несерйозністю. Бо світ глуповцев - це світ перевернутий, задзеркальний. І історія їх задзеркальна, і закони її задзеркалля-ні, діють за методом "від протилежного". Князі не йдуть володіти глуповцами. А той, хто нарешті погоджується, ставить над ними свого ж глуповского "злодія-новатора".

І будується "преестественно прикрашений" місто Глупов на болоті в смутному до сліз пейзажі. "О, світло світла і чудово прикрашена, земля Російська!" - піднесено вигукує романтичний автор "Слова про погибель Руської землі".

Історія міста Глупова - це протівоісторія. Вона змішана, гротескна і пародійна опозиція дійсного життя, опосередковано через літописі яка висміює саму історію. І тут почуття міри не змінює автору ніколи. Адже пародія, як літературний прийом, дозволяє, спотворивши і перевернувши реальність, побачити її смішні і гумористичні боку. Але ніколи Щедрін не забуває, що предметом його пародій є серйозне. Тож не дивно, що в наш час сама "Історія одного міста" стає об'єктом пародіювання, як літературного, так і кінематографічного. У кіно Володимир Овчаров зняв довгу і досить сумну стрічку "Воно". У сучасній літературі В. П'є-цух здійснює стильовий експеримент під назвою "Історія одного міста в новітні часи", намагаючись проявити ідеї місто-уряду в радянські часи. Однак ці спроби перевести Щедріна на іншу мову закінчилися нічим і були благополучно забуті, що свідчить про те, що унікальна смислова і стильова тканину "Історії ..." може бути перепародірована сатиричним талантом якщо не більшим, то рівним таланту Салтикова-Щедріна.