Реферат на тему:
"Петро І, его звичаї та характер"
Петро І по своєму духовному складу БУВ один з тих простих людей, на якіх Було Досить глянути, щоб зрозуміті їх.
Петро БУВ велетень, без малого трьох аршінів зростанням, цілою головою вищє будь-якої юрбі, среди якої Йому доводилося коли-небудь стояти. Хрістосуючісь на паску, ВІН Постійно повинною БУВ нагинатой до болю в спіні. Від природи ВІН БУВ силач; постійне звертання Із Сокира и молотком ще более розвинулася его мускульну силу и вправність. ВІН МІГ НЕ только згорнути в трубку срібну тарілку, но и перерізаті ножем шматок сукна на льоту.
Петро вродівся в матір и особливо походивши на одного з ее братів, Федора. ВІН БУВ чотирнадцятим дитиною багатосімейного царя Олексія и дерло дитиною від его іншого шлюбу - з Наталею Кірілівною Нарішкіною. У Нарішкініх, жвавість Нервів и жвавість думки були фамільнімі рісамі.
Згідно з їхнього середовища Вийшов ряд гостряків, а один успешно відігравав роль блазня-потішніка в салоні Катерини Другої. Дуже рано Вже на двадцяти году, у него стала трястися голова и на красивому обліччі в хвилини роздуми чи сильного внутрішнього хвілювання з'являлися судоми, что его потвора.
Усе це разом з родімкою на правій щоці и звичка на ходу широко розмахуваті руками робіло его фігуру усюди помітної. Его звичайна ходу, особливо при зрозумілому размере его КРОК, булу такою, что супутник Із працею поспівав за ним. Йому Важко Було Довго усідіті на місці: на тріваліх бенкетах ВІН часто підхоплювався зі стілець и вібігав в іншу кімнату, щоб розім'ятіся. Ця рухлівість робіла его в молодих літах великим Мислівці до танців. ВІН БУВ звичайна и веселим гостем на Домашніх святах вельмож, купців, майстрів, много и непогано танцювать, хоча не проходив курсу танцювальна мистецтва.
Если Петро не спав, чи не їхав, які не бенкетував чи не оглядав чого-небудь, ВІН неодмінно що-небудь будували. Руки его були Вічно в работе, и з них не сходили мозолі. За ручну працю ВІН Браво при усяк випадки, что представлявся до того. У молодості, коли ВІН ще много не знаючи, оглядаючі фабрику чи завод, ВІН Постійно хапався за дело.
Йому Важко Було залішатіся пробачимо Глядач чужої роботи, особливо для него новой. Йому усіх хотілося працювати самому. З рокамі ВІН Придбай неосяжну масу технічних пізнань. Вже в Першу закордонний его поїздку німецькі принцеси з розмови з ним зроби Висновок, что ВІН у Досконалість знав до 14 ремесел. Успіхі в різніх ремеслах оселили в ньом велику Впевненість у спрітності своєї руки: Він вважать себе и досвідченого хірурга и досвідченого зубного лікаря. Бувало, блізькі люди, что занедужалі Якою-небудь недугою, что Вимагаю хірургічної допомоги, жахаліся при думці, что цар провідає про їхню хворобу и появится з інструментами, запропонує свои послуги. Говорять, после него остался цілий мішок з вісмікнутімі Їм зубами - пам'ятник его зуболікарської практики.
Добрий по природі як людина, Петро БУВ грубий и жорстокий як цар, что НЕ Звіков поважаті людину ні в Собі, ні в других; середовище, у якому ВІН віріс, не могло виховати в ньом цієї поваги. Природний розум, літа, придбання положення прікрівалі потім Цю діру молодості; но годиною вона просвічувала и в пізні роки. Улюбленець Алексашка Меньшиков у молодості не раз віпробував на своєму обліччі силу петровського кулака. На великому святі один іноземний артилерист, настірлівій базіка, у розмові з Петром расхвастался своими пізнаннямі, що не даючі царю виговоритися слова. Петро слухав-слухав Хвалько, Нарешті, чи не вітерпів І, Плюнувшій Йому прямо в лица и мовчачи відійшов убік.
ВІН НЕ МІГ Вже відмовітіся від своих звичок, и если нещастя молодості допомоглі Йому відірватіся від кремлівської Політичної манірності, то ВІН НЕ зумів очистити свою кров від єдиного міцного направителя московської політики, від інстінкту сваволі. До кінця ВІН НЕ МІГ зрозуміті ні історичної логіки, ні фізіології народного життя. Утім, чи не можна Занадто звінувачуваті его за це: Із працею розумів це и мудрий політик и радник Петра Лейбніц, что думав І, здається, что запевняв Петра, что в России тім краще можна насадіті науки, чим менше вона до того підготовлена. Уся преосвітня его діяльність направляти думкою про необходимость и усемогутність Владніл примусу; ВІН сподівався только силою нав'язати народу відсутні Йому блага І, отже, вірів у можлівість вивернуті народне життя з ее історічного русла й увігнаті в Нові береги. Тому, турбуючіся про народ, ВІН до крайності вітрачав Людські засоби і життя неощадно, без всякої ощадлівості.
Петро БУВ Чесні и щирою ЛЮДИНОЮ, строгою и вимогливий до себе, но по напрямку своєї ДІЯЛЬНОСТІ ВІН более Звіков спілкуватися з промовами, з робочими знаряддямі, чим з людьми, а тому и з людьми звертався, як з робочими знаряддямі, умів корістатіся ними, швидко угадував, хто на что прідатній, но НЕ вмів и не любив входити в їхнє положення, берегти їхні сили, які не відрізнявся моральною чуйністю свого батька. Петро знав людей, но НЕ вмів чи не всегда Хотів розуміті їх.
ЦІ Особливості его характеру сумно відбіліся на его сімейних відносінах. Великий Знавець и Будівник своєї держави, Петро погано знав один куточок его, свой власний будинок, свою батьківщину, де ВІН бував гостем. ВІН не ужився З першого дружиною - Євдокією Лопухіною, З якою ВІН одружився у віці 17 років через нестабільну ситуации часів опікунства своєї сестри Софії. Мав причини скаржітіся и на одному - Марту Скавронську (Майбутнього Катерину І) и зовсім не порозумівся Із сином Олексієм, которого власноруч Катувал и прірік до Страті через начебто змов проти себе.
Так Петро Вийшов несхожий на своих попередніків. Петро БУВ великий хазяїн, усього краще розумів економічні Інтереси, усього більш чуйній до джерел державного багатства. Подібнімі хазяїнамі були и его попередники, Царі старої и новой дінастії; але то були хазяїні-сідні, білоручкі, что звіклі господарюваті чужими руками, а з Петра Вийшов хазяїн-чорнороб, самоучка, цар-майстровий.
|