|
план
Вступ
1 Державний устрій
1.1 Президент
1.2 Законодавча влада
2 Виконавча влада
3 Судова влада
4 Зовнішня політика
4.1 Вірмено-Азербайджаном відносини
4.2 Вірмено-грецькі відносини
4.3 Арямнов-грузинські відносини
4.4 Вірмено-ізраїльські ставлення
4.5 Вірмено-іранські відносини
4.6 Вірмено-нагірно-карабахський відносини
4.7 Вірмено-російські відносини
4.8 Вірмено-американські відносини
4.9 Вірмено-турцкіе відносини
4.10 Євросоюз
5 Цікаві факти
Список літератури
Вступ
Політика Вірменії - система політико-правових, адміністративних, економічних та соціальних відносин в Вірменії, яка встановлюється Конституцією, прийнятою в 1995 році, а також структура цієї держави, обумовлена соціально-економічним розвитком суспільства і співвідношенням політичних сил в цій країні.
У Вірменії діють 5 політичних партій. До них відносяться:
· Республіканська партія Вірменії
· Процвітаюча Вірменія
· Вірменська революційна федерація Дашнакцутюн
· «Країна законності» (Орінац Еркир)
· Спадщина
1. Державний устрій
Основоположним документом, що визначає державний устрій Вірменії, є конституція, прийнята на референдумі 5 липня 1995 року. Конституція стверджує Республіку Вірменію як суверенна, демократична, соціальна, правова держава, влада в якій належить народу і здійснюється за допомогою вільних виборів, референдумів, а також через передбачені конституцією державні органи, органи місцевого самоврядування та посадових осіб.
1.1. Президент
Президент Вірменії обирається на п'ятирічний термін. За Конституцією Президенту надаються надзвичайні повноваження в разі виникнення загрози функціонуванню інститутів публічної влади.
Президенти Вірменії:
· Левон Тер-Петросян (16 жовтня 1991 - 3 лютого 1998)
· Роберт Кочарян (4 лютого 1998 - 9 квітня 2008)
· Серж Саргсян (з 9 квітня 2008)
1.2. Законодавча влада
Вищим законодавчим органом є Національні збори. Національні збори складається з 131 депутата (з 2007 року 41 депутат обирається по мажоритарних одномандатних виборчих округах, 90 депутатів - за пропорційною системою). Національні збори обираються за допомогою всенародних виборів на п'ятирічний термін.
Останні парламентські вибори відбулися 12 травня 2007 року. Близько половини місць отримала правляча Республіканська партія Вірменії (32,8% за пропорційними списками, 24 з 41 місця за мажоритарними округами). На друге місце вийшла заснована екс-президентом Вірменії Робертом Кочаряном і очолювана бізнесменом Гагиком Царукяном «Процвітаюча Вірменія» (14,7%). Також партія «Дашнакцутюн» з правлячої партійної коаліції отримала 12,7%. Опозиція представлена двома партіями - ліберальної «Орінац Еркир» ( «Країна законності»), глава якої, Артур Багдасарян, прийняв пропозицію президента Сержа Саркісяна стати секретарем ради безпеки при президенті Вірменії, внаслідок чого партія «Орінац Еркир» перестала бути опозиційною, і Національно демократичною партією «Спадщина». [1]
До липня 2007 року в парламенті склалися наступні фракції [2]:
2. Виконавча влада
Президент на основі консультацій з депутатськими фракціями у Національних зборах призначає прем'єр-міністром особа, яка користується довірою більшості депутатів, а якщо це неможливо, то особа, яка користується довірою найбільшої кількості депутатів. Президент за пропозицією прем'єр-міністра призначає членів уряду і звільняє їх з посади.
3. Судова влада
Судова система в Вірменії є одним з найбільш закоррумпірованних державних органів Вірменії. [3]
У Республіці Вірменія діють суди першої інстанції загальної юрисдикції, Апеляційний суд і Касаційний суд, а в передбачених законом випадках - і спеціалізовані суди. Вищою судовою інстанцією Республіки Вірменія, крім питань конституційного правосуддя, є Касаційний суд, який покликаний забезпечувати однакове застосування закону. Конституційне правосуддя в Республіці Вірменія здійснюється Конституційним судом.
Незалежність судів гарантується конституцією і законами. У встановленому Конституцією і законом порядку формується і діє Рада правосуддя.
Прокуратура Республіки Вірменія є єдиною системою, яку очолює Генеральний прокурор. Прокуратура діє в межах повноважень, наданих їй конституцією, на основі закону.
4. Зовнішня політика
Вірменія намагається підтримувати дружні відносини як з Росією і Іраном, так і з країнами Заходу, в тому числі зі Сполученими Штатами Америки [4] [5]. Однак позиція Вірменії щодо Нагірно-Карабахського конфлікту і визнання Геноциду вірмен стала причиною напружених відносин з двома його сусідами - Азербайджаном і Туреччиною. Вірменія має дипломатичні відносини з більш ніж 150 державами світу [6] і є членом більш ніж 40 міжнародних організацій, в тому числі Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, СНД, Організації з безпеки і співпраці в Європі, ОДКБ, Міжнародного валютного Фонду та ін.
4.1. Вірмено-Азербайджаном відносини
Кордон між Вірменією і Азербайджаном закрита, а між державами відсутні дипломатичні відносини. На думку Азербайджану Вірменія є державою-окупантом, які захопили близько 14% її території (Території Нагірно-Карабахської Республіки). Вірменія і Азербайджан ведуть переговори про статус Нагірного Карабаху в рамках Мінської групи ОБСЄ. У Баку часто повторюють, що якщо переговори не дадуть результатів, то Азербайджан готовий повернути непідконтрольні території військовими заходами [7] [8] [9] [10] [11] [12]. Про необхідність нової війни в Карабасі говорять і багато депутатів парламенту республіки [13].
2 листопада 2008 року Президент Азербайджану, Вірменії та Росії було підписано декларацію, що стосується Карабахського конфлікту. Лідери трьох держав домовилися спільно працювати над оздоровленням ситуації на Кавказі.
Зовнішня політика Азербайджану спрямована на відсторонення Вірменії від регіональних проектів. У 2006 році в інтерв'ю арабомовному телеканалу Аль-Джазіра, Ільхам Алієв заявив, що Азербайджан веде політику, спрямовану на перетворення Вірменії в енергетичний і транспортний тупик [14].
4.2. Вірмено-грецькі відносини
Греція була однією з перших країн, які визнали незалежність Вірменії 21 вересня 1991 року і одним з тих, які офіційно визнали геноцид вірмен. У червні 2007 року президент Греції Каролос Папульяс відвідав Вірменію. За його словами «Вірмено-грецькі відносини позитивно розвиваються в сфері оборони, а також в галузі освіти і багатьох інших сферах» [15] [16].
Греція є другим після Росії військовим партнером Вірменії і найближчим союзником в НАТО. Щороку кілька вірменських офіцерів проходять тренування в Греції. Вірменії виявляється військова медико-матеріальна підтримка. У 2003 році між двома країнами уклали договір про військову взаємодопомогу, згідно з яким планується збільшити число вірменських військовослужбовців, що проходять підготовку у військових і військово-медичних академіях міста Афіни.
Арямнов-грузинські відносини Вірмено-ізраїльські ставлення
Вірменія та Ізраїль встановили дипломатичні відносини, проте не мають посольств друг у друга. Замість цього посол Ізраїлю в Вірменії перебуває в Тбілісі (Грузія) і відвідування Єревана два рази на місяць [17], а посол Вірменії в Ізраїлі перебуває у Франції. Вірменія має консульство в Ізраїлі.
4.5. Вірмено-іранські відносини
В умовах блокади кордонів Вірменії з боку Туреччини і Азербайджану і нестабільної вірмено-грузинського кордону, коротка кордон з Іраном має для Вірменії важливе значення. Діючою залізниці між Вірменією та Іраном в даний час немає. Існують проекти і домовленості про її будівництві.
У травні 2004 року був підписаний основний контракт з будівництва газопроводу Іран-Вірменія. 19 березня 2007 року відбулася урочисте відкриття газопроводу в присутності президентів Вірменії Роберта Кочаряна і Ірану Махмуда Ахмадінежада [18]. Відразу ж після відкриття обговорювалася можливість будівництва другої нитки газопроводу. На першому етапі Іран повинен поставляти в Вірменію 1,1 млрд куб. м природного газу щорічно, а з 2019 року - по 2,3 млрд. Договір укладений строком на 20 років. Вартість проекту оцінюється в 200-250 млн дол. Перший етап передбачає будівництво 100-км газопроводу по іранській території і 41 км по вірменської (Мегри-Каджаран). На другому етапі буде споруджений трубопровід Каджаран-Сісіан-Джермук-Арарат.
4.6. Вірмено-нагірно-карабахський відносини
Вірменія спільно з Азербайджаном веде переговори про майбутній статус Нагірного Карабаху у складі Мінської групи ОБСЄ. Хоча Вірменія, також як і інші держави-члени ООН, не визнає незалежність НКР, вона залишається єдиним зовнішньополітичним партнером для невизнаної республіки. У грудні 2010 року Серж Саргсян заявив, що в разі військової агресії з боку Азербайджану, Вірменія визнає незалежність НКР [19] [20].
4.7. Вірмено-російські відносини
Росія традиційно підтримує хороші економічні відносини з Вірменією. Товарообіг з Росією становить близько 20% зовнішньої торгівлі республіки. За 2005 рік загальний товарообіг склав близько 300 млн доларів. Росія - один з основних інвесторів в вірменську економіку: загальний обсяг російських вкладень перевищив 240 млн доларів. У 2005 році інвестиції склали 67,5 млн доларів. Багато великих вірменські підприємства належать російським компаніям.
Російської Федерації належить Разданська енергетична компанія (РазТЕС), що постачає електрикою не тільки Вірменію, але і Іран і Грузію. РазТЕС, найбільший споживач російського газу, в числі ще декількох вірменських підприємств була передана Росії в 2002 році в рахунок погашення державного боргу Вірменії в розмірі 93 млн доларів [21]. Значна частина електричної енергії виробляється на Вірменській АЕС.
Росія і Вірменія є членами ОДКБ. Російсько-вірменське співпрацю у військовій області направлено на забезпечення безпеки обох держав. Вірменські збройні сили беруть участь у несенні бойового чергування в рамках Об'єднаної системи ППО СНД. На плановій основі здійснюється співпраця між міністерствами оборони Росії і Вірменії.
На території Вірменії дислокується 102-а російська військова база. Сформована об'єднана російсько-вірменська військова угруповання. Прикордонна група ФСБ Росії у Вірменії спільно з вірменськими прикордонниками несе охорону кордонів республіки з Туреччиною і Іраном.
4.8. Вірмено-американські відносини
США визнали незалежність Вірменії 25 грудня 1991 року і відкрили посольство в Єревані в лютому 1992 року. Ще до набуття Вірменією незалежності в 1991 році, вірменське лобі в США представляло інтереси Вірменії. Воно досягло великих успіхів в наданні матеріальної допомоги Вірменії і НКР з боку американського уряду. Поштовхом до початку такої допомоги стало Спітакський землетрус. У наступні роки з боку американського уряду було надано фінансову допомогу на сотні мільйонів доларів [22]. У 2000 році фінансова допомога США Вірменії склала 102,4 мільйона доларів і в перерахунку на душу населення поступилася тільки допомоги Ізраїлю. Причому в попередні роки розмір допомоги тільки наростав на тлі загального скорочення допомоги США [23] [24].
Військова підтримка Вірменії з боку Вашингтона в 2005 році склала 5 мільйонів доларів. У квітні 2004 року сторони уклали договір про військово-технічне співробітництво. У 2005 році США виділили 7 мільйонів доларів на модернізацію системи зв'язку Збройних Сил Вірменії.
4.9. Вірмено-турцкіе відносини
Відносини між Республікою Вірменія і Турецькою республікою ускладнені проблемою визнання геноциду вірмен і підтримкою Туреччиною Азербайджану в Карабахському конфлікті. У 1993 році Туреччина в односторонньому порядку блокувала вірмено-турецький кордон, офіційно мотивуючи це окупацією азербайджанських районів вірменськими військами. Турецький уряд обіцяє відкрити кордон за умови, що Вірменія припинить домагатися міжнародного визнання геноциду вірмен і виведе війська з зони конфлікту в Нагірному Карабасі [25]. Крім того, Вірменія досі не ратифікувала Карсський договір, на підставі якого проходить сучасна вірмено-турецький кордон. Це дозволяє Вірменії мати можливість оскаржити існуючу вірмено-турецький кордон.
Туреччина категорично заперечує наявність історичного факту геноциду вірмен. На думку турецьких властей мала місце «депортація» в умовах Першої Світової війни. Туреччина визнає масову загибель вірменів, проте вказує, що в тому числі були вбиті і сотні тисяч мусульман [26]. Про необхідність визнати геноцид вірмен говорять лише окремі представники турецької інтелігенції [27], які в Туреччині піддаються переслідуванню за 301-ю статтею Кримінального Кодексу Туреччини «Образа турецької ідентичності» [28]. Геноцид вірмен визнає турецький історик Танер Акчам [29] [30] і лауреат Нобелівської премії Орхан Памук. [31] [32]
10 жовтня 2009 року глави МЗС Туреччини і Вірменії Ахмет Давутоглу і Едвард Налбандян підписали в Цюріху (Швейцарія) «Протокол про встановлення дипломатичних відносин» і «Протокол про розвиток двосторонніх відносин» [33] [34]. Документи передбачають створення спільної комісії з «незалежних істориків» для вивчення питання про геноцид вірмен 1915 року [34]. Однак пізніше процес ратифікації протоколів парламентами Туреччини та Вірменії був заморожений на невизначений час.
4.10. Євросоюз
5. Цікаві факти
Показник участі вірменських жінок в політиці найнижчий в світі: в даний час в Вірменії жодна жінка не обіймає посаду міністра, а в НС вони складають незначний відсоток.
Список літератури:
1. Центр стратегічних розробок, Вірменія
2. Депутати Національних Зборів Республіки Вірменія четвертого скликання
3. Найбільше в Вірменії корумпована судова система »Новини Вірменії - Сьогодні - Щоденні новини
4. Armenian Foreign Policy Between Russia, Iran And US
5. Концептуальні засади зовнішньої політики Вірменії
6. ARMENIA PLANNING TO OPEN DIPLOMATIC REPRESENTATIONS IN BRAZIL, LITHUANIA, FINLAND AND JAPAN
7. Новини на treli.ru
8. Московський Комсомолець
9. Новини - Вірменія
10. Кирило Зубков Азербайджан загрожує Вірменії (рус.) // РБК daily. - 28 листопада 2007.
11. kavkzweb.net
12. Новини на km.ru
13. Юрій Кошеня Війна в Нагірному Карабасі може повторитися. - 25 жовтня 2005 року - № 298 (2062).
14. Ільхам Алієв: Азербайджан загнав Вірменію в глухий кут
15. Вірменія і Греція розвивають відносини
16. Вірменія і Греція розвивають відносини
17. Advocates on Behalf of Jews in Russia, Ukraine, the Baltic States, and Eurasia: Armenia and Jews
18. Відкриття газопроводу
19. Саргсян: Вірменія визнає незалежність Карабаху в разі агресії
20. Серж Саргсян: в разі агресії Вірменія визнає незалежність НКР
21. Разданська Енергетична Компанія - «Про компанію»
22. Heather S. Gregg Divided They Conquer: The Success of Armenian Ethnic Lobbies in the United States . - Inter-University Committee on International Migration, 2002. - С. 23, 24. - 35 с.
23. Thomas De Waal Black garden: Armenia and Azerbaijan through peace and war. - NYU Press, 2003. - С. 234. - 337 с. - ISBN 0814719457, 9780814719459
24. Долари для Вірменії. Володимир Козловський, Нью-Йорк, спеціально для Російської служби Бі-бі-сі 25 січня 2001 р
25. Лента.ру Вірмени закликали США натиснути на Туреччину
26. Turkey objects to Obama's view of Armenian killings
27. РИАновости. Заклики публічно вибачитися за геноцид вірмен викликали суперечки в Туреччині
28. Турецький журналіст: Представники ЗМІ Туреччини зроблять все для виключення статті 301 з УК
29. Інтерв'ю Танер Акчам (YouTube)
30. A Shameful Act: The Armenian Genocide and the Question of Turkish Responsibility
31. Найвідомішому турецькому романістові загрожувало до трьох років в'язниці за те, що він назвав геноцид вірмен 1915 року геноцидом.
32. ORHAN PAMUK HOPES TURKEY WILL RECOGNIZE ARMENIAN GENOCIDE AS SOON AS POSSIBLE
33. Туреччина та Вірменія поклали кінець вікової ворожнечі NEWSru 11 жовтня 2009.
34. Armenia and Turkey normalise ties (англ.), Бі-Бі-Сі (10 жовтня 2009).
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Политика_Армении
|