Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ

план

Вступ

Розділ І. Правления Марії-Терезії тарозпочаті нею реформи

І.1 Царювання Йосифа ІІ. Продовження Лінії реформ

Розділ ІІ. Західна Україна під властью Габсбургів

ІІ.1 Галичина и Буковина як СКЛАДОВІ Австрійської монархії

ІІ.2 Структура та основні напрями діяльності губернського правления

ІІ.3 Механізм Функціонування ВІЙСЬКОВОЇ адміністрації на Буковіні (1774-1787 рр.)

ІІ.4 Порядок формирование та діяльність Галицького станового сейму

ІІІ. Вплив реформ Габсбургів на населенняЗахідноїУкраїні

ІІІ.1 Відношення Йосифа ІІ до населення Галичини та Буковини

ІІІ.2 Зміни у суспільному жітті Західної України пов ¢ язані Із реформами Йосифа ІІ

ІІІ.3 рутенство

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Течение почти 150 років від кінця XVIII до початку XX ст. українці перебувалі під властью двох імперій: 80% Із них підлягалі російськім імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. Так на світанку новітньої доби українці опінію у складі Політичної системи, что радикально відрізнялася від устрою, до которого смороду звіклі. Як усі імперії, Австрійська імперія Габсбургів являла собою величезне територіальний конгломерат, чисельність населення которого Складанний Із етнічно й культурно різноманітніх народів. Надмірно централізована політична влада сімволізувалася в особі імператора, Який НЕ відчував спожи брати до уваги погляди й бажання своих підданіх. Імператорі та їхні урядовці Вимагаю від останніх абсолютної покори й вірності, вважаючі Це не лишь політичним, а й моральним и релігійнім обов'язком. За їхню покірлівість імператорі обіцялі підлеглім БЕЗПЕКА, стабільність і порядок. Це БУВ устрій, Який Чима частина населення імперії вважаю НЕ лишь Розумна, а й даже Привабливий.

Габсбурзької монархія, что утворілася в XV-XVI ст. у басейні середня Дунаю, являла собою багатонаціональну державу, что включала у свой склад німецькі, слов'янські й угорські землі Центральної Європи.

У результате первого розділу Речі Посполитої в 1772 р. до чисельності володінь Габсбургів Дода ще польські й українські землі. У підсумку всех ціх прієднань національний склад Австрійської держави ставши відрізнятіся ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ строкатістю. Прінаймні до двох десятків різніх народів входило до складу Австрійської монархії в XVIII ст .: німці, чехи, словаки, словени, Карпатські й галицькі українці, поляки, серби, хорвати, угорці, Румунію, італійці й інші, причому в Загальній масі населення Перше місце по чісельності Займаюсь слов'янські народи.

Невдачі Австрії у двох великих війнах (війна за Селезію з Пруссією та Семілітня війна проти Пруссії (1756-1763)) Зроби для правлячіх Кіл очевидною невідкладність реформ. ЦІ реформи, здійснені в правления Марії-Терезії (1740 - 1780) и ее сина Йосифа II (1780 - 1790), Досить характерні для політики «освіченого абсолютизму».

Найбільш важлівім Із проведених ЗАХОДІВ булу військова реформа, необходимость якої відчувалася особливо гостре. Значний збільшувалася чісельність армії й вводилася однаковість у ее комплектуванні.

Уряд пріділів такоже дуже велику Рамус фінансовій реформі. Прагнучі збільшити податкові надходження, Марія-Терезія видала закон Про загальну прибутковий податок, від которого НЕ були звільнені дворянство й церква.

Велике місце в заходах Марії-Терезії и Йосифа II Займаюсь судові реформи. Смороду обмежена сеньйоральну сваволю відносно селян. Судові Функції були оголошені вінятковою прерогативою держави. Були розроблені Нові Карно и цивільний кодекси (1768 р.), Скасовані судові катування (1776р.), Обмеження! Застосування страт.

Частково ще за правления Марії-Терезії, и особливо за правления Йосифа II, в імперії БУВ проведень ряд ЗАХОДІВ, что значний обмежена прівілеї католицької церкви: закриті чісленні монастирі, проведена часткова секулярізація церковних земель, єзуїти вігнані з австрійськіх володінь.

Реформи Марії-Терезії и Йосифа II анітрошкі НЕ слабший національніх протіріч Габсбурзької монархії. Навпаки, смороду ще более загострілі їх, погіршуючі правове становище німецькіх національностей.

Хоча реформи Габсбургів кінця XVIII ст. Проводиться в усій імперії, особливо великий Вплив смороду справили в Галичині, котра найгостріше потребувала змін. Йосиф II БУВ особливо заінтересованій у Цій провінції, вбачаючі в ній Щось на зразок лабораторії, де можна Було б експеріментуваті з різнімі засоби перебудови Суспільства, зокрема Із засоби Розширення его виробничих можливости. Спочатку Відень ставив относительно Галичини подвійну мету: по-Перш, демонтуваті стару систему управління, в Якій панували шляхта, й замініті ее дісціплінованім и підпорядкованім центру Чиновництво, а по-друге - покращіті соціально-економічне становище посполитого люду.

Питання впліву реформ Габсбургів на Західну Україну, зокрема Галичину, а такоже соціально-економічного стійбища та культурному розвитку України, у післяреформні часи пріділена незначна увага дослідніків, зокрема пітанні про Вплив реформ Марії-Терезії та Йосифа ІІ на західноукраїнські землі ґрунтовно спеціально НЕ розроблялося. У Радянській, Німецькій та українській історіографії покищо відсутні Узагальнюючі, чи СПЕЦІАЛЬНІ праці Із цієї проблематики. Чи не досліджено такоже всебічно австрійську колонізаторську політику Кін. XVIII ст. - поч. ХХ ст. та ее Наслідки для Галичини як части України, хоча вона Постійно вплівала на Зміст громадсько-політічного и культурного життя населення Галичини, їх соціально-економічне и політичне становище.

У вітчізняній історичній науке Основна увага пріділялася вісвітленню соціально-економічного, політічного та правового становища західноукраїнськіх земель у Різні історичні періоді. Цім харчування прісвячені праці таких учених: Г.Гербільського, І.Жалобі, М.Кріля, В.Кульчіцького, М.Нікіфорака, І.Новосівського, В.Осечінського, Р. Петріва, Ф.Стеблія, О.Ткачов, Б.Тіщіка. Зацікавленість історіків віклікають такоже проблеми становлення державно-правових інстітутів у Галичині та Буковіні течение трівалого ПЕРІОДУ австрійського панування.

Питання реформаторської ДІЯЛЬНОСТІ австрійського правительства Вивчай Такі відомі Вчені, як О.Добржанській, Г.Гербільській, І.Жалоба, М.Кріль, В.Осечінській, Р.Петрів, Ф.Стеблій, О.Ткачов та інші.

Однако недостатньо дослідженою досі залішається проблема организации управління Галичиною та Буковиною в период їх перебування у складі Австрії від первого поділу Польщі 1772 р. до буржуазно-демократичної революції 1848 р.

У рамках цієї різнопланової проблеми Розгляд історії західноукраїнськіх земель в часи реформ Марії-Терезії та Йосифа ІІ та дослідження впліву ціх реформ на повсякдення життя українців спріятіме більш чіткому розумінню ее місця и роли в економіці та культурі, політіці, СОЦІАЛЬНИХ процесах в Україні в цілому. У цьом и полягае, на нашу мнение Актуальність обраної тими дослідження.

Об'єктом дослідження є реформаційна політика Габсбурзької монархів - Марії-Терезії, та ее сина Йосифа ІІ, Вплив ціх реформ на українські землі, як Важливі компоненти історії західніх земель України.

Предметом дослідження є закономірності соціально-економічного становища та культурного розвитку населенні Західної України, Особливості життя населення післі Впровадження змін, пов ¢ язаних з запровадження реформ, їх місце в економічному и суспільному розвитку, австрійська колонізаторська політика, яка Згідно трансформувалася в один Із факторів офіційної национальной доктрини Відня.

Мета курсового дослідження Полягає в об'єктивному и всебічному вісвітленні історії західноукраїнськіх земель кінця XVIII ст.

Об'єкт, предмет и мета визначили Такі завдання дослідження:

- Розкрити соціально-економічне становище західноукраїнськіх земель у Перші роки после Приєднання їх до Австрійської імперії;

- дослідіті реформаторську політику Марії Терезії и ее наступником Йосифа ІІ;

- проаналізуваті проведені реформи;

- візначіті Вплив проведення реформ та змімі в жітті населення Західної України внаслідок запровадження реформ.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з тисячу сімсот сімдесят два р. до 1848 р. включно. Отримав у тисяча сімсот сімдесят дві р. внаслідок первого поділу Польщі Галичину, австрійський уряд ліквідував існуючу там систему управління и запровадів аналогічну тій, что діяла в других провінціях імперії. Во время буржуазно-демократичної революції 1848 р. в Австрії відбулася спроба Реорганізувати абсолютістську монархію в констітуційну, в результате чего вініклі Нові органи управління державою в цілому та ее адміністратівнімі одиниць.

Територіальні рамки дослідження в основному обмежуються теріторією, что входила з 1772 р. до складу Австрії під назв коронного краю Галичини, окремим округом которого у 1776 - 1849 рр. булу Буковина. У Деяк випадка смороду охоплюють усю Австрію.

Методи дослідження. У курсовій работе застосовані ЗАГАЛЬНІ наукові принципи Пізнання (об'єктивність, історізм, логічна послідовність, тіпологізація, класифікація), міждісціплінарні (структурно-системний підхід) та суто історичні (проблемно-хронологічній, системно-функціональний, порівняльно-історичний, статистико-аналітичний) методи дослідження.

Наукова новизна курсової роботи Полягає в тому, что у ній на основе широкого кола залучених до наукового обігу Нових архівних та опублікованіх джерел Здійснено спроба комплексного дослідження соціально-економічного становища та культурного розвитку населення українських земель під властью Австрійської імперії, визначення впліву реформ Марії Терезії та Йосифа ІІ на життя західноукраїнського народу.

Теоретичне значення дослідження візначається ее спрямуванням на з'ясування історичної обумовленості подій, явіщ та процесів на українських землях під властью Австрійської імперії, в часи правления Марії Терезії та Йосифа ІІ, что спріятіме відтворенню цілісної Наукової картини Суспільно-політічного становища та національно-культурного розвитку зазначеним земель досліджуваного ПЕРІОДУ, місця та НАСЛІДКІВ реформаторської політики представителей дому Габсбургів в цьом процесі.

Практичне значення курсової роботи Полягає в тому, виявлення автором документальної материал, его наукова інтерпретація та Висновки могут буті вікорістані при підготовці лекційніх курсів (спецкурсів), підручніків, узагальнюючіх наукових робіт, вузівськіх та шкільних Навчальних програм.

Смороду такоже могут прислужитися фахівцям, Які Працюють над Досліджень проблем історії українських земель під властью Австрійської імперії зазначеним ПЕРІОДУ, Вивчення вопросам економічного та громадсько-культурного життя західноукраїнськіх земель кінця XVIII ст.

Структура дослідження. В основу даного наукового дослідження покладаючи проблемно-хронологічній принцип, его Зміст и послідовність викладу матеріалу зумовлені логікою самой проблеми и завдання дослідження. Робота складається зі вступления, трьох розділів, Які поділені на підрозділі, вісновків, а такоже має Додатки, список використаних джерел та літератури (26 найменувань).

Розділ І. Правления Марії-Терезії тарозпочаті нею реформи

Як Вже Було сказано, Австрія являла собою не країну, а імперське Утворення. У XIX ст. вона Складанний Із суміші 11 великих народів и ряду менших етнічніх груп, что населяли більшу часть Східної Європи й у 1 800 р. становили около однієї сьомої населення Всього континенту. Оскількі Жодна нація чи народність НЕ мала в імперії абсолютної більшості, то й Жодна національна культура не булу визначальності - до такой Міри, як російська культура в царській імперії. І хоч в армії та среди Чиновництво переважала німецька мова, Якою розмовляю найбільш вплівова нація імперії, вражаючою особлівістю цієї імперії Залишайся ее етнічна Різноманітність.

Пошірюючі свой суверенітет на все Нових підданіх, Династія Габсбургів НЕ змінювала, прінаймні спочатку, традіційніх форм власти в тих королівствах, герцогствах, провінціях и містах, Які вона захоплювалися.І так відбувалося НЕ лишь того, что Габсбургів не Хотіли провокуваті Опір, а й тому, что Їм бракувалась сильних централізованіх установ, необхідніх для уніфікації управління. Відтак аж до середини XVIII ст. їхня імперія являла собою хісткій, слабо скоординованості конгломерат, Який часто охоплювалі кризиса, породжувані внутрішнімі чвар або втручаннямі ззовні.

Так Почаїв в 1740 р. війна за Австрійську спадщину, что протікала для Австрії невдало.

Ахенський світ одна тисяча сімсот сорок вісім р. гарантував Австрії прагматично санкцію, но Пруссія здобула міжнародне Визнання ее прав на більшу часть Сілезії. [1, 372]

У 1740 р. імператріця Марія Терезія дійшла висновка, что для Збереження імперії та патенти провести реформи. Долаючі запеклася Опір місцевого дворянства, вона здійсніла ряд ЗАХОДІВ для Зміцнення ОРГАНІВ центральної влади, а такоже створі канцелярії місцевої влади. Щоб заповнити ЦІ посади, вона лента бюрократичною апарат. Марія Терезія такоже заклать підваліні великого постійного військового відомства. Проти, як Обачний політик, вона НЕ прагнула цілковітої одноманітності. Так, у стосунках з бунтівлівімі Мадяр вона часто віддавала предпочтение компромісному рішенню, чи не вімагаючі безумовної покірності життя без Волі.

Одна тисяча сімсот шістьдесят п'ять року імператріця Марія Терезія оголосіла свого найстарший сина співправітелем. Йосіфові віповнілося лишь чотирнадцять.

Феодальна роздробленість и слабкість зв'язків между різнімі землями Габсбурзької монархії виявило одними з головних причин ее Військових Невдача. Відсутність єдиної армії, невпорядкованість Фінансової организации, недостатній розвиток промісловості, феодально-кріпосніцькій лад у більшості провінцій, непріхована ненависть пригнобленими народів до панування Габсбургів и австрійськіх феодалів - все це неминучий винне Було прізвесті до поразка.

І.1 Царювання Йосифа ІІ. Продовження Лінії реформ

За правления Йосифа II у 1784-1785 рр.німецька мова стала офіційною мовою в усіх частин держави. У 1782 уряд Йосифа ІІ ліквідував особисту залежність селян у Галичині, Чехії, Моравії, Угорщині та зміцнів панщину и натуральні повінності грошовою рентою. Зробив Спроба ввести єдиний поземельний податок, что НЕ Було втілено в життя через сильний Опір дворянства. [1, 399]

Зовнішньо-політична діяльність правительства Йосифа ІІ булу спрямована на протідію експансіоністській політіці Російської імперії в Східній Европе та Розширення володінь Австрії.

За царювання Йосифа ІІ в 1784 р. відновів свою діяльність Львівський університет, у якому з 1787 р. діяв окремий факультет для українських студентів, назв «Студіум рутенум».

Йосиф ІІ, наштовхнувшісь на Значний Опір австрійського, польського, угорського дворянства своим реформаторськім заходам, БУВ змушеній напрікінці життя Відмінити деякі з них. Проти Наслідки здійсненіх реформ відігралі позитивну роль у розвитку українського національно-культурного життя в Галичині и на Буковіні.

Згадані реформи малі величезне значення для українців, оскількі смороду проводять самє в годину Приєднання до імперії Галичини. Таким чином, бодай Із цієї точки зору українці ввійшлі до складу імперської системи Габсбургів в апогеї ее розквіту.

Розділ ІІ. Західна Україна під властью Габсбургів

Величезна більшість українців в Австрійській імперії проживала в Галичині - Південно-східній части колішньої Речі Посполитої, захопленої Габсбургами после первого поділу Польщі у 1772 р.

У Першому поділі Польщі тисячу сімсот сімдесят дві р., Взяли участь Австрія, Пруссія та Росія. Переговори з цього питання закінчіліся підпісанням відповідної декларації. Територія, якові здобула Австрія, Складанний з двох частин - української та польської. Несмотря на значні Відмінності между цімі землями смороду були об'єднані в єдину адміністратівну одиниць - коронний край з офіційною назв: королівство Галичини и Лодомерії з великим князівством Краківськім та князівствамі Освенцімськім и Заторська. Его столицею стало місто Львів. [10, 125-126]

З метою узаконення своих Дій уряд Австрії опублікував історико-правові обґрунтування, у якіх доводять ее дінастічні права на галицькі землі. Віготовлені документи повінні були создать відімість правомірності несправедливого поділу Польщі та участия у ньом Австрії.

После Отримання Галичини австрійський уряд зосередів Рамус на Буковіні. Приєднання цього краю забезпечен б тіснішій звязок между провінціямі імперії та зміцніло б ее кордони. Саме це Було вірішальнім мотивом окупації Буковини, якові Австрія завершила у 1774 р. Отже, двома рокамі пізніше до Галичини булу прієднана Буковина - невеликий український край, что его відібрав Відень у занепадаючої Оттоманської імперії.

Нарешті, у тисяча сімсот дев'яносто-п'ять р., После третього й последнего поділу Польщі, до імперії були такоже включені землі, заселені поляками (включаючі Краків). Если Східну Галичину заселяли в основном українці, то Західна Галичина булу головного чином польською. Поєднання в одній адміністративній провінції ціх двох народів стане в Майбутнього причиною напруженного СТОСУНКІВ между ними. [10, 127]

Під посереднім контролем Габсбургів перебував ще один заселений українцями регіон. Розташоване на західніх Схили Карпатських гір Закарпаття з часів середньовіччя входило до складу Угорська королівства. У XIX ст. воно позбавляє в угорській части імперії Габсбургів и Було ізольованім від других українських земель.

Відтак окупація Галичини и Буковини Австрією та ее юридичне закріплення були здійснені з позіції сили при вмілому вікорістанні сприятливі міжнародніх отношений. Це БУВ типів для епохи Європейського абсолютизму зовнішньополітічній акт.

ІІ.1 Галичина и Буковина як СКЛАДОВІ Австрійської монархії

Запровадітіна прієднаніх теріторіях адміністративно-територіальний устрій, на зразок других корону земель монархії організуваті Ефективне управління ними - такими були першочергові завдання австрійського правительства. Галичина спочатку булу поділена на Шість ціркулів у межах колішніх польських воєводств, Які своєю черга поділяліся на 18 дістріктів. У 1782 р. поділ на дистрикти ліквідувалі. Остался поділ на 18 ціркулів, Які називається такоже округами. Від +1786 до 1849 р. до складу Галичини як 19 округ входила Буковина. [11, 49-50]

Адміністративно Королівство Галичини и Лодомерії мало статус коронного краю и Було наділене тимі ж правами и повноваженнямі, что й аналогічні Адміністративні одиниці монархії. Звертається увага на ті, что воно відрізнялося від других провінцій Австрії великою теріторію и густотою населення, правовий статус которого візначався належністю до Певного стану: шляхти, духовенства, міщан чи селян. Більшість населення коронного краю (71,8%) становило селянство, почти 80% которого перебувало у цілковітій залежності від поміщіків. Прівілейоване становище посідалі шляхта и духовенство, Які нашли порозуміння з новою властью Задля Збереження власного панування. Цьом спріяв и принцип, Яким керували Австрія и Який БУВ головного принципом усіх абсолютних монархій у Европе - спіратіся на два класи: феодальних землевласніків та заможніх поміщіків, урівноважуючі водночас Вплив и силу шкірного Із ціх класів Вплив и силою Іншого. [15, 3]

Селяни. Умови життя в населених українцями землях імперії Габсбургів характерізуваліся одним словом: бідність. Горбістій ​​рельєф та невелікі наділі ускладнювалі обробка землі, а Постійний гніт польської шляхти доводив селян до полного віснаження. После того як у результате поділів Польщі невелічкі й брудні галицькі міста Було відрізано від традіційніх рінків на Україні, їхня й без того тяжка доля стала ще тяжчий. Чи не дивно, что Галичина мала сумний репутацію однієї з найбільш примусу и відсталіх частин імперії.

Величезне більшість західніх українців Складанний селяни-кріпакі, для якіх визиск БУВ фактом щоденно життя. За право користуватись убогими земельними наділамі смороду мусіли відробляті на феодала панщину, что сяга п'яти-шести днів на тиждень. Кроме того, шляхта нерідко змушувала селян відбуваті Різні роботи у Панських маєтках и Вимагаю натурального оброку. Підраховано, что панові діставалося десь від половини до третина жалюгідного селянського прибутку. Ніби цього Було мало, Володарі маєтків систематично експропріювалі селянські та Громадські землі, залішаючі селянам чимраз Менші наділі. Отож, Східна Галичина являла собою переконливою зразок Суспільства, в якому багаті ставали ще багатшімі, а бідні - ще біднішімі.

За таких умов даже Вижити Було делом непростою. Ізольовані в почти недоступних селах, якіх налічувалося около 3,5 тис., Застосовуючі прімітівні сільськогосподарські методи, селяни Східної Галичини могли отрімуваті лишь около третина того, что вірощувалі селяни Чехії та Австрії. А їхній раціон, до которого входили почти Самі капуста й картопля, стає около половини того, что споживай західноєвропейській селянин.

Коли наставав голод, а це трапляє часто, много віснаженіх селян гінуло. Були часи коли смертність у Східній Галичині перевіщувала народжуваність. Закономірно, что длительность життя західноукраїнського селянина булу короткою - в Середньому якіх 30-40 років.

Бажання полегшіті частку селянина Рідко коли, если Взагалі спадало на мнение галицькому шляхтічеві. У більшості сама можлівість такого вчінку, напевне, віклікала б подивуватися, бо селянин в їхньому розумінні являв собою якусь нижчих форму людської істоті, что НЕ піддається будь-Якім удосконалення.

Духовенство. Проти НЕ всі західні українці були селянами. Виразности соціальну групу, яка найбільше з усіх прошарків західноукраїнського Суспільства набліжалася до еліти, становило греко-католицьке духовенство.

Останнє прибрало роль лідера в селянське середовіщі через Відсутність Іншої групи, котра віконувала б Цю роль, - унаслідок того, что в XVI-XVII ст. українська знати відцуралася від свого Суспільства, полонізувалась и перейшла в католицизм. Завдяк того, что нижчих духовенству На Відміну Від церковних ієрархів дозволялося одружуватіся, вінікалі цілі дінастії священіків, Які нерідко на много поколінь пов'язувалися зі своєю околицею. Часті Зібрання, трівалі відвідіні, взаємні шлюб превратилась греко-католицьке духовенство на тісно сплетену Спадкового касту Із розвинутості почуттям групової солідарності. [24, 32-35]

Зв'язане з масами спільною вірою, духовенство корістувалося в середовіщі своих Сільських парафіян великим Вплив и властью. Однако за матеріальнім и культурним рівнем український сільський священик - особливо до приходу австрійців - ледве підносівся над селянином. Хоча громада, як правило, віділяла священику более землі, чем селянінові, кроме того, додатковий прибуток давала плата за хрестини, Вінчання й поховай, проти нерідко сім'я померлого парафіяльного священика жила з одного наділу. Багатьох священіків розорялі витрати на ті, щоб дати духовну освіту синові чи вігідно Видати заміж доньку.

Через незадовільну Богословська освіту Чима греко-католицьких священіків у Східній Галичині напрікінці XVIII ст. ледве могли Прочитати літургічні тексти церковнослов'янською мовою. Тому їхній світогляд БУВ ненабагато Ширшов від селянського.

Польська залога не виявляв Великої поваги до греко-католицького духовенства. Так, ще до приходу Габсбургів шляхта нерідко прімушувала священіків працювати у своих маєтках. Це дало, до речі, Позитивні результати, оскількі українське духовенство ВСТАНОВИВ з селянством тісніші Особисті та культурні зв'язки, чем польські Ксьондз. Завдяк таким стосунки греко-католицькому духовенству легше Було вести за собою селянство НЕ лишь у релігійніх, а й в других справах для. Відтак напрікінціXVIII ст. західноукраїнське суспільство Складанний лишь Із двох СОЦІАЛЬНИХ верств: Селянської масі й невелікої Касти священіків. Серед українців, за іронічнім польським вирази, були лишь хлопи та попи. [18, 117-118]

З Огляду на ті, что західні українці ще в більшій мірі, чем українці у складі Російської імперії, чи не малі власної знаті, а такоже належно представництва среди міщанства, деякі Історики розцінювалі українське суспільство як соціально Неповне. За ЦІМ терміном таке суспільство Було Глибока неповноціннім; и действительно, українці малі обмеження доступ до Політичної власти через Відсутність дворянства. Чи не маючі міського населення, смороду позбавляє поза Царина торгівлі та промісловості. Це, звісно, ​​що не означає, что в Галичині НЕ Було шляхти чи міщан. Напрікінці XVIII ст. польська шляхта становила 95 тис., або 3,4% населення провінції, а міщані (більшість Із них - незаможні реміснікі-євреї та крамарі, а такоже Небагато заможніх купців) налічувалі около 300 тис., або 10% населення.

Кроме того, зі встановлення влади Габсбургів з'являється нова соціальна група - чиновники.Переважно німці або німецькомовні чехи, смороду Ніколи НЕ були чисельності груп. Проти власті підтрімувалі еміграцію десятків тисяч других німців-колоністів, сподіваючісь, что смороду станут взірцем доброго господарювання й оживляти сільську економіку.

Таким чином, суспільство Галичини в цілому Було й багатонаціональнім, и чітко розшарованім, причому Кожна его окрема етнічна група Займаюсь свою виразности окресленості й замкнуту суспільну, господарську та культурну Царина.

ІІ.2 Структура та основні напрями діяльності губернського правления

Спеціальнім імператорськім декретом тисячі сімсот сімдесят два р. у Галичині були ліквідовані усі попередні Державні установи и запроваджен нова, загальнопрійнята в Австрії централізована система управління. Фактично керівніком краю ставши губернатор, Який прізначався и зміщувався імператором.Він очолював Галицьке губернське правления, что Складанний Із департаментів. До компетенції цього органу, зокрема, належало Адміністративне управління краєм, Розпорядження державного майна, нагляд за церковними справами та безпека підданіх, Стягнення податків, розв'язання Військових та поліційніх вопросам, контроль за промісловістю, сільським господарством, торгівлею, шляхами сполучень.

Від 1 772 до 1848 р. у Галичині змінілося 14 губернаторів (перший БУВ граф А. Перген). Усі смороду, за вінятком последнего - польського магнатаВ. Залеський, були заможними и вплівовімі австрійськімі німцямі. Губернське правления стало основним органом, Який втілював австрійську політику в управлінні коронним краєм Галичини. Наділене широкими Владніл повноваженнямі, даже військовою силою, воно, однак, перебувало під постійнім контролем правительства Австрії. [15, 4-6]

Військова адміністрація на Буковіні булу запроваджен як тимчасова у 1 774 р. и діяла до 1787 р.Вона підпорядковувалася безпосередно Прідворній військовій раді у Відні та Генеральному командуванню Галичини и Лодомерії у Львові. Адміністративні посади у ній обіймалі только військові. Дерло військовім комендантом краю став у +1778 р. генерал-майор Г. Сплені. Подалі Вдосконалення управлінської системи Буковини пов'язане з діяльністю генерал-майора К. Енценберг, Який очолював Крайову військову адміністрацію у 1778-1786 рр. Незважаючі на нечісельній апарат, військова адміністрація як Перехідна форма правления Виконала завдання, поставлені перед нею австрійськім УРЯДОМ: облаштувала и зміцніла кордони, впорядкувала отношения между станами, вдосконаліла судочинство и загаль підготувала умови для запровадження в краю Цивільного управління.

ІІ.4 Порядок формирование та діяльність Галицького станового сейму

Австрійський абсолютизм БУВ змушеній зберігаті деякі Зовнішні форми станової организации, что зумовлювало тогочасної Політичною сітуацією в державі. Імператорськім патентом від 1775 р. у Галичині БУВ Заснований провінційній стає сейм. Его виконавчим органом БУВ стає комітет. До участі у сеймових засіданнях допускалися представник магнатів (в тому числі духовенства), лицарів и найбільшіх королівськіх міст (Фактично право на представництво Було Надання только Львову и Ніколи НЕ пошірювалося на інші міста). Склад сейму 1787 р. поповнити представник станів Буковини. [16, 75]

Упродовж свого Існування (1775-1848 рр.), Незважаючі на проголошувану демократизацію Суспільства, Зменшення податкового тиску правительства, припиненням політики онімечування населення, сейм реально Нічого НЕ Зробив для Поліпшення становища населення Галичини и Буковини. Аналіз компетенції и ДІЯЛЬНОСТІ сейму доводити, что ВІН БУВ показною формою станової монархії, декоративною установою, яка жодних чином не обмежувала абсолютизм. Его создания мало на меті завоюваті приверженность шляхетської верхівкі краю и таким чином зміцніті там австрійське панування.

Важлівемісце в централізованій системе державного управління Галичиною посідала окружна влада. Округи (циркулі) очолювалі старості. До їхньої компетенції належали всі Адміністративні та поліційні справи, нагляд за торгівлею, промісловістю, призів на військову службу ТОЩО. До складу окружної влади входили староста, декілька Комісарів, секретар, два діловоді, практикант и два кур'єри. Старост и Комісарів прізначав безпосередно Імператор, усіх других - староста. Австрійський уряд НЕ Створив нізової ланки державного апарату и передавши політічну владу в Сільських місцевостях поміщікам (домініям). Виконання Розпорядження домініальної власти покладали на мандаторів, війтів и присяжних. [16, 77]

Низкою послідовніх ЗАХОДІВ австрійська влада значний обмежена самоврядування в містах. Так, у 1786 р. Було ліквідовано Магдебурзьке право у Львові. Внаслідок детальної урядової регламентації самоврядування у віданні міської влади Залишайся только ограниченной право судочинства й управління Громадським майном. На территории багатьох міст Галичини створювалісь "юридики" - ділянки, вілучені з підпорядкування міській власти та судочинство. [19, 291-292]

Складна Було становище пріватновлас-ніцькіх міст и містечок, населення якіх за правовим статусом почти НЕ відрізнялося від кріпосніх селян.Загалом органи місцевого самоврядування на Галицьких землях слугувалі шляхетській верхівці краю. І хоча смороду були Дещо демократічніші, чем урядові органи, та все ж захищали усталені порядки й різнімі способами підтрімувалі Захоплення заможніх верств населення.

ІІІ. Вплив р еформ Габсбургів на населенняЗахідноїУкраїні

У більшій части підручніків з історії України написано, что Галичина в Австрійській імперії булу найвідсталішім краєм, де почти НЕ Було промісловості, сільське господарство - нізькопродуктівне та неконкурентоспроможне, народ - бідний, пригнобленими и в основном неграмотно. Если з точки зору комуністичної ідеології така концепція Подання информации булу Виправдання (нужно ж Було Показати, что только радянська влада принесла на західноукраїнські землі "культуру", "свободу" та "соціальну справедливість"), то бездумне повторювання ціх ідеологічніх штампів Українськими, а особливо Галицька історікамі й авторами є прінаймні дивне. І не тому, что хочеться Дивитися на цею период Нашої історії крізь рожеві окуляри, а тому, что Кожне явіще нужно оцінюваті всебічно.

Хоча реформи Габсбургів кінця XVIII ст. Проводиться в усій імперії, особливо великий Вплив смороду справили в Галичині, котра найгостріше потребувала змін. Йосиф II БУВ особливо заінтересованій у Цій провінції, вбачаючі в ній Щось на зразок лабораторії, де можна Було б експеріментуваті з різнімі засоби перебудови Суспільства, зокрема Із засоби Розширення его виробничих можливости.

Спочатку Відень ставив относительно Галичини подвійну мету: по-Перш, демонтуваті стару систему управління, в Якій панували шляхта, й замініті ее дісціплінованім и підпорядкованім центру Чиновництво, а по-друге - покращіті соціально-економічне становище посполитого люду. [24, 37-39]

Адміністративна Реорганізація в Галичині булу проведена Швидко та ефективного. До 1786 р. польські закони Було замінено австрійськімі, а Шляхетські асамблеї розпущено. Щоб пом'якшити цею удар для старої знаті й дати їй голос у справах для управління, Відень упроваджує Асамблеї станів, что Складанний Із шляхти та духовенства. Альо асамблея ця НЕ мала права прійматі Власні ухвала, а лишь могла звертатися з петіціямі до імператора. Реальна влада зосереджувалися в руках імперськіх чіновніків. Уся провінція поділялася на 18 регіонів (із прієднанням Буковини їхня Кількість Зросла до 19), очолюваніх призначення Віднем урядниками зі своєю німецькомовною канцелярією. На верхівці цієї бюрократічної драбини стояв губернатор, которого прізначав сам Імператор. Увесь цею чіновніцькій апарат перебував у Львові, або Лемберзі, як его називали австрійці, что ставши центром адміністрації та судочинства провінції.

ІІІ.1 Відношення Йосифа ІІ до населення Галичини та Буковини

Скільки разів Йосиф ІІ Габсбург за годину свого правления відвідував Галичину - достеменно НЕ відомо. У історічніх хроніках Згадаю прінаймні про три Такі візіті. Уперше відвідав Львів 1773 р., Раптом - 1780 р.

Утретє Цісар прібув у галицьку столицю 15 травня 1787 року в супроводі свити, чісельністю лишь кількадесят осіб на чолі з князем Кінськім. "Революціонер на троні" Унікал розкоші. У Львові Високі Гості вінайнялі не номери в Готель, а ПРИВАТНІ Покої. Особисто для себе Йосиф II найняв три Покої в будинку Брешля. Хто відвідував его тоді, дівувався з простоти цісарського побуту й даже зауважів подерті Панталони монарха.

Імператор відвідав обідві Семінарії (грецького та римського обряду), а особливо цікавівся греко-католицькою семінарією, оскількі напередодні получил Скаргу на ее керівництво Опис. Перебуваючих в закладі, перед строєм семінарістів Цісар давши команду перебудуватіся за національнім крітерієм. Хвала ШВИДКІСТЬ, З якою окремо стали галичани, словенці, вугри та Хорватії. Відвідавші помешкання професора теології Феслера (тоді професори жили разом зі студентами в пріміщеннях семінарій та УНІВЕРСИТЕТІВ), зауважів, что в его Бібліотеці є Заборонені церковною цензурою книги, среди них - те Гельвеція. Запитай, хто дозволив. "Ваша Велічність и Ваша Світлість", - відповів професор. Це сподобалося цісареві, ВІН похваливши Феслера за швидку й дотепний відповідь. Перебуваючих в Семінарії, розмовляю трьома мовами: кроме німецької, вживатися італійську та латину. [26, 56-57]

У неділю вранці 17 травня Цісар знову відвідав греко-католицьку семінарію, де Йому представили трьох найкращих учнів: Василя Кукольника, Івана Орлая та Петра Лодія (всі смороду Згідно емігрувалі до России та зроби кар'єру в Санкт-Петербурге).

Згідно, прогулюючісь вулицями міста, Йосиф II зауважів, что всі перехожі прямують в одному напрямку, и живити, куди. Йому відповілі, что на Збоїська, де люблять відпочіваті на природі. Цісар вислови бажання відвідаті тодішнє улюблене місце для спацерів. Перебуваючих на Збоїськах, Імператор забажав перекусіті й завітав до реставрації Фоґецера. Коли Імператор переступивши поріг реставрації, всі Відвідувачі повтікалі, а господар знепрітомнів. У пріміщенні залиша лишь пані Фоґецерова. Їй спершись відібрало мову, но Згідно прорвало: Jesus, Maria, Joseph! Der Kaiser, um Gotten Willen, der Kaiser! Цісар звелів жінці заклікаті назад гостей, щоб продовжувалі забаву, а его супутники заходять отямлюваті зомлілого господаря. Невдовзі всі освоїліся, й Гості (ймовірно, німецькі колоністі) начали играть в якусь гру, что за Описом нагадує сучасний кегельбан. Кулю, якові кинувши Цісар, Фоґецер Одразу заховали, заявил, что посрібліть ее та передасть онуки. [26, 58-59]

Следующего дня сім возів и 270 осіб пошту на чолі з імператором Йосифом II покинули Львів. Через три дні наспіло Розпорядження про повернення єпіскопа Антонія Ангеловича (див. Про нього "Газету" за 12 серпня 2005 р.) На посаду ректора Семінарії (усунутого 1784 р. Внаслідок інтріг). 2 червня Цісар БУВ у Могілеві, 17 червня - в Москві, 19 покинувши Санкт-Петербург, 3 серпня вернулся до Замостя, а 15 серпня - до Відня.

+1781 р. на Кайзервальді львівський магістрат поставивши пам'ятник Йосіфові II. Пам'ятник простояв до 1850-х років.

ІІІ.2 Зміни у суспільному жітті Західної України пов ¢ язані Із реформами Йосифа ІІ

Із входженням Галичини до складу Австрійської імперії однією з основних цілей тодішнього Владніл режиму Було покращення економічного та СОЦІАЛЬНОГО розвитку цієї провінції, яка й действительно перебувала в вкрав занедбаному стані.

Щоб підняті рівень СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО виробництва, австрійський уряд спріяв поселень на Галицьких землях німецькіх, австрійськіх и Чеський колоністів, від якіх місцеве населення переймаюсь найновіші на тій годину Аграрні технології, а такоже освоювало Прийоми вирощування, переробки та! Застосування Нових сільськогосподарських культур, таких як конюшина, люцерна , тютюн, цікорій ТОЩО.

Починаючі з кінця XVIII ст., Основною харчових культурою Галицького села стала картопля. Кроме Усього Іншого, ця культура виявило Ідеальною сировина для виготовлення горілки, что приносило Високі прибутки. Тож не дивно, что гуральні віросталі в Галицьких містах, містечках и селах, мов гриби после дощу. Хоча мало хто знає, что Цісар Франц Йосиф БУВ запекли противником алкоголю и за годину свого правления видав декілька "антиалкогольних" декретів.

Найважлівіші з чисельністю реформ Йосифа II стосуваліся селян.У тисячі сімсот вісімдесят одна р., Розуміючи, что без полегшення їхньої долі Неможливо поліпшіті соціально-економічне становище Галичини, Імператор наважується провести сміліві Політичні заходи, спрямовані на Скасування кріпацтва. В межах ціх ЗАХОДІВ землевласнікові заборонялося Вимагати від селянина более трех днів панщини на тиждень, або 156 днів на рік (для найбіднішіх селян встановлювали ще Менша панщина); Суворов обмежуваліся додаткові повінності на Користь землевласніка; закон надававши селянінові право обробляті свой Наділ, а такоже Такі Особисті свободи, як право одружуватіся без Дозволу пана, переходіті на інші наділі, звертатися зі Скарга на свого пана до суду. [20, 113-115]

Це були Зміни велічезної ваги. Галицький селянин больше не БУВ якоюсь зневаженою, що не захищений законом істотою. Тепер ВІН ставши особою з питань комерційної торгівлі законних прав. Втім це не значить, что реформи зрівнялі селян з іншімі класами. У багатьох відношеннях селянин лішався підвладнім панові й залежних від него. Однако его становище поліпшілося: зі звичайний предмета особістої класності ВІН становится чімось на зразок Орендаря, Котре передает свой Наділ у спадщину й стосунки которого Із землевласніком регулюються законом.

Смілівій и рішучій характер ціх реформ становится ще очевіднішім, если згадаті, что именно в годину їх проведення Інша імператріця - Катерина II - заганяє у кріпацтво селян Лівобережної України.

Великі Преимущества принесла нова політика й греко-католицькій церкві. З самого качана Марія-Терезія та Йосиф II у стосунках з греко- та римо-католицькою церквами спіралі на принцип паритету. Для греко-католицького духовенства, Пожалуйста течение трівалого годині зазнаватися польських утісків, цею принцип спрічінівся до значного Поліпшення его становища.

Польські феодала больше не могли втручатіся у призначення парафіяльніх священіків, Які согласно із Законом тепер отримай Рівні з римо-католицькими Ксьондз права. До того ж економічний статус греко-католицького духовенства піднявся Завдяк скромній урядовій Платні. Всі ЦІ заходь вінчало Відновлення у 1808 р. после 400-літньої перерви чину митрополита Галицького. Так греко-католицька церква - ця єдина установа, З якою могло ототожнюватіся українське селянство, - ввійшла у XIX століття оновлення.

Основною причиною зростаючої впевненості в Собі греко-католицького духовенства стали реформи в Галузі освіти, что їх розпочала Марія-Терезія. У 1774 р. імператріця заснувала у Відні греко-католицьку семінарію - Барбареум, что давала студентам Із Західної України НЕ лишь систематичність Богословська освіту, а й можлівість життєдайною контактів Із західною культурою. У 1783 р. у Львові булу засновано ще більша Семінарія.

Як завжди, Йосиф II Пішов на крок далі своєї матері: у 1784 р., Прагнучі мати более освіченіх чіновніків и священіків, ВІН засновує у Львові університет, Який ставши дере віщим учбових закладом такого типу на українській землі. На его Чотири факультети вступило около 250 студентів, в основном поляків, а втім були й українці. Оскількі викладачі, здебільшого німці, читали лекції незрозумілімі українцям німецькою або латинську мовами, то для останніх Було організовано окремий факультет, что назівався «Студіум рутенум». Викладання тут велося штучним язічієм, что поєднувало церковнослов'янську мову з місцевою українською говіркою.

Початкової освіти у Східній Галичині практично НЕ існувало. У ліченіх однокласніх школах, на Які можна Було натрапіті по селах, навчання вели напівпісьменні дяки, Які ледве могли дати Своїм учням Щось более, чем качани абетки й Святого письма.

Щоб покращіті становище, у тисячу сімсот сімдесят чотири р. австрійці впроваділі систему трьох тіпів шкіл: однокласні парафіяльні, в якіх корістуваліся місцевою говіркою; трікласні з німецькою та польською мовами навчання й чотірікласні, что готувалі учнів для продовження освіти у Середніх школах (гімназіях) та універсітетах. Старі Середні школи, что їх для Синів шляхти утрімувалі деякі католицькі чернецькі орден, ліквідовуваліся. [24, 42-43]

За всех своих вражаючіх масштабів реформи Йосифа II в дійсності более свідчілі про ті, чого ВІН прагнув, чем о том, чого ВІН Фактично досягнув. У Галичині, як и в других частин імперії, много реформ наштовхнуліся на нездоланні перешкоду. Імператор, зокрема, вважаю, что, полеглі частку селян, ВІН збільшіть продуктивність їхньої праці. Альо Незабаром стало очевидним, что економічні проблеми Галичини Кріль не лишь в селянстві. На Відміну Від Російської України Східна Галичина НЕ мала великих земель, відкритих для колонізації, та виходом до моря, что підштовхнув би розвиток торгівлі. На Відміну ж від Західної Європи, де селяни починаєм переселятіся до міст и працювати на фабриках, что вінікалі тут и там, около 60 найбільшіх міст Східної Галичини перебувалі у стані економічного застою. Словом, возможности економічного розвитку цього регіону були Надзвичайно обмеження.

До того ж економічна політика Відня только погліблювала це становище. Вона ставила Собі метою Зберегти сільськогосподарський характер східної части імперії й стімулюваті розвиток промісловості в таких західніх провінціях, як Австрія та БОГЕМІЯ. Призначено служити Джерелом продуктів харчування та сировини, а такоже РІНКОМ для готових товарів, Галичина Фактично булу внутрішньою колонією краще розвинення західніх провінцій імперії.

Реформи наштовхуваліся й на перешкоду з боку шляхти, яка не пропускала возможности підірваті їх. Розлючена конфіскаціямі своих земель та Зменшення роли в освітній делу, що не поспішала йти назустріч реформам и римо-католицька церква. Врешті-решт Опір нововведенням сягнув крітічної точки. Мадяр, обурені політікою централізації та онімечення, что ее провівши Відень, начали погрожуваті Повстань. Розчарований Йосиф II БУВ змушеній Відмінити много своих ЗАХОДІВ.

После смерти імператора в 1790 р. по ньом лішілася гірка епітафія: «Тут спочіває Йосиф II, усі зусилля которого зізналася невдачі». [26, 47]

На качану XIX ст. габсбурзькі правітелі, особливо Франц I, продовжувалі відступаті від позіцій цісаря-реформатора. Характерно, что много покращень у становіщі селянства Було відмінено й Фактично відновлено кріпацтво. Проти деякі реформи у Галузі церкви, освіти й права лишилися в сілі. Без них та без других прецедентів освіченого правления Йосифа II Важко Було б здійсніті Майбутнього лібералізацію імперії напрікінці XIX ст.

ІІІ.3 рутенство

За всієї своєї обмеженості й неповноті реформи Йосифа II й Марії-Терезії все ж поліпшілі умови життя західніх українців - одного з найбільш пригнобленими народів імперії, вплінувші НЕ лишь на їхнє матеріальне буття, а й на погляди та настрої. Як и належало сподіватіся, реформи збуд среди украинцев почуття глібокої вдячності до Габсбургів у цілому и до Йосифа II зокрема. Відданість дінастії так Глибока вкорінілася, что українців називали «тірольців Відразу».

Ця велика залежність и даже плазування перед Габсбургами малі свои негатівні Наслідки. Смороду жівілі так званні рутенство - сукупність настроїв, что панували в середовіщі західноукраїнської еліти аж до 1830-х років. Его прібічнікам - головні чином священик - був властівій граничний провінціалізм, что ототожнював українців Виключно з Галичиною, греко-католицькою церквою й кастою священіків.

Новий консерватизм, что запанував у Відні, посильний притаманне західноукраїнській церковній верхівці підозрілівість до нововведень. Наслідуючі польську шляхту аж до переходу на польську мову, рутенці культівувалі псевдоарістократізм, что віявлявся у зневазі до селянства та «мови свінопасів».

Піднесення Габсбургами статусу духовенства слабший его зв'язки з селянами, среди якіх воно жило. Духовенство стало Дивитися только в напрямку Відня, рабських прийомів все, что вельможне дарувала Йому столиця, й Не вісувало ніякіх Власний вимог.

Психологія рутенство допомагать гнобіті й тримати у відсталості цілі поколение західніх українців, перешкоджаючі Їм боротися за кращий частку. Таким чином, на Україні, что булу під Австрією, як и на Україні під властью России, много представителей місцевої еліти допомагать міцно тримати в імперськіх шорах Власний співвітчізніків.

Імперське панування принесло українцям набагато жорстокіші тотальні види Політичної, суспільної та економічної организации, чем ті, что були Їм Ранее відомі. Чиновництво Зроби прісутність імперської держави в українській громаді Досить виразности. З цією прісутністю з'явилося Відчуття того, что десь у розкішній, хоч и далекій столице всемогутній и всезнаючій Імператор творити життя українців.

У міру того як образ божественно велічної імперії - чи Російської, чи то Австрійської - заволодівав уявою української еліти, згасала ее відданість рідному краю. Врешті-решт для неї українські землі з усією очевідністю були лишь частина якогось БІЛЬШОГО цілого. Аналогічнім чином слаблено усвідомлення української самобутності, таке сильне в Козацькій Україні XVII-XVIII ст.

Імперська доба спричинили до роздвоєння українського Суспільства - Одне Було частина Російської імперії, друге - Австрійської. І действительно, починаючі з 1 654 р. українці жили у двох різніх політічніх системах - Москва ширше свою владу до Лівобережжя, в тій годину як більшість українських земель позбавляє у складі польсько-литовської Речі Посполитої. Альо на пізнішіх стадіях Існування останньої політичне, культурне й соціально-економічне значення західніх українців настолько підупало, что стало ледве відчутнім.

Відтак, Тогочасні історія України Йшла двома паралельно шляхами: один торувалі західні українці в Австрійській імперії, а другий - східні українці в Російській.

Висновки

Галичина булу прієднана до складу Австрії в результате І поділу Польщі тисяча сімсот сімдесят дві р. з метою Розширення территории монархії, а Буковина - в результатіакту анексії 1774 р., Який МАВ стратегічну мету Зміцнення кордонів и Поліпшення сполучення между провінціямі.

Відтак обгрунтування австрійськіх прав относительно Галичини и Буковини, на нашу мнение, були фікцією, оскількі НЕ малі під собою жодних об'єктивних історічніх та правових підстав. Землі, отрімані Австрією внаслідок поділів Польщі, були штучно об'єднані в одну адміністратівну одиниць - коронний край з центром у Львові. У 1786 р. до его складу (як 19 округ) увійшла Буковина.

Адміністративно-територіальний устрій Галичини и Буковини БУВ організованій на зразок існуючого у Спадкового землях монархії, что давало австрійському урядові змогу Здійснювати Ефективне управління віддаленімі від Відня володіннямі.

Сутність австрійської урядової політики у Галичині пролягав у зміцненні централізації управління краєм. Фактично его керівніком ставши губернатор, Який забезпечував втілення в життя правових пріпісів імператора та правительства Австрії. Централізація державної влади виявляв у тому, что низька установ и ОРГАНІЗАЦІЙ безпосередно підпорядковуваліся губернаторові або даже очолюваліся ним.

Галицьке губернське правления и військова адміністрація Буковини (1774-1787 рр.) Були основними органами, створеня для Зміцнення позіцій Австрії на прієднаніх землях. Їхні методи управління Повністю відповідалі традіціям австрійського абсолютизму досліджуваного ПЕРІОДУ.

Імператорськім патентом від 13 червня 1775 р. Королівство Галичини и Лодомерії Було включених до складу Станової организации австрійськіх провінцій, что Було своєріднім актом формального підтвердження его належності до Австрії. У цьом документі йшлось про організацію Галицького станового сейму як представніцького органу різніх СОЦІАЛЬНИХ верств.Цей факт МАВ дива свідченням использование австрійською властью демократичних методів в управлінні Галичиною и Буковини. Однако обмежені повноваження Галицького станового сейму, Відсутність у ньом представителей усіх верств населення не дали змогі Йому дива віразніком інтересів краю.

Невдачі Австрії у двох великих війнах (війна за Селезію з Пруссією та Семілітня війна проти Пруссії (1756-1763)) Зроби для правлячіх Кіл очевидною невідкладність реформ. ЦІ реформи, здійснені в правления Марії-Терезії (1740 - 1780) и ее сина Йосифа II (1780 - 1790), Досить характерні для політики «освіченого абсолютизму».

Найбільш важлівім Із проведених ЗАХОДІВ булу військова реформа, необходимость якої відчувалася особливо гостре.Значний збільшувалася чісельність армії й вводилася однаковість у ее комплектуванні.

Реформа армії носила класового характер. Рекрут набирати в основном з найбіднішого люду. Дворянство, духівніцтво, інтелігенція (Учителі, лікарі, чиновники), а такоже купці й підприємці НЕ підлягалі рекрутському набору. Від ВІЙСЬКОВОЇ повінності МІГ звільнітіся й заможний селянин, якому надавав право найняті вместо собі «мисливця». До 80-х років ХVIII ст. чісельність австрійської армії булу доведена до 278 тис. чоловік, тобто значний перевершувала чісельність прусської армії.

Уряд пріділів такоже дуже велику Рамус фінансовій реформі. Прагнучі збільшити податкові надходження, Марія-Терезія видала закон Про загальну прибутковий податок, від которого НЕ були звільнені дворянство й церква. Одночасно в тих же фіскальніх цілях БУВ проведень Загальний перепис населення, покладених початок Статистичний обліку земель, худоби й Іншого рухомого н нерухомого майна. І Марія-Терезія и Йосиф II послідовно застосовувалі принцип меркантілізму, встановлюючі Високі мита на Іноземні промислові вироби й нізькі на імпортну сировини. Вивіз за кордон таких відів промислової сировини, як льон, вовна, метали, БУВ Повністю Заборонений.

Велике місце в заходах Марії-Терезії и Йосифа II Займаюсь судові реформи. Смороду обмежена сеньйоральну сваволю відносно селян. Судові Функції були оголошені вінятковою прерогативою держави. Були розроблені Нові Карно и цивільний кодекси (1768 р.), Скасовані судові катування (1776 р.), Обмеження! Застосування страт. Ув'язнених у в'язниці злочінців прімушувалі до роботи в реміснічіх Майстерня або мануфактурах.

Частково ще за правления Марії-Терезії, и особливо за правления Йосифа II, в імперії БУВ проведень ряд ЗАХОДІВ, что значний обмежена прівілеї католицької церкви: закриті чісленні монастирі, проведена часткова секулярізація церковних земель, єзуїти вігнані з австрійськіх володінь. З Іншого боку, були скасовані закони про переслідування протестантів (зокрема, «Чеський братів» и ін.) И протестантські громади здобули волю релігійного культу.

Керування католицькою церквою в Габсбурзької землях, зокрема использование церквою своих доходів, Було поставлено під контроль чіновніків. Незважаючі на ЦІ заходь относительно обмеження прівілеїв католицької церкви як особлівої корпорації, вона продовжувала залішатіся в Австрійській монархії великою силою. Підкоряючі Собі церкву, уряд прагнув як можна ширше використовуват у своих інтересах ее матеріальні ресурси и ее ідеологічній Вплив на масі.

Реформи Марії-Терезії и Йосифа II анітрошкі НЕ слабший національніх протіріч Габсбурзької монархії. Навпаки, смороду ще более загострілі їх, погіршуючі правове становище німецькіх національностей.

Примусове Введення німецької мови в якості єдиної державної мови у всех провінціях, перевага особам німецького походження при надходженні на військову й Цивільну службу, Скасування місцевіх (провінційніх) прівілеїв и особливо в області суду, керування й податків, заохочення зростання німецького Дворянська землеволодіння й німецького Капіталу в залежних землях - все це змушувало українців и других слов'ян, а такоже угорців, італійців та інші народності ще сільніше відчуваті своє неповноправне положення. У залишковим підсумку політика централізації, что становила Сутність реформ Марії-Терезії и Йосифа II, що не только НЕ змогла перебороти децентрализаторских тенденцій, обумовлених наявністю чисельність національностей, но даже підсілювала відцентрові сили. Цьом спріяло й складання в Габсбурзькій монархії, в условиях перехідного усієї країни від феодалізму до капіталізму, буржуазних націй з їх Власний Національними культурами. До кінця XVIII ст. національні протіріччя стали головні Джерелом слабкості Австрійської держави.

Хоча реформи Габсбургів кінця XVIII ст. Проводиться в усій імперії, особливо великий Вплив смороду справили в Галичині, котра найгостріше потребувала змін. Йосиф II БУВ особливо заінтересованій у Цій провінції, вбачаючі в ній Щось на зразок лабораторії, де можна Було б експеріментуваті з різнімі засоби перебудови Суспільства, зокрема Із засоби Розширення его виробничих можливости. Спочатку Відень ставив относительно Галичини подвійну мету: по-Перш, демонтуваті стару систему управління, в Якій панували шляхта, й замініті ее дісціплінованім и підпорядкованім центру Чиновництво, а по-друге - покращіті соціально-економічне становище посполитого люду.

Адміністративна Реорганізація в Галичині булу проведена Швидко та ефективного. До 1786 р. польські закони Було замінено австрійськімі, а Шляхетські асамблеї розпущено. Щоб пом'якшити цею удар для старої знаті й дати їй голос у справах для управління, Відень упроваджує Асамблеї станів, что Складанний Із шляхти та духовенства. Альо асамблея ця НЕ мала права прійматі Власні ухвала, а лишь могла звертатися з петіціямі до імператора. Реальна влада зосереджувалися в руках імперськіх чіновніків. Уся провінція поділялася на 18 регіонів (із прієднанням Буковини їхня Кількість Зросла до 19), очолюваніх призначення Віднем урядниками зі своєю німецькомовною канцелярією. На верхівці цієї бюрократічної драбини стояв губернатор, которого прізначав сам Імператор. Увесь цею чіновніцькій апарат перебував у Львові, або Лемберзі, як его називали австрійці, что ставши центром адміністрації та судочинства провінції.

Окружна влада булу важлівою Ланка в централізованій системе австрійського державного управління. Очолював округ староста, Який забезпечував Виконання пріпісів австрійського правительства и губернської влади та Досить Ефективне управління Суспільно-політичним життям округу.

Структура и повноваження окружного апарату визначавши адміністративно-Територіальними реформами краю. Особлівістю місцевого адміністрування стало, что австрійський уряд НЕ створ на Галицьких землях дієвої нізової ланки управління на місцях. Політична влада у селах передавалася поміщікам (домініям), управлінські повноваження якіх спріялі зміцненню феодальних порядків. Виконання Розпорядження поміщіків покладали на мандаторів, Які здійснювалі адміністративно-поліційні Функції. Свавілля мандаторів погіршувало и без того важкий становище селян Галичини.

Значний обмежувалося міське самоврядування, что свідчіло про авторитарний характер реформ австрійського правительства. Відтак значний Кількість міст Втрата колішні прівілеї и попала у Юридичним та економічну залежність від поміщіків. Зловжівання властью з боку міської адміністрації, аморальна та брутальна поведінка Чиновництво були характерними рісамі австрійського бюрократизму в містах Галичини и Буковини.

Особлівістю Впровадження колоніальної політики Австрії в управлінські Структури Галичини и Буковини Було, что формирование адміністративного апарату там здійснювалося Виключно силами австрійської влади. Підтвердженням цього Було призначення на керівні посади людей, Які НЕ только належали до заможніх верств, а й пройшли вишкіл у бюрократично апараті власне Австрії, а не Польщі чи Іншої держави; обмеження Дії ОРГАНІВ місцевого самоврядування; Відсутність автономних форм управління, чому спріяла надмірна централізація влади; звуження представніцькіх можливий українців у Владніл структурах усіх рівнів.

Список використаної літератури

1. Всесвітня історія. Енциклопедія. Том 5 / Видавництво соціально-економічної літератури. - М .: 1958;

2. Галанза П. Н. Феодальна держава і право. - М., 1963;

3. Герасименко М.П. Класи и соціальні групи в Галичині в кінці XVIII ст. - З історії західноукраїнськіх земель, 1957, - т. 2, - С. 78 - 107;

4. Драк М.М. Публікація джерел з історії адміністративно-теріторіального влаштую Галичини та Буковини Другої половініXVІІІ ст. - Першої половини ХХ ст. - "Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку". - К., 1988, - С. 136 - 139;

5. Історія України. / За ред. Зайцева Ю.А. - Львів: Світ, 2000. - 463с .;

6. Історія України. / За ред. Г.Д. Темка, Л.С. Тупчієнка.- К .: Видавничий центр «Академія», 2002. - 480 с .;

7. Инкин В.Ф. Особливості соціальної боротьби королівських селян в Галичині в XVІІІ ст.- ЕАІВЕ61, 1963, - С. 271 - 278;

8. Історія держави і права зарубіжних країн: Рабовласницька і феодальна держава і право. / Під. ред. П. Н. Галанзи і Б. С. Громакова - М., 1980;

9. Історія середніх віків. Т. 1. - М .: Госполитиздат, 1952;

10. Колодяжна І. Загарбання Австрією Галичини и Перші заходи относительно создания колоніального державного апарату // Проблеми державотворення и захисту прав людини в Україні: Матеріали III регіональної Наукової конференции (лютий 1997р.). - Львів, 1997. - С. 125-129;

11. Колодяжна І. Соціально-політичне становище Галичини в Перші роки австрійського панування // щорічник наукових праць молодих вчених "Держава і право" Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Випуск 2. - Київ, 1998-1999. - С.49-56;

12. Коротка Всесвітня історія. Кн. 1. - М .: Наука, 1967;

13. Кревецький І. Галичина у второй половіні XVІІІ ст .: огляд Нових видань. - Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1909, - т. 91, -С. 33 - 94;

14. Крип'якевич I. П. Джерела з історії Галичини ПЕРІОДУ феодалізму. Огляд публікацій. - К., 1962;

15. Настасяк І. Галицьке губернське правления: его структура та діяльність // Актуальні проблеми Вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. - Випуск 11. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 3-10;

16. Настасяк І. Галицький стає Сейм: історія становлення та ДІЯЛЬНОСТІ (1775-1845 рр.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Випуск 36. - Львів, 2001. - С.75-78;

17. Настасяк І. Історико-правовий аналіз входження Галичини до складу австрійської імперії // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Випуск 38. - Львів, 2003. - С. 84-90;

18. Настасяк І. Особливості правового становища шляхти в Галичині (кінець XVIII - початок XIX ст.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Випуск 39. - Львів, 2004. - С. 117-121;

19. Настасяк І. Правовий статус міст Галичини в период австрійського панування // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. - Випуск 3. - Львів, 2003. - С. 291-299;

20. Настасяк І. Причини, перебіг та значення Селянської реформи в Галичині (1772-1789 рр.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Випуск 40. - Львів, 2004. - С. 113-120;

21. Настасяк І. Роль губернського правления у зміцненні державного ладу в Галичині // Проблеми державотворення и захисту прав людини в Україні: Матеріали регіональної Наукової конференции (лютий 2004 р.). - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. - С. 115-118;

22. Настасяк І. Роль судів ОРГАНІВ Галичини в державному апараті австрійської імперії // Механізм правового регулювання в правоохоронній та правозахісній ДІЯЛЬНОСТІ в условиях формирование громадянського суспільства: Матеріали науково-практичної конференции (квітень 2004 р.). - Львів: Львівський юридичний інститут. - 2004. - С. 57-59;

23. Настасяк І. Скасування кріпосного права в Галичині // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Випуск 34. - Львів, 1999. - С.46-48;

24. Роздольський Р.Піддані і держава у Галичині: реформи за Марії-Терези та Йосипа-ІІ - Маїнз, 1992;

25. Чорновус В. Урбаністіка Галичини та Поділля доби середньовіччя та нового часу в контексті історії Великого кордону. - МКУ2, Історіографія українознавства, 1994, - С. 195 - 198;

26. Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія. - К .: Вентурі, 1995. -С. 48-50.