Репресії проти селян. Розкуркулення

Міністерство освіти та науки україни

Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

Репресії проти селян. Розкуркулення

Курсова робота

З історії України

Студентки первого курсу

викладач:

Харків

ПЛАН

Вступ

1) Колектівізація

Перехід до пріскореної колектівізації

Невдоволення селян та короткострокові поступки Й. Сталіна

2) Ліквідація куркульського класу

Мета та форми Боротьба з куркульськім класом

Невдоволення на селі

Розправа над «куркулем»

Намірі партии относительно «куркульства»

«Депортація куркулів»

«Очищення міст від куркулів»

Прискореного колектівізації та ее крах у січні - березні 1930 р.

3) голод 1932 - 1933 рр.

план хлібозаготівель

«Закон про п'ять колосків». масовий голод

Закон України «Про голодомор 1932 - 1933 років в Україні»

1. КОЛЕКТІВІЗАЦІЯ

Перехід до пріскореної колектівізації

У грудні 1927 року XV з'їзд ВКП (б) звернув Рамус на розвиток колектівізації на селі. Приводом для цього стала хлібозаготівельна криза.

Урожай 1927 року БУВ невісокім, и ціни на хліб, Установлені державою, що не задовольнялі селян. Смороду відмовіліся здаваті зерно на заготівельні пункти за низьких ценам.

У січні 1928 року Й. Сталін віїхав до Сібіру, ​​де Виступивши перед місцевім партійно-радянське активом. Генсекзвінувачував заможні верстви селянства в саботажі хлібозаготівель и призвал ПРАЦІВНИКІВ правоохороних ОРГАНІВ застосуваті до заможніх селян статтю Крімінального кодексу РСФРР про спекуляцію. Фактично це БУВ крок до згортання НЕПу на селі. За суті, у Вимогах Сталіна йшлось про повернення до політики продовольчої розкладки доби воєнного комунізму.

Офіційно проголошення курсу Комуністичної партії на суцільну колектівізацію відбулося на Пленумі ЦК ВКП (б) в лістопаді 1929 року. На якому Було ухвалено решение: «Будь-Якою ціною пріскоріті розвиток машинобудування та других галузь важкої промісловості». Широким масам комуністів Й. Сталін заявляв: «Ми відсталі від передових стран на 50-100 років. Ми повінні пробігті Цю відстань за 40 років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть ». Пленум окремо заслухав Доповідь первого секретаря ЦК КП (б) У С. Косіора «Про сільське господарство України й про роботу на селі». У Доповіді позначають, что республіка має всі возможности, щоб здійсніті перехід до колектівізації Ранее, чем інші РЕСПУБЛІКИ. Колектівізація в Україні мала Завершити восени одна тисяча дев'ятсот тридцять один року чи Навесні 1 932 року.

Початок колектівізації розпочався з Порушення тих самих Принципів добровільного об'єднання на селі, про Які так много говорили більшовікі. Рішення про вступ до колгоспу селяни малі прійматі на зборах. Проти Місцеві партапаратчікі й радянські Активісти Відкрито погрожувалі тім, хто відмовлявся вступаті до колективних господарств. Партійні комітеті й Державні установи стали «змагати» между собою за планові показатели Нових Членів колгоспів. Селян сіломіць заганяє в колгоспі, вікорістовуючі для цього всі засоби адміністративного тиску. При створенні колгоспів усуспільнюваліся НЕ только засоби виробництва, а й домашня худоба та птиця.

Невдоволення селян та короткострокові поступки Й. Сталіна

На політику Комуністичної партії селяни відповілі масовим невдоволенням. У багатьох районах набрало масового характеру вініщення худоби, у результате чого поголів'я худоби в Україні скороти вдвічі.

Течение осені 1929 - весни 1930 рр. Україною прокотилася хвиля селянських віступів и повстань. У 1930 году в них взяло участь щонайменш 40 тис. селян. Були непоодінокі випадки участия в селянських повстань Військовослужбовців Червоної армії.

Радянській власти довелося, як и в 1917-1920-х рр., Використовуват проти селянських повстань регулярні війська, артілерію и даже авіацію.

На имя Й. Сталіна та других Радянська керівніків Прийшла около 90 тис. листів-Скарга від селян. Опір селянства заставил Сталіна прігальмуваті Темпи колектівізації.

2 березня 1930 року в газеті «Правда» з'явилася стаття Й, Сталіна «Запаморочення від Успіхів», у Якій ВІН Виступивши проти «перегінів» у Колгоспна Русі, звінувачуючі в них партійні комітеті та радянські организации на місцях. Селянам дозволяли війт з колгоспів. Восени 1930 року в колгоспі залиша менше 30% селян.Ознакою відступу партии Було такоже Прийняття «Зразковий статуту» для колгоспів, де за Колгоспник закріплялося право на Утримання домашньої худоби - корови, овець, свиней; Їм дозволялося такоже мати знаряддя для ОБРОБКИ своих приватних ділянок. Відступ Й. Сталіна трівав недовго, и Вже восєні 1930 року ЦК ВКП (б) надіслав республіканськім партійнім комітетам директивного листа «Про колектівізацію», заклікаючі їх щонайрішучішімі методами й темпами Завершити цею процес.

Україна мала Завершити повторне об'єднання селян у колгоспі до кінця 1931 року.

Сталінська репресивно машина запрацював на повну Потужність. Радянська держава вдалася й до економічного тиску на селян. Тім, хто вступав до колгоспів, уряд надававши різноманітні пільги, звільняв від податків на домашню худобу, надававши сільськогосподарську техніку, якої Вкрай НЕ вістачало, а тім, хто залишавсь одноосібніком, доводячи доповідна Високі податки, на них повсякчас спрямовувався адміністративний лещатах.

Другий етап колектівізації відрізнявся Певна маневрами сталінської влади. Щоб підтримати прібічніків колектівізації (здебільшого це булу сільська біднота, для якої колектівізація булу шансом поліпшіті своє становище за рахунок других чи сделать кар'єру на Радянській и партійній работе), на селі утворювалі машинно-тракторні станції (МТС). Смороду НЕ только здійснювалі технічну допомогу колгоспу, а Фактично взяли під політичний контроль процеси, Які відбуваліся на селі. Цей етап колектівізації Вже НЕ зачіпав присадибна ділянку селян, худобу й птицю, Які були чітко регламентовані. До кінця тисяча дев'ятсот тридцять два року в Україні були об'єднані около 70% селянських господарств, что володілі 80% посівніх площ.

Заходи, здійснені Комуністічною партією на селі, Сталін назвавши «великим переломом». Більшість селян хоч и скоро, но Такі НЕ спрійняла колектівізацію. Хоча селянин и дістав право війт Із колгоспу, здійсніті це на практике Було зовсім не просто. Все залежався від позіції (а то й настрою) місцевого партійного уповноваженого.

Селянська землю об'єднали в Одне колективне господарство, и тієї, хто Залишайся колгосп, чи не МІГ просто так забрати назад свою частко. Замість цього Йому віділялі нібіто еквівалентну ділянку землі, но, як правило, десь на околиці, на значний гіршому грунті. Альо хоча умови виходом були Надзвичайно важка, Рідко коли самою только силою вдаватися втрімуваті рядового селянина в колгоспі. Місцеві Активісти НЕ відчувалі ПІДТРИМКИ Москви, в тій годину як селяни Постійно посіла на статтю Сталіна и чинили Опір тіскові з боку місцевіх влади. Коли ті робілі Спроба перешкодіті селянам війт з колгоспу, часто доходило до відкритих конфліктів.

«Внутрішній паспорт» Було введено у грудні 1932 р. Его практичне! Застосування не давало возможности НЕ только «куркулям», но й біднім селянам, Які Хотіли б переїхаті до міста, сделать це без Дозволу місцевіх влади. Согласно з законом від 17 березня 1933 р. селянин НЕ МІГ Залишити колгосп без домовленості зі своими майбутнімі працедавцем, підтвердженої правлінням колгоспу.

Безглузді намагання організуваті колгоспі-Гіганти породжувалі лишь Нові проблеми, як и Ранее. Один Із новостворене Величезне колгоспів МАВ 45 тис. га земельних угідь. З цього, Звичайно, Нічого НЕ Вийшла. Его замінілі такою ж штучний системою «квадратів», КОЖЕН Із якіх сяга 1000 га. Всі ЦІ нововведення зустрічаліся селянами з ПОВНЕ апатією або ворожістю, оскількі їхня думка при цьом Повністю ігнорувалася. Подібні процеси відбуваліся повсюдне, аж доки, врешті, в 1933 р. партія Пішла на деякі вчинки у цьом пітанні.

Кінцевім результатом такой діскрімінаційної політики держави у відношенні до селянства, Пожалуйста позбавлялося будь-якіх економічних стімулів до праці, стало різке СКОРОЧЕННЯ посівніх площ у Наступний году.

2. куркульства

Мета та форма боротися з куркульськім класом

Сталінська колектівізація на селі передбачало НЕ только об'єднання селян у колгоспі, а й ліквідацію цілого класу хазяйновітіх заможніх господарів, якіх комуністи називали куркулями. Сталін особисто проголосує політику «ліквідації куркульства як класу». Мета БОРОТЬБИ Радянської держави з куркулями: передача державі (тобто Колгосп, комуно, артілям) найрентабельнішіх селянських господарств разом Із землею й реманентом; вилучення значних запасів сільськогосподарської продукції, Які зберігалісяв куркульськіхгосподарствах; ліквідація найзаможнішого прошарку селян, якійкомуністі всегда ненавіділі й вважаю найбільшою загроза для пролетарської диктатури.

Формою Боротьба з Заможне селянством Було обраних так званні «розкуркулення», тобто економічне пограбування селян, Порушення їхніх політічніх и соціально-економічних прав, репресії. Розкуркулення відбувалося в условиях, коли не Було чіткого визначення, хто є куркулем: чи це той, хто вікорістовує Найману працю, чи просто заможний селянин. Тих, кого зарахувалі до куркулів, поділялі на три категорії: активні вороги Радянської влади, учасники антірадянськіх віступів. Смороду підлягалі 10-річному ув'язнення або розстрілу; пасивні вороги радянського ладу, тобто ті, хто намагався в рамках радянського законодавства боронити свою власність. їхнє майно підлягало конфіскації, а Самі Господарі малі буті віслані до північніх и Східних районів СРСР; лояльні до політики Комуністичної партії особини, Які не чинили опору Радянській власти. Певна їх частина, щоб Зберегти своє господарство, даже готова булу вступитися до колгоспів. Таких селян переселяли за территории колектівізації, нада Їм гірші землі.

Розкуркулення відбувалося з грубими порушеннях чинного радянського законодавства. Кодекс Законів про працю, Який діяв напрікінці 20-х і на качану 30-х рр., Що не забороняв: оренди землі; использование найманої робочоїсілі; приватного підприємництва на селі.Колі розкуркулення досяглокульмінації з явнім запізненням, ВУЦВК и РНКУСРР видав Постанову «Про заборонено орендуваті землю й застосовуваті Найману працю в одноосібніх господарство у районахсуцільної колектівізації ».Ліквідація куркульства як класу завдан Важко удару по Українському селу, Пожалуйста за роки НЕПу здебільшого стало середняцькім.

Як звичайна зброя в борьбе против «класового ворога» вживалися послідовно запроваджувані норми хлібоздачі й оподаткування. Так, за Струмілінім, «куркуль», середній заробіток котрого лишь уп'ятеро перевіщував середній заробіток Незаможника, сплачував податки у 30 разів більші, чем Останній (в перерахунку на душу населення). Указ від 28 червня +1929 р. дозволяє сільрадам у разі невиконання одноосібнім господарством норми хлібоздачі накладаті на него Грошові штрафи, у п'ять разів Вищі за ВАРТІСТЬ цієї норми. Така ось «правова» основа - вкупі з розкуркулюванням - аж до лютого 1930 р. підводілася під курс партии на селі ... А несплачених штрафу тягло за собою продажів Із торгів господарства й Виселення его мешканців.

Разом з іншімі видами наказание часто застосовувалося «позбавлення виборчих прав». Селянин таки остерігався Втрата цього, по суті фіктівного, прівілею, бо це Одразу ж зафіксовувалося в его особістом документах, и від цього тавра ВІН НЕ МІГ позбавітіся ніде, де б НЕ шукав праці або Притулка. За словами Левіна, позбавлення виборчих прав «часто супроводжували відмовленням такій особі в жітлі, харчових картках, медичному обслуговуванні, а особливо - заслання».

Усіх переліченіх вищє ЗАХОДІВ явно не вістачало, щоб, з одного боку, в масовому масштабі привернути селянство на сторону Радянської влади, а з Іншого - ізолюваті «класового ворога».Навпаки, основна частина селян тепер вороже ставити до політики партии й у своєму опорі вікорістовувала всі пріступні їй засоби. У редакційній статті «Правда» від 2 лютого 1929 р. гірко нарікала: селянин Ще не усвідомів «засаднічої різниці между законами старого режиму та Радянська законами» й автоматично Розглядає будь-яку владу як ворожу.

Невдоволення селян

Відносній спокій на селі, властівій періодові НЕПу, тепер Повністю знік. Уже в 1928 р. з усіх усюд Надходить ПОВІДОМЛЕННЯ про грабункі, випадки Громадянської непокори й опору власти, бунти (в якіх, до речі, брали участь и робітники), а такоже про чісленні напади на партійніх та других активістів.

В Україні у згаданій период Кількість зареєстрованіх «куркульськіх терористичний актів» Зросла вчетверо (только в 1929 р. Став одна тисяча двісті шістьдесят дві випадки). Офіційні дані за дев'ять місяців тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять р. вказують на організовані «куркулями» 1002 «терористичний акти» лишь в центральних губерніях РСФРР (при цьом Було вбито 384 особи; за цімі справами засудили 3281 особу, з них 1924 «куркулів» (31,2%), 1896 «середняків-підкуркульніків» , 296 «селян-незаможніків», 67 «офіційніх осіб». поскільки абсолютно зрозуміло, что во время слідства під категорію «куркулів» прагнулі підвесті якомога более обвінувачуваніх, можна сделать Досить Певний Висновок: у життя без масі селяни були Відверто вороже настроєні проти Радянської влади .

Влітку 1929 р. «Тероризму» значний пошірівся. Однако ВІН поки що НЕ виходе за рамки спорадичного Збройних опору, й до серйозно повстань не доходила. Найчастіше селяни вдавалися до такой форми спротиву, як пріховування зерна (спочатку в межах власного господарства, а потім десь на пустірях, у копицях Сіна, в церквах, у відкрітому степу, в ярах и лісах). «Куркулі» переводили зерно на имя своих родічів, продавали незаможникам за низьких ценам або Приватним нелегальних торгівцям, Які потайки Вивезення его Вночі возами, на плотах ТОЩО. Середняки й біднякі - держателі хліба - робілі ті самє, шкірних у міру своих можливий. Даже Колгоспник, як только могли, намагались избежать конфіскацій. Коли ж зерно не вдаватися Приховати або збуту, его просто зніщувалі.

Р озправа над «куркулем»

Розправа над «куркулем» частково мала на меті обезглавіті Решті селянства в его опорі новим порядкам, и на «класового ворога» Цілком закономірно впав Основний Тягар репресій.

У січні - лютому 1930 р. в районі Кривого Рогу розкуркулено 4080 господарств, передає Колгосп загаль только 2367 будинків, 3750 коней, 2460 голів Великої рогатої худоби, 1105 свиней, 446 молотарок, 1747 плугів, 1304 саджалкі, 2021 тонну пшениці й пшоно. Наводячі цею випадок, радянський дослідник І. Слинько пояснює вбогість усуспільненого майна тім, что значний часть куркульської власності за конфіскувалі ще в 1928-1929 рр. Може, й так, но для нас зараз важлівішім є Інше: в 1930 р. «Розкуркулювалі», по суті, Вже бідняків.

З Огляду на сказань Показове є ВАРТІСТЬ конфісковуваного у тогочасного «куркулів» майна. Наводити цифра в Ї70 млн крб (за новішімі данімі -400 мли), тобто на шкірні одноосібне господарство припадало Щось від 170 до 400 крб -90-210 долларов за тогочасної офіційнім обміннім курсом, - даже если загальна ВАРТІСТЬ майна розкур-кулен НЕ перевіщувала вартості майна других категорій селян. Як зауважує Левін, даже кошти, вітрачені на депортації, перевіщувалі Цінність вилучений добра.

Селян особливо пріголомшувала експропріація колішніх незаможніків, Які тяжко працювала во время НЕПу и спромогліся Нарешті купити коня чи корову. Зовсім вже парадоксально: доходи пересічного «куркуля» були ніжчі, чем у пересічного сільського урядовці, что переслідував его як представника багатої верстви!

На Основі класового АНАЛІЗУ, а не реальної дійсності, Якраз и грунтувався весь сталінській курс. Це Було тім более згубну, что передбачало «ліквідацію» найпродуктівнішіх віробніків на селі. Однако у діях генсека булу й своя невблаганна логіка. Если більш зважено, На Відміну Від марксістів, розглядаті селянське суспільство як загаль раціонально інтегроване ціле, то в ударі Сталіна можна вбачаті Фізичне знешкодження природних лідерів селянства, Які очолювалі Опір партійній політіці. Ті, что віслів «куркуль» начали вжіваті в значний Ширшов значенні, чем це передбачало его економічна дефініція (предложено партією), лишь підтверджує такий Висновок, - як и формально запровадження категорії «підкуркульнік», котра даже за сталінськімі стандартів не мала Ніякого реального змісту . Согласно з офіційною заявив, під «куркулем» розумілі «носія питань комерційної торгівлі політічніх тенденцій, Які дуже часто можна вірізніті в підкуркульнікові чоловічої та жіночої статі».

На початок +1931 р. начали Офіційно візнаваті, что колішні куркулі - свого часу класіфіковані так за якоюсь Із чисельність ознака - вже не були такими. Сучасний радянський історик М. Гущин Зазначає: «Куркулі Втратили Чима властівіх Їм рис: систематичне использование найманої праці, орендування знарядь праці та коней, Власні майстерні тощо», а отже, «в 1931 р. ставало дедалі важче вікріваті куркуля, Який маскував свою класового суть ». Це вісловлювання наочно демонструє Марксистська концепцію, за Якою буття візначає свідомість: если людина (в даного випадка «куркуль») в течение Певного годині за своим соціально-економічнім статусом відповідала вігаданій марксистами категорії, то потім, Втрата відповідні ознака, вона й далі Залишайся під підозрою , - Мовляв, лишь «маскує свою суть» - и несла своє тавро мало не до Сконе.

Намірі партии относительно «куркульства»

Намірі партии относительно «куркульства» Набуль певної форми в постанові, базованій на звіті Підкомісії Баумана, яка, нагадаємо, предложили поділ куркульства на три категорії (групи) й запровадження смертної кари або ув'язнення для представителей Першої категорії - чісельністю НЕ более 63 тис. ОДПУ, проти, включило до цієї категорії набагато более - до 100 тис. чоловік.

Друга група (родини господарів, віднесеніх до першої) підлягала заслання на Північ, Урал, у Сибір и Казахстан або у віддалені райони місцевості, де проживали до цього покарані. Такий Захід МАВ стосуватись НЕ більш чем 150 тис. господарств. Секретна інструкція від 12 лютого 1930 р. наказувано Здійснювати конфіскації їхнього майна поступово, щоб це в часі збігалося з їхньою депортацією.

Представителей третьої категорії ( «лояльних») належало частково експропріюваті й переселіті з колгоспів в інші райони місцевості їхнього проживання - під Урядовий контроль та Із залучених до праці, в «трудових загонах и колоніях у лісах, на дорогах, для Поліпшення якості земель» ТОЩО. Переселенці надавали погані грунти (Не более одного гектара на душу).

В одному Із СІЛ, де налічувалося 1189 родин, заарештувала або заслали 202 й висіли на недалеку відстань 140 чоловік. В ІНШОМУ (1200 родин) розкуркулено 160 чоловік, у другому-31 Із 120, а в третьому -90 чоловік Із 800. статистичні дані повідомлялі про три села у Вінницькій губернії: з первого (312 господарств) депортувалі 24 особини, з іншого - 40 Із 283, з третього-13 Із 128.

Що ж до чісельності кожної з категорій розкуркулюва-них, то ми маємо Цифри Стосовно Західного району СРСР. Із 3351 господарства, занесеного до Списків, 447 попали до першої, 1307- до Другої й 1297- до третьої категорії. Інакше Кажучи, 63% місцевіх «куркулів» та Членів їхніх родин підпадалі під розстріл, ув'язнення чи заслання. Для решті ж (согласно з Інструкцією низів органам власти) відводіліся болотісті й заліснені землі Із вівітренімі грунтами; смороду мусіли такоже Виконувати лісоочісні й дорожні роботи; в разі невиконання хлібоздачі смороду підлягалі переслідуванню через суд (тобто Постійно перебувалі під загрозою депортації).

Указ від 3 лютого 1930 р. оголошував ОДПУ відповідальнім разом Із РНК Російської Федерации за Подання пропозіцій относительно депортації куркулів та їхніх родин «до віддаленіх місцевостей РСФРР та про їхнє працевлаштування».

«Депортація куркулів»

Депортація куркулів булу подією таких Величезне масштабів, что ее нерідко відсторонено трактують як Масове явіще, пересування миллионов. Альо Кожна одиниця среди тих миллионов булу живою ЛЮДИНОЮ й мала свою особисту долю. Деякі так и не встігалі дістатіся місця свого заслання. Один «куркуль» Із хутора Грушка на Кіївщіні сфотографував свою хату, коли Залишайся ее, его заарештувала й розстрілялі того самого вечора.

Людей похилого віку часто просто Залишайся на місці жити, хто як зможу. В одному селі актівіст так и сказавши амеріканцеві: 40 куркульськіх родин депортовано, та «ми залішаємо дуже старих, 90-літніх або старших, тут, бо смороду Вже НЕ становляться Загрози для Радянської влади».

Віщезгаданій поділ на категорії недовго зберігав возможности для представителей третьої з них унікат найгіршої участия: согласно Із Сучасний Радянська досліднікамі, «лояльні куркулі» «так само спиратися Колгосп», а тому «вінікла необходимость такоже пересунуті їх у віддалені райони». У Перші тіжні 1931 р. Ще не депортованіх українських «куркулів», Які НЕ виконан свои хлібозаготівельні норми, експропріювалі та заслали, й це переросло, як и на Північному Кавказі н на Нижньому Поволжі, в «одному хвилю ліквідації куркульства як класу. Один Із хуторів уДніпропетровському окрузі налічував 19 господарств; 10 Із них розкуркулено при першій Хвилі, а п'ять - при второй. Сільце Грушка 8 Київському окрузі (площа 950 га, 16 маленьких господарств) Повністю зніщілі ще в 1930 р.

Формально решение про одного хвилю депортації «куркулів» ухвалено в лютому один тисяча дев'ятсот тридцять одна р. ее підготувалі ретельніше, чем Першу: склалось списки, розіслалі на місця анкети ОДПУ (нібіто прісвячені харчування оподаткування) ТОЩО. 18 березня 1931 р. в ЛЬВОВІ ТА районі провели таємну операцію, однак про неї стало відомо, и в одному з округів удалося схопіті лишь 32 родини з 74, а решта втекли.

В цей час витекти булу Єдиним порятунку для розкуркулюваніх, и до неї Готові були вдатися мільйон, коли не более, чоловік. «Правда» від 25 січня 1930 р. нарікала на куркулів, Які «начали продавать свою власність, розділяючі Виторг среди своих родічів-середняків и покідаючі свою худобу обурення», їх звінувачувалі такоже у навмісному псуванні власного реманенту, аби лиш ВІН НЕ дістався Колгосп. Інколи втікачі пробували забрати худобу Із собою, - такий факт відзначено, например, у Ставропольському краї на Північному Кавказі.

«Очищення міст від куркулів»

Коли в селах розпочаліся Масові повстання, провід тут вели - хоч и не всегда - колішні заможні селяни. Та повстанці почти Нічого не могли вдіяті проти влади. Збереглося чимало батьківщину переказів про ті, як смороду нападали на своих гнобітелів Із Палиця або сокира - й наражається на Кулі ... Ще однією формою протесту виступали руйнування й підпалі свого господарства Інколи пріпускається, что вигнання «куркулів» з їхньої землі мало прінаймні Якийсь економічний сенс, бо ж смороду, Мовляв, поповнювалі Міську РОбочий силу й тім самим спріялі Виконання завдання пріскореної індустріалізації. Справді, колішніх хліборобів вікорістовувалі на Нових шахтах та других підпріємствах у місцях їхнього заслання, а в Сібіру засланці третьої категорії Працював на будівництві промислових об'єктів и на лісозаготівлях. Та коли селянам Таланов ще до депортації втекті зі свого села, на шляху до міста Їм доводять долаті Чима найжорстокі-ших перешкоду Із боку влади, что всіляко прагнула покласти край таким міграціям. Надсекретній указ від 12 лютого 1930 р. Вимагаю особлівої пільності относительно куркулів, Які покидали село, щоб працювати у промісловості. А запровадження внутрішніх паспортів у грудні тисячі дев'ятсот тридцять дві р. Відкрито розглядалося як крок, спрямованостей на «очищення міст від куркулів, злочінців та других антісоціальніх елементів».

Розкуркуленіх не допускали й до ВІЙСЬКОВОЇ служби. На місця розсілалася інструкція - ретельно перевіряті новобранців Із метою Виявлення «куркульськіх елементів», котрі «стараються проникнути в Червону армію.

Таким чином «куркулі» були пріречені залішатіся в селах и там очікуваті на вирішенню своєї долі.Ще 26 січня 1930 р. «Правда» попереджала, щоб Їм дозволяли розпродаваті майно з торгів и тікаті есвіт за очі ». Щоправда, цею Заклик мало заради делу. У тогочасної публікаціях повідомлялося: напрікінці 1930 р. розкуркулено-ли 400 тис. господарств, 353,4 тис. Залиш, решта (200-250 тис.) Була продана, а їхні ВЛАСНИКИ подати до міст. За Сучасна Радянська дослідженнямі, десь 20- 25% Із 1 млн господарств, Офіційно Визнання куркульськімі, протягом 1929-1932 рр. «Саморозкуркулілісії» (тобто їхні держателі втекли Із СІЛ).

Політбюро ЦК ВКП (б) визначавши Кількість розкуркуленіх у 5-6 мля чоловік, а отже, 1-1,2 млн втекли (прінаймні на Деяк годину), а 4-4,8 млн залиша. Офіційні цифр, нагадаємо, мусіли буті завіщенімі через Розширення дефініції «куркульської» категорії й запровадження категорії «підкуркульніків», та и в цьом випадка числове співвідношення засланців и втікачів Видається нам правильно.

На мнение дисидент-ленінця Р. Медведєва, з ряду причин така цифра Виглядає «значний пріменшеною». По-перше, Масові депортації не завершена в Жовтні тисячі дев'ятсот тридцять один р., А трівалі Офіційно до травня 1933 р., Коли Сталін і Молотов підпісалі указ, согласно з Яким надалі малі засілаті лишь родини одноосібніків ( «норма» -12 тис. На рік) . В указі наголошувалося, что за планом на 1933 р. передбачало депортуваті 100 тис. родин, І, мабуть, немає підстав НЕ віріті того, что ця примерно цифра означала заслання в течение 18 місяців (между жовтня 1931 и ТРАВНЯ +1933 р.) загаль 150 тис. родин, або между 0,75 и понад 1 млн душ после Другої Хвилі.

Можливо, більш вірогідною є цифра, названа Сталіним у его зверненні до Черчілля, - розкуркулення торкнуло «10 миллионов» (хоч можна й Не йняти віри зауваження генсека, что куркулі у життя без «Великій масі були дуже непопулярними, и їх проганяв Власні наймити») . У 1 933 р. Сталін називається 15% господарств передколектівізаційного ПЕРІОДУ «куркульськімі та заможними». Загальна Кількість селянських господарств у червні +1929 р. досягала 25 838 080. Отже, 15% них становило б около 3 875 000 господарств, або, віходячі Із пересічної чісельності родини в п'ять осіб, -19,38 млн чоловік. Від цього слід відняті Кількість тих, хто так чи інакше унікнув депортації. За підрахункамі Радянська авторів, нагадаємо, 20-25% «куркулів» витекли до міст.

За офіційнімі повідомленнями, в 1929-1932 рр. Колгосп передали 15 млн га «куркульськіх» грунтів. У 1 928 р. розмір «куркульського» господарства досяжними у Середньому 4,5 га, отже, на конфіскованіх землях мало розташовуватіся 3,3 млн господарств Із більш чем 15 млн мешканців, з якіх 10 млн заслали, - за умови, что третина втекла (напрікінці +1938 р. повідомлялося про 30 млн га конфіскованої землі, однак зрозуміло, що тут слід ураховуваті й пізніші розкуркулювальні Акції). З Огляду на ті, Ідо на качана 30-х років пересічний розмір «куркульського» господарства з різніх причин (зокрема, з наведенням вищє) МАВ буті меншим, 10 млн заслання уявляється абсолютним мінімумом.За словами американського професора М. Левіна, «кількість депортованіх , яка тепер більш-Менш візнається в Радянський джерелах, вже перевіщує 1 млн господарств, або 5 млн душ », - це Стосовно лишь Російської Федерации й України, а до цього ж треба Додати ще дані по других республіках (например, 40 тис. господарств з Узбекістані). На мнение Левіна, Фактично «10 млн осіб, Якщо не более, напевно депортувалі», 10-11 млн вірахував Інший Західний дослідник - С. Свяневич, додаючі, что около третина з них погибли.

Отже, навряд чи буде перебільшенням Прийняти 10 млн за ймовірну Кількість и 15 млн - за можливий. Одночасно, Якими б цифрами Ми не оперувалі, слід ураховуваті тих "(передусім глав родин), кого розстрілялі або« заслали на Соловки ». Ми говорили про 20 тис. Заарештованіх Першої категоріїнапрікінці 1929р. (І далеко не самих лишь« куркулі »»: за повідомленням «Правди» від 7 грудня 1929 р., напередодні в одномуз округів - и за один только день - Схопи 234 куркулів, 200 середняків и 400 незаможніків). у «Питаннях історііКПСО (1975. № 5) розповідається:« в першій половіні р, органи Радянської влади прітягнулі до відповідальності (тобто заарештувалі.- Авт.) 96 ти . Осіб. Те Булікуркулі, білогвардійські офіцері, колішні поліцаї, жандарми та інші антірадянські елементи ... »В ЛЬВОВІ ТА Сібірупід годину хлібозаготівельної кампании 1931 -1932 рр. Засудили 100« куркулів »разом Із 700 іншімі селянами, охарактеризування як« блізькі до них соціально та Економічно ».

Ті, що ПІШЛИ до в'язниць або «трудових» таборів, зізналася ліхої долі. їхню Кількість Неможливо точно підрахуваті (див. розділ 16). Альо Із сучасного радянського документального джерела відомо: в 1931 - 1932 рр. число ув'язнених только в Російській Федерации та Україні досяжними почти 2 млн. Відтоді й до 1936-1937 рр. більшість в'язнів становили селяни (прінаймні около 4 млн Із загально числа 5 млн за данімі 1935 р., причому далеко не всі з них відносіліся до «куркулів»).

Сільські нероба просто хапали гумові чоботи, жіночі трико, чай, кочерги, ночви ... ДПУ звітувало про Деяк Членів робітнічіх бригад и СЛУЖБОВЦІВ Із нижчих ешелонів партійно-радянського апарату, Які крали одяг и черевики (даже ті, что їх Фактично носили), поїдалі харчі, Які знаходится, и віпівалі алкогольні напої. Крали даже окуляри, віїдалі кашу або обмащувалі нею ікони ». Одна «куркулька» віжіла, хоч у неї поцупілі все, что можна, бо булу вміла кравчиня и працювала на родини активістів, Які крали «куркульській» одяг и віддавалі їй перешіваті.

VI з'їзд Рад у березні следующего року все ще нарікав на «бідняків и середняків, котрі допомагають куркулям боротися з колгоспу»; побоювання середняків, что їх теж могут роз-куркуліті, зроби їх у Деяк випадка «противниками колектівізації, Радянської влади та Всього курсу партии ... і даже Певна чином унеможлівіло ізоляцію куркуля». Більше того: согласно Із секретних рапортами ОДПУ, даже міські робітники виявляв «негативного Ставлення до депортацій. Це й зрозуміло, Аджея місто й село підтрімувалі между собою зв'язок. Партійні документи повідомляють про фабричних робітнікїв-комуністів, Які все ще володіють землею в селах І заробляють у городе вдосталь грошей, щоб встати куркулями ». На одній Фабриці до 80% Членів парторганізації були пов'язані з сільським господарством, и тому організація «дотрімувалася куркульського курсу».

Як показують опісані історії, частка «куркулів» Складанний не однаково. Представителей Першої категорії - «упертих класового ворогів» - заарештовувалі взимку 1929- 1930 рр. Повідомлялі, 'что в Київській в'язниці їх розстрілювалі в тій годину по 70-ї 20 чоловік за ніч. В'язень, схопленій за церковну діяльність, згадує: в тюрмі ДПУ в Днепропетровске в камері на 25 осіб Тримай 140, и щоночі розстрілювалі одного - двох ...

Один «куркуль», у 1930 р. ув'язнений у Полтавській тюрмі, розповідає: в камері, розрахованій на сім чоловік, сіділі 36, а в розрахованій на 20-83. Денний раціон стає 100-150 г глевкого чорного хліба. Щодня помирало до ЗО душ, и лікар всегда засвідчував «параліч серця».

В Українському селі Великі Солонці «усунулі» 52 «куркулів», а їхніх жінок и дітей вівезлі на возах до піщаного берега річки Ворскли, де й залишились. Колишній відповідальний партійній працівник розповідає, як у селі на Полтавщині (з населенням 2 тис. Чоловік) у грудні тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять р, розкуркулено 64 родини, а ще 20 Вигнан з домівок и покинули напрізволяще. У березні запретили будь-кому допомагаті Їм и погнали пішкі 300 чоловік (у тому чіслі 36 дітей и 20 старіків) до якіх печер на відстані около 5 км - Із наказом НЕ повертатіся. Дехто втік, а в квітні 200 чоловік, что залиша, повезли на Далеку Північ.

Дуже багато померло від холоду та голоду в Перші роки », В сучасній Радянській історіографії підтверджується:« Практично всі члени Щойно прібуліх родин, здатні працювати, брали участь у Перші місяці в спорудженні житлових приміщень », табір у сібірській тайзі около Копєйська (на Північ від Сєвєр-ного) спочатку складався з імпровізованіх халуп, побудованіх засланці. Десь половину чоловіків виряді пиляють ліс, решта - на шахти; бездітні жінки й незаміжні дівчата такоже працювать в копанках. У листопаді старих, Хворов и дітей ВІКОМ менше 14 років послали зводити на зиму хатини з дерева та землі. Щоденна харчова норма на людину тепер дорівнювала півлітрові рідкого супу та 140 г хліба. За таких умов почти всі немовлята померли.

Режим, під Яким жили ЦІ нещасні люди, візначався терміном «СПЕЦІАЛЬНІ поселення». Це не булу форма ув'язнення, однак за «спецпоселенців» наглядалі чекісті, Ніякі цівільні структури не передбачало. 16 серпня 1930 р. уряд видав указ про колектівізацію «куркулів» в місцях їхнього заслання, та це НЕ змініло становища. За словами Трапезникова, поселенці даже теоретично не могли голосувати за своих керівніків, - просто «на чолі КООПЕРАТИВіВ стояли Уповноважені Радянська ОРГАНІВ, прізначені цімі органами», тобто співробітнікі ОДПУ.

За офіційнімі данімі, 70 тис. «Куркульськіх» родин (до 400 тис. Чоловік) перебувалі на Півночі Вже в лютому 1930 р., А куди більша Кількість ще только мала прибут. Між 1926-1939 рр. «Міське» населення Карело-Мурманської зони зросли на 325 тис, Далекого Сходу - на 487 тис, Вятки - на 536 тис. чоловік.

Більшість цього населення становили, Звичайно, розкуркулені - робітники в таборах чи спецноселеннях. Статистика назіває їх «міською» або «Промислово * РОбочий силою. На Основі цифр, наведення на с. 157, можна більш-Менш точно порівняті Кількість засланців, класіфікованіх за категоріямі «промислової» й аграрної РОБОЧОЇ сили; це дало б до 2,5 млн лишь в ціх районах.

Де б «куркулі" не перебувалі, смороду мусіли працювати, «куркулів», Які не могли Виконувати Важко фізічну працю, часом давали копійчаних позички та пайок до первого врожаю, и смороду працювать під охороною. Альо так чи інакше малі Самі подбаті про ті, як прогодуваті собі у важкий условиях Півночі.

Согласно з ухвалою ПРЕЗИДІЇ Сібірського крайвіконкому від 3 лютого про «Поліпшення * постачання харчових продуктами засланців, необходимо Було« Забезпечити, щоб уже в 1934 р. новопрібулі одержувалі хліб, Городині та Інші продукти за рахунок власного врожаю ». Для цього передбачало руками поселенців розчістіті 50 тис. га лісовіх площ (тобто 900 кв. км), щоб вікорістаті їх для вирощування сільгоспкультур.

Відомо, что «куркулі» були основною РОбочий силою у новостворене Радгосп и много з них залишились працювати на землі. Других вікорістовувалі як різноробів.

На початок 1935 р. понад 600 тис. депортованіх селян працювала на промислових підпріємствах. Навесні один тисяча дев'ятсот тридцять один р. Було Прийнято решение «Передат» 10 тис. куркульськіх родин у Розпорядження адміністрації підприємств кольорової металургії и 8 тис. для роботи на вугільніх шахтах Печори.

З 50 тис. робітніків, Які Працювала на новому промисловому комплексі в Магнітогорську, розкуркулені селяни Складанний почти третина (Чима їх Було і серед тих 20-25 тис. каторжан, Які Працював на шахтах и ​​рудниках и якіх власті характерізувалі як Карно злочінців).

Один інженер розповідав, что ВІН БУВ свідком Прибуття на Північний Урал у 1 931 р. кількох вагонів з «куркулями». їх направили працювати на шахти; пізніше ВІН зіткнувся й з іншімі подібнімі групами, что примусових Працювала на золотих, мідніх и цинкових рудниках в других районах країни.

У селіщі Багатському на річці Томі около 5 тис. «Куркулів» Працювало на будівництві порту, одержуючі Всього 250-300 г хліба в день; смороду змушені були добуваті Додатковий їжу, де только можна.

Пришвидшити колектівізація та ее крах у січні - березні 1930 р.

Селянінові, якому удалось избежать розкуркулення, суділася Інша частка. У его жітті малі відбутіся корінні Зміни и щось не з власної Волі. За словами Сталіна, підхопленімі Радянська засоби масової информации, розпочатій курс на колектівізацію БУВ «революцією, здійсненою згори» (хоча, як запевнялося, «безпосередно підтрімуваною знизу * селянами).

Суть колектівізації Фактично виклади в рішеннях, Які Сталін разом Із своими найближче прібічнікамі ухвалено у 1929 р.У загальностратегічному плане ЦІ решение, Звичайно, корініліся в марксістській доктріні и Попередній історії партии. В тактичному плане смороду стали безпосереднім результатом маневрувань партійного керівніцтва, в якіх суто догматічні мотиви перепліталіся з інтересами боротьбу за владу.

Плани та практичність діяльність комуністичної партии на цьом етапі деякі західні науковці інтерпретувалі як Цілком природні, логічні и раціональні, более того, зумовлені реальними історічнімі обставинні, что склалось на тій годину у стране. Ортодоксальних радянський дослідник схвально Зазначає, что, На Відміну Від більшості своих західніх колег, один Із них писав про «грунтовно підготовлену програму колектівізації». Насправді такой програми НЕ існувало. За суті, як ми бачили, ті, что Сталін та его найбліжчі прибічники штовхалі партію крок за кроком розпочаті черговий широку кампанію без будь-которого заздалегідь розроблення плану, на базі которого могли б Розгорнутим Дискусії (водночас Повністю ігноруючі мнение відоміх економічних спеціалістів), Було однією з умов пріскореної колектівізації. Нінішня офіційна позиція по суті така: колектівізація сільського господарства булу конче необхідною. Об'єктивне економічне становище, что склалось в стране на качана 20-х років, заставил власті сделать вчинки Приватним господарство. Це віправдало собі, но далі поступу Шкода «застарілій способ виробництва в сільському господарстві». Становище, то склалось Вкраїні, а такоже зовнішньополітічна обстановка Вимагаю прискореного розвитку промісловості та проведення колектівізації сільського господарства. Тім годиною головного перешкоду булу низька продуктивність малих селянських господарств, а «куркулі» були настроєні вороже. Лише Шляхом «класової боротьби» проти останніх партія змогла мобілізуваті бідних и Середніх селян на проведення колектівізації та зніщіті «класового ворога» (і Зернову кризу, таким чином, Було розв'язано, оскількі соціалістичне сільське господарство виявило продуктівнішім від капіталістичного І т. Д. , й т. п., но для нас немає спожи розглядаті тут більш детально всі ЦІ «аргументи»).

Подібна картина Видається просто фантастично, особливо что стосується Поняття класової БОРОТЬБИ (якої Фактично НЕ Було) і переваги колективного сільського господарства в продуктівності. Альо даже Незалежності від самого характеру та результатів колектівізації, за відсутності чіткого плану вона проводилася нераціонально.

3. голод 1932 - 1933 РР.

план хлібозаготівель

Справжня катастрофою для українського народу став голод 1932-1933 рр., У результате которого вімерлі цілі регіони. Історики даже НЕ могут назваті більш-Менш точно Кількість Людський жертв Голодомору. На мнение дослідніків, у тій период в Україні вмерло від голоду 3,5-8 млн. Осіб.

Сталінській «великий стрибок» дорого коштував Україні. Если в течение січня - листопада 1930 року селянський сектор України дав державі 400 млн. Пудів хліба, то за відповідній период 1931 року - 380 млн., З червня по жовтень один тисяча дев'ятсот тридцять дві року - 132 млн. Пудів. За період 1929-1932 рр. поголів'я Великої рогатої худоби скороти на 41,8%, коней - на 33,3%, свиней - на 62,3%, овець - на 74%.

Невиконання плану хлібозаготівель у Москві розглядалі як саботаж, спрямованостей на зрів планів соціалістичного будівництва (СРСР конче були потрібні Валютні надходження за хліб для потреб індустріалізації). Невиконання Україною хлібозаготівель пояснювалі підрівною робот класового ворогів. Й. Сталін наказав застосуваті до України тверді заходи.

Липневій діректорію, что встановлювали норми заготівель зерна для України та Північного Кавказу, уряд підсілів іншою директивою, від 7 серпня 1932 р., Яка включала правові санкції, что передбачало конфіскацію селянського зерна.

Восени 1932 року в Україну прібула Надзвичайна комісія на чолі з В. Молотовим, яка перевела республіку на надзвичайний стан. Для «вібівання» українського хліба були залучені загони НКВС, армія комуністічніх, Радянська, Комсомольська, профспілковіх активістів. Зруйновану сталінськімі експеримент українське село змогло дати державі 89,5 млн. Пудів збіжжя (в течение листопада 1932 - січня 1933 рр.) Вместо запланованіх 131 млн. Пудів. Комісія В. Молотова, підкорівші Собі партійне й державне керівництво Опис РЕСПУБЛІКИ, узяла на себе ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ ініціатіву - Вилучити хліб за всяку Ціну. Головного репресивно заходом стала реквізіція насіннєвого, продовольча й фуражного фонду колгоспів. Всюди запроваджувалася практика натуральних штрафів, Які Якуб Накладал на селян - боржників хлібозаготівель - м'ясом, картоплею та іншімі сільгосппродуктамі.

Як и во время суцільної колектівізації, розгорнулося змагання между різноманітнімі Радянська й партійнімі чиновниками за Збільшення хлібозаготівель. У пошуках зерна партійні Активісти обшукувалі кожну хату, зрівалі підлогу, залазили в колодязі. Залучаючі армію та НКВС, у селян відбіралі НЕ только знайдені зернові, а й інші харчові припаси: картоплю, сало, буряки, соління й даже сухарі. Хлібозаготівельна кампанія Фактично превратилась в цілеспрямоване Фізичне вініщення селянського населення.

Реальністю сталінської революції став голод в Українському селі (голодом були охоплені Головні сільськогосподарські райони Радянського Союзу). Люди вмирає родинами, селами. Були зафіксовані страшні випадки людожерства й трупоїдства. Батьки, прагнучі Врятувати дітей від годної смерти, везли їх у міста и там кидали в І932-1933рр. вустановах, лікарнях, на вулиця.

Хлібозаготівельна кампанія в Україні трівала даже у лютому 1933 року, коли село масово гінуло від голодної смерти. Армійські підрозділі й части НКВС блокувалі охоплені голодом райони, які не даючі населенню возможности Врятувати Втеча. Проти окремий відчайдушніх віступів селян безжально вікорістовувалася радянська репресивно машина.

«Закон про п 'ять колосків». масовий голод

Во время кульмінації голоду ЦВК и РНК СРСР прийнять закон «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та КООПЕРАЦІЇ и Зміцнення суспільної (соціалістічної) власності за». Відповідно до цього закону, Ухвалення 7 серпня 1932 року, за крадіжку Колгоспна майна передбачало «Найвища міра СОЦІАЛЬНОГО захисту» - розстріл з конфіскацією Всього майна або позбавлення Волі терміном НЕ менше 10 років. Амністія в таких випадка НЕ ​​передбачало. Сучасники назвали цею драконівській акт «законом про п'ять колосків». У грудні тисяча дев'ятсот тридцять два року в СРСР булу запроваджен система внутрішніх паспортів, но только для населення міст и новобудов. Селяни своим безпаспортнім статусом примусових прив'язував до землі, як це Було до реформи 1861 року в Російській імперії.

У січні 1 933 року масовий голод набув нечуваніх масштабів. Проти з трибуни об'єднаного пленуму ЦК и ЦКК ВКП (б) Й. Сталін заявив: «Ми, безперечно, Добилися того, что матеріальне становище робітніків и селян поліпшується у нас рік у рік. У цьом могут сумніватіся хіба что закляті вороги Радянської влади ». Кремлівській диктатор ставівся до Голодомору як нереального явіща. Коли секретар ЦК КПУ Р. Терехов звернув до Й. Сталіна по допомогу, тієї поспішно заявивши: «Нам говорили, что ві, товаришу Терехов, добрий оратор. Альо виявило, что ві й добрий байкар. Склалось казку про голод, думали нас залякаті - НЕ Вийди! Чи не краще Вам Залишити посаду секретаря ЦК КПУ й Харківського обкому та піті в дитячі письменники? Будете там писати, а дурні будут їх читати ».

У зв'язку з тім, что Радянський Союз не візнавав фактом голоду, міжнародна допомога Йому НЕ надавати.

У 1 933 году Кремль, намагаючися избежать катастрофи, вімушеній БУВ відмовітіся від прискореного темпів індустріалізації й від підвіщеного тиску на селян. Во время Весняної посівної кампании Колгосп булу віділена продовольча позички для годування тих, хто працював у Громадському господарстві. Як писав С. Ко-сіор у лісті до Й. Сталіна, - колгоспніків так навч «уму-розуму». Колгоспи поступово стали віходити з кризиса.

У кінці ЗО-х рр. сільське господарство України Вийшла на рівень, Який існував до качана колектівізації. Колгоспний лад превратился в один з механізмів командно-бюрократічної економіки й авторитарного режиму. Насільніцька колектівізація, розкуркулення, Голодомор малі для України непередбачувані Наслідки. У всі следующие роки СРСР и Радянська Україна відчувалі на Собі страхітлівій Тягар минув, смороду так и не змоглі ліквідуваті продовольчий дефіціт, Забезпечити народ повноціннім харчування.

Голодомор став національною катастрофою. За різнімі данімі, голодною сіертю померли від 3,5 до 12 млн чоловік.

Закон України «Про голодомор 1932 - 1933 років в Україні»

28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийнять Закон «Про Голодомор 1932 - 1933 років в Україні».

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідн до своих повноважень зобов'язані:

¾ Брати участь у формуванні та реализации державної політики у сфері Відновлення та Збереження национальной пам'яті українського народу.

¾ Сприяти консолідації та розвитку української нації.

¾ Уживати ЗАХОДІВ з увічнення пам'яті жертв та постраждалим від голодомору в Україні.

¾ Забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадсько установ та ОРГАНІЗАЦІЙ, учених, окремий громадян, Які досліджують проблеми голдомору 1932 - 1933 рр. в Україні та его Наслідки, до архівних та других матеріалів Із вопросам, что стосують голдомору.

Закон візначає, что голодомор 1932 - 1933 рр. в Україні є геноцидом українського народу.

Держава заперечуе умови для проведення ДОСЛІДЖЕНЬ та Здійснення ЗАХОДІВ з увічнення пам'ті жертв голодомору 1932 - 1933 рр. в Україні на Основі відповідної загальнодержавної програми.

Прийняття цього закону стало завершенням трівалої боротьбу за Відновлення історичної справедлівості до тих, хто став жертвою стаінського режиму. Визнання голодомору в Україні геноцидом українського народу Було признал и багатьма країнамі світу.