|
Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ внутрішніх справ
Навчально-науковий інститут підготовки кадрів крімінальної міліції
Кафедра Теорії держави і права
Наукова робота
на тему: «Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. за матеріалами свідків та ветеранів Війни »
КИЇВ-2009
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Початок Великої Вітчізняної Війни. Захоплення України в розповідях очевідців
Розділ ІІ. Висвітлення воєнніх подій ветеранами Війни
Розділ ІІІ. Визволення України та перемога над фашістською Німеччіною, за матеріалами учасников подій
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Велика Вітчизняна війна 1941-1945 роках - Це не лишь ее подих, ще и сегодня холодити кров у жилах тих, хто був свідком жорстокости звірств фашістськіх загарбніків. Вона кардинально повернула життя всієї країни прийшла в шкірній дім, шкірні сім'ю. Війна залиша в своєму полум'ї Мільйони Людський часткою, принесла страждань и горе, Які Гостра и Скорботна хвилюють народну пам'ять.
Чому вибір упав на 22 червня? Існує таке пояснення. У новій канцелярії в Берліні стояв найдосконалішій телескоп, за Яким фюрер, великий прібічнік астрології, звіряв свои решение. Дату нападу на СРСР ВІН кож «прочитавши» с помощью цього телескопу.
З шкірних роком все далі від нас Велика Вітчизняна війна. Вже почти 70 літ пройшло від тоді, як вона розпочалася. Чотири Довгих роки точилася найкровопролітніша в історія людства битва.
Війна сегодня Вже НЕ Близько історія, а для молодих почти легенда, відома з книг и фільмів, розповідей старших. Скільки б часу не минуло від тієї пам'ятної весни 45-го Ніколи НЕ згасне слава воїнів, Які у героїчному протістоянні врятували людство від корічневої гумі - фашизму. У шкірного народу є свои події и дати Які складають опорні моменти его истории, основ історичної пам'яті та национальной гордості.
Більш як 41- мільйонній народ опинивсь в епіцентрі воєнніх Дій. Українці прийомів німецьку агресію, як смертельну загроза для себе.
Дуже важліве місце в планах німецького командування відводілося загарбання в найкоротші строки України з ее Величезне сировина ресурсами та РОДЮЧА землями. Саме в такий способ Гітлер та его кліка сподіваліся посіліті воєнну економіку Німеччини, создать Вигідний плацдарм для швидкої перемоги над СРСР для Досягнення СВІТОВОГО панування. 23 червня 1941 р. берлінське радіо урочистих повідоміло всьому Світові, что концентрація войск на радянсько-німецькому кордоні є найбільшою за всю Історію людства.
Грізне воєнне Лихоліття НЕ обминув і мій край. Якими були ті роки на Черкащині? Як проходила боротьба з ворогом? Як наші земляки, представник старших поколінь, набліжалі день перемоги? Саме в Цій Науковій постараюся вісвітліті ЦІ питання.
Ми повінні пам'ятати усіх, хто погибли на Цій війні. Смороду и только смороду принесли Нашій державі визволення та мирне життя
Об'єктом дослідження стали форми та методи фашістського окупаційного режиму на территории України, что прізвелі до гібелі десятків тисяч людей.
Предметом дослідження є Регіональні Особливості реализации німецької загарбніцької політики, зокрема, на Черкащині. Для цього автор окрім наукових досліджень Залуччя спогади ветеранів Війни, свідків воєнного Лихоліття.
Тому метою даної роботи є Здійснення АНАЛІЗУ причин та НАСЛІДКІВ бойовий Дій на Україні та в Черкаській області зокрема. Вказана мета предполагает Виконання Наступний завдання:
А) визначення причин фашістської експансії на Україні;
Б) Вивчення ходу Війни на початкових етапі та доказ загарбніцького характеру;
В) Вивчення документованіх Даних про Хід подій та Кількість жертв;
Г) збір та аналіз свідчень очевідців, Які пережили Велику Вітчізняну войну.
В работе застосовано Такі методи дослідження:
· Теоретично - Вивчення та аналізування матеріалу;
· Статистичний - характерізує кількісну сторону державно-правового процесса, дает можлівість віявіті певні закономірності та Особливості, темпи й Тенденції розвитку держави;
· Аналітичний - способ Тлумачення та з'ясування конкретних Фактів історічніх подій.
Дана робота складається з 3 розділів, вісновків и літератури.
Розділ І.Початок Великої Вітчізняної Війни. Захоплення України в розповідях очевідців
Гітлерівське командування Надал великого значення загарбання України, вважаючі, что Захоплення таких важлівіх промислових районів, як Донбас, Придніпров'я, Криворіжжя и Нікополь, а такоже багатших на хліб областей істотно поліпшіть воєнно-економічні возможности Німеччини и спріятіме швідкій перемозі над Радянський Союзом.
Віходячі з таких міркувань гітлерівське командування зосереділо тут перед початком воєнніх Дій Великі сили об'єднані в групу армії «Південь».
Ті, про что радянські люди боялися даже подуматі - велику войну й велику біду - прініс Їм світанок 22 червня 1941 р. Пріголомшліва звістка, повідомлена цього Суботня дня у віступі по радіо наркома закордонний справ. В. Молотова, розколола вітчізняну Історію на три епохи: довоєнну, воєнну й повоєнну.
У ввечері 21 червня тисячу дев'ятсот сорок одна року німецько-фашістське командування за наказом Гітлера оголосіло омовній пароль. Це БУВ сигнал до нападу на Радянський Союз. О 3 год.30хв. 22.06.1941 року Радянська військам у прікордонній зоне Було завдан потужного артілерійського удару. Танкові моторізовані части гітлерівської армії перейшлі державний кордон СРСР. Цей день вважається початком Великої Вітчізняної Війни. [3,67]
Промова Молотова місяць Із запинками, квапліво, наче Йому НЕ вістачало дихання, записала в Щоденнику Олена Скрябінова. Его підбадьорлівій Заклик спріймався як зовсім недоречній. Одразу ж вінікло Відчуття, Ніби загрозліво, Повільно набліжалося якесь страховіще й наганяло на всех жах. После вістей я вібігла на вулицю. Місто Було в паніці. Люди поспіхом перекинувшись парою слів, кидалися в магазини й скуповувалі все, что потрапляло під руку. Як несамовіті Гасан смороду по вулиця. Много хто рушів в ощадкасі, щоб забрати свои заощадження ... Альо виплату Було Припін. Лише під вечір стало напрочуд тихо. Здавай, что всі кудісь позабивали від жаху.
Фашістська агресія по Перерва НЕ усвідомлювалася в суспільстві як смертельна загроза самому его існуванню. Завіщена оцінка сил и можливости Червоної армії в поєднанні з НЕ оцінкою воєнного потенціалу та агресивних намірів Німеччини, что панували среди ВИЩОГО керівніцтва країни, позначіліся й на настроїв населення. Почувши про напад фашистів, люди підбадьорювалі собі тім, что Мовляв, Довгий ця війна (як и зовсім Недавня з Фінляндією) НЕ тріватіме, что Могутня и Непереможне Червона армія Швидко розгромили Агресор и за тиждень другий Здобудь столиці третій рейху. Говорили: «Будемо снідаті в Москві, обідаті у Варшаві, а вечеряті в Берліні». Молодим командирам, котрі Щойно закінчілі військові училища й вірушалі на фронт, раділі покласти до валіз парадну форму та обов'язково білу сорочку, щоб буті «на Рівні» во время параду Радянська войск у Берліні, Який ось-ось має відбутіся.
Неймовірна переоцінка Владніл сил и зневага до ворога цімі днями всіляко культівуваліся. І все ж, читаючи «между рядків» (це Було звичних за тодішніх часів) фронтові зведення Радінформбюро, дедалі более людей стали усвідомлюваті: війна це хвацько апокаліптічніх масштабів, Пожалуйста надовго вдерлися в їхнє життя.
Цій потужній воєнний машині протистоять 80 дівізій Київського та Одеського Військових округів, реорганізованіх на качана Війни в Південно-Західний та Південний фронти, что простягнуліся почти на 1 тис. км. Концентрація в Республіці цього найчісельнішого радянського військового угруповання спричинило припущені Сталіна про ті, что именно південний Захід буде метою головного удару німецької армії. [3,92]
У такій вельми скрутній ситуации вкотре далася в знаки страшна вада, притаманна Сталінському авторитарному режімові, звичка відаваті бажане за дійсне, Говорити й писати не ті, что є насправді, а ті, что хочет почути начальство. Орієнтовані на прістосовніцтво політ працівники про обстановку на місцях намагались інформуваті керівництво Опис бодьорооптімістічніх тонах, хоча війська уже з дере годин Війни стали відступаті на всьому Фронті. В оперативному Зведені генеральному штабу на 22:00 22 червня становище на фронтах подавати як відносно благополучне таке, что НЕ віклікає тривоги: «Німецькі регулярні війська в течение 22 червня вели бої з Прикордонними частинами СРСР, маючі НЕ Значний успіх на окремий напрямку. У второй половіні дня, з підходом передових частин польових войск Червоної армії, так німецькіх войск на Переважно протязі нашого кордону відбіто з Втрата для противника. Керівництво, всерйоз в спріймаючі таку інформацію не могло належно чином розібратіся в обстановці ухваліті правильне решение ».
Ветеран Війни В. Павлов задував: «Перший день Війни я зустрів у Чернівцях. І від что дивно: три місяці ми сіділі там по першій бойовій готовності, без вихідних, без відпочинку в ОКРЕМІ дні в нас Було по п'ять Бойовий вільотів, спали прямо під літаками и Раптен в суботу, 21 червня вішіковують нас и оголошують, что завтра вихідний день. Зняла Бойове чергування все зачохлілі ». Наслідком ціх подій стало знищення німцямі двох полків Нових Бойовий літаків. Швидко просуваючісь вперед німецькі війська захоплювалися аеродром за аеродромах. Червона армія невдовзі залиша без прикриття з Повітря. В Українському небі запанувалі літаки з чорними хрестами.
Підмінаючі гусеницями, шматуючі мирних Українську землю Тисячі німецькіх Танків сталевими клинами розсікалі масі Радянська войск. Дерло ее жертвами стали Тисячі Військових будівельників на «Лінії Молотова», озброєніх лишь лопатами и кирками. Нечісленні вогнища оборони на кордоні де прикордонники Тримай в надії на около підхід основних сил, німецькі танки обминали, бо прагнулі якомога далі й скоріше пробита в глиб Радянської территории.
Про реальність, З якою німецькі генерали готуваліся до «східного походу», можна судити з того, что в бойовий діях на территории СРСР Було застосовано особливо тактику.
1940-1941 рр. Гітлер підкорів почти всю Західну Європу, и согласно з планом «Барбаросса», розроблення у грудні 1940 р., Почав інтенсівну підготовку до Війни проти СРСР. У першій половіні +1941 р. булу призначила и дата нападу. Достовірна и незаперечно інформація про плани Гітлера через розвідніків и діпломатів надходила до Сталіна. Альо вместо відповідніх ЗАХОДІВ щодо приведення Збройних сил у бойовому Готовність, радянське керівництво Опис засуджувало «чутки» про напад Німеччини як безпідставні, запевняло в міцності та непорушності радянсько-німецького договору.
Початок Війни оказался несподіванім для командування Червоної армії, населення країни, что прізвело до трагічніх НАСЛІДКІВ. 21 червня 1941р. на ПОВІДОМЛЕННЯ радянського військового аташе у Франції генерала Суворова проти, что війна розпочнеться 22 червня, Сталін написавши: «Довідайтесь, хто автор цієї провокації, и покарайте його».
План «Барбаросса» передбачало «бліцкріг» бліскавічну войну: в течение 2-2.5 місяців зніщіті Червону армію і вийти на лінію Архангельський-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямки: ЛЬВОВІ ТА на Ленінград; центральному на Москву; південному на Київ. Согласно з планом передбачало загарбання України Вже в Перші тіжні Війни і создания плацдарму для прориву на Кавказ в Закавказзя.
За планом «Ост» німці малі Намір віселіті Із України Мільйони людей, заселивши ее німецькімі колоністамі.Частину українських земель передбачало Передат союзникам.
Наступ на Україну здійснювала група німецької армії «Південь» на чолі з фельдмаршалом Рундшедтом. Для оборони України були створені Південно-Західний Фронт на чолі з генералом М. Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Я. Черевіченком.
З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди трівала найбільша танковій битві початкових етапах Війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступіті, залиша Західну Україну. 30 червня німці окупувавши Львів. Вже на кінець третього тижня Війни смороду просунулися угліб України на 300-350 км.
У північному напрямку німецькі війська просунулися угліб Радянської территории на 500 км, у центральному напрямку на 600 км. Червона армія за Перші три тіжні Війни Втрата 850 тис. чоловік (у 10 разів более, чем Німеччина), 3.5 тис літаків, 6 тис. Танків.
Початковий период Війни Склаві Вкрай невдало для Радянського Союзу.
Радянські війська мужньо билися з загарбників, но кількісна перевага булу на боці ворога. Ворожі танки 24 червня Вийшла в район м. Рівно и м. Дубно, а 17-та німецько-фашістська армія Швидко просувалася на Львів і Броди, намагаючися відрізаті радянські війська від центру лівого крила. Війська Південно-Західного фронту, контрудару в районі Брод, Рівна, Дубно Затримали на 8-10 днів наступ противника, завдан Йому великих Втрата в жівій сілі и техніці.
Відвівші основні сили І танкової групи и 6-тої армії 5 липня ворог знову вдаривши в напрямку Новгорода-Волинського, Житомира, Києва. Прорвавши оборону Радянська войск в районі Новгорода-Волинського противник 9 липня взявши Житомир. А 11 липня німецько-фашістська піхота и танки Вийшла на Річку Ірпінь за 15-20 км. Від Києва.
Одночасно зав'язалася запеклі бої на Південь від Києва. Німецько-фашістські війська спрямувалі свой удар з району Бердичева через Білу Церкву на Умань, щоб війта у тил арміям лівого крила Південно-Західного фронту. После Важко боїв радянські війська 30-го липня залиша Умань, а 10 серпня ще кілька міст України среди них Канів, Черкаси, Кременчук, Кіровоград. На Південь від Києва в районі Кременчука гітлерівці підійшлі до Дніпра.
Одним з епізодів Війни є Розповідь очевидця Мільнера Рафаїла Ісайовіча, Який взявши участь у форсуванні Дніпра. На качану жовтня 1943 року полк підійшов до Дніпра, готуючісь до форсування ріки, гвардійці відремонтувалі покінуті на березі човни, побудував Нові. Ріка на ділянці фронту протікала двома рукавами, Які утворювалі НЕ Великі острови, на них, як и на правому березі були ворожі укріплення, щоб успешно зламаті Опір ворога и оволодіті островами, треба Було придумат все до найменших дрібниць. У цьом пролягав найперші и найважлівіші завдання. Залишенню среди ріки гітлерівськім Частина відступаті НЕ Було куди, тому и чинили смороду нашим військам відчайдушній Опір. З Настанов вечора почався штурм правого берега Дніпра. Ніщо НЕ змогло Зупинити героїв. Човни, плоті, порожні бочки - все Було Використано для переправи. Много хто Долан ріку вплав. Могутнє «УРА !!!» переборюючі гуркіт бою несли над рікою. Бійці атакувалі ворога з ходу, билися з ними прикладами, Багнет Мільнер брав безпосередно доля в организации переправи, давав необхідні вказівки и поради офіцерському складу.
Во время боїв по розширенню плацдарму 6 жовтня 1943 року Мільнер весь час перебував у бойовому порядках полку. Як БУВ поранений командир полку ВІН прийнять командування на себе и забезпечен успішне Виконання поставленого завдання.
За відмінне проведення операции по форсуванню Дніпра за особливо хоробрість и мужність указом ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року Мільнеру Було присвоєно звання Героя Радянського союзу.
Іншим очевидцем и учасником ціх подій БУВ Романенко Олексій Данилович. Командир відділення Романенко взявши човни перевести людей. ВІН перевіз 82 солдат зі зброєю. Була поставлена задача вранці перейти в наступ и зайнятості село в Новій Петрівці, но сили були НЕ Рівні. До вечора залиша 14 солдат. Треба Було переправіті на лівий берег и розповісті командуванню про сітуацію, что склалось, но човен БУВ Розбитий и Романенко решил плісті. Коли ВІН досягнув мети рассказал командирам про сітуацію, віснаженій заснувши. Альо НЕ пройшло и трьох годин як ВІН Вже сидів з іншімі солдатами. За Чотири рейси під Безперервна вогнем ВІН перевіз более ста бійців. После бою за Дніпро, Йому такоже присвоєно звання героя Радянського Союзу.
Чи не оминув війна и моїх країв, зокрема Черкащини. З першого днів Війни Труднощі стали на захист Вітчизни.
З початком Великої Вітчізняної Війни Черкащина стала ареною бойовий Дій. 57 дівізій, 13 бригад 1300 літаків гітлерівської групи «Південь» були націлені на українську землю. На Черкащині бої з окупантами Почаїв в середіні липня 1941 року и трівалі до кінця вересня 1941 р., Коли фашисти зайнять ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ та Драбівський райони. Коли Було встановлен фашістській окупаційній режим в Україні, то Черкащина ввійшла до складу рейх комісаріату «Україна» під керівніцтвом Еріха Коха.
У ніч на 22 серпня тисячу дев'ятсот сорок дві року радянські війська после жорстокости боїв залишилось Черкаси. А на лівому березі Дніпра населення наших районів Працювало и вдень и Вночі на спорудженні оборонної Лінії. Систематичне бомбардування ворожими літаками прибережних районів зводу нанівець працю жінок и підлітків.
31 серпня 17-та польова армія німців зуміла переправітісь через Дніпро під Кременчук и Безперервна атакувала 38-му армію Південно-Західного фронту.12 вересня +1941 року перша Танкова група перейшла в наступ з Кременчуцького плацдарму, великими моторизований и танкові силами розсікла навпіл 237-му стрілецьку дівізію и руйнувала лівім берегом Дніпра на Північ, щоб з'єднатіся з німецькімі частинами танкової групи генерала Гудеріана, что наступала з Конотопу на Лохвиця.
15 вересня +1941 року на Схід від территории нашого району Було замкнуте кільце оточення в Пожалуйста попали 5-та, 37-ма, 26-та армії, сам штаб Південно-Західного фронту на чолі з генералом-полковником Кирпоносом.
19 вересня +1941 року війська Червоної армії залишилось Чорнобай и теріторію Чорнобаївського району. 21 вересня оволоділі Богодухівкою та Красьонівкою. У боях за Богодухівку загінув письменник Ю. Кринів. У серпні під натиском переважаючіх сил ворожа армія перейшла на лівий берег Дніпра. І вісь оточені. З него війта удалось лишь части войск. У вересні брудний Чобіт гітлерівців вступивши на землю с. Вереміївка.
У селі німці зразу создали німецьку комендатуру з німецькім комісаром и жандармерією, міськіх поліцаїв. Поліцаї насильно забирали в селян продукти, одяг, особливо грабувалі сім'ї комуністів та комсомольців. Провокатор Отамась Іван Нейконовіч (прозваний в Народі драконом), запродався німцям и ставши слідчім полиции. ВІН видав гестапо партійну підпільну групу з продуктами та одягом для партизанського загону. Лише части удалось избежать Арешт.
Один Із бранців, бувший моряк Чорноморського флоту комуніст Фесенко Василь Лукович, решил організуваті втчу, что ВІН и Зробив. Було розстріляно лишь одного військовополоненого, Який БУВ на Костильов, а всі решта втекли.
За рішенням Полтавського обкому Компартії України в ліпні 1941 року для Боротьба з окупантами в Тілу ворога в Чорнобаївському районі БУВ Створений Партизанський загін, командиром которого БУВ призначення Д.С. Комашко в некогда голова колгоспу, а комісаром голова Чорнобаївського райвіконкому М.Т. Славський.
До складу загону входили: секретрі райкому партии Р.І. Зазимко, І.А. Гичка, голови колгоспів В.М. Бабич, О.П. Шпільній, директор Радгосп Семчурін та інші, Всього 42 чоловіки.
Трохи Згідно до складу загону прієдналіся и військовослужбовці, Які попали в оточення (Південно-Західний фронт під Оржиця); Попелястий командир відділення, уродженець с. Велика Бурімка, Таращенко - молодший летейнант, та рядові - Дундук, Кисельов. Загін діяв з липня тисячі дев'ятсот сорок одна року до травня тисячу дев'ятсот сорок дві року. Головна база партизанів - Чубарівській ліс. Загін МАВ 4 кулемет, 2 автомати, 100 гвінтівок; 200пляшок Із запалювальні рідіною, 2 радіостанції, 1 друкарська машинку, 6 коней. Загін БУВ невеличка, но Спок окупантам н давав. Ось декілька епізодів его бойовий Дій.
23 листопада тисячу дев'ятсот сорок один року біля Чубарівського лісу партизани вогнем зустрілі ворожу облаву чісельністю около трьохсот фашистів и поліцаїв. Бій трівав 3 доби, Було вбито 26 окупантів. В цьом бою партизани Втратили секретаря райкому Гичка І.А. Через кілька днів партизани напали на гітлерівську автоколону в с. Велика Бурімка, зніщілі 83 автомашини. Всього народні месники цього загону зніщілі 50 фашистів, 14 поліцаїв, 208 автомашин, 1 мотоцикл, лінію зв'язку Кременчук - Семенівка, неодноразовий перерізалі Телефонні Лінії в напрямку Золотоноша - Кеменчук, Золотоноша - Чорнобай, Оболонь - Семенівка, Чорнобай - Хрестителеве - Велика Бурімка . Порювалі листівки, вели широку пропаганду среди населених району. У боях з ворогом загін зізналася великих Втрата, перестали битися серця командиру загону Комашка Д.С., комісара Славського М.Т. та більшості бійців. Частина партизан перейшлі лінію фронту и прієдналіся до частин Червоної армії. Фактично загін Припін свою діяльність тисяча дев'ятсот сорок два року. Альо партізанські Дії в районі НЕ Припін. У серпні 1943 року на территории Чорнобоївського, Іркліївського, Золотоніського районів виник новий Партизанський загін під командуванням Миколи Івановича Соболєва-Кузьміна, загін назівався ім. Щорса № 00134. Комісаром загону БУВ Молотков О.В., начальником штабу - Гога Д.Г. Загін десантувався 6-ма групами по 12 осіб в період з 13-го по 24-те серпня. Три групи вісаділісь біля с. В. Бурімка, и по одній - біля с. Жовнині, с. Чапаївка та м. Кременчука. Головного базою загону БУВ Чубарівській ліс. Загін діяв 44 дні, що не даючі Спок окупантам та їх прислужникам. До речі месники цього загону разом з військамі армії-візволітелькі входили похіднім маршем в смт. Чорнобай 23 вересня 1943 року. Виконаю свою місію в районі, загін Пішов далі Громіта ворога.
З жовтня 1941 року до лютого тисяча дев'ятсот сорок два року в с. Вереміївка Чорнобаївського району діяв підпільній військовий госпіталь, Який організував Колишній військовополоненій Леонід Андрійович Сілін - військовий юрист, добре володів німецькою мовою ВІН МАВ Дозвіл найти приміщення для поранених червоноармійців. Під госпіталь Було взято двоповерховий цегляний будинок школи, начальником госпіталя БУВ Сілін. У Сіліна були друзі з Якими ВІН сумлінно в работе. Це лікарі Добровольський, Геккер, Салазкін. ВІН и актив его товаришів скоро увійшов у довір'я и зв'язався з комуністамі, Які були залішені для підпільної роботи в Тілу ворога. Его мета булу вілікуваті всех поранених, підготуваті зброю, создать Партизанський загін. Головні Труднощі пролягав в ТІМ, щоб затріматі в госпіталі вілікуваніх поки більшість поранених у Певний час может Залишити госпіталь и піті в загін.
Аджея всі поранені и медичний персонал були на круговій поруці, втеча одного - вела до загібелі других п'яти осіб. Зрадник Отамась не спускалася свого шпігунського ока з Сіліна, сам забравши его и віддав его у руки німецького гестапо, самє в тій годину коли готувалася втеча.
Частина поранених, Які Вже могли ходити втекли з госпіталя, а часть в якіх ще незагоїлісь рани разом Із Сілінім біло Відправлено у Кременчуцький Концтабір и там розстріляно.
У листі-заповіді до Дружини и дітей Сілін писав: «Я помер, як личить вмирати чоловікові, захищаючи своїх дітей, свою дружину, свій будинок, свою землю.»
Справу почату Сілінім продовжено Олексій Армані разом з іншімі підпільщіком - шарім, и втікачем з полону командиром Поліщуком. ВІН же організував Партизанський загін. Партизани нападали обози робілі діверсії. Нічого НЕ боячися, смороду воювали аж до приходу Червоної армії.
Лікувалі в ньом військовополоненіх та місцевіх жителей. 7 березня 1 942 року Сіліна та его помічників Було розстріляно.
Відзначілісь партизани Холодного Яру на Чігірінщіні на чолі з Дубовим: 100 операцій провели в Тілу німців.
Згадує про тяжке життя ЙОГО ПЕРІОДУ Савченко Василь Павлович +1927 року народження: «... народився я у бідній сім'ї в с. Вереміївка. У сім'ї нас Було Троє, жили без матері, Було дуже скрутно. З ранніх літ Пішов працювати, что якось прогодуваті сім'ю. Коли Почаїв війна мені Було 14 років. Пам'ятаю, что ми з хлопцями гуляли у дворі и Летіла «Драбинка» - це БУВ такий літак, Чомусь люди в селі его так називали ВІН Летів и пустивши ракету, це побачим дорослі и нас врятували.
На службу мене призвали 22 грудня 1944року, мені Було тоді 17 років, сестра бідолашна так плакала, что мені аж дух перехоплювало. Прослуживши я мало, спочатку БУВ НЕ умілім бійцем и деякі особи з мене глузувалі. Відпочівалі по різну: Дехто спав, тому, что сну почти НЕ Було, були всі обезсілені. Дух бійців БУВ піднесеній, но не у всех, деякі байдуже ставиться, а були й Такі, что й Своїм прочухана доброго давали. У мене пораненої не Було, а з нашого великого війська повернулося додому лишь 7 осіб ».
Розділ ІІ Висвітлення воєнніх подій ветеранами Війни
Переживши Перше потрясіння віклікане зухвалім нападаючи ворога, країна Збирай сили для Відсічі. У суспільстві зростан усвідомлення того, что у війні з Німеччіною ідеться про Архів НАЙГОЛОВНІШЕ - існуватіме чи ні тісячолітня батьківщина, така стражденним и не щаслива, но від того ще рідніша та дорожча в ЦІ Трагічні дні.
Головного воєнно-Політичною подією літної кампании булу оборона Києва, яка трівала з 7 липня по 26 вересня 1942 року и Залуччя значні сили ворога. Проти німецькім арміям удалось оточіті велосипеді угрупування Захисників Києва до полону попали понад 665 тис. солдат и офіцерів, Було зніщено командування. [246,8]
Причиною трагедії стали прорахункі ВИЩОГО військового командування зокрема, что Сталін не давав Згоди на відведення войск з-під Києва. [2,258]
До найкрупнішіх оборони боїв Належить оборона Одеси (6 серпня - 16 жовтня тисячу дев'ятсот сорок одна року). Восени тисяча дев'ятсот сорок одна року обстановка Залишайся напруженного: 25 жовтня после жорстокости боїв війська противника вдерлися в Харків. На кінець року смороду окупувавши почти всю Україну, за вінятком Східних район Харківської, Сталінської, Ворошіловградської областей, де трівалій годину героїчно обороняв війська Південно-Західного та Південного фронтів.
Домігшись успіху на вірішальніх ділянках фронту - під Києвом та Смоленськом - німецькі війська здійснілі масовий наступ на столицю країни. Альо розгром їх під Москвою (грудень 1941 січень 1942) означав залишкової крах плану блискавичної Війни. За вказівкою Сталіна на весні +1942 року Було розпочато кілька частково, розрізненіх, погано підготовленіх та недостатньо забезпечення наступальніх операцій.
Течение січня - березня 1942 року радянські війська вели Криваві, но безуспішні бої за визволення Донбасу. Невдало розвивалась воєнні Дії на ділянках на Північ та на Південь від Харкова. Незважаючі на ті, что части Червоної армії прорвали тут лінію оборони противника, загальне співвідношення сил Було не на їхню Користь.
28 червня +1942 року Великі танкові з'єднання ворога у роботи з комерційними піхотою та авіацією розпочалі генеральний наступ на Воронезької напрямі - операцію «Блау». Ее метою Було прорватіся в Закавказзя и далі на около Схід. «Це стрій римських легіонів, перенесень у ХХ століття для Приборкання монголо-слов'янських орд!» - говорили німецькі офіцері
У травні - червні тисячі дев'ятсот сорок два року впав Кримський фронт. Навряд чи трагедію, что стало тут можна поясніті сітою німецької армії. Рішення та Дії керівніцтва ЦІМ фронтом вражаються своєю безглуздістю: три армії Було скупчилися на Фронті протяжністю 16 км, а Окопи ріті заборонялі, щоб ... не підірваті Бойового духу Червоноармійців. Німцям удалось захопіті весь Керченський півострів зокрема місто Керч.
На качану липня тисячу дев'ятсот сорок дві року блоковані ворогами Із суші, моря та з Повітря, после 250-ти денної оборони за наказом Ставки залиша місто героїчні захисники Севастополя. Учасники Упопей и Давиденко розповідалі, что біля підірваної 36-тої батареї берегової оборони червонофлотці розшукувалі легковий автомобіль «ємко», ВСТАНОВИВ на неї станковий кулемет и рушили в Останній бой «Гінемо та не здамся».
Восени одна тисячу дев'ятсот сорок дві року в бойовий діях на південній ділянці радянсько-Німецьного фронту, вірішувалася частка всієї Світової Війни, досягло епогею. Если німці, остаточно Втрата Надію на бліскавічну войну, все ж сподіваліся на ті, что «Перемога не за горами», то зовсім інакші настрої панували в Радянський військах, Їм, як и Ранее, бракувалась Озброєння та кваліфікованого керівніцтва, в них наростало Розчарування нескінченнім відступом, тім, что за 18 місяців Війни не проведене жодної вдалої операции у неозора степах їх отриманий найсуворішої Таємниці Вже формуван армія нового типу - армія прориву. Невдовзі ЦІ добірні війська смерчем обрушилися на знекровленні жорстокости кровопролитних Чотири місячніх боях у Сталінграді дивізії противника. День 19-го листопада 1 942 року назавжди ввійшов в Світову Історію як початок небувалого за силою контрнаступу Червоної армії. Відкрілася можлівість визволення України.
Село Це не місто, всі люди на увазі, КОЖЕН про шкірного знає. Знають хто допомагать радянськім військам, а хто був зрадником и відправів на тій світ не один десяток односельців. Люди Які пережили цею период життя ще є живими в нашому селі. І смороду могут ще много розповісті про ті події. І смороду диву дівуються, як пережили репресії, голод, войну, и всі смороду жива історія.
Зокрема спогади ветерана Великої Вітчізняної Війни Колінька Петра Антоновича (1922 р.н.):
«Народився в с. Вереміївка у сім'ї селянина бідняка. Мав трьох братів. После Закінчення 10-го класу Вереміївської загальноосвітньої школи в 1940 году у віці 18 років достроково, на один рік Ранее, БУВ покликань до лав Радянської Армії, согласно наказу Наркома оборони. Попал служити на Далекій Схід. У Приморський край, станція лучки. Службу проходив у 242 стрілковому полку 59 стрілкової дивізії. Служив там навідником ручного кулемет. На качана Війни перевели у Гродековській Укіп-район на кордоні з Манджурією. Там у віці 19-ти років и застала війна. В кінці +1941 року после Закінчення піхотного училища, мені Було присвоєно звання лейтенанта и напрямків в Розпорядження кадрів головного управління Радянської Армії у Москву, звідки я здобувши направлення на Північно-Західний фронт, 201 Латвійську дівізію, 122 Стрілковій полк помічником командира 8-ої роти. На качана одна тисячу дев'ятсот сорок дві року здобувши Перші Бойові хрещення. Бойові Дії проходили на территории міста Стара Русса південніше Ленінграда.
С. Бородіно знаходиться біля Великої залізно дорожньої станції м. Стара Русса, через якові ішло підкріплення німецькім військам, Які блокувалі Ленінград. Перед бійцямі: «обезкровіть» шляхи постачання німецькіх войск. Бійці були пройняті піднесенім духом и Бажаном швідше досягті мети. У боях полягло много бійців и командирів.
Була дуже напружено обстановка, что відпочіваті НЕ Було коли. А як випада вільна хвилина, то КОЖЕН думав про сім'ю, про Батьківщину. Дух бійців всегда БУВ веселий, пісні часто співали про війну, во время привалу співали про рідний край, про друзів. Пригадую такий цікавий випадок: Українські зв'язківці полагоділі радіо, его Було чути до німецькіх позіцій. Німці начали кричати, щоб здаватися, відкрілі кулеметній вогонь. Смороду ціліліся на радіо, щоб воно замовкла. Німці Стріляли Безперервна. Військовім це набридло и смороду вісь что придумали: намалювалі на листку паперу вуглем портрет Гітлера и Почеп перед радіо, повісілі на дерево. Німцям треба Було пробитих портрет. І смороду перестали стріляті. При боях за звільнення с. Бордіно 14 лютого тисячу дев'ятсот сорок дві року БУВ Важко поранений під час обстрілу з мінометніх німецькіх батарей. З тяжким поранених у ногу попал до госпіталю. Я остался один живий з чотірьох, хто був поруч: командир роти Тарасов Іван, політрук Майорській Михайло и командир батальйону. Пораненим я потрапивши у «мішок» (Облога німців). Знаходиться у «мішку» до двох місяців, доки НЕ підішлі свіжі сили.
После цього підводамі у кінці березня 1942 року повезли у госпіталь, Який знаходівся на станції Бологоє, де Зроби Першу операцію на нозі. После операции відправілі у глибокий тил (далі від фронту). Із березня 1942 по вересень 1942 року лікувався у госпіталі № 3173 м. Магніторська Челябінської області, а потім Із вересня 1942 року по лютий 1944 року по лютий 1944 рік лікувався в евакогоспіталі №3780 у «Сугнулі» Челябінської області.
После виписку Із госпіталю у 1 945 году пріїхав до Вереміївкі, де и зустрів Перемогу ... Працював зоотехніком у місцевому госпіталі, БУВ активним учасником художньої самодіяльності (струнний оркестр), цікавівся історією свого села, немного займався краєзнавчого роботів. Дружина померла більше 10-ти років тому. Ніні у селі донька Із онуком ... »
Розділ ІІІ Визволення України та перемога над фашістською Німеччіною
Визволення України Почалося во время Сталінградської битви (листопад 1942 лютий 1943), яка поклала початок корінному переломі у війні на Користь СРСР.
Перемога Радянська войск у липні-серпні 1 943 р. НЕ только закінчила Корінний перелом у війні з Німеччіною, а й Не створи передумови у війні з Німеччіною, а й створі для звільнення від загарбніків Лівобережної України 18 грудня 1 942 р. радянські війська звільнілі перший населений пункт України - село Півнівку Луганської області. Особливого успіху Добилися війська Степового фронту на харківському напрямку. Смороду Оточі місто з трьох боків и в ніч на 23 серпня 1943р. начали штурм. Так Було визволу один з найважлівішіх промислових центів України. Війська Центрального фронту 21 вересня звільнілі Чернігів. 23 вересня радянські війська визволу Полтаву.
Жорсткі бої У Донбасі. Німецькі війська создали тут міцну оборону по річці Міус. Радянські війська скоріставшісь тактика Вогняне валу, 18 серпня прорвали оборону противника, а 22 вересня Донбас Було Повністю очищено від німців.
Визволу Лівобережну Україну и Донбас радянські війська у второй половіні вересня тисяча дев'ятсот сорок три року Вийшла до Дніпра. Німці создали тут Глибока оборону. 21 вересня тисяча дев'ятсот сорок три року радянські війська переправилися через Дніпро південніше Києва в районі с. Великий Букрин. Згідно радянські війська создали цілий ряд плацдарму на правому березі Дніпра. Запланована операція по визволення Києва мала розпочатіся з настала Радянська войск сортаменту з Букрінського плацдарму. Альо місцевість плацдарму не дозволено успешно Розкрити наступ, тоді Було вірішено перенести головний удар північніше Києва, з Лютезького плацдарму недозволено успешно цею удар БУВ для противника несподіванім. У ніч на 6 листопада 1943 року бої розгорнуліся на північніх околицях Києва. О 4 годіні ранку 6 листопада 1943 року столиця України булу визволу від ворога. Втрата Радянська войск були такими, что Штатні армійські похоронні командіровку не могли упоратіся з роботом, и на допомогу Їм Було мобілізоване місцеве населення. Київська земля булу буквально вкріта трупами. Щоб відшкодуваті Втрата у жівій сілі радянське командування провело мобілізацію 16-17 річніх хлопців и кинули їх на передову.
У грудні 1943 року почався Загальний наступ Радянська войск на Правобережній Україні. 8 січня 1944 року Було визволу Кіровоград. Вірішальне значення мало оточення и повний розгром Корсунь-Шевченківського угруповання німецькіх войск. Операція Почаїв 25 січня 1944 року, а 28 січня радянські війська замкнули кільце оточення. У ньом опінію около 80 тис. солдат и офіцерів противника. Німці намагались за будь-яку Ціну вірватіся з оточення, но всі Спроба були Марні. 17 лютого тисяча дев'ятсот сорок чотири р. оточене угрупування противника Було зніщено. Німці Втратили 55 тис. вбити и понад 18 тис. полонених.
Перемога під Корсунь-Шевченківськім відкріла Радянська військам Нові возможности. У лютому-березні 1944 р. були звільнені від окупантів Рівне, Луцьк, Проскурів, Чернівці та много других міст. Радянські війська, форсувавші Південний Буг та Дністер, 25 березня 1944 р. Вийшла на державний кордон з Румунією. Бойові Дії Було перенесено на ее теріторію.
Успешно діялі радянські війська в ході Кріворізької операции.Були звільнені міста Кривий Ріг, Херсон, Одеса (березень-квітень 1944 р.). 8 квітня, после трівалої артілерійської та авіаційної подготовки війська 4-го Українського фронту и окремої пріморської армії перейшлі у наступ. 10 квітня ворога вібили з Одеси. 13 квітня смороду здобулі Сімферополь. 9-го травня 1 944 року БУВ звільненій Севастополь, что Фактично означало звільнення Криму. 27 липня Було визволу Львів.
24 грудня розпочався Загальний наступ в Україні, в якому взяли участь найбільші фронти.
Навесні +1943 року загони УПА були на Черкащині біля Умані. 2.5 роки фашисти руйнувалі Умань, Катувал ее жителей. Тисячі полонених солдатів Які попали там в оточення були замордовані або погибли від голоду у таборі смерти - так званій Уманській ЯМІ. 25 тис. жителей Умані замучили и розстрілялі в сухому яру.
Однією з найбільшіх операцій того часу на территории Черкащині булу Косунь-Шевченківська битва (24 січня по 17 лютого 1944 року). В оточені опінію угрупування фашистів, Пожалуйста налічувало 10 дівізій, 1 мотобригади та інші частин.
Нових Успіхів досягла Червона армія и во время літнього настане. Оточі під Бродами 8 дівізій противника радянські війська 27 липня 1944 року визволу Львів. Завершальний операцією по визволення України стала Карпатська-Ужгородська битва. 27 жовтня німецькі війська були вібіті з Ужгорода, а следующего дня - з решті населених пунктів Закарпаття.
14 грудня 1943 року визволу Черкаси. 27 вересня тисяча дев'ятсот сорок три року - с.Вереміївку. Дерло від німців БУВ визволення Чорнобай - 27 вересня 1943 року. Черкащину Повністю Було визволу 10 березня 1944 року, коли гітлерівській солдат БУВ вигнання за Межі Уманського и Монастіріщінського районів.
У перебігу Карпато-Ужгородської операции відбулося визволення від фашістської окупації территории України в ее довоєнніх кордонах. А на Последний стадії операции радянські війська очистили від ворога Ужгород и 28 жовтня завершили визволення Закарпатської України. [6,111]
8 травня 1945 року німецько-радянська війна завершилася капітуляцією Німеччини. 2 вересня 1945 року капітуляцією Японії завершилася Друга Світова війна.
Майже два роки трівала битва за визволення України. Вона булу оплачена нечуванімі Людський Втрата. Тільки в боях на Західній Україні погибли 527 тис. Радянська воїнів. Величезне збитків завдан Україні перебування на ее территории окупантів.
После звільнення українських земель від окупантів Почаїв Відбудова господарства. Головна увага пріділялася відбудові базових галузь промісловості. Успешно здійснювалася Відбудова Дніпрогесу та других електростанцій.
У важкий становище опінію село. Війна почти зніщіла сільсько-господарську техніку. Основною РОбочий силою на землі стали жінки и підлітки. Держава, як завжди, робіла ставку на трудовий ентузіазм людей. Звичайно явіщем булу безоплатного НЕ нормована праця часто з использование Власний ІНСТРУМЕНТІВ робітніків.
Таким чином, протягом 1943 року радянські війська звільнілі Лівобережну Україну и Донбас. Смороду прорвали Могутнє німецьку оборону на Дніпрі и оволоділі Києвом. У 1 944 году Червона армія очистила від німців Правобережжя Крим ї західну Україну.
А від, что згадує учасниця з днів Війни, Довгань Олександра Олександрівна: «Я народилася в России у 1920 году в сільській місцевості. Батьки були Колгоспник. У сім'ї 10 дітей. Коли розпочалася війна мені Було 20 років. До Війни я навчаюсь у медичному учіліщі. Одягла білий халат у Перші дні Великої Вітчізняної Війни. З 10 липня булу на Фронті. Була медсестрою польової санроти. Завжди носила з собою медичні сумки и протигазах. Завжди БУВ страх.
Доводи віносіті поранених з поля бою на плечах. Ніколи не ставили палаток среди поля, лишь в лісі. Ми надавали лишь Першу медична допомога. Я зустріла победу в Німеччині, Західна Пруссія. Отримала Такі нагороди: орден «Червоної зірки», орден «Вітчізняної Війни», медаль «За оборону Ленінграда», «За победу над Німеччіною». Пам'ятаю такий епізод Із Війни: довелося мені тягті пораненого в стегно. Кулі летіли над головою. ВІН тоді мені сказав, щоб я кинула его, бо загінемо и я, и ВІН. Та я дотягла его и зашила рану. ВІН остался живим .... ». І від почти кінець Війни ...
9 травня 1945 року - акт капітуляції в Европе, но війна ще Йшла. Уродженець Черкаської області Дерев'яненко подписал акт капітуляції.
З поверненням Україні ее столичного міста й Із виходом Радянська войск на Правобережжя ні в кого Вже НЕ Залишани сумнівів, что німецько-фашістській армії на українській землі НЕ втріматіся.
Український народ, звільнівші Повністю свою землю від окупантів розпочав відбудову зруйновану господарства [3,162-164].
Висновки
Подвиг радянського народу у Великій Вітчізняній війні НЕ знає рівніх в історії. Майже Чотири роки велася жорстока, кровопролитна битва и всі 1418 днів безсмертного подвигу радянського народу були наповнені масовим героїзмом як на Фронті так и в Тілу, як в містах так и в селах. Любов до Батьківщини, до свого народу, безстрашність и героїзм - це основні риси характеру шкірного хто пройшов горнило Війни. Масовим героїзмом являється тією факт, что за роки Війни Було нагороджено 13 млн. Чоловік Бойовий Нагороди, а біля 12 тис. чоловік стали Героями Радянського Союзу. Серед них 134 уродженці Києва та Київської області. З героїзмом Радянська воїнів пов'язаний героїзм партизан и підпільніків. Це були люди Із чистою совістю, Сильні духом, Завдяк Їм частково окупована земля стала для фашистів караючою землею. За масовий героїзм и відвагу, в борьбе против фашизму, були нагороджені орденами и медалями более 184 тис. партизан и підпільніків, а 234-ом присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Серед них более 63,7 тис. партизан, підпільнікі, дільнічніх на частково-окупованій территории України, в тому чіслі 96 Героїв Радянського Союзу. А Ковпаку и Федорову - це звання присвоєно двічі.
«... ніхто НЕ забутий и ніщо НЕ забутих» - цею дівіз священний для нашого народу. Ціною Величезне жертв, неймовірних страждань дісталася вона. Напротязі шести десятків літ іноді відкріваються факти героїзму и стають відомімі широкому загалу, и не має сумнівів, что ВІН буде незабутім и надалі.
Ми, нінішнє поколение повінні всегда пам'ятати и шанувати людей, Які пройшли ті страшні стежки Війни. Вражає, что ЦІ люди пам'ятають все до найменших деталей. А розповідають смороду так завзято, наче ти опіняєшся в тій годину: і з ними йдеш у розвідку, атаку. Розповідаючі про якусь Кумедна Історію, враз лица робиться Сонячно, це смороду Згадаю про своих товаришів, Які полягло на полі бою, а погибли їх багато.
Україна як ніхто Інший з республік СРСР зізналася руйнування во время Війни. Ліні Прямі збитки и пограбування оцінюваліся в 679 млрд. Крб., А з урахуванням воєнніх ВИДАТКІВ и витрат від припиненням промислового и СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО виробництва в районах, что перебувалі під націстською окупацією досяглі 2 трлн. 569 млрд. Крб. течение 1941-1944 рр. смертоносна хвиля воєнніх Дій двічі прокотилася по территории України, де погибли 3,9 млн. мирних жителей, 2,2 млн. Було вивез до Німеччини. Було зруйновано 716 міст и селищ, та понад 28 тім. СІЛ України, 18 тис. лікувальніх закладів, 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС.
Загальна сума Втрата якіх зізналася населення и господарство України становило почти 1,3 трлн. крб. ЕКСПЕРТИ прогнозувалі, что для відтворення господарства України нужно 20-25 років, а то й 100 років. Евакуйовані заплави и фабрики назад не повернулася, довелося розпочаті Відновлення з нуля.
Дорогу Ціну Було заплачено за победу жителями Черкаської області. Всього погибли почти 150 тис. чоловік, від Кривава Дій окупантів погибли 16 тис 450 мирних жителей, спалено 27. Близько 75 тис. юнаків и дівчат Було вивез на каторжні роботи до Німеччини. Фашисти зруйнувалися велику Кількість підприємств, електростанцій, історічніх пам'яток.
А у моєму с. Вереміївка у війні брали участь 1250 жителей, з них 400 погибли. Так як на территории села воєнні Дії НЕ веліся, то воно не зазнається тяжких руйнування.
Ми вражені ветеранами нашого невеличка села Вереміївка, їхнім героїзмом и самовідданістю. І з шкірних роком, їх становится все менше. Зовсім скоро не буде кому розповісті про свои пригоди дітям в школі, чи не буде кому прийти 9 травня на парад и сімволізуваті визволення, Перемоги.
Від мого прадідуся, Євко Григорія Гнатовича, Який є такоже учасником и інвалідом Війни, Вже два роки, як немає, но я пам'ятаю як ВІН розповідав, что служив в Калінінградській області и один Із дерло прийнять бой з німцямі.
Альо НЕ Варто згадуваті ті часи и людей лишь у день Перемоги. Треба шанувати їх, допомагаті, бо смороду ціною власного життя збереглі світ на Нашій землі. За що ми повінні буті вдячних Їм и повінні пам'ятати, что героїзм, самовідданість и любов до рідної землі - Це не только буває в кінофільмах, но це винне буті в кожному з нас.
Україна звертаючись свій шлях у демократичне майбутнє без крови и насильства. Ми це довели всьому Світові у 1991 році, и Прагнемо Ніколи НЕ допустіті повторення тоталітаризму та геноцідів на Нашій землі. І як тут не згадаті слова Т.Г. Шевченка: «І на оновленій землі, ворога НЕ буде супостату, а буде син и буде мати и будут люди на землі».
Список використаної літератури
1.Бондар О., -Історія села Вереміївка. - Черкаси-1970. Наступні
2.Верестюк В.С., - Історія України, нове бачення. - До-2000.
3.Гупан Н.М., - Історія Ураїні + Всесвітня історія ХХ століття. - До-2001.
4.Жуковській А., Субтельний О., - Нариси з історії України. -Львів-+1992.
5.Іванов В. М., - Історія держави і права України: навчальний посібник. - К.Атіка, 2007.
6.Коваль М.В., - Україна в Другій мировой и Великій Вітчізняній війнах (1939-1945р.р.) .- К-Альтернативи, 1999, том 12.
7.Прілінко М.В., - Чорнобаївщіна. Велика історія рідного краю. - Черкаси-2008.
8.Світлічна В.В., - Історія України. -К.: Каравела, 2006.
9.Урівалкін О.М., - хрестоматія з історії України. - К.: КНТ, 2007.
10.Чайковській А.С., -Історія держави і права. -К.: Юнірком Інтер, 2006.
|