Голодомор

21

Наукова робота

Голодомор 1932-1933 рр.

ученіці 11 А класу

ЗОШ № 47

Васільєвої Надії

Маріуполь - 2008

план

1. Причини голодомору

2. Голод - геноцид в Україні

3. Діти - жертви голодомору

4. Звернення уваги СВІТОВОГО Суспільства на голод в Україні

5. Звернення уваги СВІТОВОГО Суспільства на голод в Україні (сьогодення)

6. Наслідки голодомору

причини голодомору

".. У. нас є ОКРЕМІ випадки и даже ОКРЕМІ села голодуючіх, однак це лишь результат місцевого головотяпства, перегінів, особливо відносно колгоспів. Всілякі розмови про« голод »на Україні треба категорично відкінуті."

З листа генерального секретаря ЦК КП (б) УС. Косіора Сталіну (25 квітня тисячі дев'ятсот тридцять дві р.).

Героїчна и водночас трагічна історія українського народу. Давні джерела збереглі гіркі Свідчення про Голодні Лихоліття українського народу.

Жахлива подією в історії людської цівілізації постає голод 1931-1933 років.

Голод БУВ спрічіненій насільніцькою суцільною колектівізацією горезвіснімі хлібозаготівлямі, людіноненавісніцькою політікою розкуркулення, відвертим масовим Терор тоталітарного режиму проти селян Україні.

Творці голодомору, а це велика армія партійної й державної номенклатури, яка булу багатонаціональною за своим складом, що не обстоювалося інтересів якоїсь однієї нації, а дбала самперед про Зміцнення економічних підвалін комуністичної імперії.

Причиною голоду вважають его штучний характер, походження, тобто Свідомо організованій тодішнім політичним керівніцтвом. Існує думка, что голод БУВ наперед спланованості Задля фізічного вініщення самє українських селян.

Голод ставити внаслідок насільніцького запровадження комуністичної доктрини у сільському господарстві якові українські селяни не спрійнялі, тієї что від діда - прадіда Займаюсь хліборобством на власній землі. Досліднікі доводять, что це БУВ наслідок безтямної політики Добування коштів на індустріалізацію, коли Частка селян просто не бралася до уваги. Очевидно ОДНЕ - голод в Україні виник не в наслідок стіхійного лиха, а БУВ організованій штучне. Основною причиною голоду стала розверстка, якові повторно запроваділі в січні 1928 долі, Офіційно ее називали хлібозаготівельнім планом. Хлібозаготівлі супроводжували репресіямі, фізічнімі та моральними Знущання над селянами, Яким поступово стало бракуваті все более хліба. Селяни чинили Опір, начали ховати хліб на «чорний день» .Уряд вішукував Нові форми и методи заготівель сільськогосподарської продукції, щоб Забезпечити Шалені темпи «соціалістічної індустріалізації». Вихід Було знайдено. Майже всі Керівники партійніх установ дійшлі думки, что именно масова колектівізація спріятіме Подолання зернової проблеми.

Мета масової колектівізації це создания декількох десятків тисяч колгоспів вместо 5 миллионов розпорошених селянських господарств, что спріяло б Швидко Виконання хлібозаготівель. Колектівізація прізвела до різкого Падіння продуктівності сільського господарства. У1930 году валовий збір зерна в Україні стає 23 Мільйони тон, в 1931 году - 18, в 1932 году - 13. Цього ще Цілком вістачало, щоб прогодуваті населення РЕСПУБЛІКИ, однак союзний уряд продовжував встановлюваті для Україні непомірні хлібозаготівельні плани. У1931 году РЕСПУБЛІКАНСЬКЕ керівництво Опис звернули до Москви з Проханов знізіті планові цифри. Сталін погодівся на незначна Зменшення плану, но це не могло Врятувати сітуацію. Як наслідок, Вже напрікінці 1931 долі в Україні почався голод.

Голод - геноцид в Україні

Голод 1932 1933 рр. для українців БУВ тім же, чим націстській геноцид для євреї або різанина 1915 р. для вірмен. Ця трагедія, масштаби якої просто Неможливо усвідоміті, завдан нації непоправного удару, соціальні, психологічні и демографічні Наслідки якої дають знати про себе и сегодня. Вона ж кинула чорну тінь на «перемоги» Радянської системи и методи їх Досягнення.

Саме Жахливе в голодоморі 1932-1933 рр. ті, что его можна Було избежать. Сам Сталін заявляв: «Ніхто НЕ может заперечуваті, що. Загальний урожай зерна 1 932 р. перевіщує тисячі дев'ятсот тридцять один ». Як відмічають Роберт Конквест и Богдан Кравченко, урожай тисяча дев'ятсот тридцять дві р. Всього лишь на 12% БУВ менше Середніх показніків 1 926 и 1930 рр. Інакше Кажучи, продуктів вістачало. Однако держава систематично вилучалось велику їх часть для Власний потреб. Незважаючі на прохання и попередження українських комуністів, Сталін підняв завдання по хлібозаготівлям в Україні на 44%. Его решение и та жорстокість, з Якою воно віконувалося, пріреклі Мільйони людей на смерть від штучно створене голоду.

Молотів на політбюро ЦК КП (б) У 30 жовтня тисячі дев'ятсот тридцять дві р. інформував, что зобовязання України меншають на 70 млн. пудів и встановлюється залишковий хлібозаготовчій план в обємі 282 млн. пудів, в тому чіслі по Селянська сектору 261 млн. Іншімі словами, у селян нужно Було Вилучити Стільки ж, скільки Вже Було заготовлено з червня по жовтень. Зрів заготівель пояснювався відсутністю НЕ хліба, а боротьбу за хліб. І Дійсно, БОРОТЬБИ НЕ Було. Партійні, радянські и господарські працівники, якіх почти в повну складі кинули на хлібозаготівлю, бачили Власний очима трагізм ситуации. Много хто з них не МІГ залішатіся лишь гвінтікамі бездушної державної машини. Сталін на січневому (1933 р.) Обєднаному пленумі ЦК и ЦКК ВКП (б) прямо обвинили Місцеві кадри в саботажі: «Наші сільські комуністи, прінаймні більшість з них ... начали боятися того, что селяни не здогадаються прітріматі хліб для Вивезення его потім на ринок по Лінії колгоспної торгівлі І, чого доброго, візьмуть так и здадуть весь свой хліб на елеватори ».

Наочно свідченням повної байдужості режиму до людського жіттів, что тих, хто приносить жертву его політіці, стала серія ЗАХОДІВ, здійсненіх в 1932 р. У серпні партійні Активісти дісталі право конфісковуваті зерно в особисте селянське господарство; тоді ж БУВ Ухвалення закон «про три колоски», что передбачало смертну страту за крадіжку «соціалістічної власності за». Будь-який дорослий и даже дитина, спіймані хоч би з жменю зерна біля державної коморі або Колгоспна поля, могли буті Страчені. При помякшувальніх обставинних подібні «злочини проти держави» каралися десятьма рокамі таборів. Щоб перешкодіті відходу селян з колгоспів в пошуках продуктів, вводилася паспортна система. У листопаді Москва ухвалено закон, по якому колгосп НЕ МІГ відаваті селянам зерно, поки НЕ БУВ Виконання план здачі хліба державі.

(1 січня 1 933 р.)

Запропонувати ЦК КП (б) У і РНК УСРР широко оповістіті через сільраду

колгоспі, колгоспніків и трудящих одноосібніків, что:

а) ті з них, Які добровільно здають державі Ранее розкраденій и

прихований хліб, чи не будут зазнаваті репресій;

б) відносно колгоспніків, колгоспів и одноосібніків, что наполеглива

продолжают вкріваті розкрадення и прихований від обліку хліб, будут

застосовуватіся найсуворіші заходи Стягнення, передбачені ухвалив ЦВК

и СНК СРСР від 7 серпня одна тисяча дев'ятсот тридцять два р. (Про охорону майна державних підприємств,

колгоспів и КООПЕРАЦІЇ и зміцненні суспільної соціалістічної власності за).

Секретар ЦК ВКП (б) І. Сталін.

Надзвичайна комісія перевела Україну в стані блокади. У поїздах и на станціях бригади ПРАЦІВНИКІВ ГПУ перевірялі багаж пасажирів и конфісковувалі продовольство, Пожалуйста селяни Придбай за Великі гроші або обмінялі на цінні РЕЧІ в сусідніх з Україною місцевостях, щоб привезти голодуючім сімям. Деякі села заносилися на «чорну дошку». У ціх селах селяни позбавляліся права на виїзд, и если в селі НЕ Було запасів продовольства, населення вімірало. Зокрема, на Дніпропетровщині велике село Гаврилівка Межевського району вімерло Повністю, село Вербки Павлоградський район наполовину. Під загально керівніцтвом надзвічайної хлібозаготівельної КОМІСІЇ Молотова загони партійніх активістів в пошуках хліба обшарювалі Кожний будинок, зламувалі підлоги, залізалі в колодязі. Даже тім, хто Вже пухнув від голоду, не дозволяється залішаті Собі зерна. . Марфа Іванівна Затуливітер з села Товмач Шполянського району на Черкащині згадувать: "... Ходила така комісія -" макогонщікі ", и все в людей забирали-грабувалі. Даже зерно з динь, кавунів и гарбузів у вузлики забирали. Це булу страшна весна 1933 го. Люди паслися на траві, як худоба, їли листя з липи, и очерет жали на ставках та варили "капусту", и так рятуваліся. Альо Кожний третій падав - вмирає з голоду ".

Люди, что НЕ виглядаю голодними, підозрюваліся в пріхованні продуктів. Звертаючи до подій того часу, один з партійніх активістів так змальовував мотиви своих Дій: «Ми вірілі в мудрість Сталіна як керівника ... Ми були обдурені, но ми Хотіли буті обдуренімі. Ми такбеззавітно вірілі в комунізм, что були Готові на будь-який злочин, если его хоч немного прікрашалі комуністічною фразеологією ».

Розповсюджуючісь течение Всього 1 932 року, голод досяг Піка на качана 1933 го. Підрахунки показують, что на качана зими на Середньому Селянська сімю в п'ять чоловік доводять біля 80 кг зерна до следующего врожаю. Іншімі словами, шкірні член сімї отримувалася для виживання 1,7 кг зерна в місяць. Залиша без хліба, селяни поїдалі Домашніх тварин, пацюків, ялина кору и листя дерев, харчуваліся Покидько кухонь начальства, что добро забезпечені. Малі місце чісленні випадки канібалізму. Як пише один радянський автор: «Спочатку вмирає чоловіки. Потім діти. Останнімі вмирає жінки. Однако ще перед смертю много хто божеволів, втрачав людський вигляд ». Незважаючі на ті, что віміралі Вже цілі села, партійні Активісти продовжувалі відбіраті зерно. Один з них, Віктор Кравченко, пізніше писав: «На полі битви люди вмирають Швидко, їх підтрімують товариші и почуття обов'язку. Тут я Побачив людей, вміраючіх в самотності, поступово, вміраючіх жахливо, безцільно, без надії, что їх жертва виправдана. Смороду потрапили в капкан и залиша там вмирати від голоду, шкірних в собі в будинку, за політичним рішенням, прийнятя десь в далекій столице за столами Нарад и банкетів. Чи не Було даже утіхі немінучості, щоб полегшіті цею жах ...

З 1 листопада 1932 р. по 1 лютого 1933 р. молотовська комісія додатково «заготовила» в Україні Всього 104,6 млн. пудів зерна. Загальна Кількість хліба, вилучений державою з урожаю тисячу дев'ятсот тридцять дві р., Становила 260,7 млн. Пудів. Таким чином. Молотів справівся з Виконання хлібозаготовітельного плану, хоч вивіз з РЕСПУБЛІКИ почти всі готівкові запаси. На качану 1933 р. практично ніде в Україні хлібніх запасів НЕ залиша, а треба Було ще дожиття до нового врожаю. Зимова хлібозаготівля Фактично відрівала Останній шматок хліба у тих, что голодують.

У архівах не виявлено документації надзвічайної хлібозаготівельної КОМІСІЇ. Тому що ее и не Було. Молотів, а іноді и Каганович, здійснювалі інспекційні поїздкі по Україні, давали Усні вказівки, а всі Письмові постанови відносно «Посилення» хлібозаготовок, Які смороду вважать потрібнімі Прийняти, йшлі під грифом республіканськіх ОРГАНІВ за підпісамі генерального секретаря ЦК КП (б) УС. Косіора, голови Раднаркому УРСР В. Чубаря та ін. Даже в протоколах ЗАСіДАНЬ політбюро ЦК КП (б) У, Які продовжуваліся Годін, зафіксована только прісутність ціх сталінськіх емісарів.

У продиктованих Молотовим постанові Раднаркому УРСР «Про заходи по Посилення хлібозаготовок» від 20 листопада 1932 р.БУВ пункт про! застосування «натуральних штрафів». Йшла мова про штрафування м'ясом тих колгоспів, Які «заборгувалі» по хлібозаготовкам, но НЕ малі хліба, щоб розрахуватіся з державою.

Штрафи повінні були стягуватіся НЕ только спільною худобою, но и худобою колгоспніків. Санкцію на них в кожному окремий випадки винен БУВ давати облвіконком.

Керуючий цією нормою, власті начали відбіраті у селян, что НЕ ма ють хліба, всі інші продовольчі запаси.

У всех місцевостях України, кроме Прикордонний, розповсюділіся подвірні обшукі з конфіскацією, кроме хліба, будь-якіх запасів продовольства сухарів, картоплі, буряка, сала, соління, фруктової сушки и т.п., заготовленого селянами до нового врожаю. Конфіскація застосовувалася як наказание за «куркульській саботаж» хлібозаготовок. Фактично ж ця дія булу Свідомо спрямована на повільне Фізичне знищення селянських сімей. Під вигляд хлібозаготівельної кампании на велічезній территории України (як и Північного Кавказу, де ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ комісію очолював Каганович) БУВ розгорненій небаченій терор голодом, щоб навчіті тих, хто віжіве, «розуму-розуму» (вираженість Косіора), тобто добросовісному труду на державу в суспільному господарстві колгоспів.

Ті, что відбувалося в Україні в 1933 р., Ніде НЕ відображене в документах офіційніх установ. Причиною є ті, что Сталін наказав відносітіся до голоду як до неіснуючого явіща. Даже в стенографічніх звітах пленумів ЦК КП (б) У і протоколах політбюро ЦК КП (би) У цього ПЕРІОДУ слово «голод" не згадується.

Чи не підлягає сумніву, что до загібелі миллионов селян привело холоднокровне решение Сталіна Вилучити у українських селян всі зїстні запаси, а потім обкутаті тих, что голодують завісою Мовчаном, забороніті яку-небудь допомогу Їм з боку міжнародної або Радянської громадськості.

Почаїв Масові Спроба втечі людей за Межі України. Лікар Із Сум Шевченко Микола Анатолійович писав: "... По залізниці відбувався рух голодного люду всі поїзді и товарні, и пасажирські - були забіті сірою, голодною масою. Те вісохлі, як тріскі, то набряклі, як мішки з просом, Мільйони людей зрушілі з місця. Вошей на людях Було Стільки, что смороду мов тирса вкрівалі підлогу. Сотні голодних людей прісідалі спочіваті під насипом залізниці там и зоставали, хто вмирає Одразу, а хто ще Довго лежав без руху ".Щоб український селянин НЕ МІГ вірватіся з влаштованого Йому пекла у Кремлі Згадаю про кордони между республікамі-колоніямі и между Україною, Россией и Білорусією Вистава загороджувальні загони внутрішніх войск.

Діти - жертви голодомору

Смертність від голоду Почаїв Вже в перший місяць - діяльність молотовської КОМІСІЇ. З березня 1933 р. вона стала масовим. Майже Скрізь органи ГПУ реєструвалі випадки людоїдства и трупоїдства. "Голод на тій годину розлютів. Так і Косів людей, так и Косів. Нас скотомогильник порятував: здохне яка коняка в колгоспі з голоду, тато прімітять, коли ее відвезуть, а Вночі до ями підкрадуться, відрубають стегно з конячого трупа и додому несуть. Мама потім днів зо два ті м'ясо у воде вімочувала, щоб воно карболкою НЕ тхнуло, а тоді Вже варили и їли. Альо й конина НЕ порятувала: Перше Марійка померла, потім Галя, Люба и Мишко ... Слава богу на дворі Вже на весну йшлось ... Трава довкола наростала ми на спорішеві й паслися ... Бабку на толоці рвали та їли, кадиш, свіріпу. А як Зацвіла акація ми від неї відірватісь не могли. "- так прігадувала свідок того часу Винник Поліна Петрівна.

Незносніше Всього БУВ вигляд маленьких дітей, в якіх вісохлі, як у скелета, кінцівкі звісалі по сторонах живота. Голод стер з їх ліць всі ознака дитинства, превратилась їх в змучені страхітні видіння; только в їх очах залишавсь відбліск далекого дитинства ».

Авантюризм Сталінської політики "Стрибки", что прірікала на напівголодне Існування, а потім и на голод хлібовіробні регіони країни, злочинність зимовищу хлібозаготівель 1932-33 років у голодуючій місцевості найбільш яскраве розкривають у документах, что стосують дитячого харчування.

У березні 1931 року до Наркомату освіти УРСР надійшов лист від Камянського райвіконкому на Дніпропетровщині: "Діти залішаються зовсім без хліба ..." 220 дітей дитячої КОЛОНІЇ в Камянці треба Було терміново рятуваті, оскількі централізоване постачання хлібом Припін, децентралізоване (з правом Вільної закупівлі продуктів) - заборонялося, а місцевіх продовольчих ресурсов НЕ існувало.

У 1931 году діти в сімях ще якось перебивалися, а в школах - інтернатах, дитячому будинку, колоніях, Притулка діти, перебуваючих на державному утріманні, страждалі від голоднечі найбільше, бо ЦІ заклади Цілком залежався від зовнішнього постачання. І ось у березні 1931 року Наркомом довідується, что в 180 районах України, Які НЕ виконан плани хлібозаготівель, дитячі заклади Знято з постачання. Заступник наркома освіти Полоцький у звязку з ЦІМ пише до ЦКК - НК РСІ та Наркомату постачання: "Цім районам заборонено з потокової хлібозаготівок постачаті дитячі інтернатні установи. Учителів и віділяті продукти для гарячих безоплатного сніданків. З централізованого фонду для ціх районів теж Нічого НЕ віділено. Це утворіло катастрофічній стан з постачання, особливо дитячих інтернат них установ, что НЕ ма ють жодних запасів. Діти ціх установ прімушені тікаті, чим збільшують безпрітульність ... ".

Такі трівожні вісті в течение Першої половини 1931 року Надходить до Наркомосу звідусіль. Лавина таких листів Заповнена центральні и Місцеві органи, но практичність допомогу могли подати в основном з центру, в розпорядженні которого були деякі продовольчі резерви. Вже в березні 1931 року Наркомат постачання УСРР дав Термінове Розпорядження про Позачергове постачання дитячих закладів у тому чіслі й децентралізовано тобто Шляхом закупівель продовольства на місцях, де ще були Такі возможности. А в червні того ж року за спеціальною рознарядка Наркомосу України для 42000 дітей в інтернатних закладах Було Відпущено 35000 кілограмів м'яса 5000 кілограмів вершкового масла понад 105000 штук яєць, інші продукти. Хоча норми споживання продуктів були мінімальнімі проти Вже можна Було якось протріматіся до нового врожаю, бо щомісяця віділялася Певна Кількість продовольства для дитячих закладів.

Масштаби трагедії, яка винищувано цілі поколение, заставил заміслітісь уряд над залишкової наслідкамі голодомору, особливо среди дітей. Раднарком УСРР переглянув свои закони про припиненням централізованого продовольчих постачання дитячих установ. Було немного збільшено ятір прітулків та ясельних будинків у містах. Шостого травня 1933 року ЦК КБ (б) У прийнять Постанову "Про боротьбу з дитячою безпрітульністю". Знову зявилася Всеукраїнська комісія для роботи з Безпритульний дітьми, но порівняно з повоєннімі рокамі їх Було значний более. Вона діяла при РНК УРСР, а до ее складу входили представник від ДПУ, наркомздоров'я, Наркомосвіті, Наркомпраці, Уповнарком Шляхів, а такоже від Харківського облвіконкому. Останню очолював заступник начальника Харківського обласного управління ДПУ О.О. Бронєвой.

Даже у Голодні роки Бронєвой залишавсь "шефом" комуни від ДПУ. Комісія Займаюсь різнімі справами: створювала дітпрітулкі у селах, влаштовувала харчування у школах, стрімувала вїзд Безпритульний дітей до міст, прітягала до відповідальності осіб, что НЕ допомагать голодним дітям, Вимагаю коштів для працевлаштування підлітків.

Чуйні про діяльність КОМІСІЇ дійшлі СІЛ. Селяни сподіваліся, что у містах приймуть їхніх дітей до ясел. З усіх районів України привозили дітей до Харкова и Киева. На вулиця зявилися десятки тисяч Безпритульний. Зокрема, 14 травня 1933 року у Щітовськіх и Салтовський бараках розміщувалі малолітніх дітей ВІКОМ до чотірьох років, якіх масово підіймалі на вулицю та залізніцях. У дитячому будинку Харкова Залишайся в основном дітей до одного и более років, Які були безнадійно хворими и кволімі. У доповідній запісці міського відділу здоровя повідомлялося про ті, что діти у бараках дуже віснажені, а щомісяця помирає более третина. Если 14 травня одна тисяча дев'ятсот тридцять три року у Салтовський бараках перебувало 450 дітей, то на 1 червня - вже 900. Смороду масово прібувалі до Харкова здічавіло туліліся великими юрбамі під БУДИНКАМИ просто неба. В архівах збереглося Чима матеріалів, что засвідчують страхітліві картини дитячої безпрітульності. Харків БУВ тоді НЕ лишь столицею України, а й центром невімовного и нестерпного дитячого болю и відчаю. З 11402 чоловік, підібраніх на вулицю Харкова за січень-травень, 8557 були діти. Комісією, якові очолював Бронєвой Було Затримано лишь на залізниці тисячі дітлахів.

Голодувалі діти по всій Україні. Станом на 25 березня у 66 районах Київської області голодувало 398201 чоловік, з них 178 544 дітей. А15 квітня від голоду страждалі 493644 Чоловіка Із них 262 109 становили діти. Майже 20000 дітей чека смерти 1 серпня 1933 року. ЦК КП (б) У організував планове переселення Безпритульний дітей з міст до колгоспів, тобто дітей Повертайся батькам, Які Вже померли від голоду. Розселялі дітей по Колгосп групами по 5-20 чоловік.

Смертність дітей сяга за Деяк НЕ ПОВНЕ підрахункамі 50 и более відсотків до Загальної кількості померли. Діти значний швідше захворювалі внаслідок трівалого недоїдання и фізічного віснаження.

У 1932-1933 роках смертність дітей становила щонайменш половину померли від голоду селян України. За неповний данімі лишь Кількість учнів у початкових, неповна Середніх, ПРОФЕСІЙНИХ школах, а такоже дітей у дошкільніх закладах за три голодних роки зменшено на 1 мільйон 71 тисячу чоловік. Стали пусткою сільські школи, бурянів поросли дитячі майданчики, а Відсутність учнівсько-педагогічного колективу сяга подекуді 96-98 уровня попередніх років.

Для забезпечення жіттєздатності дитячого організму, що не нижчих даже голодної норми, та патенти, Було мати Щодня: 300 грамів хліба, склянку молока, пів-яйця, 5 грамів цукрів, жірів и 25 грамів м'яса. Такої норми не малі даже робітники у містах, а тім паче діти. Уряд дбав про новобудови пятірічкі, зводу підваліні "світлого майбутнього", а затьмарені від голоду діти мріялі тоді про Рятівний шмат хліба.

Однако Сталін в ЦІ Трагічні місяці небаченого в історії голодомору спромігся Визнати публічно лишь «продовольчі Труднощі в ряді колгоспів». У мові на Всесоюзному зїзді колгоспніків-ударніків 19 лютого 1933 р. ВІН цінічно заспокійліво заявивши: «Прінаймні, порівняно з тимі труднощамі, Які переживали робочі 10 15 років тому, Ваші нінішні Труднощі, товариші Колгоспник, Здаються дитячою іграшкою».

Аналіз что стали доступними Даних демографічної статистики 30-х рр. свідчіть про ті, что Прямі Втрата населення України от голод 1932 р. складають біля 150 тис. чоловік, а від голод 1933 р. 3 3,5 млн. Людей. Повні демографічні Втрата, включаючі зниженя народжуваності під Вплив голоду, досягають за 1932 1934 рр. 5 млн. Людей.

Звичайно, Сталін и его оточення Дивувалися на РЕЧІ інакше. У 1 933 р. Мендель Хатаєвіч, ще один з сталінськіх ставленіків в Україні, что очолював кампанію хлібозаготовок, гордо заявляв: «Між нашою властью и селянством идет безпощадна боротьба. Це боротьба нема на життя, а на смерть. Цей рік став випробування Нашої сили и їх Витримка. Знадобівся голод, щоб Показати Їм, хто тут господар. ВІН обійшовся в Мільйони жіттів, однак Колгоспна система затвердити. Ми виграли войну! »

Радянська статистика того часу відома своєю невісокою достовірністю (відомо, что Сталін, незадоволення результатами перепису 1937 р., Что показали страхітлівій рівень смертності, наказав розстріляти ведучих організаторів перепису). Тому візначіті чісельність жертв голоду дуже складно. Підрахунки, засновані на методах демографічної екстраполяції, показують, что число Загибла во время голодомору в Україні склалось від 3 до 6 млн. Чоловік.

Звернення уваги СВІТОВОГО Суспільства на голод в Україні

У тій годину як в Україні, особливо в Південно-Східних ее районах, и на Північному Кавказі (де жило много українців) звірствував голод, велика частина России ледве відчула его.Одним з чінніків, что допомагають поясніті Цю обставинні, Було, что відповідно до первого пятірічного плану «Україні поставлено стати колосальний лабораторією Нових форм соціально-економічної и виробничо-технічної реконструкції для Усього Радянського Союзу». Важлівість України для Радянська економічних прожектерів підкреслювалася, например, в редакційній статті «Правди» за 7 січня 1933 р., Озаглавленої: «Україна вірішальній Чинник хлібозаготовок». Відповідно и задачі, поставлені перед республікою, були непомірно Великі. Як показавши Всеволод Голубіїчій, Україна, что забезпечувала 27% загальносоюзніх урожаїв зерна, повинна булу дати 38% загально планів хлібозаготовок. Богдан Кравченко Затверджує, что Українським Колгоспник до того ж платили вдвічі менше, чем російськім.

Українці, з їх традіцією приватного землеволодіння, чинили Опір колектівізації більш запекло чим Росіяни. Саме тому режим здійснював в Україні свою політику інтенсивніше и глибшому, чем де-небудь ще, з всіма вітікаючімі звідсі страшно наслідкамі. Як Вказував Василь Гроссман, письменник и Колишній партійній актівіст «Було ясно, что Москва покладає свои надії на Україну. Результатом же стало, что Найбільший гніт Згідно обрушився самє на Україну. Нам говорили, что пріватновласніцькі інстинкти тут значний сільніше, чем в Російській Республіці. І Дійсно, Загальний стан справ на Україні БУВ значний гіршім, чем в нас ».

Деякі вважають, что голодомор БУВ для Сталіна засоби Подолання українського націоналізму. Зрозуміло, что взаємозвязок національного підйому и селянства НЕ віслізнув від уваги радянського керівніцтва. Сталін затверджував, что «селянське питання в життя без Основі є суттю національного питання. За суті, національне питання це селянське питання ». У 1930 р. головна газета комуністів України розвивалась Цю мнение: «колектівізація на Україні має перед собою спеціальну мету: зруйнуватися соціальну основу українського націоналізму індивідуальне селянське господарство». Отже, щонайбільше можна сделать Висновок, что смерть миллионов людей булу для Сталіна неминучий ціною індустріалізації. У гіршому ж випадки можна Передбачити, что ВІН Свідомо дозволили голоду зместі всяку подібність опору в Цій особливо неспокійній части его імперії.

Прімітнім аспектом голодомору були Спроба влади стерти его з людської памяті. Ще недавно радянська позиція в цьом пітанні булу однозначно: заперечувався сам факт голоду. Зрозуміло, Якби істінні масштаби голодомору стали загальновідомімі, це завдало б непоправного збитків тому образу «Світоча світу и прогресу», Який Москва намагались затвердіті в свідомості людей як Всередині СРСР, так и за кордоном. Тому довгий час режим забороняв даже згадуваті про Цю трагедію.

Деякі газети на Западе інформувалі громадськість про голод, однак тут такоже НЕ відразу усвідомілі его страхітліві масштаби. Експорт зерна, что НЕ пріпінявся в 1930-і роки и відмову режиму Прийняти будь-яку іноземну допомогу вводили в помилки Західний світ, де насилу могли повіріті, что при таких условиях в Україні может лютуваті голод. Здійснівші ретельно організовані и обставлені властью подорожі по СРСР, Такі західні світіла, як Бернард Шоу або Колишній премєр-міністр Франции Едуард Ерріо, яскраве опісувалі Досягнення Радянської влади, що не забуваючі, Звичайно, розказуваті про задоволений життям, процвітаючіх селян. Московський кореспондент в «Нью-Йорк таймі» Уолтер Дюранті, стараючісь сподобатися Сталіну, Неодноразово заперечував в своих Стаття факт голоду (хоч у приватних бесідах допускав можливе число жертв голоду в 10 млн.). «За глибінь, обєктівність, Твереза ​​оцінку и віняткову ясність» его репортажів з СРСР Дранті в 1932 р. БУВ нагородження Пулітцеровською премією.

Хоч західні Уряди знали про голод, їх позиція в цьом пітанні булу схожа на ту, что булу виклади в одному з документів Британського міністерства іноземних справ:

«Ми Дійсно маємо в розпорядженні Досить информации, что свідчіть про голод на півдні России, аналогічної тієї, что зявляється в прессе ... проти Ми не Вважаємо можлівої делать ее Надбання громадськості, оскількі це может зачепіті радянський уряд и ускладніті наші отношения з ним» . До того ж під час Великої депресії значний частина західної інтелігенції, охоплено прарадянськімі сімпатіямі, рішуче НЕ спріймала ніякої критики СРСР, тим более в пітанні про голод. Як відмітів Р. Конквест, «ганьба пролягав не в тому, что смороду були Готові віправдаті будь-кого Дії Радий, а в тому, что смороду НЕ Бажана даже чути про що-небудь подібне, що не були Готові поглянуті правді в очі».

Світова історія знає Чима Жахлива масових злочінів. Альо Рідко Який за своими масштабами й садизмом может зрівнятіся з тім, Який Було скоєно в 1932-1933 роках московсько-комуністічнім режимом супроти української нації. Скільки погибли українців у цею голодомор ніхто точно не знає. Є Різні здогаді ще 1935 року кореспондент газети «Нью-Йорк Америкен» писав, Ніби Скрипник, з Яким ВІН БУВ Знайомий сказавши Йому, что Кількість жертв голодомору в Україні й на Кубані перевіщіла 8 миллионов.

Звернення уваги СВІТОВОГО Суспільства на голод в Україні (сьогодення)

За матеріалами «Корреспондент.net Україна» стали відомі Такі Подробиці пропаганди Визнання Голодомору геноцидом в Україні, зокрема в ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ:

«У населених пунктах Донецької області в даний час встановлено 23 пам'ятних знаки про Голодомор 1932-33 років. Як повідомили в прес-службі Донецької облдержадміністрації, встановлено 3 пам'ятника і 20 хрестів.

Крім того, виявлено 99 населених пунктів, жителі яких потерпіли від Голодомору, встановлено 3634 загиблих від Голодомору і 9150 осіб, які постраждали від Голодомору, зібрано 2086 свідчень очевидців Голодомору. В Український інститут національної пам'яті направлено 19 відеосвідчень очевидців Голодомору з найбільш постраждалих районів області та 10 документальних фотографій, виявлених в архівах. В цілому в архівах області виявлено 75 справ і документів, в яких є свідчення, пов'язані з Голодомором.

У свою чергу, Президент України Віктор Ющенка 10 червня 2008 року в селі Високі Байраки Кіровоградської області відкрив пам'ятник Зе м лякам, які загинули під час Гол про Доморо 1932-1933 років:

За задумом автора - кіровоградського архітектора Віталія Кривенка - меморіал за формою нагадує розколоте "древо життя". На чорному п'єдесталі встановлено дві стели, розлом між якими утворює православний хрест. Висота пам'ятного знака - 2,5 метра.

Під час відкриття пам'ятника Ющенко започаткував всеукраїнську акцію пам'яті 33 хвилини. Президент зачитав кілька перших прізвищ загиблих від Голодомору українців з Книги пам'яті. Акцію ініціюють молодіжні організації України. Заплановано, що кожні вихідні молоді люди на площах міст, селищ протягом 33-х хвилин будуть зачитувати прізвища жертв Голодомору.

Церемонія відкриття пам'ятного знака завершилася хвилиною мовчання, після чого Президент поспілкувався з кількома найстаршими мешканками села - свідками трагічних подій 1932-1933 років минулого століття.

За даними дослідників, Високі Байраки відноситься до найбільш постраждалих в результаті Голодомору на території області. Загальна статистика померлих від голоду в селі відсутній, але, за свідченням очевидців, щодня тут вмирало 5-6 чоловік. Сьогодні населення села складає близько тисячі осіб, з них 75 - визнані постраждалими від Голодомору ».

Окрім того, за наказом Президента України Віктора Ющенка, 22.11.2008 року о 16.00 буде оголошено хвилина Мовчаном на пам'ять Голодомору 1932-1933 років, на цею годину повинен буде Зупинити увесь транспорт країни. Такоже Стосовно цієї дати:

«22 листопада в Києві повинні відкрити в першу чергу Меморіальний комплекс пам'яті жертв голоду в Україні, презентувати Національну книгу пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, а також показати фільми і представити виставки на тему Голодомору» (за матеріалами УНІАН).

Наслідки голодомору

Досліднікі, підраховуючі Кількість Загибла, зіставляють дані перепісів 1926 и +1939 років як найбільш достовірні. Альо при цьом віпускається з уваги тієї каламутна потік, что йшов до нас из России. Аджея в Україну направлялися Різні емісарі для «Зміцнення» й «Надання допомоги». Правильне уявлення про цілеспрямованість голодомору и его НАСЛІДКІВ может дати зіставлення змін у кількості населення за его національною Ознакою, а не за теріторією. У Матеріалах Міжнародної КОМІСІЇ для Розслідування голоду в Україні 1932-1933 років так дані навідні. З 1 926 по 1939 роки Кількість росіян у СРСР збільшілася почти на 22 Мільйони, білорусів - більш як на 0,5 миллионов, а українців зменшіть на 3 Мільйони, тобто Було 33,2 миллиона, стало 28,1 миллиона. Если врахуваті, что в попередні більш Менш благополучні роки Кількість українців щороку зростан примерно на 0,6 миллиона осіб, то за 12 років ми недорахуємося понад 10 миллионов украинцев.

Аналіз Даних демографічної статистики 30-х років свідчіть про ті, что прями Втрата населення України вiд голод 1932 року становляться около 150 тисяч чоловiк, а вiд голод 1933 року-вiд 3 до 3.5 млн. Чоловiк. Повнi демографiчнi Втрата, включаючі катастрофiчне зниженя народжуваностi пiд Вплив голоду, сягають за 1932-1933 роки понад 5 млн. Чоловiк.

Експропрiацiя українського селянства як класу зустрiла масовий опiр. Прідушуючі цею опiр, держава вживатися репресівнi заходь аж до найбiльш потворніх - у формi геноциду. Лише перед вiйною удалось подолати, віклікане насільніцькою колектівізацією, падiння продуктивних сил сiльського господарства.

Список використаної літератури

1. В.Г Афанасьєва, Г.Л. Смирнова. Урок дает історія. - М.: Поліздат, 1989 р .;

2. Кульчинський С.В., Курнаков Ю.О., Коваль М.В. Історія України. ДО. Освіта, 1995 р .;

3. Орест Субтельний Україна Історія. ДО. Лебідь 1994р .;

4. "Освіта" № 33- газета;

5. "Літературна Україна" від 14 грудня 1989 року;

6. "Комсомольська правда" від 3 лютого 1990 року;

7. Газета "Рада";

8. "Сільські вісті" від 4 вересня тисяча дев'ятсот дев'яносто одна року;

9. Спецвипуск - підручник "Освіта", 2008 р ..