Реформування російського книгодрукування Петром 1. Поява газети. Книга в політичній пропаганді та ідеологічної боротьби.
Початок 18 століття стало важливим періодом в історії російського друкарства і книжкової справи в цілому. У першій чверті 18 століття був проведений ряд державних реформ в різних областях. Значну роль в проведенні цих реформ зіграла діяльність Петра 1, його особистий приклад і енергія.
Як відомо, Петро 1-перший російський цар, що неодноразово бував за кордоном. Вперше він відправився туди 1697-1698 рр. інкогніто, в складі російського посольства, і хоча ні для кого не було секретом, хто ховається під ім'ям Петра Михайлова, він зумів досить грунтовно вивчити побут і звичаї відвіданих ним країн. Велике враження на російського царя справила найрізноманітніші види друкованої продукції, що випускалася в Голландії, що не забарилося позначитися на російській книгодрукуванні, швидко змінив свій напрямок і зміст. «Протягом короткого часу, близько восьми років, московська друкарня випустила книг світського змісту ... в кілька разів більше, ніж за півстоліття з гаком, що минув з моменту виходу першої російської світської друкованої книги» - пише знавець історії російської книги і літератури 18 століття П. Н.Берков. Але з друкарського верстата стали сходити не тільки книги; можна сказати, що саме з цього часу починається історія російської преси в широкому сенсі цього слова: з'являється перш за все газета.
Цей новий вид друкованої продукції 18 століття мав попередників і в рукописній традиції втрой половини минулого століття. Необхідність отримання відомостей про події, що відбуваються за кордоном, відчувалася ж тоді, і в Посольському наказі існувала рукописна газета «Куранти». Але вийшла 2 січня 1703 року газета «Ведомости» відрізнялася від «куранти» не тільки друкованим оформленням, новим кириличним шрифтом, але і більш широким оглядом подій, як зовні -, так і внутрішньополітичних. При цьому останні повідомлялися в перших рядках видання. Перший номер «Ведомостей» починається з повідомлення, скільки «на Москві знову нині гармат, мідних гоубіц і мартирій вилито», якої ваги ядрами і бомбами вони стріляють і що «міді нині на гарматному дворі, яка приготовлена до нового литтю, понад 40 000 пуд лежить ». Після цього йдуть короткі повідомлення про «множенні шкіл», про те, скільки за минулий місяць в Москві «народилась самець і жіноча підлозі», а також інші короткі повідомлення, наприклад: «З Персиду пишуть: індіанський цар послав в дарах великому государю нашому слона та інших речей чимало. З граду Шемахи відпущений він до Астрахані сухим шляхом ».
Однак не тільки перша російська друкована газета служила пропаганді урядової політики - вся друк Петровського часу служила цієї ж мети. «Буквально кожне видання 1708-1725 року може бути пояснено на підставі урядової політики в той чи інший момент», - пише П.Н.Берков в іншій своїй статті.
Що стосується рукописної книги, можна пригадаймо цікаву, але безрезультатну спробу використовувати її в ідеологічній боротьбі усередині країни, зроблену прихильникам петровських реформ з духовенства в 1711 році. Знаючи, яким авторитетом користується у старообрядців старовинна рукописна книга, їх противники сфабрикували Соборне діяння на єретика Мартіна, віднесене до 12 століття, і Требник, нібито належав московському митрополитові Феогносту, що жив в 15 столітті. Виходячи з цих книг, позиція офіційної церкви йшла своїм корінням в дуже давні джерела. Однак старообрядці зуміли викрити підробку, пізніше написавши про це: «дивуємося чорнила, ними ж Діяння воно писано, понеже черностью своєю разлічествуют якості письма залежане древлехаратеіних книг. Сомняемся і буквах, в ньому писаним - білоруським, нинішнього століття попис. ... Чудімся і еже літерами білоруськими писано, а речмі московськими ... Сумніви нам інша: яже в палітурці різання знаки ... і сіра папір замість дощок оболчена шкірою і прочая ... »
Реформа друку. Виникнення нового друкарського шрифту.
Потрібно відзначити, що після втручання Петра 1 змінилося не тільки зміст, а й зовнішній вигляд друкованої книги: з'явився новий друкарський шрифт. Власне сутність реформи полягала в заміні старої кирілловськой абетки з її складною графікою і скрутною в друкарському наборі системою надрядкових знаків, нової, так званої «громадянської» азбукою. За своїм малюнком букви нової азбуки наближалися до європейських шрифтів і в той же час несли на собі риси почерку російських люжей кінця 17-початку 18 століття, відрізнявся від звичайного напівстатуту округлістю ряду букв.
Ще під час своєї першої закордонної поїздки Петро вів переговори з голландцем Яном Тессінгом і вихідцем з України Іллею Копієвський про виготовлення нових російських шрифтів, але з цього нічого не вийшло. Справа закінчилася тим, що російський шрифт потрапив в руки шведів, які стали друкувати і поширювати на Україні «обурливі листи» проти Росії і Петра. Робота зі створення нових, більш простих по зображенню шрифтів тривала вже в Росії, і в 1708 році вийшли перші книги так званої громадянської друку. Це були «Геометріа славенськи землемерие», «Приклад како пишуться компліменти різні німецькою мовою», «Генералние сигнали, що наглядають у флоті його царської величності», книги з фортифікації, артилерії, гідротехніки, календарі та навіть листівка, присвячена перемозі русскх над шведами у села Лісовий. Через два роки новий шрифт був узаконений. У примірнику Абетки, в першій її частині - «Зображення давніх і нових писмо слов'янських друкованих та рукописних», Петро власноруч викреслив складні по зображенню і застарілі літери, написавши: «Цими літери друкувати історичні та маніфактюрние книги, а які подчернени, ті в вишепісанних книгах не вживати ». Таким обризом з'явився сучасний друкарський шрифт.
Що ж стосується Кирилівського шрифту, з 1708 року його використовується в основному для друкування церковних книг, проте ще якийсь час за допомогою нього видаються навчальні посібники, а також матеріали, призначені для щрокого поширення по всій країні (різні укази, постанови, маніфести, політичні твори і антіраскольніческую літературу, а також деякі художні та наукові видання), так як в провінцію цивільний шрифт проникав дуже повільно.
Основні друкарні і видавництва.
Новим в області книгодрукування в першій чверті 18 століття був заклад російської друкарні за кордоном. Петро 1 враховував збільшену потребу в книзі і врешті-решт віддав привілей на друкування російських книг в Голландії Яну Тессінгу. За програмою Петра друкарня повинна була друкувати книги «європейської, азіатської та амеріцкія, земні і морські картини і креслення, і всякі друковані аркуші і персони, і про земні і морських ратних людей, математичні, архітектурскія, і городостроітельния і іния художественния книга». Серед видань, вишедщііх в Амстердамі, варто відзначити: «Введення короткий у всяку історію», «Короткий і корисне руковеденіе в арифметику», перше російською мовою видання з техніки кораблеводіння - «Книга учащая морського плавання», та інші.
Під час правління Петра 1 розширив свою діяльність Московський друкарський двір, також було лткрито безліч нових друкарень всередині країни.
Відомо, що в 1701 році був реорганізований Монастирський наказ, у веденні котороно знаходилося книгодрукування і друкарня. Начальником наказу став наближений Петра граф Мусін-Пушкін, якому було доручено управління всіма видавничими справами і керівництво державними друкарнями. Безпосередньо виготовленням книг на друкарському дворі керував видатний діяч російської освіти того часу Федір Полікарпов.
Після 1708 року діяльність Друкованого двору значно розширилася, оскільки при неі була відкрита гравіювання майстерня, що виготовляла різноманітні креслення та ілюстрації, широко застосовувалися в науковій і технічній книзі того часу.
Друге десятиліття 18 століття характеризується відкриттям великого числа друкарень в Санкт-Петербурзі. Перша з них була створена в 1710 році. Потрібно відзначити, що вона випускала основну масу цивільних книг і незабаром стала провідною друкарнею Росії.
На початку 20-х років в були відкриті друкарні при Олександро-Невському монастирі, Сенаті і Морської академії, але, на відміну від вищеназваних, вони носили відомчий характер і випускали офіційну літературу.
До 1726 року з цих друкарень вийшла велика кількість книг, присвячених питанням політики, науки, техніки, нового побутового укладу Росії.
Також продовжували функціонувати Київська та Чернігівська друкарні на Україні, що випускали книги як церковної, так і світської спрямованості.
Розвиток науки, культури, економіки, освіти і громадської думки призвело до виникнення такого найбільшого наукового і культурного цетру, як Академія наук, яка зумовила подальший прогрес в області кнігоіздательтва в Росії.
Для створення друкарні при Академії наук в 1726 році з Голландії були привезені нові друкарські верстати і шрифти, а також передані два друкованих верстата з Петербурзької друкарні. Надалі Академія наук славилася не тільки глибоким науковим змістом видаються їй книг, але вельми високим поліграфічним виконанням.
Регулярно випускати друковану продукцію друкарня почала з 2 січня 1728, і першим її виданням з'явилася газета під назвою «Санкт-Петербурзькі Відомості». З 1748 року головним редактором газети став М. В. Ломоносов. При ньому також набули широкого поширення такі видання, як, наприклад, «Коментарі Санкт-Петербурзької імператорської Академії наук» (це видання виходило латинською мовою), «Короткий опис Коментарів Академії наук», «Місячні історичні, генеалогічні і географічні примітки Академії наук» .
Першою книгою Академії наук був «Місяцеслов на літо 1729 року». Видавалися в друкарні праці з фізики, хімії, математики, астрономії, військовій справі, історії, географії, мовознавства та історії літератури. Користувалися великим попитом підручники, різні календарі, художня література, опису урочистостей і законодавчі матеріали.
Значна частина друкованих матеріалів Академії наук випускалася на іноземних мовах: латнском, французькою, німецькою, італійською та арабською. Широко розгорнута була і перекладацька діяльність; перекладачами Академії були С.С.Волчков, В. К. Тредіаковський, В.Е.Адодуров, І.С.Горліцкій.
Академія наук випускала величезну кількість книг в порівнянні з іншими друкарнями, і можна сказати, що більше половини всіх книг, що вийшли в період з 1725 по 1740 рр. належать саме її іздательству.Второе місце за обсягом випущених книг займає Московська друкарня, і лише за нею йде Київська, що стоїть на третьому місці. На всі інші друкарні припадає лише п'ята частина видавничої продукції послепетровского часу.
Досить важливу роль у розвитку книговидання 18 століття зіграв указ про вільних друкарнях, опублікований в 1783 році.
По ньому слід було «Не будете звертати уваги тпографій для друкування книг від інших фабрик і рукоділля», тобто приватні лца отримували можливість заводити власні друкарні, не питаючи спеціального дозволу в уряду. Для цього необходмо було лише заявити в місцеву управу благочиння і представити списки книг, призначених для надрукування. Таким чином
набула поширення попередня цензура.
У зв'язку з цим указом з 1874 року з'являється велика кількість приватних друкарень в Москві, Петербурзі, Ярославлі, Тобольську, Астрахані, Смоленську, Пермі, Тамбові, Новгороді, Нижньому Новгороді, Костромі та інших містах.
У 1756 році була відкриттю друкарня при Московському університеті. В цьому ж році вийшло перше видання університету - твори М.В.Ломоносова. Також виходили різні роботи з географії та історії Росії, публікації історичних джерел і документів, твори російських письменників, праці перших російських професорів Московського університету.
Багато було зроблено для для видання російських підручників, а з 1756 року за Московському університеті видавалася газета "Московские Ведомости" і друкувалися також журнали "Корисне розваги", "Безневинні вправи", "Вільні годинник" і ін.
У 1768 році в Москві з метою познайомити читача з творами передових мислителів 18 століття було створено "Збори, старающееся про перводе іноземних книг російською мовою", на чолі якого стояв директор Академії наук граф В.Г.Орлов.В діяльності цієї організації брали участь видатні науковці та літератори: А.Н.Радищев, І. Ф. Богдановича, Я.Б.Княжнін, С.Я.Румовскій і інші. За період свого існування суспільство перевело 112 книг, серед яких були твори Корнеля, Філдінга, Свіфта, Тассо, Гольдоні, "Кандид" Вольтера, "Роздуми про грецьку історію" Маблі, "Роздуми про величність римського народу і його занепаду" Монтеск'є, статті з "Енциклопедії" Дідро і Даламбера та ін. «Збори» також випускало книги з фізики, хімії, астрономії, географії, історії. Це чудове суспільство припинило своє існування в 1783 році.
Тематика друкованої книги 18 століття.
Зміст книг першої половини 18 століття пов'язане з урядовими потребами: проведенням перетворень, допомогою народу в засвоєнні всього нововведеного.
Найбільше виходило видань політичного характеру (маніфестів, указів, регламентів). Також услілосб видання підручників та інших навчальних посібників. Першим світським підручником стало «Юності чесне зерцало», в котторий крім азбуки і рахунку давалися правила хорошого тону.
Випускалося безліч книг з математики та різних галузей техніки. У 1703 році вийшла неймовірно популярна в 18 столітті «Арифметика» Л.Ф.Магніцкого. У 1708 році була випущена перша книга технічного змісту - «Книга про способи, що творить водохожденіе річок вільне».
У досить великій кількості випускалися книги з морського і військовій справі - кораблеводіння, фортифікації, артилерії. Чільне місце за кількістю видань в петровський час займала гуманітарна література. Щорічно великими тиражами видавалися календарі, що володіють великим набором відомостей з області асторономіі, медицини, історії.
Тиражі книг цього часу коливалися від 100 до 1200 примірників. Таким чином, в першій чверті 18 століття була видана 561 книга, з яких близько 300 носили цивільний характер.
Після смерті Петра 1 було видано за 15 років (з 1725 по 1740 рр.) 616 книг, причому найбільше число будівель прходить на навчальну та наукову літературу, белетристику і книги релігійного змісту. Однак частка релігійного змісту в послепетровское час помітно знижується, а все більше місця займали опсанія придворного життя, що видавалися з великою розкішшю.
Для другої половини 18 століття характерно значне збільшення видань наукового та навчального характеру. Величезне значення мало видання ряду зібрань творів М. В. Ломоносова. Виходять праці академіків Л. Ейлера, Ф.Епінуса, Т.Е.Ловіца, И.Г.Леман, Е.Лаксмана, А.А.Мусіна-Пушкіна, Г. Ф. Міллера, С.П.Крашеннікова, І.С .Лепехіна і ін.
Крім того, видавалися книги науково-популярного ісправочного характеру. Найзначнішим науково-популярним виданням 18 століття було 10-томне «Зрелще природи і мистецтв» (1748-1790).
Репертуар рукописної книги 18 століття.
Репертуар рукописної книги в Петровські часи був вельми різноманітний. Він складався з літературних творів попередніх століть, в основному, другої половини 17-го і першої чверті 18-го століть. У рукописній книзі 18 століття превалювали твори російської демократичної сатири, а також як виняток -побутова повість і, в деякій мірі, перекладної роман 17 століття. Недарма переважна більшість списків протзведеній цих жанрів відноситься до 18 століття. І всі ці списки - у складі збірок, що були у той час найбільш поширеним видом рукописної книги. Потрібно відзначити, що збірники списків були досить непоказні не тільки за змістом, але і з художнього оформлення, так як переписувалися вони з написаних у різний час зошитів, широко поширених в 17 столітті.
Дуже цікава збірка 18 століття, що зберігається нині в ГПБ, незвичайно яскраво відбив долю російської демократичної сатири того час. Помітно, що збірка складався досить ретельно з точки зору добірки матеріалу, так як переписані в ньому виключно пам'ятники російської демократичної сатири 17 і 18 століть.
Починається книга з «Повісті про Йоржа Ершовиче», тут же можна побачити пародію на молитву «Отче наш», а з сатиричних творів 17 століття крім «Повісті про Йоржа Ершовиче» - «Шемякін суд», «Калязинской чолобитна», «Повість про курці і лисиці ». Закінчується ж збірка «Гімном бороді» М. В. Ломоносова.
Записи власників і читачів свідчать про те, що збірка неодноразово читався і листувався різними людьми. «Ця книга міста Якуцкій купця Федора Васильєва Макарова. Підписав своеручно березня 2 дні 1768 році »,« Читав і списував Ершев добу екуцкой посаскоі Іван Лебеткін »,« Читав іркутський купець Іван Булдаков »,« читав цю історію козак Василем Чирков »,« Книгу повинно кинути в воду, з каменем - та не навчаться брехати! ».
Такою була доля і оцінка читачами Росії збірки демократичної сатири.
Подібні збірники цікавили багатьох учених, і спроби аналізу соціального складу власників і чтателей рукописної книги в 18 столітті робилися дослідниками неодноразово.
Спеціальну главу своєї книги «Рукописні збірники 18 століття» присвятив цьому відомий учений-славіст академік М.Н.Сперанскій. Але матеріал для такого аналізу брався зазвичай із зібрань рукописів різноманітного походження. Але, за словами вченого-літературознавця Н.Н.Розова, для сучасного дослідження рукописної книжності 18 століття краще взяти матеріал на території, більш-менш однорідної за своїми соціально-економічних умов, і цій вимозі відповідає збори А.А. Титова, що зберігається в державної Публічної Бібліотеці.
Колекція рукописних книг А.А. Титова.
Ростовський видавець пам'ятників рукописної старовини і краєзнавець Андрій Олександрович Тітов (1843-1911), промисловець з місцевих купців, інтенсивно продовжував поповнювати наследствнную колекцію рукописних книг, яку почали збирати ще його батько і дід, і зібрав їх більше 5 тисяч.
Рукописну книгу А.А.Тітов збирав переважно на террііторі сучасної Ярославської і Костромської областей, пробретая її у місцевих колекціонерів і на ярмарках. У його збори потрапляла книга і з сусідніх областей - промислового Уралу і Сибіру зі сходу, з багатих рукописної книгою районів, що примикають до Білого моря, - з півночі.
Важливою відмінною рисою зборів А.А. Титова є переважання книги для читання, а не для богослужіння, книги світського змісту. В репертуарі цієї книги багато сходить до старих традицій, але багато і нового, який відбив у різноманітних формах російську історичну дійсність 17 і 18 століть.
До старих традицій насамперед сходять міські «Літописці», списки яких також є в зборах А.А. Титова. Але навіть в їх по-старовинному розлогих заголовках позначається те нове, що принесла історична дійсність. Як приклад, можна навести працю устюжского протопопа Льва Вологдина, який назвав свою працю «Літописець про великого граді Устюзі, зібраний і написаний в вічне спогад предидущим родом з різних рукописних харатейних книг і достовірних оповідача в тия літа і часи житіє своє перепроваджував і від наступників їх постеж колишніх і нині справжніх Самовидця ». Помітно, однак, відбите в цій назві вплив «Історії» Авраама Паліцин.
До кінця століття міські «Літописці» стають більш академічною, так як Історична події минулих століть вже не приваблюють такого бурхливого уваги. Наприклад, ключар собору в Суздалі Ананія Федоров назвав свою працю так: «Історичне збори про місто Суздалі - про побудову і іменуванні його і про колишнього в ньому перш велике князювання і про інше».
Що стосується творів російської літератури більш раннього періоду, то багато хто з них продовжували читатися і переписуватися в Поволжі ще в 18 столітті. Наприклад, в соьраніі А.А. Титова есь список цього часу рідкісного пам'ятника перекладної літератури Київської Русі - візантійського роману про «Дигенисе Акріте». Існують лише три списки цього твору, четвертий же знаходився в одному збірнику зі «Словом о полку Ігоревім».
Відомо, що ще більш популярними були перекладні і оригінальні твори пародійно-сатірческого, байок характеру: «Притчі» Езопа і його біографія ( «Житіє хитромудрого Езопа»), польські «жарти» і «фацеції», різні «повісті сміхотворні». Іноді все це поєднувалося в спеціальні збірники - «Найкумедніші жарти».
Розглядаючи деякі приписки власників і читачів на збірниках 18 століття зборів А.А. Титова, можна побачити, що найбільше приписок прнадлежіт купецтву і відображає, в общем-то, не тільки літературні інтереси. Наприклад, абсолютно явне практичне значення мали збірники юридичних матеріалів, так як ними користувалися люди торгові і промисловці. (Прикладом тому можуть послужити списки вексельного статуту 1729 року Євсея Русинова, що був, мабуть, прикажчиком).
Зате чисто літературним був інтерес російського купецтва до особистості Петра 1, що проявився у великій кількості збірок, що містять різні варіанти його біографії.
Також деяке поширення мали серед купецтва популярні і в дворянських колах перекладні романи.
Що стосується представників нижчих суспільних верств, то тут потрібно відзначити, що приписки їх представників на рукописних книгах 18 століття зустрічаються набагато рідше: адже свої книги у них бували нечасто, а на чужих було не завжди доречно.
Однак за наявними відомостями можна зробити припущення про досить широке коло інтересів цієї категорії читачів.
Так, наприклад, «Державної Коммерцколлегіі копіїст» Олексій Іванов склав збірку найрізноманітніших літературних творів старої і нової традиції - від «Повісті про новгородському білому клобуку» 15 століття до виписок з друкованих будівлі 18 століття. Таких прикладів можна навести безліч.
Що ж стосується власницьких і читацьких прпісок селян на рукописних кнгах 18 століття зборів Титова, то більшість з них зроблено людьми, що належали явно до верхівковою, заможної верстви населення багатих сіл, якими були насамперед великі старовинні села навколо Ростова Великого. Ще в 16 столітті жителі цих сіл, за спостереженнями істориків, поставляли рибу в Москву, а пізніше стали забезпечувати овочами нову столицю Російської імперії. Тому видається дивною така запис: «Ця маленька книжечка Ростовського повіту села Вощажнікова селянина Івана Максимова куплена у Виборзі в 1766 році».
Існує в зборах Титова і залишок цілої бібліотеки - п'ять ретельно переписаних зошитів з приписками: «Іс книг селянина Петра Семенова сина Меркур'єва.Списана своеручно ». Серед цих п'яти книжок є літературні твори старої і нової традиції, але, на жаль, ні на одній з меркурьевскіх книг, за словами дослідників, не вказано, де він жив і де створив свою бібліотеку.
Кінець панування рукописної книги.
Потрібно сказати, що, на жаль, а, може бути, і на щастя, кінець 18 століття був кінцем панування рукописної книги в репертуарі читання навіть провінційного читача. Поява друкарень на місцях, збільшення тиражів книг, поширення з другої половини вісімнадцятого століття з російської провінції книг зі столиці, а також зменшення цін на них - все це повільно, але вірно витісняло рукописну книгу з широкого вжитку. В останні роки 18 століття рукописна книга стала зосереджуватися в зібраннях колекціонерів вже не як книга для читання, а в якості пам'ятників старовини, іноді - як предмет наукового дослідження, але все це - предмети, характерні вже для дев'ятнадцятого століття.
Зміст реферату:
1. Введення.
2 ............ .... Реформування російського книгодрукування Петром 1.
Поява газети. Книга в політичній пропаганді та ідеологічної боротьби.
3 ... ... Реформа друку. Виникнення нового друкарського шрифту.
4 ................................. .Основні друкарні і видавництва.
5 ....................................... .Тематіка друкованої книги 18 століття.
6 ........................... ..Репертуар рукописної книжності 18 століття.
7 .............................. ... Колекція рукописних книг А.А. Титова.
8 ..................................... Кінець панування рукописної книги.
9 .................................................... .................. .Заключеніе.
Список використаної літератури:
1 * Бикова Т.А. і Гуревич М.М., вступна стаття П.Н.Беркова. «Опис видань, надрукованих кирилицею. +1689-січень 1725 г. ». Л., 1958.
2 * Баренбаум І.Є. і Шомракова І.А.Учебнік по загальній історії книги, ч.1, С-Пб., 1996..
3 * Глухів А.Г., «Русь книжкова», М., 1979.
4 * Луппов С.П., «Книга в Росії в першій чверті 18 століття», Л., 1973.
5 * Луппов С.П., «Книга в Росії в послепетровское час (1725-1740)», Л., 1976.
6 * Розов М.М., «Російська рукописна книга», Л., 1971.
|