|
9
ПЛАН
Вступ
1. Передумови та перші кроки запровадження століпінської аграрної реформи
2. Головні РІСД століпінської аграрної реформи на українських землях
Висновки
Використана література
Вступ
Історики та економісти по-різному відносяться до століпінської аграрної реформи та ее НАСЛІДКІВ. Одні - нещадно крітікують, інші - вбачають у ній много цікавого і корисне даже для сьогодення. Спробуємо зясувати, что представляла собою ця аграрна реформа, як вона здійснювалася на территории України та Які ее були Наслідки для України.
1. Передумови та перші кроки запровадження
століпінської аграрної реформи
Царський уряд, Який прагнув Зберегти за поміщікамі землі и панівну роль у державі, в тій же година змушеній БУВ Сприяти буржуазному розвіткові країни. Щоб відвернуті селян від боротьбу за поміщіцькі землі, зміцніті в них Відчуття пріватної власності за и Сприяти розвіткові капіталізму руським шляхом, а такоже создать Собі соціальну базу на селі в особі куркульства, оскількі селянська маса в цілому его опорою буті не могла, царський уряд решил здійсніті нову аграрну реформу, головного провідником якої став Століпін.
9 листопада 1906 року цар подписал підготовленій Століпінім указ, за Яким КОЖЕН домохазяїн, что володів землею на общинному праві, МІГ в будь Який час зажадаті закріплення за собою в особисту власність належної Йому части землі. Домохазяїн, что закріпів у приватну власність землю, МАВ право Вимагати від сільської громади звесті ее в одну ділянку - "відруб", а если селянин переносив на неї хату й переселявся туди, то така ділянка називається "хутором".
После Обговорення й одобрения законопроекту Державною Радою, ВІН БУВ учет царем и ставши законом від 14 червня 1910 року. Если указ 9 листопада 1906 року давав селянам только можлівість віходити з громад и закріпляті землю у приватну власність, то закон 14 червня 1 910 року Зробив цею вихід и превращение всех селян-общінніків на приватність власніків обов`язкових у тих Сільських громадах, мовляв, не Було переділів з часу наділення землею и переходу на викуп. Нова аграрна політика передбачало здіснення трьох груп Законів:
Зруйнування громад й закріплення за селянами землю у приватну власність.
Насадження на селі хутірського и відрубного господарства.
Переселення селян.
Проводячі нову земельну політику, царський уряд самперед зберігав у цілості всі поміщіцькі землі І, по-друге, створював умови для збирання в руках куркульства селянських земель, бо значний частина селян, особливо бідняків, одержавши землю в особисту власність, не могла вести на ній господарство и змушена булу продавати ее куркулям.
Здіснення аграрної реформи Було покладаючи на губернські повітові землевпорядкувальні КОМІСІЇ, что за своим складом були поміщіцько-чіновніцькімі. Оскількі малоземельні селяни розумілі, что руйнування общини й закріплення землі в особисту власність приведуть до полного розорення їх, и виступали проти ціх ЗАХОДІВ, царські власті здебільшого проводили реформу примусове.
У цілому по семи губерніях України (без Волині и Поділля) з 1906 року по 1 травня 1915 року Вийшла з общини 468 тисяч дворів, Які закріпілі в особисту власність 2794 Тисячі десятин землі, что становило 30,2% від Загальної кількості общінної надільної землі. За окремий регіонах з общини віділіся: на Правобережжі - 48% дворів, на Півдні - 45% дворів, на Лівобережжі - 2,5% дворів. В наслідок цього на Правобережжі и Полтавщині громади землеволодіння зникло почти зовсім, на Чернігівщіні стало переважаті особисте землеволодіння, а на Півдні и Харківщіні воно охоплювало около половини Сільських дворів.
2. Головні РІСД століпінської аграрної реформи
на українських землях
Важлівою Ланка століпінської аграрної політики Було відділення селян на хуторі и відрубі. Зведення земель в Одне ціле у відрубі и Заснування хуторів заможніх селян. Століпін планував утворіті міцну верств багатших господарів - куркулів, Які служили бі опорою самодержавства на селі. З іншого боку розпорошених селян по хуторах и відрубах ВІН намагався роз`єднаті селянські масі и пріпініті їх революційну боротьбу. Альо досягті поставленої мети царізмові НЕ удалось. На Україні на початок 1916 року на землях Сільських громад Було Створено 440 тисяч хутірськіх и відрубніх господарств, что становило примерно 13% Загальної кількості селянських дворів.
На закріпленіх в особисту власність землях, на хуторах и відрубах вести господарство могли в основному лишь заможні селяни - куркулі. Малоземельні, бідні селяни змушені були продавати свои наділі й перетворюватіся на безземельних пролетарів. За России Із 2 миллионов селян, что закріпілі за собою землю, продали свои наділі 1200 тисяч чоловік. На Україні за 1907-1913 р.р. 263 Тисячі бідняцькіх господарств продали 744 Тисячі десятин закріпленої за ними землі. Ее скуповувалі, часто за безцінь, куркулі. Значний роль у насадженні хуторів и відрубів відводілася Століпінім Селянська поземельному Банкові. Цей банк скуповував поміщіцькі землі, а потім за більш скроню цінамі розпродавав їх окремий ділянкамі селянам. За годину з 1906-1909 р.р. через банк поміщікі продали 385 тисяч десятин землі. Вся діяльність Селянське банку булу спрямована на Розширення й Зміцнення куркульськіх господарств. Если біднякі й купували в банку землі, то чи не маючі змогі віплачуваті щорічні внески й проценти, зовсім розоряліся, а земля Повертайся в банк.
Проводячі аграрну реформу, царський уряд широко розгорнув переселення селян на окраїні - до Сібіру, Середньої азії, на Кавказ. Цім ВІН намагався послабіті земельну тісноту в центральних районах і "розрідіті" атмосферу в России, постаратся збуту якомога более неспокійніх селян у Сибір. Найбільше переселенців до Сібіру дала Україна. За 1906-1912 рр. туди віїхало около 1 млн. чоловік, з Полтавщини й Чернігівщини - понад 350 тисяч чоловік.
Альо царські власті Вкрай погано організувалі переселення: переселенці Їхали туди в вантажних вагонах, що не були забезпечені харчами, медичної допомоги НЕ Було налагоджено, нові місця переселення НЕ були підготовлені ТОЩО. Через что смертність среди переселенців досягла в окремий випадки 30-40%. Много з них зовсім Розора, повертаюсь на попередні місця проживання. У 1911 году на Україну повернулася около 70% переселенців.
Важлівою рісою селянського землеволодіння Правобережжя України булу почти повна Відсутність общини та перевага подвірної форми, яка в роки реформи полегшувала селянам процес закріплення землі в особисту власність. У розвитку землеробства вiдбувалісь процеси поступового Збільшення посівніх площ, особливо пiд зернових та технiчних культурами, урожайностi ціх культур внаслiдок того, что смороду корістувалісь великим Попит на Сайти Вся та збiльшення уваги селянства до правильних, рацiональніх технологiй їх вирощування; поступове зростання селянського землеволодiння як наслідок его iндівiдуалiзацiї та Прагнення до прібутковостi господарств, поступове Зменшення помiщіцького землеволодiння як закономiрній процес розвитку капiталiзму у сiльському господарствi (на Правобережжі воно Залишайся стійкім внаслідок своєчасної перебудови поміщіцькіх господарств на ринковий принципах ще после реформи 1861 р.); у розвитку тваринництва - якiснi змiни, повязані з орiєнтацiєю селянських господарств на спожи Сайти Вся; збiльшення уваги селянського населення до правильно органiзованої системи ведення тваринництва; поступове зростання витрат держави на цi цiлi, активна дiяльнiсть земств у цьом напрямi.
Во время проведення століпінської реформи на Українському Правобережжі відбувалося Впровадження агрономiчніх заходiв у селянське господарство, збiльшення уваги селян до рацiонального ведення своих господарств; вірішувалася проблема организации страхування від градобій - для Зменшення Втрата вiд несприятливого погодніх умов.
Розгляд агрономічніх ЗАХОДІВ на Правобережжі у цею период дает підставу сделать Висновки, что уряд поступово збільшував витрати на ЦІ цілі; діяльність землевпорядніх комісій за та земств спрямовувалась на підтрімку в Першу Черга хуторян та відрубніків, но поступово розшірювала свои рамки для охоплення нею різніх верств селянства (це ж виявляв у посередницьких операціях губернськіх Земському кас дрібного кредиту).
Посил процеси Подальшого розвитку капіталізму, аграрна реформа 1906 р. спріяла перерозподілу питань комерційної торгівлі пропорцій у розвитку окрема галузь, відкріваючі шлях більш ефективного методам ведення господарства та спрямовуючі зусилля селян на можлівість покращання свого економічного становища, на прістосування їх до Запитів Сайти Вся в цьом Русі. Підвищення урожайності в селянське господарство нового типу, закладах Нових поліпшеніх порід свійськіх тварин, перебудова на Прибуткові Галузі у розвитку тваринництва, поступове Збільшення купівель та использование землеробськіх машин та знарядь, других ЗАСОБІВ спріялі закріпленню позитивного досвіду и відкрівалі перспективи дальшої товарізації сільського господарства та Посилення его впліву на розвиток других галузь народного господарства.
Значний роль у процесі забезпечення сировина українських заводів и фабрик, что перероблялі продукцію аграрного сектору економіки, відігравалі новоутворені селянські господарства відрубно-хутірського типу.
Iндівiдуалiзацiя селянського землеволодiння на теренах України, Прагнення енергiйніх сiльськогосподарських працiвнікiв поліпшіті землеробську культуру стімулювалі виробництво продукцiї сiльгоспмашінобудування. Це Було головного умів Швидкого розвитку сiльгоспмашінобудування на початку ХХ ст.
Відбувалося Значне Збільшення обсягів виробництва у тих галузь, Які малі прямий або опосередкованих звязок з аграрних Перетворення; подальша монополізація ціх галузь, акціонування підприємств, втягування промісловості у забезпечення в Першу Черга Зростаючий потреб внутрішнього Сайти Вся та у звязку з ЦІМ стабільність та перспективи его Подальшого розвитку; відчутній взаємозвязок между розвитку промісловості та процесами, Які відбуваліся внаслідок століпінської аграрної реформи, наблюдается через діяльність земств по закупівлі сільгоспмашин, знарядь, покрівельного заліза, черепиці ТОЩО; більш того, своєю антісіндікатською спрямованістю смороду змушувалі відповідні підприємства враховуваті Захоплення спожівачів.
В цей час пріділяється значний увага розвитку хлібної торгівлі та торгівлі іншою сільгосппродукцією. У розвитку торгівлі Правобережжя України відбувався ряд Нових тенденцій, среди якіх необходимо назваті: Утворення кооперативних товариств по збуту зернових та іншої сільськогосподарської продукції, Які намагались зайнятості своє, належно Їм місце у Внутрішній торгівлі; Значний розвиток СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ як спроба захістіті сільського споживача товарів від ЕКСПЛУАТАЦІЇ приватних торговців; активна участь земств у процесі купівлі - продажу товарів, необхідніх и доступні селянам.
Внутрішня торгівля переживала пожвавлення, особливо за рахунок інтенсівності хлібної торгівлі; ціни на Головні види сільгосппродукції помітно зростан внаслідок Збільшення чісельності населення та продовольчих норм на душу населення; збільшувався ОБСЯГИ товарообігу, Кількість базарів та ярмарків; зростан доля КООПЕРАТИВіВ та земств в организации внутрішньої торгівлі. У розвитку зовнішньої торгівлі спостерігалося ее пожвавлення в цілому, за віключенням окремий неврожайніх років, Збільшення Загальна ОБСЯГИ и експорт головного зернових культур та других продуктів сільського господарства; зростання у ній роли України; включення Сільських КООПЕРАТИВіВ у зовнішньоторговельну діяльність (зокрема, Волинського товариства хмелярів). У розвитку транспорту - Збільшення обсягів перевезень залізніцямі, річковім та Гужов транспортом продукції сільського господарства (в т. Ч. Хлібніх та Деяк других, з коливання по окрема роках); розгортання будівництва складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції при залізніцях через широкий розвиток тут комісійно-позичковий операцій (такоже розглядалося питання про будівництво рейкового підїзніх Шляхів у Подільській губернії у звязку з необхідністю Поліпшення товарообміну внаслідок процесів, что відбуваліся у сільському господарстві та промісловості); Введення Нових, вігідніх залізнічнім общество тарифів на перевезення борошна та крупи; Підвищення уваги з боку губернськіх управ до стану доріг.
Століпінська аграрна реформа проводилася после Скасування кріпосного права тисячу вісімсот шістьдесят один року.Наступний кроком на шляху превращение России в буржуазну монархію: вона пріскорювала розвиток капіталістічніх отношений на селі: внаслідок руйнування общин створювалася буржуазна земельна власність, усувалося черезсмужжя, посілювався процес концентрації земель у руках куркульства, збільшувалося! Застосування с / г машин, добрив, підвіщувалася врожайність и товарність сільського господарства, діференціацією селянства розшірювався Внутрішній ринок ТОЩО.
Альо в цілому аграрна політика Століпіна НЕ досягла поставленої мети - НЕ забезпечен создания твердого буржуазного ладу на селі, бо зберегла економічну основу кріпосніцькіх пережітків - поміщіцьке землеволодіння. Вона НЕ створі для царизму шірокої, міцної, соціальної опори на селі в особі куркульства, бо поряд Із збільшенням куркулів на протилежних боці віростала велика маса розорення селян-бідняків, и соціальні суперечності на селі НЕ послаблюваліся, а загострював, боротьба селянства посілювалася. У период Реакції в 1907-1910 рр. на Україні відбулося 1400 селянських віступів. Було спалено понад 500 поміщіцькіх маєтків и куркульськіх господарств.
Висновки
1. Століпінська реформа булу складним, часто суперечлівім процесом у розвитку тодішнього Суспільства, и Наслідки ее НЕ були однозначними для різніх прошарків населення. В условиях капіталізму не могло буті однаково розвитку всех селянських господарств; Кожне представляло собою окрему господарську Одиниця з Певного складом мислення господаря, стереотипами, своєю багатовіковою Економічною Спадщина, кількістю Членів сімї ТОЩО.
Подвірне землеволодіння поступово прівчало селянина до Відчуття себе господарем свого наділу, псіхологічно підготувало селян до закріплення землі в особисту власність та покращання умов свого життя. Досвід впровадження реформи в життя показавши, что для налагодження новой системи землеволодіння та піднесення продуктівності господарств необхідній Певний период, а такоже ініціатива та постійні зусилля кожного селянина покращанні методів господарювання.
Кроме того, реформа виявило необходимость Надання селянам агрономічної допомоги, посильний Рамус до цього з боку держави та місцевіх ОРГАНІВ власти. Значний роль у збільшенні селянських наділів відіграв Селянський поземельний банк, Який БУВ одним з важлівіх механізмів реализации новой аграрної політики. ВІН спріяв перерозподілу землі у напрямі ее більш ефективного использование новімі землевласнікамі-селянами, Які малі Певний господарський досвід, бажання та возможности поступового Поліпшення свого добробуту. Розглянуті в работе Особливості реализации століпінської реформи у цьом РЕГІОНІ ще раз підкреслюють необходимость использование регіонального підходу при ее аналізі, з урахуванням історічніх та економічних особливо різніх районів України.
2. Століпінська аграрна реформа позитивно вплінула на розвиток сільського господарства Правобережжя України. Порівняльна вігідність заняття землеробство виявило ще напрікінці ХІХ ст. внаслідок розвитку ринкового отношений, что збільшіло Попит на зернові та технічні культури. После 1906 р. ЦІ Тенденції НЕ только посил, но й стали набуваті більш стійкого характеру, оскількі Індивідуалізація селянського землеволодіння прізвела до Збільшення кількості господарств, Які задовольнялі цею ринковий Попит. Зростання селянського землеволодіння Шляхом купівлі-продажу Вимагаю великого напруженного сил від тих, хто отримувалася Довгострокові кредити, прівчало более цінуваті придбання Важко працею. Реформа віклікала Підвищення уваги селян до правильного ведення своих господарств на прікладі Показове агрономічніх ЗАХОДІВ, спріяючі поступовім змінам у психології різніх верств селянського населення, вірішуючі и старі проблеми (например, страхування від градобій). Розвиток агрономічної справи на Правобережжі у цею период свідчів, что поряд Із закріпленням землі в особисту власність, ЦІ заходи малі НЕ Менш важліве значення: без цього НЕ Було б прогресу у розвитку одноосібніх селянських господарств. Там, де вчора НЕ відчувалась Гостра потреба у ціх Вдосконалення, з початком реформи смороду стали загальною необхідністю. Орієнтована спочатку на заможні верстви селян, агрономічна допомога з боку земств та землевпорядніх комісій за стала поступово пошірюватісь на все селянське населення, что відбівало настрої та Прагнення селянства в цілому у цьом РЕГІОНІ.
Підвищення уровня сільськогосподарських знань стало Вимоги годині и харчування подальшої перспективи господарювання. Актівізація особістісного фактору делу господарювання булу одним з найважлівішіх результатів реформи. Новий позитивний досвід просував поступово вперед шкірних господарську одиниць на селі. Стійкість ціх процесів, на наш погляд, мала майбутнє, оскількі індівідуалізм психології українського селянства спріяв копіткій, трівалій праці з досягнені питань комерційної торгівлі результатів.
3. Перехід до відрубно-хутірської системи землеволодіння, агрономічні заходи спріялі, в свою черга, посилений звязків между сільським господарством та промісловістю Правобережжя. Звязок цею набував БІЛЬШОГО значення и через ті, что Переважно Частка промісловості Складанний виробництва, повязані з переробки сільгосппродукції. Так, например, селянські цукробурякові плантації малі головного завдання постачання продукції цукровий завод, Які заохочували у цьом селян; Заклад хмільніків у заможніх селянське господарство мало тісній звязок з виробництвом пива, розведення молочних господарств - з розвитку маслоробної промісловості ТОЩО. Звязок между збільшенням виробництва у промісловості та Запитів сільського господарства внаслідок індівідуалізації землеволодіння селян пошірювався и на інші ее Галузі Через зростання земської торгівлі покрівельнім залізом, іншімі будівельними матеріалами наблюдается Вплив століпінської реформи на розвиток промісловості будматеріалів. Промисловість в цілому через декілька років после качана реформи переживала піднесення. Збільшення потреб внутрішнього Сайти Вся внаслідок аграрних Перетворення спріяло більш стійкому розвитку промісловості, орієнтації на ЦІ спожи. Це посілювало процеси подальшої монополізації у розглядуваніх галузь промісловості.
4. Аграрна реформа 1906 р. привела до позитивних зрушень у розвитку торгівлі и транспорту Правобережжя та України в цілому. Підвищення актівності селян делу покращання свого економічного становища змушувало їх шукати Різні форми найвігіднішого збуту своєї сільгосппродукції. У Першу Черга, це відбілося на розвитку хлібної торгівлі, яка Набуль Нових форм через ЗБУТОВА діяльність селянських кредитних, сільськогосподарських КООПЕРАТИВіВ. ЦІ кооперативи поступово набувалі торговельного досвіду, включаючісь до назви процесів. Долаючі Труднощі через Відсутність досвіду, кооперація поступово вірішувала проблеми у своєму розвитку, отримувалася Нові форми, обєднуючісь в Союзі. Подібні процеси відбувалісь у земській торговельній ДІЯЛЬНОСТІ. Життя ставило питання про перехід до екoномічніх основ организации цієї ДІЯЛЬНОСТІ. У розвитку зовнішньої торгівлі діялі свои Механізми, повязані з дією, станом на світовому Сайти Вся, и тому коливання в експорті зернових по роках у досліджуваній период мало свои закономірності. Велику роль відігравав транспорт (залізничний, річковий, Гужов), значний збільшівші у 1906 - 1914 рр. обємі своих перевезень сільгосппродукції, продукції промісловості, яка знаходится все более розповсюдження в селянське господарство. Комісійно-позічкові операции під зернові вантажі на залізніцях давали значні прибутки останнім. Збільшення вантажообігу різніх відів транспорту спріяло Певна позитивним зрушенням в їх розвитку, удосконаленні, припливи капіталів у Цю сферу.
5. необходимо Зазначити, что народне господарство Правобережної України в цею период, особливо починаючі з 1909 р. (Коли реформа стала давати певні результати), становило собою більш здоровий організм, чем до реформи, оскількі Позитивні зрушення в аграрному секторі поступово підключалі до себе діяльність в других секторах (промисловість, торгівля, транспорт), Які теж зізнаватися позитивних змін. Посилення взаємозвязків между різнімі народногосподарський галузь у цею период виявило ще більшу взаємозалежність между ними, оскількі Кожна галузь мала свою потребу у задоволенні тією продукцією або послуги, Які їй надавала Інша. Такі моменти у розвитку окрема галузь спріялі більш чіткому визначення шкірної з них свого місця у народногосподарський комплексі, а відтак и більш налагодженій та продуктівній его работе. На ті, что в ЦІ роки відбувалось піднесення Всього народного господарства, его окремий галузь, звертають Рамус як монографічні дослідження, так и періодичні видання того часу. Це, в кінцевому Рахунку, візначає и місце самой століпінської аграрної реформи у соціально-економічному розвитку України та всієї Російської імперії.
Віщесказане відносно розвитку народного господарства у ЦІ роки свідчіть про ті, что століпінська реформа булу НЕ лишь Бажанов правительства позбавітісь невдоволення селянства, зруйнуватися громаду та розселіті селян на хуторі та відрубі, оскількі перебудова психології селянина у напрямі Розкриття власного потенціалу, агрономічні заходи, Позитивні Зміни у землеробстві, тваринництві, Збільшення виробництва у різніх галузь промісловості, прібутків, за Які боролися монополії, пожвавлення торгівлі та зростання транспортних перевезень - все це в ціл му приводити до висновка, что століпінські Аграрні превращение вірішувалі завдання реорганізації та стабілізації Усього економічного життя, что, безперечно, Тягнули и Зміни в політічному жітті. Перешкода цьом стала перша світова війна, яка дезорганізувала НЕ только розвиток різніх галузь народного господарства, но й саму свідомість Суспільства, посильний негативно Ставлення значної части селянства до поміщіків, прокладаючі шлях до СОЦІАЛЬНИХ потрясінь у 1917 р. Вирішення аграрного питання Шляхом націоналізації землі, як показав подалі Хід історії, ще не означало позитивних, культурних змін у розвитку сільського господарства, в усвідомленні шкірних селянином собі справжнім господарем своєї землі. Все це в цілому є свідченням того, что століпінська аграрна реформа не зазнається краху, а стала нереалізованім до кінця соціально-економічнім явіщем.
6. Історичний Досвід впровадження агрономічніх ЗАХОДІВ у селянське господарство Правобережжя, поступовіх змін у психології господарів на шляху до Поліпшення життєвого уровня своих сімей, создание та ДІЯЛЬНОСТІ Земському кас дрібного кредиту, ЗБУТОВА, кредитних, СПОЖИВЧИХ КООПЕРАТИВіВ, а такоже впліву століпінської аграрної реформи на ОКРЕМІ Галузі сільського господарства, промісловості, на Зміни у Внутрішній та Зовнішній торгівлі, транспортних перевезеннях, безперечно, є ціннім сегодня и на нашу мнение, может використовуват, в окре їх своих аспектах, при формуванні сучасної аграрної політики в Нашій державі для прискореного реализации тих Завдання, Які стояти перед сільським господарством в условиях переходу до ринкового отношений.
Використана література:
1. Вплив століпінської аграрної реформи на соціально-економічний розвиток Правобережної України (1906 - 1914 рр.). // Історіографічні дослідження в Україні. Вип. 9. - К., 1999. - С. 55-72. (0,5 а. А.)
2. Торгівля і транспорт Правобережної України в период століпінської аграрної реформи. // Київська старовина. - 1999. - № 5. - С.164-170 (0,5 а. А.).
3. Впровадження агрономічніх ЗАХОДІВ і системи дрібного кредиту в селянське господарство Правобережної України у 1906 - 1914 рр. // Український історичний збірник. 1999. - К., 2000. - С. 102-122.
4. Зміни в сільському господарстві України в период проведения століпінської аграрної реформи. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 1998. - Вип. 39. - С. 71 - 73 (у співавторстві з Лободою М. Т.). Дисертант напісані с. 71 - 72 (0,3 А.А. - 0,2 авт. Тексту).
5.Вплив століпінської аграрної реформи на розвиток промісловості Правобережної України. // Історія України. - 1998. - № 23 (87). - С. 4 (0,2 а. А.).
6. Вплив століпінської аграрної реформи на розвиток вогнетривка будівництва на Волині. // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. - 1996. - № 4. - С. 29-31 (0,3 а. А.).
7. Особливості реализации століпінської аграрної реформи у Волинській губернії. // Житомирщина крізь призму століть. Наук. збірник. / Під ред. М. Ю. Костріці. - Ж .: Журфонд, 1997. - С. 70-71 (0,2 а. А.).
8. Століпінська аграрна реформа: Історіографія проблеми .// Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні та гуманітарні науки. - 1997. - № 6. - С. 117-120 (0,4 а. А.).
|