|
Вступ
міжнародний фінансовий ринок інформатизація
В останні десятиліття світовий фінансовий ринок (МФР) отримав широкий розвиток і в даний час грає провідну роль у функціонуванні міжнародної економічної системи. Серед тенденцій розвитку МФР можна виділити наступні: глобалізацію, інтернаціоналізацію, інституціоналізацію, дізінтермідацію, зростання міжнародної конкуренції, інтеграцію, конвергенцію, інформатизацію, комп'ютеризацію та концентрацію світових ринків.
- Глобалізація МФР виражається в збільшенні його частки в операціях кредитування і запозичення резидентами різних країн.
- Інтернаціоналізація МФР полягає в тому, що широка диверсифікація діяльності суб'єктів світового господарства по країнах і регіонах не дозволяє визначити їх національну приналежність.
- Інтеграція МФР є однією з найбільш помітних тенденцій розвитку МФС. Інтеграційні процеси сприяли підвищенню мобільності капіталу і зниження транзакційних витрат.
- Конвергенція МФР - процес, схожий з інтеграцією, що полягає в поступовому стирання кордонів між секторами міжнародного фінансового ринку.
- Найважливішою тенденцією кінця 90-х рр. ХХ століття став кількісний і якісний ріст інституційних інвесторів. Процес інституціоналізації МФР виражається в посиленні ролі страхових компаній, пенсійних і взаємних фондів, інвестиційних компаній.
- Інший помітною тенденцією МФР, що зробила істотний значення на інтеграційні процеси в банківській діяльності, з'явилася дізінтермідація (Disintermediation; «вимивання посередництва»), - є виняток фінансових посередників (брокерів, банків) з угод між позичальниками і кредиторами або покупцями і продавцями на фінансових ринках , що дозволяє обом сторонам фінансової угоди зменшити свої витрати, відмовившись від платежів комісій та інших зборів. Під впливом дізінтермідаціі і конкуренції на МФР банки все глибше впроваджуються в сферу діяльності фінансових і біржових організацій, утворюючи біржові компанії, використовуючи нові фінансові інструменти і технології для управління портфелями цінних паперів.
- Посилення міжнародної конкуренції також виражається в її зростанні серед суб'єктів МФР, які є резидентами різних країн. Зростання конкуренції за останні двадцять років серед глобальних компаній і фінансових установ привів, з одного боку, до підвищення ефективності функціонування МФР, а, з іншого боку, до підвищення вимог до фінансових інститутів з точки зору економічної ефективності їх діяльності.
- Конкуренція, що посилюється в певній мірі вплинула на процес концентрації МФР, який характерний абсолютно для всіх учасників МФР і особливо для банків. Концентрація відбувається шляхом злиття і поглинання, причому ці угоди набувають наднаціональний характер.
- Комп'ютеризація та інформатизація є основними тенденціями розвитку МФР, оскільки вся його діяльність на сучасному етапі здійснюється за допомогою комп'ютерних та інформаційних технологій. Учасники МФР приймають рішення на основі складного комп'ютерного моделювання, статистичного аналізу величезного масиву даних, застосування методів математико-статистичних симуляцій і нейронових систем прогнозування.
Фінансові ресурси світу та механізм їх перерозподілу
У процесі кругообігу капіталу формується капітал у грошовій формі (фінансові активи, фінанси), що представляє собою фінансові ресурси.
Фінансові ресурси світу - це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій і міжнародних фінансових центрів світу. Вони використовуються в міжнародних економічних відносинах, тобто у відносинах між резидентами і нерезидентами.
Джерелами фінансових ресурсів світу є:
· Країни-донори, до яких належать країни з розвиненими економіками, де формується переважний обсяг фінансових ресурсів світу;
· Фонди міжнародних організацій, які призначені для надання фінансової допомоги і складаються в основному з внесків урядів цих країн;
· Найбільша частка світових золотовалютних резервів є власністю приватних осіб, компаній, організацій і урядів розвинених країн світу.
Міжнародні фінансові активи та їх властивості
Міжнародні фінансові активи - це специфічні невещевие активи (акції, облігації, векселі, казначейські зобов'язання), що обертаються на світовому фінансовому ринку і являють собою законні вимоги їх власників на отримання грошового доходу в майбутньому.
За допомогою міжнародних фінансових активів здійснюється передача фінансових ресурсів від тих країн і їх суб'єктів, які мають надлишок коштів, до тих країн та їх резидентам, які потребують інвестицій. Особи, які інвестують кошти в діяльність інших суб'єктів ринку, купуючи певні фінансові активи, називають інвесторами та власниками фінансових активів - акцій, облігацій, депозитів і т.п .. Осіб, які залучають вільні фінансові ресурси через випуск та продаж інвесторам фінансових активів, називають емітентами таких активів. Кожен фінансовий актив є активом інвестора - власника активу та зобов'язанням того, хто емітував даний актив.
Існує дві основні категорії фінансових інструментів світового фінансового ринку, які відрізняються надійністю щодо отримання доходу:
· Інструменти власності - безстрокові інструменти, які засвідчують пайову участь інвестора в статутному фонді емітента (акціонерного товариства), тобто характеризують відносини співволодіння між даним інвестором та іншими учасниками акціонерного товариства; дають право власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів, право на частину майна товариства при його ліквідації і т.п ..
· Інструменти позики - строкові інструменти, які відображають відносини позики між емітентом і інвестором і які пов'язані з виплатою доходу за надану емітенту позику.
Виділяють похідні інструменти (деривативи) - фінансові інструменти, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів. Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладені в їх основу і називаються базовими активами (цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта і т.п.).
Фінансові інструменти світового фінансового ринку в залежності від механізму нарахування доходу діляться на:
· Інструменти з фіксованим доходом - облігації, інші боргові зобов'язання з фіксованими процентними виплатами, а також привілейовані акції, за якими сплачується фіксований дивіденд.
· Інструменти з плаваючим доходом - боргові зобов'язання зі змінними процентними виплатами та прості акції, оскільки дивідендні виплати за ними свідомо не визначені й залежать від розміру прибутку, отриманого фірмою протягом звітного періоду.
Коли приймається рішення щодо інвестування коштів, то учасник ринку аналізує властивості фінансового активу. Наслідком проведеного аналізу може бути вкладення коштів в даний актив, або для інвестування вибирається інший актив.
До характеристик фінансових активів світового фінансового ринку можна віднести:
o термін обігу - проміжок часу до кінцевого платежу або до вимоги ліквідації (погашення) фінансового активу. Активи бувають:
o короткострокові - з терміном обігу до одного року;
o середньострокові - від одного до чотирьох-п'яти років;
o довгострокові - від п'яти до десяти і більше років.
o ліквідність - можливість швидкого перетворення активу на готівку без значних втрат;
o прибутковість - розраховується, як правило, у вигляді річної процентної ставки. При цьому розрізняють:
o номінальну ставку доходу - дохід у грошовому вираженні, отриманий з однієї грошової одиниці вкладень, тобто абсолютний дохід, отриманий від інвестування коштів у фінансовий актив, абсолютну плату за використання коштів;
o реальну ставку доходу - дорівнює номінальній ставці доходу за вирахуванням темпів інфляції;
o дохід по активу - очікувані грошові потоки по ньому, тобто процентні, дивідендні виплати, а також суми, отримані від погашення або перепродажу фінансового активу іншим учасникам ринку;
o подільність - мінімальний обсяг активу, який можна купити або продати на ринку;
o ризикованість - невизначеність, пов'язана з величиною і часом отримання доходу за даним активом у майбутньому;
o механізм оподаткування - визначає, в який спосіб і за якими ставками оподатковуються доходи від володіння та перепродажу фінансового активу;
o конвертованість - перетворення фінансового активу на інший фінансовий актив (встановлюється в умовах випуску);
o комплексність - можливість бути сукупністю кількох простих активів;
o валюта платежу - валюта, в якій здійснюються виплати за тим або іншим фінансовим активом;
o оборотность- відображає розмір витрат обігу або сукупних витрат з інвестування в певний фінансовий актив і перетворення цього активу на готівку.
Світовий фінансовий ринок. Особливості функціонування та структура міжнародного фінансового ринку
Ринки світової економіки можна поділити на:
· Ринки матеріальних (реальних) активів - нафта, газ, пшениця і т.п .;
· Ринок фінансових активів (фінансовий ринок).
Названі ринки тісно взаємопов'язані, але темою нашого огляду є фінансовий ринок та особливості його функціонування.
Фінансовий ринок - це система економічних і правових відносин, пов'язаних з купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів.
Суб'єктами будь-якого фінансового ринку є:
· Учасники ринку:
· Держави;
· Юридичні та фізичні особи, які бажають придбати у користування вільні фінансові ресурси;
· Юридичні та фізичні особи, які потребують інвестицій;
· Фінансові посередники, які на стабільній та упорядкованою основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку.
Фінансові ринки виконують ряд важливих функцій, а саме:
· Забезпечують таку взаємодію покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, які врівноважують попит і пропозицію на них;
· Фінансові ринки запроваджують механізм викупу у інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищують ліквідність цих активів;
· Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проводку операцій та інформаційні витрати.
Через механізм фінансового ринку здійснюється акумулювання та розміщення тимчасово вільного грошового капіталу.
Класифікація фінансових ринків:
1) за умовами передачі фінансових ресурсів:
· Ринок позичкового капіталу;
· Ринок акціонерного капіталу;
2) за терміном обігу фінансових активів:
· Ринок грошей;
· Ринок капіталів;
3) в залежності від того, нові фінансові активи пропонуються для продажу чи емітовані раніше:
· Первинний;
· Вторинний;
4) за місцем, де відбувається торгівля фінансовими активами:
· Біржовий;
· Позабіржовий;
5) залежно від глобальності:
· Міжнародний;
· Національний:
резидентів;
нерезидентів.
Темою нашого розгляду є світовий фінансовий ринок, який об'єднує національні фінансові ринки країн і міжнародний фінансовий ринок, які розрізняються умовами емісії та механізму обігу фінансових активів. У широкому розумінні до складу світового фінансового ринку належить також система офіційної міжнародної фінансової допомоги, яка формувалася в післявоєнні роки і передбачає особливі умови перерозподілу фінансових ресурсів: міждержавне кредитування, кредити міжнародних організацій, надання грантів. Окремо розглядають міжнародний рух золотовалютних резервів, які складаються з офіційних і приватних резервних фінансових активів.
Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками (приблизно 60-середина х років ХХ ст.). Інтеграція фінансових ринків окремих країн виявлялася в зміцненні зв'язків, розширенні контактів між національними фінансовими ринками, їх прогресуючому переплетенні.
Об'єктивною основою становлення світового фінансового ринку стали: розвиток міжнародного поділу праці; інтернаціоналізація суспільного виробництва; концентрація і централізація фінансового капіталу.
Інтернаціоналізація виробництва - основна передумова інтернаціоналізації капіталу. На світовому фінансовому ринку відбуваються процеси інтеграції, які ведуть до обмеження кола валют, які на ньому обертаються, формування єдиної системи процентних ставок. Разом з тим вони сприяють перетворенню провідних національних компаній і банків в транснаціональні.
Формування світового фінансового ринку на сучасному етапі відбувається під впливом процесу глобалізації національних фінансових ринків, чинниками якого є:
· Інтенсивне впровадження електронних технологій, комунікаційних засобів та інформатизації, які робить високоефективними інформаційну інфраструктуру фінансового ринку та систему розрахунків між учасниками ринку;
· Розширення видів і кількості пропонованих цінних паперів;
· Посилення ролі фінансових ринків як основного механізму перерозподілу фінансових ресурсів як в національному, так і в глобальному масштабі;
· Вплив приватизаційних процесів на потенційну пропозицію цінних паперів;
· Концентрація діяльності учасників ринку в світових фінансових центрах;
· Інституалізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);
· Лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, яке сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність.
З функціональної точки зору світовий фінансовий ринок - це система ринкових відносин, в якій об'єктом операцій виступає грошовий капітал і яка забезпечує акумуляцію і перерозподіл світових фінансових потоків, створюючи умови для безперервності та рентабельності виробництва.
Світовий фінансовий ринок. Поняття і сутність фінансового ринку
Світовий фінансовий ринок з інституційної точки зору - це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків і які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями і покупцями фінансових ресурсів.
Як уже зазначалося, світовий фінансовий ринок складається з національних ринків країн і з міжнародного фінансового ринку.
Участь національних валютних, кредитних, фондових ринків в операціях світового ринку визначається такими факторами:
· Місцем країни у світовій системі господарства та її валютно-економічним становищем;
· Існуванням розвиненої кредитної системи та добре організованої фондової біржі;
· Стриманістю оподаткування;
· Пільгами валютного законодавства, яке дозволяє доступ іноземним позичальникам на національний ринок і іноземних паперів до біржового котирування;
· Зручним географічним положенням;
· Відносною стабільністю політичного режиму та ін.
Міжнародний фінансовий ринок нині є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.
Відмінності міжнародних фінансових ринків від національних полягають у тому, що перші мають величезні масштаби операцій (щоденні операції на світових фінансових ринках в 50 разів перевищують операції світової торгівлі товарами); вони відсутні географічні кордони; операції проводяться цілодобово; використовуються валюти провідних країн світу, євро і частково СДР; учасниками їх переважно є першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом; існує диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій в умовах революції сфери фінансових послуг; на них діють специфічні - міжнародні - процентні ставки; забезпечуються стандартизація операцій і високу ступінь інформаційних технологій, безпаперові операції на базі використання комп'ютерів.
Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.
Головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів в різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.
Міжнародний фінансовий ринок на сучасному етапі має такі особливості:
· Доступ на світові ринки довгострокового кредитування для більшості позичальників значно спрощений;
· Потрібні менші витрати на проводку операції;
· Відносяться менш жорсткі вимоги до розкриття інформації;
· Рівень участі, особливо інституційних інвесторів, на ринках боргових цінних паперів більший, ніж на ринках акцій, так як останні є більш ризикованими (з інституційної точки зору) порівняно з ринками боргових інструментів;
· Міжнародні ринки боргових цінних паперів перевищують за своїми обсягами міжнародні ринки акціонерного капіталу і т.п ..
Структура міжнародного фінансового ринку
Цьому питанні в економічній літературі відводиться особливе місце, так як єдиної загальновизнаної структури фінансового ринку ще не існує. Це пов'язано з тим, що міжнародний фінансовий ринок являє собою дуже складну структуровану систему.
Залежно від періоду закінчення операцій міжнародний фінансовий ринок поділяють на:
· Ринок касових (поточних, «спот») операцій - передбачає торгівлю базовим активом, розрахунки за який здійснюються не пізніше другого робочого дня після укладення угоди;
· Ринок термінових угод - розрахунок здійснюється пізніше, ніж на другий робочий день після дати укладення угоди, тобто Угода здійснюється більше трьох робочих днів.
Міжнародний фінансовий ринок в залежності від місця проведення операцій поділяють на:
· Централізований - представлений біржами (біржовий ринок);
· Децентралізований (позабіржовий) світовий ринок - торгівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, по телефону.
Що стосується тісно пов'язаних між собою через систему міжнародних розрахунків сегментів, з яких складається міжнародний фінансовий ринок, то в економічній літературі їх класифікують по-різному. Так, Т. С. Шемет дотримується такої структури міжнародних ринкових фінансових ресурсів:
· Короткостроковий (валютний) ринок - складається з короткострокових банківських кредитів і короткострокових цінних паперів;
· Середньо- і довгострокові євроринки (євроринки капіталів) - поділяються на ринок банківських кредитів і ринок міжнародних цінних паперів. Останній складається з фінансових активів у вигляді всіх цінних паперів - акцій, облігацій і похідних від них так званих деривативів.
Російський учений Д. М. Михайлов описує сучасну структуру світового фінансового ринку, складовими якого є міжнародні ринки.
Термін реалізації майнових прав.
Д. М. Михайлов виділяє «грошовий ринок», «ринок деривативів» і «ринок капіталів». Всі ці три ринки об'єднують певні частини «кредитного ринку» і «ринку цінних паперів», в залежності від термінів реалізації майнових прав і типу зобов'язання. Як бачимо, в запропонованій структурі всі сегменти міжнародного фінансового ринку тісно переплетені і взаємопов'язані, тому визначити їх межі дуже складно.
Зберігається поділ міжнародного фінансового ринку на грошовий ринок (включає: валютний ринок, ринок короткострокових позик, ринок короткострокових фінансових активів та їх похідних) і ринок капіталу (включає: ринок цінних паперів і ринок середньострокових і довгострокових банківських позичок). Одночасно такий поділ, як вважається, використовується тільки для визначення терміновості виданих або інвестованих коштів. З боку пропозиції кредитних ресурсів визначальним фактором на грошовому ринку є ліквідність інструменту. У разі надання фінансових ресурсів на ринку капіталів головними питаннями для інвестора є середньостроковий кредитний ризик позичальника, процентний ризик, політичний ризик і т.п ..
Існує ще така точка зору щодо підсистем міжнародного фінансового ринку: ринок капіталів включає тільки ринок цінних паперів (акцій, облігацій), а ринок банківських кредитів - це самостійний сегмент ринку світового фінансового ринку, який охоплює:
· Грошовий (валютний) ринок;
· Ринок капіталів - це ринок зобов'язань тривалістю більше одного року, тобто довгострокових цінних паперів (акцій, облігацій і їх похідних, векселів, виписаних на термін понад один рік);
· Ринок банківських кредитів - це ринок індивідуалізованих, неуніфікованих боргових зобов'язань, які зазвичай виключають існування вторинного ринку;
· Євроринок - це світовий фінансовий ринок, на якому операції з різними фінансовими інструментами здійснюються в евровалютах, і тому він включає певні частини грошового ринку, ринку капіталів, ринку банківських кредитів.
В економічній літературі вказується на існування об'єднання ринку банківських кредитів і ринку боргових цінних паперів під назвою «кредитний ринок». Відомий український фінансист О. Д. Василик (його погляди підтримує С. Я. Боринець) зазначає, що ці ринки не можна об'єднувати під однією назвою, їх треба розглядати окремо, так як вони істотно розрізняються, хоча такі цінні папери, як облігації, векселі, ноти, депозитні сертифікати, і мають боргову природу. По-перше, при отриманні коштів на кредитній основі їх власник не змінюється. При купівлі боргових цінних паперів власник коштів змінюється. Існують облігації конвертовані в акції. По-друге, є певні відмінності і в отриманні доходу на вкладені кошти на ринку боргових цінних паперів і на ринку банківських кредитів.
На підставі викладеного можна виділити такі основні сегменти міжнародного фінансового ринку:
· Міжнародний валютний ринок, де відбуваються операції виключно з валютою;
· Міжнародний ринок банківських кредитів;
· Міжнародний ринок цінних паперів (фондовий ринок), який, в свою чергу, ділиться на:
· Міжнародний ринок боргових цінних паперів;
· Міжнародний ринок титулів власності (ринок акцій і депозитарних розписок);
· Міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (деривативів) - ринок інструментів торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив'язані до іншого фінансового або реального активу (ціни товарів, ціни акцій, курсу валюти, відсоткової ставки);
· Євроринок, який включає інструменти названих вище сегментів міжнародного фінансового ринку, виражені в євровалюті.
Останнім часом стали виділяти ще один окремий сегмент міжнародного фінансового ринку - ринок страхових послуг. І за певними ознаками сегментом міжнародного фінансового ринку можна назвати міжнародний ринок дорогоцінних металів і золота.
Учасники міжнародного фінансового ринку
Учасники міжнародного фінансового ринку з інституційної точки зору - це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.
Учасників міжнародного фінансового ринку можна класифікувати за такими ознаками:
І. За характером участі суб'єктів в операціях:
· Неопосередковано (прямі) учасники - біржові члени відповідних ринків похідних фінансових інструментів, які укладають угоди за свій рахунок і / або за рахунок і за дорученням клієнтів, які не є членами біржі.
· Опосередковані (непрямі) учасники - це учасники, які не є біржовими членами і відповідно повинні звертатися до послуг прямих учасників ринку (найбільші маркет-мейкерів).
ІІ. За мети і мотивів участі на ринку:
· Хеджери - учасники світового фінансового ринку, які використовують інструменти ринку деривативів для страхування курсового (цінового) ризику, ризику трансферту, який притаманний фінансовим інструментам, своїх активів або конкретних угод на ринку спот. Вимогам хеджера в процесі виконання угоди, як правило, відповідає реальний фінансовий інструмент, який він має або буде мати на момент виконання угоди. Хеджування - проведення операцій, спрямованих на мінімізацію фінансових ризиків, пов'язаних з існуючими чи майбутніми позиціями. Це досягається шляхом створення позиції на ринку деривативів, яка була б протилежна позиції, яка вже існує або планується, на ринку реального активу.
· Спекулянти - укладають угоди виключно з метою заробити на сприятливому русі курсів, і тому рух курсу для них є бажаним. Вони здійснюють купівлю (продаж) контрактів, щоб пізніше продати (купити) їх за вищою (нижчою) ціною і не мають на меті страхувати сучасні і майбутні позиції від курсового ризику.
Спекулянтів можна поділити на дві самостійні групи:
а) комерсанти - намагаються використовувати коливання курсу одного або кількох контрактів, який досягається купівлею контрактів (або цінних паперів), коли можна очікувати підвищення їх ціни, і продажем при зворотному її русі. Для відкриття позиції за похідними операціями потрібні відносно невеликі витрати капіталу (початкова або депозитна маржа) порівняно із загальною сумою контракту. Виникає «ефект важеля» (leverage efect), який дає можливість отримати великі прибутки або викликати великі збитки. Наприклад. при купівлі облігаційного контракту номінальною вартістю 200 000 ф. ст. початкова маржа становить 3%, тобто 6000 ф. ст. Курс ф'ючерсу на момент купівлі дорівнює 100. Якщо курс підніметься до 101 (тобто менше як на 1%), то продаж контракту може принести брутто-дохід на суму 2000 ф. ст, що дорівнює 33,33% витраченого капіталу (6000 ф. ст). Але якщо курс ф'ючерса падає до 99 (тобто на 1%), то спекулянт втрачає вже 33,33% коштів. Трейдери сприяють підвищенню і збільшенню ліквідності ринку і таким чином забезпечують саму здатність ринку функціонувати.
б) арбітражери - намагаються використовувати відмінності курсу в різний час або на різних ринках (наприклад, між форвардним курсом на валютному ринку і курсом відповідного валютного ф'ючерса). Це досягається шляхом одночасного продажу щодо переоціненого інструменту і купівлі щодо недооцінений (одного і того самого інструменту або активу на різних ринках, або взаємопов'язаних активів при порушенні між ними паритетних відносин). Арбітражна операція дає можливість отримати інвестору прибуток практично без ризику і не потребує якихось значних інвестицій (наприклад, купівля-продаж активу на спот-ринку і продаж-купівля відповідного ф'ючерсного контракту). Арбітражери сприяють вирівнюванню курсів, цін і поновленню паритетних співвідношень між взаємозв'язаними активами на різних торговельних майданчиках, ринках, а також між ф'ючерсним ринком і відповідними іншими ринками.
Якщо хеджери і спекулянти (трейдери і арбітражери) представлені на ринку в недостатній кількості, функціональна здатність даного ринку може бути поставлена під сумнів.
ІІІ. За типами емітентів та їх характеристиками:
· Міжнародні та міжнаціональні агентства (Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку і Європейський банк реконструкції та розвитку);
· Національні уряди і суверенні позичальники;
· Провінційне і регіональне уряду (адміністрації штатів);
· Муніципальні уряду (муніципалітети);
· Квазі-державні емітенти;
· Корпорації, банки та інші організації.
Якщо розглянути структуру сучасного світового фінансового ринку за типами емітентів, то можна зробити висновок, що до 2/3 ринку облігаційних позик припадає на корпорації і великі банківські структури; до 1/3 ринку (тобто залишкова частина) - на уряди, його органи і міжнародні організації, тобто суверенні емітенти (між ними залишкова частина розподіляється порівну).
ІV. По країнах походження:
· розвинуті країни;
· Країни, що розвиваються;
· Міжнародні установи;
· Офшорні центри.
V. За типами інвесторів:
· Приватні;
· Інституційні:
Важливою тенденцією міжнародного фінансового ринку почала ХХІ ст. стало зростання (кількісне і якісне) інституційних інвесторів або фінансових установ колективного інвестування. Процеси інституціоналізації фінансових ринків, які знайшли своє вираження в посиленні ролі страхових компаній, пенсійних і взаємних фондів, інвестиційних компаній, привели до орієнтації інвестицій у фондові цінності, оскільки останні мають довгостроковий характер, який, в свою чергу, веде до подальшої сек'юритизації світових фінансових потоків .
Таким чином, серед найбільш значних тенденцій розвитку світового фінансового ринку на сучасному етапі можна назвати такі:
· Глобалізація ринків - посилення ролі міжнародних ринків з точки зору операцій кредитування і позичання резидентами різних країн;
· Інтернаціоналізація ринків - міжнародний характер операцій позичальників і кредиторів, широка диверсифікація їхніх активів і пасивів по країнах і регіонах, існування стійкої мережі структурних підрозділів за кордоном не дають можливості визначити їх національну приналежність;
· Зростання міжнародної конкуренції між суб'єктами ринку, які є резидентами різних країн, зокрема між ТНК і глобальними фінансовими установами, між банківськими та небанківськими установами;
· Інтеграція сегментів міжнародного фінансового ринку - інтеграційні процеси сприяли підвищенню мобілізації позичкового капіталу, зниження трансакційних витрат, міжнародної торгівлі цінними паперами, отримання оперативної інформації про стан міжнародних фінансових ринків;
· Конвергенція сегментів міжнародного фінансового ринку - процес зняття законодавчих обмежень, перешкод (бар'єрів) регулювання і збільшення кількості міжнародних операцій як міжнародними позичальниками, так і кредиторами, поступове стирання кордонів між секторами і сегментами міжнародних ринків довгострокового фінансування;
· Концентрація сегментів міжнародного фінансового ринку - відбувається шляхом укладання угод злиття і поглинання фінансових установ, в тому числі і серед корпорацій-позичальників. Внаслідок цього спостерігається концентрація значних фінансових ресурсів в обмеженого кола глобальних учасників світового фінансового ринку, які здатні вести активні операції на всіх його сегментах;
· Проблеми комп'ютеризації та інформатизації ринків - прийняття рішень базується на складному комп'ютерному моделюванні, статистичному аналізі великих масивів даних і застосуванні методів математично-статистичних симуляцій і нейронних систем прогнозування.
Список використаних джерел:
1. http://www.finekon.ru/mir-fin-rynok.php
2. http://fin-result.ru/finansovyj-rynok5.html
|