Р Е Ф Е Р А Т
Тема: "Зародження української державності"
П л а н
1. Джерела української народності.
2. Зародження державності у східних слов'ян
3. Становлення Давньоруської держави
4. Державно-політичний устрій Київської держави
5. Причини розпад Київської держави
6. Висновок
література
1. Джерела української народності.
Процеси походження народів та Виникнення їх держав Постійно віклікають підвіщеній Інтерес дослідніків, что Цілком закономірно. Аджея проблеми етногенезу та державотворення фундаментальні и візначальні для буття кожного народу.
Особливого значення сегодня набуває розв'язання таких складних теоретичного вопросам, як походження українського Етнос, визначення его місця в колі слов'янських народів, Виникнення особливо мови, своєрідності культури та Політичної организации.
Серед розмаїття Вироблення Ранее й СУЧАСНИХ наукових концепцій та гіпотез етногенезу українців найбільш помітнімі та Поширеними є:
- проросійська, что має чітко визначених великодержавну, імперську, антіукраїнську спрямованість, Зміст якої загальновідомій: окремішнього українського народу Ніколи НЕ Було, це лишь складових, так кличуть входити бездержавності, "малоросійська" частина народу велікоросійського;
- давньоруської та комунальної колиски "-" трієдіної Русі, суть якої Полягає у твердженні, что українці разом з росіянамі та білорусамі вініклі з єдиного кореня - Давньоруська народу, творінням которого булу Київська Русь;
- автохтонне, яка проголошує український народ автохтонним на життя без землі ще з часів сівої давнини (від гр. Аутос - сам, хтонес - земля, належно за походження до даної территории, місцевий).
Досліджуючі першоджерела української цівілізації та державотворення, М. Грушевський наголошував, что порогом історії українського народу слід вважаті IVст.н.е. До цього часу племена, на Основі якіх сформувався український етнос, були Фактично лишь частина слов'янської групи племен.
2. Зародження державності у східних слов'ян.
Про Існування державних союзів слов'янських племен на территории України свідчать чісленні пам'ятки, знайдені під час археологічних розкопок сародавнії городищ Подніпров'я, Подністров ". Саме на Цій территории в IV ст.н.е. об'єдналася в державний союз група слов'янських племен - антів
Як повідомлялі тогочасні Історики, анти являли собою часть слова "н - венедів, что проживали между Дніпром и Дністром и далі на Схід від Дніпра. Мовою антів булу Слов'янська. Культура, звичаї та норми їхнього суспільного укладу малі кож чітко вираженій слов'янське забарвлення.
Віходячі з цього, значний частина історіків справедливо вважаю антів протослов "Янами, або просто слов'янами. Сучасний український історик М. Брайчевський зазначилися, что самі собі ЦІ люди називали полянами, Степові сусіди - сармати (а від них уже и інші народи, что жили південніше) знали їх під назв антів, тобто "крайніх,", тихий, что Живуть на краю ", окраїнніх людей". Цілком можливо, что именно звідсі, від цих окраїнніх людей "- антів и бере свой початок назва Нашої держави и народу.
Як свідчать пісемні та археологічні джерела, анти жили невеликі поселення на берегах річок та озер, займаюсь скотарство та хліборобством. Смороду малі військові укріплення не в кожному селі, а Спільні - для кількох поселень. На мнение вчених, в антів на зміну родовій общіні прийшла нова, територіальна сільська громада, в Якій поступово віділіліся ОКРЕМІ заможні сім'ї, что володілі Певна власністю. Ця новонароджена Племінна Верхівка булу Досить різнорідною. До неї входили передовсім вожді племен. Смороду віділяліся з ОСНОВНОЇ масі населення своим майновим становищем, збагачуючісь за рахунок прівласнення продуктів праці Членів общини у виде данини. За свідченнямі візантійських історіків, у антів значного розвитку Набуль рабство, Пожалуйста поряд Із збирання данини Було початкових формою ЕКСПЛУАТАЦІЇ в процесі становлення класового Суспільства.
Суспільний и політичний лад антів прівертав до себе пильних Рамус дослідніків. Зокрема, Прокопій Кесарійській писав, что антами не правити хтось один, а здавна управляє ними народне Зібрання, и всі справи, смороду вірішують спільно (демократія).
Проти в моменти Загальної небезпеки смороду обирали царя, авторитет которого признал увесь народ. Воєнна здобіч, подарунки спріялі Накопичення багатств антських вождів, что, в свою черга, посілювало їх військову и політічну владу. Все це пріскорювало майновий та соціальну діференціацію слов'янського Суспільства, спріяло Формування в ньом класового отношений.
На мнение вчених, у цею период вінікає Перехідна (между докласовою та класового формаціямі) форма управління суспільством, коли продовжувалі використовуват деякі родові форми регулювання СОЦІАЛЬНИХ процесів, но Вже в інтересах пануючого класу, что поступово зароджувався. Таку форму управління суспільством деякі досліднікі назівають військовою демократією, на стадії якої знаходится й анти. Військова демократія містіла в Собі якості, властіві суспільному самоврядування, й водночас елементи державного ладу. В результате Посилення соціальної діференціації в союзах слов'янських племен усе более зміцнювалася державно-правова основа, что зумовлювало поглиблення класового поділу Суспільства й Утворення держави.
Факт об'єднання антів у союз Фактично БУВ дере відомою Спроба прямих предків українського народу создать власне державне Утворення з організованім військом та участю населення в політічному жітті, Пожалуйста проіснувало три сторіччя (к.IV- п.VIIст.).
В 602р. Держава антів упала під лещата Кочово племен аварів. После цього анти в писемності джерелах вже не згадуються, а в літературі начинает вжіватіся назва слов'яни.
Поступово ця загальнослов'янська спільність діліться на три Великі відгалуження: східну, західну та південну. Подалі розвиток ціх слов'янських угруповань веде до їх дроблення и формирование Досить стабільніх етно-політічніх Утворення - союзів племен.
Найбільш раннімі племіннімі об'єднаннями вважаються Полянська (з осередком у Києві), дулібське и волінянське, на территории пізнішої Волинської землі. Академік Б.Греков припускають, что в VI-VII ст. існував величезне и потужній дулібсько-волінянській союз племен, Який БУВ одним Із найдавнішіх союзів східно-слов "янських племен. Як Зазначає сучасний дослідник стародавньої історії М.Котляр, дулібське об'єднання племен Було зародки державності східних слов'ян, что в Майбутнього, поряд Із Полянським союзом, стало основою формирование Давньоруської держави - Київської Русі.
В процесі подальшої консолідації у VIII - XI ст. Вініклі ще ширші Політичні об'єднання східних слов'ян, своєрідні "Союз союзів" та "надсоюзі". У Арабською джерелах, зокрема, згадується про Існування в цею период трьох великих політічніх центрів: Куяба (Куявії), Славії та Артанії. Майже всі досліднікі сходяться на тому, что Куявія чи Куяба - це Київська земля з Києвом.
У вітчізняніх літопісах Політичні об'єднання вокруг Киева відомі під назв Русь (VIII ст.) Та Руська земля (IX ст.).
У історічніх джерелах, як відомо, по-різному Тлумачі срок "Русь". Дехто з дослідніків намагається довести его фінське походження, інші шукають его корені у шведській, слов'янській мовах. Це свідчіть про Значне Поширення назви
"Русь" в других народів. У літопісах та других давніх джерелах Руссю називали уся територія, якові посідалі руськи люди, тобто східні слов'яни. Цім же словом (варіант - Руська земля) іменувалі й Давньоруська державу з центром у Києві.
Як считает сучасна дослідниця Р.Іванченко, до з'явиться Рюріковічів у Києві правила Династія Кієвічів (Кий, Дир, Аскольд). У 882р. Олег, Який володів словенськім князівством, здійснів у Києві дінастічності переворот, усунувші від влади дінастію Кієвічів. Повідомленням про Захоплення Олегом Києва літопісі традіційно почінають Історію єдиної східнослов'янської держави - Київської Русі.
3. Становлення Давньоруської держави
Київська Русь (умовна назва Першої Давньоруської держави з центром у Києві) в IX - XIII ст. об'єднувала Фактично усіх східних слов'ян и булу однією з найбільшіх держав середньовічної Європи. Ее територія простягалася з півночі на Південь - від Балтики та Льодовітого океану до Чорного моря, зі сходу на Захід - від Волги до Карпат. У стародавніх літопісах ця держава, як правило, назівається Руською землею.
Землі Київської Русі були багаті РОДЮЧА ґрунтами, в лісах воділося безліч звіріні. Це давало змогу слов'яни вести осілій способ життя. Водночас Кількість людей, Які тут мешкали, Залишайся невелика. Внаслідок цього густота населення трівалій годину Залишайся незначна. Така розпорошеність населення и территории значний мірою зумов спеціфічність Функціонування державного Утворення східних слов'ян. Головне завдання такой держави пролягав у тому, щоб утріматі, захістіті велічезні территории, что були в ее розпорядженні, а не нападаті и завойовуваті Нові землі.
Вітчізняні Історики у своих працюю, як правило, доводять, что Київська Русь утворілася на власній основі, внаслідок трівалого процесса Расписание первіснообщінного ладу та формирование класового Суспільства у східних слов'ян. Розвиток феодальних елементів у Суспільно-економічному ладі, а такоже переростання ОРГАНІВ племінного управління в Державні органи влади спріялі перетворенню союзів племен у "княжіння" і "землі" державного типу. Князівська влада Набуль Спадкового характеру, внаслідок чого вініклі слов'янські князівські дінастії.
Найбільш інтенсівно среди племінних союзів розвивалась створене у VII-VIII ст. про "днання полян у Середньому Подніпров'ї з центром у Києві. На ціх землях у VIII-IXст. Вінікла перша держава східних слов'ян - Руська земля. ЇЇ територія обіймала землі Київського, Чернігівського и Переяславського князівств.
З кінця IXст. Руська земля стала центром, політичним и теріторіальнім ядром утвореної єдиної держави східних слов'ян, яка закріпіла за собою стару Назва - Русь.
4. Державно-політичний устрій Київської держави.
Перші київські правітелі менше Всього керували скроню ідеаламі создания могутньої держави, смороду малі бажання дістатіся Нових джерел збагачення. Зокрема, завойовуючі Київ, Олег прагнув об'єднати его з Новгородом, аби підпорядкуваті Собі ЦІ два головні центри на торговельному шляху "у греки". Звідсі ВІН рушів униз Дніпром до Чорного моря и далі на Константинополь - найбагатше місто в усьому Християнсько мире, величезне ринок, де Йшла жвавих торгівля з левантінськімі містамі. Перші київські князі малі обмежені контакти и Вплив на підвладні Їм племена. Свої права смороду забезпечувалі грубою силою, на якові булу спроможна їхня дружина. Так, за часів, коли кровна помста булу абсолютно моральним обов'язком, княгиня Ольга (дружина Ігоря) Швидко і жорстокости помста древлянам за смерть Чоловіка. Альо вона добре усвідомлювала необходимость упорядкуваті збирання данини. Тому Ольга Здійснює Перші в Київській Русі "реформи", чітко встановлюючі землі, з якіх через певні проміжкі годині мала збіратіся означена Кількість данини.
Важліво знаті Такі найголовніші РІСД політічного ладу Київської Русі:
1. Князь и київська знати. Князі зі своими дружинами стають віщімі представник державної влади. Князі, котрі виросла з племінних вождів - носіїв монархічної влади, превращаются народне надбання - землю у власне майно и домогають своим дружинникам дива землевласнікамі. Таким чином, у процесі розпад родів и громад з'являються Великі землевласнікі, Які підтрімують своих князів.
2.Військо - "вої". Дружина, вої НЕ існують як Постійна армія. Їх збірають у разі спожи и в різніх кількостях. Для вирішенню важли міжнародно-політічніх завдання потрібні були значні збройні сили; у Великі походи відправляліся під керівніцтвом князів, бояр десятки тисяч озброєніх людей. Внутрішня політика Київської Русі зводу до вопросам Утримання якомога більшої кількості війська - князівської дружини. Розширення підвладної территории давало можлівість віділяті значні кошти на Утримання дружини. Між князем и дружиною склалось Особисті, взаємозалежні стосунки, Які були основою Політичної организации ранньої Київської держави.
3. Влада і право. Правления Володимира (978-1015) започаткувало нову добу в історії Київської Русі. ВІН усунув від влади місцевіх князів, зосередівші ее Виключно в руках своєї дінастії, и здійснював більш конструктивний підхід до управління державою. Володимир дбав про добробут підданіх, а не про загарбання Нових земель и збір данини. Саме за его князювання Русь Почаїв утверджуватіся як цілісне суспільство і держава. ВІН посадивши Власний Синів по великих містах и землях своих володінь. Це був "родові сюзеренітет".
Ярослав Мудрий спробував розв'язати проблему Запобігання міжусобної боротьбу за київський престол, что, як правило, спалахувала после смерти князя между его синами. У розподілі земель и Політичної власти ВІН застосувались принцип старшинства в рамках родини. Деяк годину система Ротації власти діяла успешно, но вона суперечіла ІНШОМУ Глибока вкоріненому принципом - Успадкування від батька до сина. Характерною рісою поярославової доби стали жорстокі сутички между племіннікамі и дядьками.
Щоб покласти край ворожнечі, у 1097р. князі на своєму з'їзді у Любечі единогласно признал право Успадкування земель, Які смороду Займаюсь на тій годину. З перемогою принципу Спадкового престолонаслідування вотчини над системою старшинства Ярослава Мудрого княжі роди все глибші пускали коріння у своих батьківськіх землях. Їхнє майбутнє Відтепер Було пов'язане з удільнімі володіннямі, а не з Києвом. Внаслідок цього Київська Русь поступово превратилась в Одне ціле з багатьма центрами, об'єднанімі спільнімі релігійнімі та культурними традіціямі, дінастічності узами. Проти центру ЦІ були значний мірою самостійнімі й часто ворогувалі между собою.
Князювання Ярослава Мудрого вважається апогеєм могутності Київської Русі. Досягнення, з Яким найбільше пов'язують Зміцнення політічного становища держави, Було зведення загальнопрійнятіх у ті часи Законів у "Руську правду" - правовий кодекс усієї країни. У ній існуючі закони не лишь сістематізуваліся, а й удосконалюваліся, змінюваліся согласно з умів годині. За Олегових часів русичі малі Власні закони, но письмовий законодавство Вперше Було зафіксоване при Ярославі.
"Руська правда" ґрунтувалася на старих звичаєм слов'ян. Сині Ярослава доповнено ее новімі законодавчо актами. Один Із них МАВ особливе значення, оскількі ВІН забороняв кровну помста. ЦІ закони визначили й Важливі права громадян, пов'язані з Успадкування. Князь позбавлявся права успадковуваті майно бояр и дружінніків, - если смороду НЕ малі Синів, то власниками майна ставали їхні доньки.
Безперечно, княжа влада відігравала домінуючу роль в управлінській системе Київської Русі, но вместе с тім поєднання в ній ВІЙСЬКОВОЇ, СУДОВОЇ, адміністратівної функцій свідчіть, Наскільки ця система булу відносно прімітівною й нерозвіненою.
5.Прічіні розпад Київської держави.
Створене дерло Українськими правителями об'єднання руських земель Почаїв поступово занепадаті. Цім Величезне, хоч и прімітівнім, політичним Утворення просто бракувалась відповідніх технічних засобів та організаційніх структур для того, щоб утрімуваті під своєю властью велічезні территории у продовж трівалого годині.
Розпад Київської Русі БУВ зумовленій, головні чином, розвитку феодальних отношений, з'явилися вотчинного землеволодіння. Завоювала Наділ, князь перетворював его на свою власність, порядкував самостійно и передаючи у спадщину дітям. Так вініклі Нові малі и Великі князівства, Які перестали підкорятіся київському князю.
З відокремленням Нових князівств населення и територія Київської держави зменшіть настолько, что перед нею мало чим надходить інші князівства. Саме тоді Київ з прилягла теріторіямі ставши назіватіся "Руською землею" - у вузьких значенні цього слова.
Все це відбілося й на господарському розвитку країни. Європейські купці, обмінаючі Київ, налагодиться Прямі зв "язки между Західною Європою та Візантією, Малою Азією та близьким сходити. Кроме того, руським князям, Які воювали между собою, Важко Було захістіті шлях по Дніпру від наскоків кочовіків. Во время Хрестового походу в 1204р. були пограбовані Константинополь та Багдад. Внаслідок цього Київ Втрата двох найзначнішіх своих торгових партнерів. Велична колись столиця Русі поступово занепадала, й водночас з ее занепад начинает руйнувати и весь державний організм Київської Русі.
Залишкова зруйнування Києва монголо-татарами у 1240р. ознаменувало собою завершення київського ПЕРІОДУ історії України.
6. Висновок
Безперечно, Київська Русь булу державою в сучасности розумінні цього слова. Вона НЕ мала централізованого управління, всеохоплюючої бюрократічної системи. Основною формою взаємозв'язку между Володар и підданімі Було збирання данини. Згідно розвинулася система оподаткування. У політіці князі керували особістом чи дінастічності інтересами. Політичні проблеми часто розв'язувалися за домігся сили.
Водночас слід Зазначити, что українці ма ють все ж таки более підстав, щоб претендуваті на історічну спадщину Київської Русі. Аджея головний осередок цієї держави Фактично сформувався на территории сучасної України, а ее основою стало Середнє Подніпров'я з Києвом, Який БУВ центром об'єднання слов'янських племен и столицею держави. Заснувалі Цю державу ті, хто здавна проживав на ціх землях, у VI-VIII ст., - це галявина-антського народність, яка булу генетично ядром майбутньої української нації и називається "Руссю".
література
1. Іванченко Р.П. Київська Русь: початки української державі.Кіїв, 1995
2. Котляр М.Ф. Утворення Давньоруської держави. Історичні зошіті.Кіїв, 1993
3. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Київ, 1999.
4. Субтельний О., Україна: історія. Київ, 1993
5. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. Київ, 2003
|