Конотопська битва

план:

Вступ 3

Висновок 15

Використана література 16

Вступ

Вранці 28 червня 1659 року Виговський напав на табір Царське войск під Конотопом. У лісті Безпатого царю Досить нечітко говориться про Якийсь "під'їзд", Який Ніби Виговський посіла під Конотоп 28 червня: "28 червня Іван Виговський під ваше великого государя військо під'їзд свой посілає, и ми, великий государ цар, обернулися з боярами проти того під'їзду під'їзд свой військовий послати, з Яким військо Виговського и з татарами Вашої царської велічності з військом зійшліся за Конотопом в п'яти верстах в селі Соснівка ... ". Проти з контексту листа Ніяк НЕ віпліває, шо віговці з боєм відступалі з-під Конотопа до переправи, як про це пише Величко, оскількі там говориться, что війська Виговського зійшліся з російськімі лишь під Соснівкою. "Під'їзд" ж, про Який згадує Безпатій, слід трактуваті як розвідувальній загін, послань союзниками на розвідку перед Майбутнього битвою.

Відомій український історик М. І. Костомаров, послуговуючісь недостовірнімі данімі С. Величка и польського хроніста В. І. Коховського, дает свою інтерпретацію битви. За Костомаровим, Виговський такоже решил заманіті росіян у пастку. Розташувавші своє козацьке військо під командуванням С. Гуляніпького, брата обкладенню в Конотопі Г. Гуляніцького, на широкому лузі в Закритому місці, на лівому березі соснівської переправи, гетьман МАВ Намір, взявши з собою Невеликий загін козаків и Нурадин-султана, переправітіся на правий берег лялечки, щоб вдаріті в тил Царське військам, Які обклали Конотоп, и під дере ж ударом у відповідь побігті, заманюючі росіян за Лялечку. Хана з ордою ВІН відправів у засідку на урочище Пустої Торговіці Із завдання ударити в тил Вже заманеному ворогові. Опис нападу загону Виговського на російський табір під Конотопом Костомаров дает за Величком, відносячі, проти, всі події включно з допиту полонених козаків Пожарського, опісані літописцем, на 27 червня. Костомаров вважаю, что лишь перечекан ніч, Пожарського вранці 28 червня, що не слухаючі відмовлянь Трубецьким, переправівся з своєю кіннотою через Лялечку.

1. Різні Версії історіків про Конотопська битва

Сама битва, за Костомаровим, Виглядає таким чином. Перейшовші через Лялечку, Росіяни ставлять батареї, шикують у бойовий порядок, Виговський НЕ заважає Їм. В цей час 5 тис. козаків під командуванням С. Гуляніцького ріють рів у напрямку до широкого мосту, по якому пройшло Московське військо. Смороду підходять около до позіцій росіян и могут Вже буті ними помічені. Виговський Робить напад на Царське військо, но после дере ж пострілів у відповідь начинает тікаті. Пожарського кідається за ним. Виговський відступає все далі. Тоді все Московське військо, знявшісь Із своих позіцій, начинает завзято переслідуваті козаків, все далі відходячі від мосту.

Таким чином козаки, Які копати рів, опіняються в Тілу московського війська. Кинувшись на міст, смороду руйнують его и уламки загачують мілководну Річку. Вода з русла начинает розліватіся по луках. Це явіще підказує Гуляніцькому мнение НЕ только перегородіті росіянам зворотнього шлях через Лялечку, но й затрудніті Їм Хід через луку. За его наказом козаки розсіюються по болоту: одні косячи траву и коміші, інші рубають тальник, лозу и кидають у воду. За декілька хвилин річка загачена и вода розлівається в усі боки.

Побачивши позад себе козаків, Росіяни пріпіняють гонітву за Виговським и повертаються назад. Козаки кидають услід за відступаючім Пожарського. В цей час з Гатас и свистом на ліве крило московського війська натітає орда з ханом. Виговський з козаками и найманцямі наступає з правого боку. Росіяни, стіснуті з боків, подаються назад, но там вода, розлив по луку, превращается в болото, Гармата и коні зав'язати. Козакам и татарам залішається лишь довершіті розгром.

У Розповіді Костомарова переплетені достовірні и недостовірні дані, Які разом створюють орігінатьну, но, на жати, що не дуже відповідну дійсності картину битви під Соснівкою.

У тих небагатьох авторів, котрі пробувати опісуваті Хід Конотопської битви после ее "реконструкції" Костомаровим в его праці "Гетьманство Виговського» (1861 р.), Виразности відчувається Вплив костомарівської Версії. За Костомаровим слідує Інший український історик XIX ст. І. Левицький, автор офіційного російського видання "Російська воєнная сила", а такоже сучасні досліднікі: російський - В. В. Каргалов та українські - Ю. А. Мицик, О. М. Апанович, І. Бутич.

После Костомарова лишь один автор, О. М. Лазаревського, в іншому томі "Описання старої Малоросії" (1893 р.) Зробив Самостійне, підстав на документах, дослідження Соснівської битви и обгрунтовано розкрітікував версію битви, поданих Костомаровим, як таку, что базується на недостовірніх джерелах. Близько до дійсності описание битви дает автор XVIII ст. О. І. Рігельман, а такоже офіційний російський історик Першої половини XIX ст. В. Берх.

Заплутану и малодостовірну картину Соснівської битви знаходімо в іншому томі "Історії Малоросії" (1842 р.) М. Маркевича и в "Історії польського народу" (1866 р.) Польського автора Г. Шмітга. Проти найменших відповідну дійсності картину головної битви українсько-московської Війни 1658-1659 рр. подає в життя без дисертації 1963 р. сучасний український історик Л. В. Олійник. ВІН пише, что 28 червня Виговський вдарив прямо на Конотоп. Трубецьким покаравши усім військам відступіті до обозу, розташованого біля Полівкі. После того як 30 червня віговці, Безперервна атакуючі обоз, начали загрожуваті Царське військам оточенням, Трубецьким віддає наказ відступаті до Сейму. При цьом, на мнение Олійника, російське командування припустити серйозної помилки, оскількі Трубецьким, Ромодановським и Безпалий ПІШЛИ НА Північний Схід від Конотопа, а Пожарського - на Північ, что и вікорістаті віговці. Коли Пожарського Вийшов до Сейму, то там з засідкі на него наскочили козаки и татари. Причем, подаючись опісбітві за Самовидцем, Олійник поправляє последнего, замінівші Соснівку на Сейм, де, на его мнение, и відбулася ця битва.

Опісуючі битву під Конотопом, Л. В. Олійник пріпустівся прінаймні трьох грубих помилок. По-перше, в его Розповіді порушена хронологічна послідовність подій. Цітуючі документи, де хронологія викладу вірно, и замовчуючі з яких причин ОКРЕМІ місця, ВІН перекручує події так, что виходе, Ніби спочатку Виговський завдає удару по Конотопу, прімушуючі царські війська відступаті до московського кордону, и лишь во время цього відступу розбіває загін Пожарського, в тій годину як в дійсності все Було навпаки: спочатку Виговський розбіває Пожарського під Соснівкою, а тоді змушує Трубецьким відступіті до кордону. Як і друга, ВІН бездоказово и всупереч фактам говорити, что Росіяни відступаті з-під Конотопа по двох напрямку, двома окремий загонами, в тій годину як документи однозначно стверджують, что російські війська відступаті всі разом и в одному напрямку. Як і Третє, щоб якось поясніті, чому, согласно з его версією, Виговський розбіває Пожарського НЕ під Соснівкою, як говорять джерела, а на Сеймі, Олійник відповідно до своєї Концепції поправляє Самовидця, замінівші в его Розповіді Соснівку (Лялечку) на Сейм.

Оскількі версія Конотопської битви Л. В. Олійника НЕ ​​підтверджується відомімі Джерело, а посилання на агентство Нові ВІН НЕ Робить, то ее наукова Цінність віклікає великий сумнів.

Як згадувать Ранее, Битві з Трубецьким Виговський надававши принципова значення, тому после одержаної перемоги, за свідченням донців, Виговський, прийшовши з того бою, ввечері стріляв з гармат, "а посланці Трубецьким казав:".

..Государевіх людей побивши НЕ ВІН гетьман, побила їх воля Божа, так як писано: "Не вистачило лицар своєю, ні багатий багатством Своїм, ні мудрий мудрістю своєю".

2. Втрата сторон у Битві та частка российских полонених

Одним з малорозроблених вопросам Конотопської битви є питання про Втрата в ній союзніків. Конкретні цифру в дореволюційній історіографії називали лишь два авторизованого XVIII ст. - О. І. Рігельман и А. І. Манкієв. Обидвоє оцінювалі Спільні Втрата союзніків в 10 тис. чол. Сучасний український історик Ю. А. Мицик дает Такі Цифри Втрата союзніків у Конотопській Битві: 4 тис. козаків Виговського й 6 тис. татар.

Даних про Втрата росіян в Конотопській Битві набагато более, проти смороду Досить різняться между собою, як и дані про Кількість Царське войск, Які брали участь в Битві. Звернемося до козацьких літопісців. Самовидець: "... Де за одну годину болів чем на двадцять тисяч абоі тридцять люду его царської велічності полягло"; С. Величко: "... заразитися же зусібіч розгромили їх до решті"; Ф. Софонович: "... Де барзо багато Москви побили, и в неволю людей значний побратим татарове"; Г. Грабянка: "... Жодна НЕ маючі від своих посилка, мусіли у догляд з вождем Єдиним всі пасти". Ті, что практично всі царські війська, Які були послані під Соснівку, там и погибли, підтверджує такоже в своєму лісті в Москву й І. Безпалий: "... І ті непріятелі безвісно під'їзд Вашої царської пресвітлої велічності, з усіх боків обступивши, побили, маю насилу хто втік ... І на тому, государ, бою при кн. С. П. Львову и кн. С. Р. Пожарського всех смертно побито, насилу, государ, через війська Виговського и татарські декілька десятків чоловік пробились в військо до табору ". Польські джерела свідчать, что Росіяни Втратили 40-50 тис. чоловік, Наїма такоже пише: "Хоробрі воїні гналися за переможених, били їх и брати в полон, так что з 50 тис. чоловік ні одна душа не могла Врятувати, шоб сповістіті царя про біду, что трап з ним". Шведський дипломат, посланець Карла X, секретар Адріан Мюллер, Який в ті дні перебував у Москві, запісує в свійщоденнік вісті, прінесені его доповідачамі про ті, что кн. Трубецьким, зізналася поразка, Втрата более 50 тис. чол. Цю цифру назіває и сам Виговський у своєму лісті до жителей м. Гадяча про здачу. Проти цифру в 50 тис. Втрата Царське войск в джерелах союзніків, мабуть, нужно вважаті все ж завіщеною з кон'юнктурних міркувань - через бажання підняті статус своєї перемоги. Відомості ж шведського дипломата в Москві грунтуються лишь на чуйне, Які всегда перебільшують масштаби дійсніх Втрата. Хоча Цю Кількість вбитих назіває й Ю. А. Мицик. Більш прийнятною Видається цифра в 30 тис., Якові назіває Самовидець и яка віпліває з ПОВІДОМЛЕННЯ Величка. Ее навідні у своих Праця В. Б. Антонович, Д. І. Дорошенко, О. Тетлецькій, М. Марченко, О. М. Апанович. Н. І. Павлішев и Л. В. Олійник вважають, что Пожарського вбити Втрата лишь около 5 тис. чоловік.

За домовленістю между ханом и Виговським всі полонені, взяті в ході бойовий Дій, малі буті віддані татарам, что и Було Зроблено после битви під Соснівкою. Кількість полонених Царське ратних людей за Олійніком 8 тис., За Соловйовим и Павліщем оцінюють в 5 тис. чоловік. Тогочасні польські документальні джерела, досліджені Мициком, говорять про 15 тис. полонених, среди якіх 50 воєначальніків. Наїма - про 30 тис. полонених. Відомо, что в полон до татар попали князі Пожарського, Львів, Черкаський, Ляпунов, Бутурлін.

Турецький історик, опісуючі частку полонених, так завершує свою Розповідь: "... Тому тепер ми повінні докласті всі старання, щоб зміцніті ворожнечу между росіянамі и козаками, и абсолютно перекриття Їм шлях до примирення; ми повінні НЕ мріючі про багатство, Пожалуйста предлагают полонені , рішітісь перерізаті їх усіх. Подібні слова, сказані з твердістю, Дійсно повінні були привести до одностайності между татарами: послідував наказ розпочаті кровопроліття. Перед палатою ханською відрубалі голови всім значний полонених: после чого и КОЖЕН воїн на-різно відда мечу полонених, Які дісталісь на его частку ".

Свідчення татарського Літописця підтверджує и лист Виговського від 1 липня з-під Конотопа до коронного обозного А.Потоцького, в якому ВІН пише, что полонені, котрі дісталіся татарам, були Страчені за наказом хана. У шістнадцятій части "Стародавній Російської Вівліофіка" (1791 р.) М. Новікова такоже знаходімо ПОВІДОМЛЕННЯ, что Мухаммед-Гірей, "який ратних людей в полон побрали, всех без милосердя велів посікті". Про таку Сумно частку российских полонених говорять в своих Праця В. Д. Смирнов и С. М. Соловйов. Зокрема, Соловйов пише: "... Нещасний вівелі на Відкрите місце и різалі як баранів: так домовились между собою союзники - хан Кримський и гетьман Війська Запорозького". Проти, говорячі, что Росіяни були Страчені по домовленості между гетьманом и ханом, Соловйов відступає від істини, оскількі з тексту турецького літопису чітко видно, что решение относительно Страті хан прийомів самостійно, без відома гетьмана, віходячі з своих мотівів.

Гірка доля части полонених НЕ віклікає сумніву. Проти Свідчення татарського Літописця и гетьмана Виговського про масово страту российских полонених татарами, мабуть, є перебільшенням, оскількі іншімі Джерелами НЕ підтверджується. С. М. Соловйов, Який дотрімується цієї Версії, пише, что князь С. П. Львів БУВ зачищений татарами живим, но через два тіжні помер від хвороби. А. І. Манкієв и О. І. Рігельман зазначаються, что князя Я. Черкаського татари такоже НЕ стратили, а відвелі в полон у Крим. Навряд чи татари ПІШЛИ НА поголовно знищення всех российских полонених, взятих в Соснівській Битві, даже з Огляду на ту небезпеки, про якові так багатослівне говорити Наїма, оскількі продажів полонених у рабство або викуп за них становили основнову часть доходу татар від їх походів в Україну. Це підтверджується документами, что знаходяться в п'ятій Книзі "Донських справ".

Взяті в полон у середіні квітня 1660 р. Донська козаками, татари Дюлюман Карміш паїв и Салман Ончкєєв на допіті в Москві повідомілі: "А які государеві люди взяті під Конотопом в бою, и тихий людей багатьох татари, зберігші піл Конотопом, привезли в Крим, и зараз в улусах и в Криму трімають для окупу багатьох знатних людей ... ".

3. Причини поразка российских войск в Конотопській Битві

Загальні причини поразка российских войск в Конотопській Битві безпосередно НЕ стосують ходу самой битви, смороду пов'язані Із загально рівнем и об'єктивним станом Збройних сил протіборствуючіх сторон, оскількі ті війська, Які брали участь у самій Битві, були невід'ємнімі частинами своих Військових систем, з усіма їх недолікамі и сильні сторони. Тому для розуміння результатів Конотопської битви та патенти хоча б коротко охарактерізуваті, за Якими якости и В якій мірі відрізняліся между собою українські и російські війська того часу.

Розглянемо коротко, что являли собою Козацькі війська. Як пише О. М. Апанович, в першій половіні XVII ст. Основним родом войск українського козацтва булу піхота, ее, про что свідчать ПОВІДОМЛЕННЯ сеймового комісара польської армії во время Хотінської Війни 1621 р. Якова Собеського и французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана, Який перебував в Україні в 30-х рр. XVII ст., Тоді вважаті Найкращий в Европе.

У бою козацька піхота здебільшого шікуватась у три шеренги. Стріляла только перша шеренга, друга после шкірного пострілу подавала їй заряджені третьою шеренгою рушніці. Завдяк цьом козаки досягаті Великої щільності и безперервності вогню у бою. Здебільшого ВІН БУВ пріцільнім, а не залпового. Як считает І. П. Крип'якевич, така тактика мала вірішатьне значення в Соснівській Битві, де, за его словами, козацька піхота вогнем з рушниць зніщіла ворожу кінноту.

Стратегія концентрованого удару по ворогу булу головного рісою козацького військового мистецтва. Перемоги козаки добіватся в основном у польових битвах, їхня стратегія мала яскраве вираженість активний наступатьній характер. В цьом Військо Запорозьке перевершувало феодальні армії Європи, Які послідовно дотрімуваліся стратегії позіційної оборонної Війни, віддаючі предпочтение обороні та облозі фортець І, по возможности, ухіляючісь від польових боїв.Для розуміння подій Конотопської битви є Надзвичайно цікавім Розгляд О. М. Апанович Загальної козацької стратегії относительно проведення польових боїв: "... Смороду намагатіся нав'язуваті протівнікові невігідну для него позицию. Запорозьке військо широко застосовувало резерв, с помощью которого козаки морально прігнічувалі у роги и добіватся перелому в Битві на свою Користь. Розробляючі Стратегічні плани, Козацькі полководці надаваті великого значення фактору раптовості. До останньої хвилини приховуюче свои сили, Запорізьке військо мато на метізахопіті ворога зненацька, несподіванім настане перемогті его.

Всі Преимущества передової козацької стратегії були вікорістані гетьманом Виговським, Який виявило незаурядні полководніцькі здібності, и в Конотопській Битві. Додано до однієї з найкращих в Европе козацької піхоті одну з найкращих тогочасної кіннот - татарську и нав'язавші Московський полководця Генеральний битву в невігідніх для Царське війська польових условиях, гетьман Виговський, Завдяк несподіваному обхідному маневру и Вчасно Використання прихованого резерву, завдан Царське війську ніщівної поразка .Розглянемо тепер коротко, в загатьному плане, яка ж сила протистоять козацько-татарському війську під Конотопом. Як свідчіть абсолютна більшість дореволюційніх российских історіків, котрі займатісь Збройних силами московської держави XVII ст. (Радянська Історіографія цьом харчування пріділяла недостатньо уваги), російські війська НЕ ​​відрізняліся стійкістю у відкрітому полі и віддавалі предпочтение оборонному способу Дій, під прикриття укріпленіх міст, окопів. Оскількі в Соснівській Битві з московської сторони в основному брала участь помісна кіннота, то нас в Першу Черга цікавить самє ее стратегія и Бойові якості. Як пишуть російські Історики, при Першому зіткненні московська кіннота нападає Досить Хоробрів, СтрімКо кідаючісь на ворога безладнім густим натовпом, но Довгий не вітрімує и коли, за словами В. Н. Бочкарьова, "ворог Одразу ж не починаю втікаті, вона втікає, безстідно залішаючі піхоту на волю ворога ". Коли ж втеча де-небудь починаєм, "то їх нельзя втріматі ніякою віщою шіадою". Як свідчіть В. О. Ключевській, іноземці були про Московський помісну кінноту "найпоганішої думки: вона билася набагато гірше піхоті; Зроби залп и бачачі, что ворог не похітнувся, вона Швидко вдаватися до втечі, залішаючі піхоту без ПІДТРИМКИ.

Низькі Бойові якості царської кінноті зумовлювало ее поміснім устроєм, в Першу Черга застарілім способом КОМПЛЕКТАЦІЇ. Про це пише, зокрема, російський військовий історик П. О. Бобровський: "Військо, Складення з помісніх ратніків, з людей, Які НЕ звічні до Військових тягот, навпаки, більш схільні займатісь хліборобством, у військовій делу не могло діяті успішно. Де воїн , будучи декілька місяців в поході, по закінченні Війни звільнюється додому, там військо всегда залішається новонабранім, ненавченім, непрістосованім до ВІЙСЬКОВОЇ справи. А таким військом булу помісна кіннота ".

Війська, Які малі помісній устрій, в мирний час не отримувалася ніякої подготовки у військовій делу и вчились застосовуваті зброю, Вже вийшовши на войну, что підтверджує, зокрема, записка тисячі сімсот одна р. І. Посошкова "Про ратні поведение", адресована тодішньому начальнику Ратного наказом Ф. О. Головіну. Як пише автор "Русской військової сили": "Очевидно, что коли одінічні воїні НЕ були навчені володіті зброєю, то про правильні и чіткі Рухи и Дії ціліх мас не могло буті и мови. Помісні війська являли собою в бою не что інше, як безладній , малодісціплінованіі Натовп, не далеко від них ПІШЛИ и стрільці. з Огляду на Такі обставинних становится зрозумілім, чому у відкрітому полі помісна кіннота Звичайно НЕ вітрімувала суперніцтва з більш досконало організованімі військамі своих сусідів. Погано володіючі зброєю, зовсім НЕ вміючі маневруваті и з працею піддаючіс дісціпліні, помісні війська відчувалі собі у відкрітому полі дуже незатішно и прагнулі всегда укриту за обозом.

Проти російське командування, незважаючі на ЦІ неспріятліві обставинних Загальна плану, будучи, мабуть, наперед впевнений у Великій кількісній перевазі своих войск и перемозі, що не доклалися потрібніх зусіль як для розвідування місцевості, на Якій передбачало вести Бойові Дії, так и для з'ясування справжньої кількості козацько-татарських войск. Кроме того, Вже в ході самой битви Пожарського допустивши ряд серйозно прорахунків. По-перше, ВІН НЕ Наживо ніякіх ЗАХОДІВ относительно можливий обходу ворога з Тілу, а по-друге, розпочавші бой з ворогами, сил которого точно ВІН не знаючи, залиша позад себе заболочених Річку, яка відрізала его від головного сил, что находится под Конотопом .

Офіційною Московський версією причин поразка Царське войск під Конотопом можна вважаті точку зору, вісловлену в "Соборному діянні про знищення государем царем Федором Олексієвічем місніцтва. 12 січня тисяча шістсот вісімдесят дві р.". В цьом Офіційному документі говориться, что причиною поразка під Конотопом Було місніцтво воєвод: "А в якіх полицях, после ратних походів батька нашого государева, блаженної пам'яті великого государя, були бояри и воєводи з місцямі, и в тих полках между боярами и воєводамі через випадки отечества їх Великі були Незгода и ратним людям тіснота и від тої їх Незгода великий занепад ратним людям вчінівся, а самє під Конотопом.

Висновок

Для московської держави розгром під Конотопом МАВ Досить сумні Наслідки. С. М. Соловйов пише: "Цвіт московської кінноті, яка здійсніла щасливі походи 1654 и одна тисяча шістсот п'ятьдесят п'ять років, загінув в один день ... Ніколи после того цар московський НЕ БУВ Вже в змозі вівесті в поле таке сильне ополчення". Під Конотопом, як слушно зауважує відомій радянський дослідник історії XVII ст. О. М. Сахаров, "погибли краща частина помісної кінноті". Саме Конотопська поразка поклала початок ряду Невдалий для московської держави битв, в результате якіх помісна Дворянська кіннота, что до того становила основу ВІЙСЬКОВОЇ организации, назавжди зникає з історичної арени. З 1661 р. и до кінця трінадцятірічної Війни России и Польщі за Україну (1654- 1667 рр.) дворянської кінноті Вже НЕ зустрічаємо на театрі воєнніх Дій. В Наступний війнах з Туреччина и Крим, як відмічає П. О. Бобровський, ми бачим лишь незначні части цієї кавалерії и притому погано організованої и озброєної.

Альо кроме цього, Дещо віддаленого результату, поразка під Конотопом справила величезне безпосередній деморалізуючій Вплив як на тогочасного російське суспільство, так и на офіційну Москву. С. М. Соловйов пише: "... В траурному одязі Вийшов Олексій Михайлович до народу и жах охопів Москву. Удар БУВ тім важчій, чим Раптова; слідував ВІН за такими блискучії успіхамі. Ще недавно Долгорукий прівів в Москву полонених гетьмана литовського, нещодавно чулісь радісні розмови про торжество Хованського, а тепер Трубецьким, на которого Було найбільше надій, "чоловік благоговійній, в війні щасливий и недругам страшний", Згуба таке велике військо! после взяття стількох міст, после взяття столице Литовської, царствуючій град затремтів за Власний безпо у ... ".

Використана література:

1. Бульвінській А.Г. З історії українського війська та воєнного мистецтва. Конотопська битва 1659 року. Український історичний журнал, 1998, № 3-4. До, 1998..

2. Конотопська битва 1659 року. Збірка наукових праць. - До, 1996..

3. Крип'якевич Іван. Історія українського війська. - Вінніпег, 1953.

4. Субтельний Орест. Україна. Історія. - До, 1993.