|
Сільські ради національніх меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
В СУЧАСНИХ условиях розвитку міжнаціональніх отношений и розв'язання проблем, Які вінікають у зв'язку з ЦІМ, особливо Актуальність, на наш погляд, набуває ретельне Вивчення досвіду розв'язання проблем національніх меншин у різніх регіонах країни, особливо Функціонування національніх адміністративно-територіальних одиниць , діяльність державних ОРГАНІВ по забезпечення соціально-економічного и національно-культурного розвитку національніх меншин, зокрема польського, німецького, єврейського, російського населення, в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
Важліву роль у розв'язанні національного питання в Республіці відігравалі СПЕЦІАЛЬНІ органи державної влади, что створюваліся на качана 20-х років и проводили роботу среди національніх меншин. Одним Із таких ОРГАНІВ державної влади в Україні БУВ Відділ національніх меншин при Наркоматі внутрішніх справ УСРР (НКВС), Створений ухвалив ПРЕЗИДІЇ ВУЦВК від 13 квітня 1 921 р. Невдовзі после цього постановив ВУЦВК від 25 жовтня +1922 року Було Прийнято Положення про Відділ нацменшин, в якому визначавши структура та компетенція відділу 1. В Сфера діяльності Відділу входило Вивчення господарського и культурного розвитку національніх меншин, что проживали на территории України. ВІН взявши участь у створенні дерло законодавчо АКТІВ, что торкає життя національніх меншин, налагоджував діяльність місцевого апарату, розпочав роботу по обліку і землевлаштуванню нацменшин ТОЩО. Відповідно до Положення при відділі національніх меншин НКВС були створені національні підвідділі, зокрема польський, російський, Єврейський, німецький. Альо більш-Менш значної ДІЯЛЬНОСТІ, особливо по правовому, економічному та культурному розвитку національніх меншин, Відділ Розгорнутим НЕ зміг. У зв'язку з ЦІМ, а такоже з необхідністю проведення поглібленої роботи среди національніх меншин ухвалив ПРЕЗИДІЇ ВУЦВК від 28 квітня тисяча дев'ятсот двадцять чотири року Було Створено постійну Центральну Комісію у справах для національніх меншин (ЦКНМ) 2. у положенні про неї позначають, что комісія утворюється з метою розвитку и зміцненням співробітніцтва всех національностей, широкого сприяння їх матеріальному и культурному розвитку. Комісія брала участь в розробці и впровадженні в життя через ЗАКОНОДАВЧІ органи всех законопроектів з проблем нацменшин, Збирай, Вивчай матеріали про економічне, культурне и побутове життя національніх меншин. Поступово Функції Центральної КОМІСІЇ значний розшіріліся и конкретізуваліся. До ее компетенції входила організація при губернськіх и окружних виконавчих комітетах ОРГАНІВ по роботі среди національніх меншин з проведення національного районування; організація виборчих кампаній во время віборів до Радий; підготовка ПРАЦІВНИКІВ центрального и низового апаратів; проведення з'їздів, Нарада та конференцій; сприяння у розшіренні мережі національніх шкіл та культурно-освітніх закладів, віданні періодічної, учбової и художньої літератури на мовах національніх меншин ТОЩО. Склад КОМІСІЇ візначався ВУЦВК Із представителей різніх національностей. Звіти про їх роботу заслуховуваліся на засіданнях як ВУЦВК, так и Раднарком. Для проведення роботи на місцях при губернськіх и окружних виконавчих комітетах створюваліся бюро або КОМІСІЇ у справах для національніх меншин, в Які, кроме штатних ПРАЦІВНИКІВ, могли входити и особини на Громадському засідках. Окрім бюро и комісій за, прізначаліся такоже Уповноважені й інструктори у справах для національніх меншин.
Стосунки между ДЕРЖАВНИЙ органами власти та нацменшин Упродовж 20-х років перебувалі під неослабним контролем партійно-радянського керівніцтва. Зважаючі на хитка становище Радянської влади на качана 20-х років, більшовікі надавали великого значення роботі з нацменшин, залучаючі їх до актівної участия в соціалістічному будівництві, формуючі їх свідому Довіру до Радянської влади.
Одним з важелів впліву на національні меншини були сільські ради. Створюючі національні сільські ради, більшовікі сподіваліся за короткий відтінок годині схіліті нацменшин на свой БІК, сделать їх слухнянім знаряддям власної політики, перевіховаті на засадах комуністичної ідеології. Створення Сільських національніх радий Було свого роду Показове засоби, з помощью которого більшовіцьке керівництво Опис хотіло продемонструваті Світові, як радянська влада дбає про національні меншини и селянство.
Питання Виникнення та ДІЯЛЬНОСТІ Сільських національніх радий в Україні в 20-і роки ХХ ст. цікавілі Досить Широке коло історіків, фахівців національніх отношений. У Радянській історіографії Інтерес до цієї проблеми БУВ зумовленій потребами комуністичної ідеології, яка показував нацсільраді як прояв Радянської демократії, засіб вирішенню національного питання. 3
На сучасности етапі історіографії відбувається переосмислені поглядів и концепцій, Які склалось Ранее, вопросам, что стосують роли національніх Сільських рад в системе політічніх суспільніх отношений, формуванні радянського тоталітарного ладу. Досліднікі підходять до проблем національніх отношений и тогочасної радий, спіраючісь на концепцію самостійного українського державотворення. Зокрема, історія національніх отношений и радянського будівництва в 20-і роки ХХ ст. оцінюється з точки зору нереалізованіх можливий, прагматічності політики більшовіків в національному пітанні. Віходячі з цього, С.В.Кульчіцькій, Т.І. Єременко, Л.В.Яковлєва, Б.В.Чірко, С.П.Пішко, І.М.Кулініч, Н.В.Крівець, М.В.Шаповал, В.М. Мазур у своих Працюю характеризують політику більшовіків относительно національніх меншин и їх радий в 20-і роки як спроба підкоріті їх "апаратній державі", Сформувати з їх помощью єдиний радянський народ. 4 проти даже в ціх змістовніх Працюю спеціально про сільські національні ради НЕ йдет, что й обумовіло вибір тими даного дослідження.
Віходячі з актуальності, науково-практичного значення, недостатнього, з точки зору СУЧАСНИХ вимог, уровня Наукової розробки досліджуваної проблеми, автор даної статті поставив за мету Шляхом системного АНАЛІЗУ опублікованіх праць, документальних та архівних джерел простежіті характер и обумовленість основних тенденцій у формуванні и функціонуванні Сільських національніх радий в Україні з часу їх создания до ліквідації.
На середину 20-х років, на годину создания Сільських національніх радий, Україна булу багатонаціональною республікою з переважаючім сільським населенням. У ній согласно переписом населення 1926 р. проживало 29 млн.200 тис. чол .., з них 23,6 млн. (81,5%) - в сільській місцевості и 5,3 млн. (18,5%) - у містах. Національні меншини становили 5,8 млн. Чол .. або 19,9% Загальної кількості населення України. 5
Переважно більшість нацменшин, что мешкали в Україні в течение 20-х років, належала до сільського населення (за вінятком євреїв и росіян). Так, Частка сільського населення у німців становила 93,2%, білорусів - 93,6%, болгар - 91,4%, греків - 89,2%, поляків - 80,3%, чехів - 78,1%, росіян - 49,1%, євреїв - 25,9%. 6 Смороду мешкали в основном у західніх Прикордонний, Східних и південніх районах України. Найбагаточісельною нацменшин Було російське населення (2,6 млн. Чол ..), за ними йшлі євреї (1,5 млн. Чол ..), потім - поляки (460,4 тис. Чол ..), німці (393,3 тис. чол ..), молдовани (270,1 тис.), греки (104,6 тис.), болгари (92 тис.), білоруси (75,8 тис.), чехи (30 тис.), татари ( 22,2 тис.), цигани (13,5 тис.), вірмені (10,6 тис.) та інші. 7
Національні сільраді створювалісь відповідно до постанови РНК УСРР від 29 серпня одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири року "Про віділення національніх районів и радий", яка булу ЗАТВЕРДЖЕНА 4-ю сесію ВУЦВК 8-го складання (15-19 лютого +1925 р.), Де обговорювалася Доповідь Центральної адміністратівно- теріторіальної КОМІСІЇ "Про низове районування". У Доповіді, зокрема, позначають: "1. З метою Наближення Радянської влади до населення и Зміцнення низового радянського апарату, Негайно провести роботу по розширенню мереж сільрад ... Шляхом відокремлення від сільрад усіх населених пунктів, Які ма ють тисячу и более жителей, а для національніх меншин - 500 жителей. 2. Ідучі назустріч інтересам широких трудящих мас Із національніх меншин и Надання Їм права и возможности розвіваті свою культуру и мову, Визнати за необхідне Проводити и надалі роботу по организации окремий національніх районів и сільрад ... "8. Таким чином, булу зменшіть попередня норма кількості населення, необхідна для создания національніх Сільських рад - з тисячі до п'ятисот чоловік. При створенні національніх сільрад враховувався НЕ лишь національний склад населення, но и его побажання, тяжіння тієї чи Іншої теріторіальної одиниці до районного центру.
У 1925-1926 роках, после проведення певної підготовчої організаційної роботи, розпочалося создания національніх Сільських рад. Особливо активно відбувався процес радянізації среди польської нацменшин. Если на 1 квітня одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять р. на территории України, включаючі й автономну Молдавська РСР, їх Було лишь 15, то в Жовтні - Вже 64, у березні +1926 р. - 81, у квітні - 129, а на 1 квітня 1927 р. налічувалось 139 польських Сільських рад. Кроме того, поляки були представлені в 30 радах других національніх районів 9.
У 1 927 р. польські сільські ради на территории України розподіляліся таким чином: у Бердічівській окрузі функціонувало 14 польсільрад, Які охоплювалі 7223 поляків з Бердичівського, Козятинського, Махнівського, Ружинський, Уланівського, Чуднівського и Янушпільського районів; у Волинській окрузі - 7 польсільрад, Які охоплювалі 41622 поляків з Баранівського, Володарського, Звягельського, Іванівського, Коростішівського, Пулінського, Радомишльський й Мархлевського районів; у Вінницькій окрузі функціонувало 2 польсільраді в тіврівському районі, де проживало тисяча дев'ятсот двадцять три поляки; у Коростенській окрузі Працювало 24 польсільраді, Які об'єднували 15774 поляків з Баранівського, Городницький, Ємільчінського, Лугинський, Малинський, Олевськ й Ушомірського районів. У Київській окрузі Було організовано 5 польсільрад на территории Брусілівського, Бородянського, Макарівського, а такоже Хабнянського районів, де проживало 2606 поляків. У Кам'янецькій окрузі Було 10 польсільрад на территории Віньковецького, Довжакського, Дунаєвецького, Маківського, Н.-Ушіцького й Смотрічського районів, де проживало 5558 поляків. У Мелітопольській окрузі діяло 3 польсільраді на территории В.Лепотіхського й Н.Сірогозького районів, де проживало 1950 поляків. У Могілівській окрузі діяла 1 польсільрада у Барське районі, де проживало 770 поляків. У Проскурівській окрузі Було організовано на территории Войтівецького, Волочиськ, Волковінецького, Городоцького, Проскурівського, Фельштінського, Юрінецького, Летічівського, Міхалпільського й Чорноострівського районів 16 польсільрад, Які охоплювалі 20734 поляків. 778 поляків Брацлавського району Тульчінської округи сформувалі свою польсільраду, а тисяча триста шістьдесят-дев'ять поляків Снігурівського району Херсонської округи сформувалі свою польсільраду. У Шепетівській окрузі на территории Аннопільського, Антонівського, Базалійського, Красілівського, Плужанського, Полонянського, Славутський й Суділівського районів, де проживало 12920 поляків, діяло 14 польсільрад. У Молдавській автономній РСР, яка в тій годину входила до УСРР, працювала 1 польсільрада, яка охоплювала 448 поляків. Всього ж, як позначають вищє, діяло 139 сільрад, Які об'єднували 33211 селянських господарств и 111,5 тис. осіб польської національності. На кінець 20-х років в Україні діяло Вже 151 польська національна сільська рада. 10
У второй половіні 20-х років невпінно зростан мережа российских національніх сільрад. Так, если в 1925 р. їх Було 69, то у 1926 р. - 122, у 1927 р. - 292, у +1928 р. - 388, а у 1929 р.- 450 11. Їх географія булу Досить широкою - від півночі до півдня, від сходу до західніх Прикордонний районів. Так, в Путивльський російському національному районі діялі 42 сільраді, в якіх налічувалося 52,2 тис. чоловік, з них 49,8 тис. або 84% осіб російського походження, у Кам'янсько російському національному районі Було 3 сільраді з 35,2 тис. чол .. населення, з них 25,8 тис. росіян (73,2%), Сорокинська - 11 сільрад та 16,8 тис. населення (13 тис. росіян - 77,4%), Верхньотеплівському - 18 сільрад, 30 тис. населення (26,9 тис. росіян - 89,4%), Терпінянському - 7 сільрад и 20,1 тис. населення (11,7 тис. - 58%), Олексіївському - 13 сільрад з 39,5 тис. населення (28,8 тис росіян - 57,8%), Велікопісарівському - 11 сільрад, 34,3 тис населення (17,9 тис російського або 52,4%), Чугуївському - 17 сільрад з 43,5 тис населення (30, 3 тис росіян або 69,7%). В1926р. у 8 российских національніх районах діялі 122 сільраді, Які охоплювалі 397,2 тис. росіян, что становило 55,4% до Загальної масі населення районів 12.Даже на Поділлі, де Питома вага росіян булу порівняно незначна, в цею годину Було віокремлено 5 российских Сільських рад: Слободо-Чернятінську, Борсківську (Вінницька округу), Піліпонівську, Нова-Шурську (Тульчинська), Петрашівська (Кам'янецька). В течение кількох Наступний років їх Кількість збільшілась. Було організовано ще 4 сільраді (Новомікільську, Чернішівську, Анютінську, Пилипо-Борівську). Найбільше росіян включали в себе 1-2 тис. чоловік 13. Найбільше росіян включала Борсківська рада - 2548, найменша - Новомікільська (363), інші включали в себе пересічно 1-2 тис. чоловік. 13
Інтенсівно відбувалося создания на теренах України німецькіх національніх Сільських рад. У 1927 р. тут Було віділено 7 німецькіх районів, до якіх входило 76 Сільських рад и проживало 120457 німців, а самє: Вісокопільській район (Херсонська округу - до него входило 7 Сільських рад и проживало 12461 німців; Гросс-Лібентальській (Одеська округу) - 8 сільрад и 13885 німців; Люксембурзький (Маріупольська округу) - 8 сільрад и 14113 німців; Молочанськ (Мелітопольська округу) - 20 сільрад и 29358 осіб; Карл-Лібкнехтській (Миколаївська округу) - 13 сільрад и 10917 осіб; Фрідріх-Енгельській (Одеська округу) - 12 сільрад и 16007 осіб. Разом з утвореннями німецькіх районів и сільрад, Які входили до них, віділяліся такоже німецькі сільраді и в складі українських районів, Кількість якіх з шкірних роком зростан. Так, у 1925 р. таких сільрад Було віділено 98, 1926 р. -221, 1927 р. - 237. Робота по створеня німецькіх національніх районів и сільрад на 1930 р. Була в основному завершена. в цей час існувало 9 німецькіх районів и 254 сільраді 14.
Спостерігалося Досить Значне зростання єврейськіх національніх сільрад, через Які радянська влада намагались залучіті євреїв до актівної продуктівної праці в сільському господарстві. Так, у 1925 году діяло Всього 19 єврейськіх сільрад, у 1926 году їх Було 34, у 1927 году - 56, у 1 928 году - 77, в т.ч. селищних рад: у +1926 р. -52, у тисячу дев'ятсот двадцять сім р. -69 15.
Загаль напрікінці 20-х років в Україні діялі 1122 національні сільраді, з них 450 российских, 254 німецькіх, 156 єврейськіх, 151 польських, 45 болгарського, 30 грецького, 16 Молдавська, 12 Чеський, 4 білоруськіх, 3 албанськіх, 2 Шведська. Національні сільраді становили 8% від їх Загальної кількості в Україні 16.
Утворення шірокої мережі національніх Сільських рад мало, безперечно, позитивне значення. Воно спріяло Залучення національніх меншин до Громадської роботи, підвіщенню їх Суспільно-Політичної актівності. Це особливо відчувалося під час проведення виборчих кампаній. При їх организации вживатися різноманітні заходи относительно Залучення до роботи представителей нацменшин. За теріторіальною Ознакою створюваліся Виборчі дільниці, де функціонувала національна мова, до складу виборчих комісій за вводити представник нацменшин, всі матеріали по ВИБОРИ друкувалися рідною мовою, проводилися Районні національні селянські конференции, жіночі, Молодіжні Наради. Збільшувалося число представителей національніх меншин в сільрадах, районних и окружних Виконкомом. Хоча слід Зазначити, что доля у політічному жітті представителей нацменшин все ж булу ограниченной, значний їх частина булу позбавлено виборчих прав. Це пояснюється тім, что більша частина національніх меншин, особливо німці, поляки, були Сільськими жителями и малі міцні господарства. А таких називали куркулями з усіма наслідкамі, что з цього віплівалі.
Поряд з проведенням виборчих кампаній національні заради проводили Окружні й Районні Наради Членів сільрад и активістів села для Обговорення практичних вопросам роботи, поступово переводили діловодство на рідну мову ТОЩО. Проти в работе національніх Сільських рад малі місце и істотні Недоліки, про что, зокрема, свідчать матеріали спеціальніх обстеження національніх районів и сільрад. В своїй Практичні работе смороду недостатньо вікорістовувалі надані Їм, согласно з новим положенням про сільраді, розшірені права, не до кінця усвідомлювалі політичне значення и важлівість своих завдання. Плани роботи хоч и були, однак часто вже не віконуваліся, ні Президія, ні члени сільрад перед виборцям НЕ звітувалі, Загальні збори віборців проводити Рідко. КОМІСІЇ національніх сільрад працювала недостатньо. Серйозно недоліком роботи національніх сільрад Було, что в багатьох випадка діловодство велося російською або українською мовами. Перехід на рідну мову ускладнювалося через Відсутність кваліфікованіх ПРАЦІВНИКІВ сільрад (голів, секретарів, віконавців та ін.), А такоже неврегульованість мовних отношений з районними виконавчими комітетамі, Які в окремий випадки відмовляліся прійматі даже протоколи ЗАСіДАНЬ сільрад рідною мовою.
Для Поліпшення роботи національніх сільрад перед ДЕРЖАВНИЙ органами вісуваліся завдання по підбору и підготовці кадрів для них, Які б знали мову и побут місцевого населення. З цією метою організовуваліся СПЕЦІАЛЬНІ курси, зокрема міжрайонні курси секретарів сільрад.
Важлівімі напрямами роботи Сільських національніх радий, спрямованостей на Поліпшення соціально-економічного становища національніх меншин, стали організація землевпорядкування на селі, розвиток сільськогосподарської и кредитної КООПЕРАЦІЇ, організація агродопомогі.
Проведення цієї роботи сільрадамі національніх меншин спряло Деяк мірою залучених трудящих до виробничої ДІЯЛЬНОСТІ, Подолання фактічної нерівності между нацменшин и українцями, поліпшенню їх соціально-економічного становища, підвіщенню суспільної актівності. Проти у зв'язку з загально неврегулюванням земельного питання, штучних підвіщенням оподаткування в національніх районах Місцеві сільські и селіщні заради були позбавлені возможности раціонально вести своє господарство, Здійснювати Правильний обробіток землі, что виробляти до розпад господарств. Це віклікало невдоволення місцевого населення. Втрата Надію на можлівість Підняття своих господарств, представник національніх меншин, особливо Заможне їх частина, мігрувалі в інші райони або Залишайся республіку.
Партійно-радянське керівництво Опис надавало великого значення розширенню мережі освітніх та культурних закладів на селі, як ідеологічніх центрів, котрі повінні Сприяти подальшій радянізації населення національніх районів. Динаміка зростання останніх у второй половіні 20-х років свідчіть, которого розмахом досягла робота в Цій Галузі. Если у 1925р. при сільських радах Було 9 клубів, 50 сільбудінків, 252 хати-чітальні, 60 бібліотек, 289 пунктів ліквідації непісьменності, 122 червоних куточків, то у 1926 р. Кількість клубів Зросла до 85, сільбудів - 150, хат-чіталень - 441, бібліотек - 213, пунктів лікнепу - 930, червоних куточків - 235. отже, число культурно-освітніх установ в національніх районах збільшілась з 1322 у тисячі дев'ятсот двадцять п'ять р. до 3974 у 1926 р. 17. Безперечно, у Цій делу Було Чіма труднощів: чи не вістачало учителів и культпрацівніків Із знанням национальной мови, велика частина інтелігенції нацменшин на качана 20-х років віїхалі з України, бракувалась підручніків рідною мовою, приміщень для шкіл и коштів для розвитку їх матеріальної бази. Давалися взнаки й много проблем, Які були штучно створені. Зокрема, значний мірою відштовхувала часть дітей нацменшин від Радянської школи горезвісна атеїстічна кампанія, через что їх не пускали до школи віруючі батьки. Заздалегідь прірікало ціх дітей на прогули зайняти й ті, что у школах проводили заняття у дні релігійніх святий. Надмірна ідеологізація школи завдавала Великої Шкоди процесса Подолання непісемності й навчанню рідною мовою.
Все ж, незважаючі на серйозні Недоліки в работе національніх Сільських рад, в Україні були створені необхідні умови для нормального Існування національніх меншин, розвитку їх культури, зростання Політичної й Громадської актівності поляків, німців, євреїв, росіян та ін. Нова економічна політика спріяла пожвавлення господарської ДІЯЛЬНОСТІ на селі, підвіщенню матеріального добробуту селян. Все це зміцнювало довір'я нацменшин до Радянської влади, яка, в свою черга, булу Вкрай зацікавлена в створенні шірокої мережі національніх сільрад, через якіх вона втілювала на практике більшовіцьку політику соціалізації різніх районів. Коли ж керівництво Опис СРСР взяло курс на злиттів націй и создания новой історичної спільності - радянського народу, необходимость у подалі існуванні Сільських національніх радий відпала. Вже з кінця 20-х років, Із початком масової колектівізації и утвердження насільніцькіх ЗАХОДІВ по Впровадження соціалізму, наступають НЕ найкращі часи в долі національніх сільрад. У 30-і роки на Україні НЕ залишилось жодної национальной сільраді.
Таким чином, національні сільські ради в 20-ті роки ХХ ст. переживали суперечлівій период своєї історії. Утвердження диктатури пролетаріату, а насправді моно-партійної Політичної системи, стало фундаментом, на основе которого відбувалася інтернаціоналізація Суспільства, уніфікація самобутні укладу життя різніх етнонаціональних груп. За таких умов будь-яка потреба в існуванні національніх інституцій, в т.ч. Сільських радий, відпала.
Джерела та література
1. Вісті ВУЦВК. -1922. -17 листоп .;
2. ЦДАВО України. -Ф.413.-Оп.1. -Спр.4. -Арк.40;
3. нацменшин на Україні. - Харків, 1925; Радянське будівництво среди нацменшин. - Харків, 1928; Кантор Я. Єврейське хліборобство на Україні. - Харків, 1929; Євреї в СРСР. - М., 1929; Крівохатській М. Меноніті на Україні. - Харків, 1930; Глинський А.Б. Національні меншини в Україні. - Харків, 1931;
4. Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перша десятіріччя (1919-1928) .- К., 1996; Єременко Т.І. Польська національна меншини в Україні в 20-30-ті роки ХХ ст. -К., 1994; Яковлєва Л.В., Чирко Б.В., пішком С.П. Німці в Україні 20-30-ті роки ХХ ст. -К., 1994; Чирко Б.В. Національні меншини в Україні (20-30-ті роки ХХ ст.) - К., 1995; Кулинич І.М., Кривець Н.В. Нариси з історії німецькіх колоній в Україні. -К., 1995; Шаповал М. Євреї на Україні. -К., 1998; Національні меншини в Україні в 1920-1931-ті роки: Атлас. -К., 1996; Поляки на Хмельніччіні: Погляд крізь віки. - Хмельницький, 1999; Мазур В.М. Особливості соціально-економічного та культурно-освітнього розвитку національніх меншин в Україні (1920-1929): Порівняльній аналіз. - Київ-Вінниця, 1999;
5. Радянське будівництво среди нацменшин. - Харків, 1926. -С.15-16; 6. Мазур В.М. названа праця. -С.6:
7. Там само. -с.6-9;
8. Підсумки роботи серед національних меншин в Україні. - Харків, 1927. -С.70;
9. ЦДАГО України. -Ф.1. -Оп.20. -Спр.2496. -Арк.22,24;
10. ЦДАВО України. -Ф.413. -Оп.1. -Спр.315. -Арк.12;
11. Радянське будівництво среди нацменшин. - Харків, 1928. -С.17;
12. ЦДАВО України. -Ф.413. -Оп.1. - Спр.249. -Арк.29;
13. Нестеренко В.А. Росіяни Поділля в период коренізації // Наукові праці Кам'янець-Подільського університету: Історичні науки. Т.4 (6) .- Коломия, 2002. -С.208;
14. Глинський А.Б. Національні меншини в Україні. - Харків, 1931. -С.32; 14.Глінській А.Б. Національні меншини в Україні. - Харків, 1931. -С.32;
15. Радянське будівництво среди нацменшин. - Харків, 1928. -С.24;
16.Мазур В.М. Названа праця. -С.17;
17. ЦДАВО України. -Ф.413. -Оп.1-Спр.131. -Арк.14.
|