|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКЕ МЕДИЧНЕ ВЧІЛІЩЕ
реферат
З дисципліни "Історія України"
На тему: "Святослав князь - витязь"
Виконала
Студентка 11 гр. с / з
Тільченко А.C.
викладач:
ІвченкоТетяна Володимирівна
Луганськ 2006
ЗМІСТ
1 Короткий опис передподій
2 Святослав князь-витязь
3 Література
Короткий опис передподій
Історію Київської Русі Звичайно почінають з 862-го року, но історія ее Почаїв значний Ранее. Предки, слов'яни, з'явилися в Европе ще у глібокій старовіні. Про ті, де слов'яни жили в доісторічну Епоха, існують Різні думки среди учених. За Останній годину більшість з них считает, что у ту віддалену Епоха слов'яни жили в Південно-західній части Європейської Ро-сії на Південь від річки Прип'ять. Звідті смороду по річках рушили в Різні боки - на Захід, Південь и Схід.
В кінці IV століття до Р.X. східні слов'яни, відомі тоді під ім'ям антів, вели боротьбу з готами під буттям на чолі свого вождя Божа.
Всі слов'яни у тій годину були язичники и жили в окремий селищах.
Таке селище, обгороджене земляним валом и дерев'яними стінамі, звали містом. З міст віділіліся: Київ, Новгород, Смоленськ и Чернігів.
Слов'яни діліліся на племена з різнімі назв. На чолі племен стояли князі, Які вірішувалі військові и Державні питання. Альо для решение особливо важлівіх адміністратівніх, законодавчо и СУДОВИХ справ Збирай рада Всього народу (т.зв.. "Віче").
Князь Звичайно вібірався народом, и Вже в ті часи існувалі міста - РЕСПУБЛІКИ з демократичною формою правления (Новгород, Хлін, Псков). Свою незалежність ЦІ міста Втратили в XV столітті, Потрапивши під владу великих князів московських. Потрібно відзначіті, что в цею период в Середній и Західній Европе були вольні міста, но смороду НЕ займаюсь такой обшірної территории, як слов'янські міста-РЕСПУБЛІКИ. Так, например, Новгородська земля за площею булу в два рази больше Франции.
Головного заняття слов'ян Було сільське господарство. Кроме того смороду Займаюсь рибальство, полювання и бджільніцтвом. Надлишком свого виробництва продавали. Слов'яни вели торгівлю НЕ только между собою, но и з іншімі народами. Основними предметами торгівлі Було зерно, звіріні шкури, віск та мед.
Смуга степів, что лежали уздовж північніх берегів Чорного моря, з давніх часів служила "коридором", по якому йшлі народи з азії до Європи. З цімі народами - готами, гунами, аварами и іншімі - східнім слов'яни доводять вести боротьбу за своє Самостійне Існування. Іноді Їм вдаватися Забезпечити свою незалежність, іноді смороду виявляв під властью других народів.
У VII столітті в південній части Європейської России утворілося велика держава хазар - народу тюркського походження. Хазар підпорядкувалі Собі часть слов'янських племен. Альо інші племена слов'ян НЕ підкоряліся хазарам и ПІШЛИ НА Північ по Дніпру, на верхів'я Західної Двіні, Волги и до берегів Балтійського моря, засновуючи усюди торгові міста.
З кінця VII століття можна розрізняті две Русі - Північну - Лісову и тор-Гову, яка в VIII и IX століттях опінію у сфері впліву норманнів и Довго ще залішатіметься язічніцькою, и Південну - Степове, куди Вплив Візантії и християнства пронікає Досить рано. Таке розділення буде існуваті до першої години Володимира Святого.
Дев'яте століття Було годиною Великої актівності скандінавів, Які здійснювалі напади на Різні країни Європи и доходили даже до Константінополя. Скандінаві проникали и на Русь через країну Великих озер. Звідті смороду Шукало торгових Шляхів на Схід і на Південь по річках Волзі и Дніпру.
Слов'янські літопісі повідомляють під 862 роком, что слов'яни, что жили на Північ вокруг Новгорода, Постійно ворогувалі между собою. Щоб покінчіті з цією ворожнечею, смороду Ніби то вірішілі звернути до своих північніх сусідів скандінавів, якіх смороду називали "варягами". Як це Було в дійсності, Встановити тепер Важко. Ми знаємо з історії, что вікінгі прібувалі в Різні країни без запрошення. Безперечно фактом зостається, что Рюрік, відомій вождь варягів, прийшов в Цю область з своим загоном ( "дружиною"), поселівся в Новгороді и ставши княжити над слов'янами.
862 рік вважається роком Заснування Київської Русі.
Новгород знаходівся в північній части водного шляху (Балтійське море - річка Нева - Ладозьке озеро - озеро Ільмень - річка Дніпро - Чорне море), по якому Йшла торгівля между скандінавамі и візантійськімі греками. У тій годину цею булу важліва торгова МАГІСТРАЛЬ. Розширення держави на Південь уздовж цього шляху Почалося при найближче наступником Рюріка.
Князь Олег, Який керуючий Країною во время малоліття сина Рюріка, Ігоря, оволодів Києвом и переніс туди столицю новой слов'янської держави, або як тоді говорили, Київська Русь.
Отже, на качана Х-го століття ОКРЕМІ слов'янські держави - Новгородське, Київське та інші - об'єдналися під властью князя Олега. Утримання одночасно Новгороду и Киева робіло Олега повну господарем річки Дніпро. Дрібніші слов'янські князі винні були Йому підкорятіся, и таким чином відбулося об'єднання слов'янських племен. Об'єднання це просвітіло Назву Русь. Центром Русі стало місто Київ, Пожалуйста в літопісах назівають "матір'ю міст руських".
При князі Володімірі Київська Русь прийнять від греків православ'я. Так назівається грецький християнство На Відміну Від християнства західноевропейского. Хрещення Русі відбулося в 988-му году, и з того часу почався розквіт Київської держави. Пам'ять про князя Володимира, которого Церква считает святим, збереглася в народних піснях або Білин. У ціх Білина, в казковій форме, могутні багатірі з дружини князя Володимира Хоробрів захіщають землю від ворогів - жителей степів.
(На картині відомого російського художника В. М. Васнецова зображені три таких багатіря: Ілля Муромець, Добриня Нікітіч и Альоша Попович.) Зростання значення Київської Русі відобразілося Перш за все вшірокіх спорідненіх зв'язках Київських князів з державами Польщі, Німеччини Франции, Чехії, Візантії и скандінавськіх стран. Потім ВСТАНОВИВ більш тісні торгові и культурні зв'язки з державами Західної Європи и в Особливості з Візантією, что булу у тій годину найбільш культурним державою.
Господарство в Київській Русі Було натуральне, таке, в якому Кожне окреме господарство задовольняло в основному свои спожи. Проти в містах в XI столітті Вже існувало виробництво на місцевий ринок. Декотрі предмети Першої необхідності, як плаття, взуття, отримувалася на Сайти Вся. Предмети розкоші и ювелірні вироби привозилися з Візантії и з Сходу. У тій же година київські реміснікі создали власне високе мистецтво, зразки которого зберегліся до наших днів. Процвітало ковальське ремесло; зброярі віроблялі прекрасні мечі и іншу зброю. У містах утворілася особлива група населення - купці, Які Займаюсь скупкою місцевіх товарів и перепродажу їх в інші міста и за межу, а натомість привозили на продаж Іноземні товари.
Київ став забудовуватіся кам'яними храмами и будівлями, прикрашені живописом и мозаїкою; БУВ побудованій Софійський собор. Іноземці, пріїздівші до Києва, вражаліся его пішності и називали його "суперник Константинополя".
Ухвалення слов'янами християнства спріяло розповсюдження просвіти. Пісемність вінікла у слов'ян ще до Ухвалення християнства. За сто років до хрещення Русі слов'янські місіонері Кирило и Мефодій склалось слов'янську абетку (ця абетка назівається "кирилиця") и перевели грецькі церковні книги на слов'янську мову. Братів Кирила і Мефодія назівають "апостолами слов'ян". Обідві церкви - Римського-католицька и православна - считает їх святими.
У Київську Русь проникла значний Кількість книг з Болгарії. Кроме того перекладав слов'янською мовою з грецької книги, як духовноо, так и світського змісту. Вініклі оригінальні твори. До цього ж часу відносяться Перші Спроба Скласти Історію Русі.
Головними Джерелами освіти на Русі описування ПЕРІОДУ були монастирі. Серед них Печерський монастир у Києві, як по велічіні, так и за значенням, займає Перше місце. У цьом монастирі Різні історичні записи були перероблені в обширний твір - "звідки Пішла руська земля". У монастирях розвівався живопис ікон и ними прікрашаліся церкви и собори. Кращі зразки мистецтва Візантії, Закавказзя и других стран спріялі Формування культури, яка Згідно и лягла в основу національніх культур російського, українського и білоруського народів.
При сині Володимира Святого - Ярославі Мудрому - Було склад Перше зведення Законів "Руська Правда". При ньом ж Київська Русь стала одною з провідніх європейськіх держав, а місто Київ - одним з найважлівішіх культурних центрів тодішньої Європи. Много європейськіх монархів намагалися поріднітіся з могутнім Київським князем. Сам Ярослав БУВ одружений на дочці шведського короля. Три его сина малі дружинами дочок європейських монархів, а три дочки Ярослава стали королевами Норвегии, Угорщини и Франции.
Онук Ярослава Мудрого - Володимир Мономах - Зробив много для укріплення Київських земель и Розширення зв'язків Із заходити. Як Істинний християнин, ВІН БУВ гуманним правителем, что запретили страту. ВІН успешно захищали землі від набігів войовнічіх кочівніків.
Незабаром после смерти Володимира Мономаха Почаїв боротьба за владу между его синами и внуками. Київська Русь розділілася на ОКРЕМІ дрібні князівства и стала приходити в занепад.
Починаючі з кінця XI століття, в степах, что лежали уздовж берегів Чорного моря, з'явився новий Кочово народ - Половці. Користуючися розбрату между слов'янськими князями, Половці начали Здійснювати спустошліві набігі на їхні землі. Боротьба з ними Зроби однією з головних турбот князів. Чудовий твір літератури того часу "Слово о полку Ігореве" розповідає про Невдалий похід князя Ігоря на половців в 1185 году.
Під вплива несприятливим умов, что склалось в Київській Русі, в XII столітті почінається рух населення на Північний Схід, в лісові області середньої части Європейської России. Там посілюється Владіміро-суздальський князівство и туди ж поступово переноситься центр тяжіння держави. У XIII-му столітті начинает підносітіся місто Москва князі которого Вже в ХIV столітті віступають в ролі "збірачів" земель вокруг свого князівства.
СВЯТОСЛАВ КНЯЗЬ - ВИТЯЗЬ
Десяти сторіччя в російській історії академік Б. А. Рибаков назвавши "Білин годиною". Східно - слов'янські племена об'єдналися в могутній державу (Київську Русь), яка у впертій борьбе с зовнішнімі ворогами відстояло свою незалежність и забезпечен староруській народності умови для самостійного історічного розвитку. А ворогів у молодої Староруської держави Було багато, и вороги були небезпечні: візантійські імператорі, что прагнулі підпорядкуваті все Причорномор'я, авари хазари, Печеніги, потім Половці. Самовідданою и трівалою булу ця боротьба, в неї були залучені шірокі народні масі. У Білин епосі, в "заставах багатірськіх" на краю Дикого Поля, неважко Побачити відгомоні цієї тітанічної БОРОТЬБИ: народ зберіг пам'ять и прославивши своих героїчніх Захисників.
"Білин годину" історії вісунув крупні фігурі полководців и державних діячів, Які Очола загальнонародну боротьбу Із зовнішнімі ворогами. Це и Олег, что звітяжно ходив на турі через Російське видання море до Царгорода (Константинополя), и великий київський князь Володимир, Який, за словами Літописця, "нача ставити городи" по Прикордонний річках, зібрав в них воїнів зі всех кінців землі и Зупини натиск печенігів, і Володимир Мономах, что прославівся своими походами на половців.
Альо особливе місце займає князь-витязь Святослав, з ім'ям которого зв'язані и розгром Хазарського каганату, и перемоги над відомімі візантійськімі полководця.Его військова діяльність залиша помітній слід в Історію військового мистецтва.
Для князя Святослава були характерні постановка крупних політічніх цілей; послідовність в рішенні стратегічніх завдань; Прагнення Постійно діяті наступально, что дозволяло Йому захоплюваті утрімуваті в своих руках стратегічну ініціатіву. Святослав всегда прагнув спочатку розгроміті військо супротивника. Створений Їм суцільній глибокий піхотній лад оказался непереборнім для важкої візантійської кінноті. Стрімкість походів князя Святослава вражала сучасніків; літописець порівнював его з "Пардус" - гепардом.
942 літа, в щедрий на сонце и погрожуй липень, місяць-сенозорнік, місяць-страдник, народився княжич Святослав. З цього літа почав відлічуваті дні свого короткого, но Яскраве життя великий воїн землі Київської, князь-витязь. Син Великого Князя Київського Ігоря и княгині Ольги.
Роки дитинства Святослава проходили для князя Ігоря и Ольги в невпінніх Праця і Турбота. После Невдалий царгородського походу розладналіся звічні отношения з Візантією. Купці терпілі там усілякі утиски и образи, гірко скаржилася на греків, и мало знаходится охочих знову їхати до Царгорода. На Княжий дворі и в селах Скоп'є нерозпродані запаси меду, воску, хутра и других товарів, Які Ранее без зволікання поглінав ненасітній царгородських ринок.
Херсонський стратиг під'юджував проти Києва печенізькіх князів, и ті Частіше стали нападаті на прікордонні землі. Кінні Дружини відгонілі печенігів, но ті з'являлися знову, и набігам їх не видно Було кінця. Кожному Було ясно что біда уходит от греків, что печенізькі шаблі куплені на візантійське золото. Вихід БУВ єдиний: ще раз воювати Царгород.
Годувальніком и наставником до Святослава БУВ призначення варяг Асмуд, до одруження князя, одного людина в державі. Саме від него юний Святослав перейняв відвагу и уміння вести бой вікінгів- відоміх бійців того часу.
Княгиня Ольга после загібелі князя Ігоря від рук древлян, что зуміла НЕ только Зберегти єдність в державі но и обороноздатність, что забезпечен его, так само передала сину свои знання по управлінню и зміцненню держави. Від неї Святослав перейняв Поняття про ті, что здівуваті або налякаті ворога- означає перемогті.
Похід князя Святослава нічім НЕ нагадував колішні зухвалі рейди слов'ян за здобіччю и полонених. Святослав підбірався до меж ворогів поволі, закріплюючі КОЖЕН пройдений крок, збіраючі союзніків. Чи не Молодецька отаманом кінної дружини, но мудрим и далекогляднім полководцем представ ВІН перед Нащадки.
- "Святослав напучував гінця, Який відправлявся до хазарському царя:
- Зайве слів перед царем НЕ розсіпай. За багатьма словами мала сила, за небагатьма - велика. Сильний пошепкі скаже, а всі чують. Крику ж Слабкий хіба что заєць злякається, та й то тому, что зроду лякання.
Всього три слова передасі: "Іду на ви!" Сказавши, замовкні. Смертю загрожуваті будут, все одно мовчи. Пам'ятай: у твоєму мовчанні - сила! "
- "Отроч! - звернув князь до високого світловолосого дружинника родом з в'ятичів. - Помічав я, що ти тямущій, він мудро. Зметікуй, навіщо я царя про похід попереджую?
- Чи не відаю, князю.
- Те-то, что НЕ відаєш! - посміхнувся Святослав. - Бачу, та інші у подіві. Аджея просто здогадатіся. Подумай сам: чи набагато випередив гонець військо? Найбільше - на тиждень-півтора, если ми підемо Швидко.
Зуміє цар за цею годину Нових воїнів набраті и навчіті? Думаю, не зуміє.
Що є під рукою, то на битву и віведе, що не более того. А трепет у его в душі від Нашої зухвалості буде великий. Подумає цар, что безмірно Сильні ми, если Самі про похід попереджаємо. Того мені и потрібне ...
- І про ті я подумавши, щоб воїнів хазарського царя одним разом убити. А що Вийди, если цар НЕ встігне їх разом зібраті?
Розбредуться воїні, что запізніліся, по степах, РОЗШУК їх потім! Так-то вісь, юнак ... "
После розгром хазар чутка про силу и мудрість Київського князя, а значить и его народу, віпереджала его похід.
- "Архонт Святослав Вийшов до Босфору Кіммерійського, благоденствування Херсонської феми Залежить лишь від его доброї Волі! ..
- Залізнобока кіннота еміра північніх народів Святослава в тіжні шляху від Кавказька перевалів, и нікому перегородіті їй дорогу в Межі халіфату! ..
- Конунг Святослав збірає туру, и скоро все море стані небезпечний для варяжськіх торгових караванів! ..
Святослав вібірає, на кого обрушіті меч! ..
Святослав, Святослав, Святослав ... "
Грізне имя князя звучало восени 965 роки на багатьох мовах, его вімовлялі то з тривога и ненависть, то Із захоплень и надією, но Ніколи байдуже. Князь Святослав здавався живим втіленням могутньої сили яка рознесла вщент занепалу будівлю Хазарського каганату.
Вожді Кочово племен и наміснікі землеробськіх областей, стратиги візантійських фем и імператорські сановники, мусульманськівізіріі прославлені полководці арабської халіфату ловили чутки про князя Святослава підсілалі наблюдателей, Складанний про запас хітромудрі посольські мови готувалі Каравані з багатою дарами на випадок світу и військо на випадок Війни.
Даже за зовнішньою простотою, Якою, з чуток, відрізнявся предводитель слов'ян, підозрювалі Якийсь особливий, что лякає своєю незрозумілістю, прихований сенс. Ворожили, до якої релігії схіляється князь, бо НЕ может правитель велічезної країни задовольнятіся нікому НЕ відомімі язічніцькімі ідоламі.
Робілі багатозначні Висновки з мілості князя дотмутараканськіх християн, а потім дівували, чому купці-мусульманітежхвалять Святослава. Здавай, все узялі на замітку и розклалі в зручне для себе порядку велікодосвідчені вершітелі державних справ, даже, что князь Святослав молодий, дуже молодий - в літо хазарського походу Йому віповнілося Всього двадцять три роки. А це вік, коли Відчуття ще володарюють над розумом, коли не хочеться терпляче розплутуваті Життєві Вузли и рука сама тягнеться до меча, щоб одним помахом розрубаті їх, коли гаряча голова підказує зухвалі и необачні решение ...
Зустріч князя Святослава з імператором відбулася на березі Дунаю. Опис цієї зустрічі сторіччямі кочував по страницах історічніх творів, тому что цею описание, включень в "Історію Лева Діакона" з слів очевидця, Було Єдиним у своєму роді - только з него нащадки дізналіся про справжнього зовнішність прославленого князя. Ось воно: "Імператор Ціміській в позолочених озброєнні, на коні, пріїхав до берега Дунаю, супроводжуваній великим загоном Вершників, бліскучіхзброєю.
Святослав приплив по річці на скіфській турі І, сидячий за веслом, гріб Нарівні з іншімі без жодної Відмінності. ВІН БУВ СЕРЕДНЯ зросту, чи не дуже високий, що не дуже малий; з густими бровами, з блакитними очима, з ПЛАСКЕ носом, з гомілки бородою и з довгими висячими вусами. Голова у него булу зовсім гола только на однієї ее стороні вісів локон волосся, что означає знатність роду; шия товста, плечі шірокі и весь стан Досить струнку. ВІН здавався Сонячно и лютим. У одному вусі у него вісіла золота сережка, прикрашена карбункулом а по обох сторонах від него двома Перлина. Одяг на ньом БУВ простий нічім, окрім чистоти, від других НЕ відмінний. Поговоривши Небагато з імператором про замирення, сидячі на лавці в турі, ВІН відправівся назад ... "
Проводжаючі очима туру князя Святослава, Імператор Цімісхій задумліво промова: - Він не винних вернуться на Дунай! "Останній похід князя Святослава БУВ напрямків на Візантійську імперію, цею похід повинен БУВ Забезпечити БЕЗПЕКУ між Київської держави від его последнего великого супротивника. Альо оскількі армія імперії в тій период годині Складанний з добре навченості и Повністю відпочіліх воїнів, то перемогті ее НЕ Було можливости віснаженім в походах княжим військам. Святослав усвідомлював це и відправівся в бой з Єдиною метою Повністю зруйнуватися здатність імперської армії здійсніті похід на Київські землі.
І це Йому удалось, но відступаючі его армія вимушено булу зайнятості на зиму Дніпровські острови. Найняті імператором печенізькі князі залиша чекати князя, что б НЕ дати Йому прорватіся Із залишком дружини в Межі Київської держави.
Весною 972 роки туру князя Сватослава попрямував до дніпровського гирла. Зовсім Близько здавай батьківщина - рукою подати. Альо найтерплячішій печенізькіх князів, підступній и Мстивой Курі, що не Пішов від дніпровськіх порогів. Коли воїні князя Святослава вітяглі туру на берег, щоб перенести ее на іншу сторону порогу, на них напали Печеніги.
Князь Святослав рубався мечем, як простий воїн, І, як всі інші воїні, загінув в Битві. Смерть, что обходила стороною в незліченніх битвах Знайшла Нарешті князя-витязя ...
Чи не збереглося кургану над могилою князя Святослава, только пам'ять народна, вічна хранітелька Істинно цінного, Дбайливий донесла до нащадків славу князя-витязя, воїна за землю Київську. Навіки остался ВІН в пам'яті людей молодим и відважнім - таким, Яким представивши его літописець на зорі життя:
"КОЛИ СВЯТОСЛАВ ВІРІС І ЗМУЖНІВ, СТАВ ВІН ЗБІРАТІ БАГАТО Воїнів Хоробрів. І ЛЕГКО ходив у походах, ЯК Пардус, І БАГАТО воювали. У поході Ж НЕ ВОЗІВ ЗА СОБОЮ НІ ВОЗІВ, НІ КАЗАНІВ, НЕ Варивши м'ясо, АЛЕ, ТОНКО ПОРІЗАВШІ конина, АБО ЗВІРІНУ, АБО яловичина І ЗАСМАЖІВШІ НА ВУГІЛЛІ, ТАК їв. НЕ МАВ ВІН І Шатров, АЛЕ
СПАР, ПІДСТІЛАЮЧІ ПІТНІК, З СІДЛОМ В ГОЛОВАХ. ТАКИМИ Ж БУЛИ ВСІ ІНШІ ВОЇНІ ЙОГО. І посилає ПОСЛІВ В ІНШІ ЗЕМЛІ Із СЛОВАМИ: "ХОЧУ НА ВАС йти!"
література
1. Каргалов В. О. "Святослав" К., 2002
2. "Kiyev Hystory" DEFENSELANGUAGEINSTITUTEFOREIGNLANGUAGE CENTERNY.; 1971.
|