Інноваційні технології на уроках історії та права

Інноваційні технології на уроках історії та права

Інновації мають свою давню історію і вони пов'язані з масово-педагогічним рухом. Так, наприклад, вже в другій половині 1980-х рр. XX ст. існувала «педагогіка співробітництва», «рух вчителів - новаторів».

Тоді, як і зараз, зріс масовий характер застосування нового. У зв'язку з цим загострилася потреба в новому знанні, осмисленні нових понять «інновація», «інноваційний процес».

Все це пов'язано з розвиваючим навчанням. Загальновідомо, що питання про те, чому і як навчати, вирішується принципово по-різному в залежності від того, які психолого-педагогічні уявлення беруться за основу.

Особливості традиційної та інноваційної педагогіки

традиційна,
«Знаниевая» педагогіка

інноваційна,
«Способностная» педагогіка

1

2

3

мета

Формування знань, умінь, навичок

Розвиток особистості

інтегральна

«Школа пам'яті»

«Школа розвитку»

переважний

Суб'єкт-об'єктний

Суб'єкт-суб'єктний

девіз педагога

"Роби як я"

"Не нашкодь"

Коротка характеристика стилю взаємодії

Авторитарність, монологичность, закритість

Демократичність, діалогу-гічность, відкритість, рефлексивність

Форми організації освітнього процесу

Фронтальні, індивідуальні

Групові, колективні

Методи навчання

Ілюстративно-поясни тільні, інформаційні

Проблемні: 1) проблемного викладу, 2) частково-по-позовної, 3) евристичний, 4) дослідницький

ведучий принцип

«Пр про давліваніе»

«Вирощування»

Ведучий тип діяльності, освоюваний учнем

Репродуктивний, відтворює

Продуктивний, творчий, проблемний

«Формула навчання»

Знання - репродуктивна діяльність

Проблемна діяльність - рефлексія - знання

способи засвоєння

Заучування, діяльність по алгоритму

Пошукова розумова діяльність, рефлексія

функції вчителя

Носій інформації, хранитель норм і традицій, пропагандист предметно-дисциплінарних знань

Організатор співпраці, консультант, керуючий пошуковою роботою учнів, консультант

позиція учня

Пасивність, відсутність інтересу до навчальної діяльності та мотиву до особистісного зростання у значній частині учнів

Активність, наявність мотиву до самовдосконалення і інтересу до навчальної діяльності у значної частини учнів

- Які ж підходи найбільш застосовні в педагогіці розвитку?

Проблемно-пошуковий підхід.

Особливістю даного підходу є реалізація ідеї «Навчання через відкриття». В рамках цього підходу учень повинен сам відкрити явище, закон, закономірність, властивості, спосіб вирішення завдання, знайти відповідь на невідомий йому питання.

Форми організації навчального простору - колективні: парне, мікрогрупповой, бригадне (групове), міжгруповое - взаємодії.

Ключові поняття проблемно-пошукового підходу - проблемна ситуація, навчальна проблема, творче завдання.

Засобом управління мисленням учня стають проблемні питання, які вказують на істота навчальної проблеми і на область пошуку невідомого знання.

Цей метод я намагаюся застосувати в своїй роботі при вивченні нового матеріалу, коли йде знайомство, наприклад, з розвитком культури певного періоду і хлопцям, які працюють в парах або в групах дається завдання знайти нові риси в живопису, архітектурі, в побуті в порівнянні з попереднім періодом і подумати, що вплинуло на це. Після чого йде обговорення. Тут дуже важливо створити проблемну ситуацію в рамках теми:

Поставивши перед учнями проблему, можна запропонувати провести уроки в двох формах: або урок-диспут, або урок-дискусія.

Урок-диспут в даний час є однією з найбільш поширених форм інтерактивного навчання, так як дозволяє розвинути у підлітка ряд необхідних життєвих навичок. По-перше, це комунікативні вміння, за допомогою яких у дитини відбувається соціалізація і виробляється культура спілкування, що зводиться до здатності терпляче вислуховувати опонента, поважати протилежну точку зору і одночасно бути в змозі формулювати і захищати свою думку. Що стосується історії форма уроку-диспуту дає можливість учневі продемонструвати знання предмету й уміння підбирати факти для відстоювання своєї тези. Урок-диспут також виконує важливу виховну задачу. Під час суперечки молода людина повинна засвоїти чітке правило: якщо у нього відсутні контраргументи, якщо нема чим заперечити опонентові, то він змушений з ним погодитися.

Даний урок вимагає ретельної підготовки, як з боку вчителя, так і з боку учнів. Від вчителя потрібно детально освятити тему, підібрати історичний матеріал, порадити учням для прочитання додаткову літературу.

Підготовка і проведення уроку-диспуту може включати в себе наступне:

1) Оголосити тезу. Наприклад, на уроці ЧОП в 9 класі На тему «Людина» пропонується теза «чим людина відрізняється від тварини»

2) Вибрати двох провідних

3) Розбити клас на дві групи: прихильників і противників тези

4) Дати всім завдання підібрати факти на користь або спростування тези. Учні заздалегідь готують повідомлення з прикладами з життя відомих людей, літературних героїв, знайомих і близьких (в останньому разі не розкриваючи їхніх імен)

5) Під час диспуту провідні, у випадках труднощі, можуть звертатися до допомоги своїх прихильників

6) Вибрати двох або чотирьох експертів, які під час суперечки повинні будуть стежити за використанням недозволенних прийомів.

Комунікативний підхід.

Комунікативний підхід до організації навчального процесу в історії педагогіки відомий ще і як дискусійний. Урок-дискусія також ставитися до категорії інтерактивних форм навчання в рамках проблемного методу. Він передбачає створення особливого простору навчальної діяльності, в якому учень активно включається в колективний пошук істини, висловлює, аргументує свою точку зору; вислуховує і намагається зрозуміти альтернативні точки зору; шанобливо відстоює свою позицію в діалозі; веде пошук підстав для спільної позиції.

Позиція вчителя - організатор комунікації, керуючий дискусією.

Основні види діяльності учня: висловлює і захищає свою позицію, розуміє і конструктивно критикує іншу, шукає істину.

Дискусія може бути ефективним способом не тільки навчальної, а й виховної роботи в навчальному закладі, так як саме в ній закладені величезні можливості, що дозволяють за допомогою яскравого, образного слова дійти до свідомості людини, допомогти осмислити свої вчинки їх можливі наслідки.

У навчальному матеріалі з історії відведено місце дискусіям з різних проблем. Так, наприклад, в 10 класі «Дискусія про місце і роль Петровських реформ в історії Росії».

Обговорюючи реформи Петра I, неминуче підходимо до розгляду особистості государя - імператора. У зв'язку з цим даю завдання охарактеризувати особистість Петра Великого. Поміркувати над тим. У чому проявилася суперечливість цієї людини? Хлопці також висловлюють свою думку про роль Петра I в історії Росії.

Обговорюємо з хлопцями на уроці і моральні проблеми в формі дискусії: наприклад: оціните дії Олександра Невського, князя-полководця, який прославився в битві зі шведами і німецькими лицарями, коли він допомагає хану із Золотої Орди втихомирити новгородців. Тоді хлопці намагаються розглянути ситуацію з різних сторін, висловити свою думку і прийти до якогось рішення.

Обговорення моральних проблем проходить і в позаурочний час, в виховному процесі.Коли розбираємо складну ситуацію в поведінці хлопців, їхнє ставлення до предмету, вчителям, взаємини один з одним. Тоді виявляється рівень морального розвитку учасників дискусії, і коли в конкретній ситуації хлопцям необхідно зробити моральний вибір, зробити для себе висновок. І коли хлопці усвідомлюють наслідки тієї чи іншої поведінки, прийнятного як для власного «я», так і для оточуючих.

Розвивальне навчання включає в себе і ігровий метод.

Ігровий підхід у навчанні включає в себе створення особливого простору навчальної діяльності, в якому учень вирішує життєво важливі проблеми і реальні труднощі, «проживаючи» їх в навчальному процесі. Організація навчального процесу будується на застосуванні принципу імітації реальної діяльності, в якій моделюється криза.

Ключові поняття ігрового підходу: модель кризової ситуації, роль (позиція), правила (умови) взаємодії.

Елементи гри я намагаюся включити на різних уроках (особливо в 5 6 класах), а також у позакласних заходах. Наприклад, на позакласному заході по праву розігрували і обговорювали з хлопцями ситуацію про адміністративні порушення і відповідальності за них.

Останнім часом в науково-педагогічних колах, пов'язаних з середньою освітою, стали посилено говорити про розвиток дослідницьких навичок в учнів.

Динаміка перетворень навколишнього світу така, що людина все частіше виявляється в нових для себе ситуаціях, де готові рецепти не працюють. Дослідницький навик, набутий в школі, допоможе випускнику бути успішним в будь-яких ситуаціях.

Уже в самому понятті «дослідження» закладено уявлення про здатність особистості зіставляти, аналізувати факти і прогнозувати ситуацію, т. Е. Поняття про основні навички, що вимагаються від дослідника.

Просуваючись в дослідженні, учень робить перевірку і оцінку свого поточного інтересу. У процесі дослідження формується вміння працювати з різними джерелами інформації, робити відповідні посилання, здійснювати вибір значимого змісту з наявного інформаційного масиву.

На уроках використовую різні прийоми дослідницької роботи:

- завдання на порівняння і зіставлення тих чи інших фактів, явищ, подій - (складаємо з хлопцями порівняльні таблиці, аналізуємо діаграми)

- Вчимося конспектувати, складати план тексту

- Хлопці готують разові доповіді, повідомлення, реферати, презентації

Беруть участь у підготовці предметних тижнів, шкільних олімпіад.

Використання інформаційних технологій на уроках історії відводиться важлива роль.

Тут важливо зрозуміти, що комп'ютер не замінить вчителя. Він був і буде основним особою на уроці. Комп'ютер це складова частина уроку. На уроці використовую готові компакт - диски, добре застосовуються і поєднується з усіма інноваційними технологіями.

Школа-гімназія №1

ДОПОВІДЬ

Підготувала: Шеліхова Н.І.

Сарркав, 2014 р