|
Декларація прав людини й громадянина тисячі сімсот вісімдесят дев'ять р.
план
1. Прийняття Декларації прав людини й громадянина
2. Основні права и свободи людини й громадянина, проголошені Декларацією 1 789 р.
3. Історичне значення Декларації прав людини й громадянина +1789 р.
4. Практичні завдання
Перелік використаної літератури
1. Прийняття Декларації прав людини й громадянина
У второй половіні ХVІІІ ст. Абсолютна монархія у Франції стала гальмом суспільного прогресу. Міжнародний авторитет Франции падав. Сільське господарство переживало кризу. Селяни тікалі Із СІЛ у міста, поповнюючі там армію бродяг и жебраків. Фінансовий стан королівства БУВ Надзвичайно тяжким.
В Останній третіні ХVІІІ ст. феодально-абсолютістській режим перебував у стані гострої Політичної кризиса. Великі просвітітелі Монтеск'є, є, Вольтер, Руссо Вказував на необходимость докорінніх реформ.
Для того щоб поповніті Скарбниця и запобігті банкрутству, король звернув до Генеральної штатів, Які НЕ скликати 175 років, в надії дістаті від них згоду на введення Нових податків. Кількість делегатів від третього стану булу подвоєна, однак ця обставинних НЕ мала істотного значення, оскількі за старовина звичаєм Кожний стан МАВ один голос.
Відкриття Генерального штатів відбулося 5 травня 1 789 року. Відразу розпочаліся трівалі спори по вопросам процедури: про перевірку повноважень депутатов, про Спільні й роздільні Засідання, про завдання штатів, про права третього стану, про майбутнє Франции. Дебати переросли в Гостра Конфлікт з королем.
17 червня третій стан оголосів собі Національними Зборами. Пізніше до него прієдналіся ліберальні депутати від духовенства и дворянства. Лише з его відома королю Було дозволено збіраті податки.
Делегат Генеральних штатів МІГ діяті лишь від імені свого округу и в межіх даного Йому наказу. Депутат Національніх зборів вважався представником Всього народу. Імператівній мандат Було Анульовано. Збори оголосілі собі представником усієї нації, что говорів и діяв від ее имени.
Ігноруючі накази и протести короля, 9 липня 1789 року Національні збори проголосують собі установчо Зборів, тім самим взявши на себе місію створюваті Нові полятічні та державно-правові Інститути, розробляті и затверджуваті Констітуцію.
Спроба короля розігнаті депутатов обернулася Повстань парижан. 14 липня смороду штурмували символ королівського абсолютизму - фортецю-тюрму Бастілію. Революція охлпіла всю країну. Населення провінцій Скидан королівськіх чіновнікі, створювало Нові органи місцевого самоврядування. Цей процес дістав Назву муніціпальної революції. Селяни повсюдне відмовляліся Виконувати феодальні паовінності, Вимагаю передачі Їм громад земель.
Революційні сили создали національну гвардію. Та, оскількі військове спорядження Було дорогим, бідні громадяни не могли служити в ній. Тому нова армія опинилась в руках Великої буржуазії.
5 серпня Було Прийнято декрет про залишкову знищення феодального режиму. У першій половіні серпня Установчі збори скасувалі церковну десятину та Особисті повінності селян, однак у власність землю селяни могли здобудуть только за викуп. Така половінчастість РІШЕНЬ пояснювалась тим, что на Першому етапі революції при власти булу велика буржуазія.
26 серпня один тисячі сімсот вісімдесят дев'ять року Установчі збори прийнять перший Конституційний акт - Декларацію прав людини й громадяіна. У ній позначають, что причиною вад правительства и суспільного лиха є забуття природних, невід'ємніх и священних прав людини. Люди народжуються и залішаються вільнімі и рівнімі в правах, что мета кожного державного союзу - Забезпечити природні и невід'ємні права людини, Такі, як свобода, власність, безпека й Опір гноблення, свобода складається з возможности делать все, что НЕ завдає Шкоди ІНШОМУ. Громадянам дозволялося безперешкодно віражіті свои думки усно або друкована, мати свободу релігійніх Переконаний. Відповідальність передбачало лишь за зловжівання цією свободжою.
2. Основні права и свободи людини й громадянина, проголошені Декларацією 1 789 р.
Декларація урочистих проголосила Рівність людей перед законом, суверенітет нації, право народу на участь у створенні Законів, відповідальність и підзвітність службових осіб, принцип поділу влади на Виконавчому, законодавчо и суден, рівномірне, что відповідає стійбища громадянина, Стягнення податків.
Вона зафіксувала гарантії прав особи та принципи буржуазної законності: немає злочин - немає наказание, презумцію невінності, відповідність наказание злочин.
У Декларації 1789 року були проголошені Такі основні права людини й громадянина:
1. Люди народжуються вільнімі и рівнімі в правах. Суспільні Відмінності могут грунтуватися только на суспільній корісті.
2. Метою всякого політічного союзу є Збереження природних и невід'ємніх прав людини. Права ЦІ суть: свобода, власність, безпека і Опір гноблення.
3. Джерело всієї верховної влади всегда є в нації. Ніяка установа, ніяка особливо не может Здійснювати власти, яка не бути схожим прямо від нації.
4. Свобода Полягає в праві делать все, что НЕ шкодить ІНШОМУ, таким чином Здійснення шкірних ЛЮДИНОЮ ее природних прав не має других між, кроме тих, Які забезпечують іншім членам Суспільства Користування такими ж правами. ЦІ Межі могут буті візначені только законом.
5. Закон может забороняті лишь Дії, шкідливі для Суспільства. Все, что НЕ заборонено законом, дозволено, и ніхто НЕ может буті прімушеній делать ті, чого закон не пріпісує.
6. Закон є вирази Загальної Волі. Всі громадяни ма ють право особисто або через представителей брати участь у віданні Законів. Закон мусіть буті Рівний для всіх, Незалежності від того, чи дает ВІН заступніцтво, чи карає. Через ті, что всі громадяни перед ним Рівні, то смороду повінні однаково допускатіся до всіх зайняти, Місць, Громадська посад залежних від їх здібностей без будь-якіх відмінностей, кроме відмінностях в їх Доброчин и талантах.
7. Ніхто НЕ может буті обвинуваченого, Затриманий або заарештованій інакше, як у випадка, визначених законом и за припис ним формами. Ті, Які віпрошують, віддають, віконують або примушують Виконувати свавільні накази, підлягають карі, но КОЖЕН громадянин, вікліканій або взятий в силу закону, повинен Негайно картає, лагодять Опір, ВІН становится віннім.
8. Закон повинен встановлюваті только строго и очевидно необхідні кари, ніхто НЕ может буті наказание інакше, як в силу закону, встановлення и оприлюднення до Вчинення злочинна и законно застосовання.
9. Через ті, что Кожна людина пріймається за невинно до того часу, поки ее НЕ оголосілі вінною - то в разі необхідності ее Арешт всяка суворість, яка НЕ є необхідною для забезпечення ее особини, винна буті Суворов карана законом.
10. Ніхто не винних буті турбованій за свои Переконаний, даже Релігійні, если їх виявили не порушують громадського ладу, встановлення законом.
11. Вільний обмін думками и Переконаний є Одне з найціннішіх прав людини, КОЖЕН громадянин, отже, может вільно Говорити, писати, друкувати при умові відповідальності за зловжівання цією свободою у випадка, визначених законом.
12. Для гарантії прав людини й громадянина потрібна Публічна сила, таким чином ця сила встановлен для Загальної корісті, а не для пріватної вигоди тих, кому вона доручили.
13. Для Утримання Громадської сили и для витрат по управлінню необхідне загальне оподаткування, податки повінні буті розподілені рівномірно между Громадянам відповідно до їхніх ЗАСОБІВ.
14. Всі громадяни ма ють право особисто або своих представителей візначаті необходимость Громадського податків, вільно на них погоджуватися, стежаті за їх вживанням, встановлюваті їх розмір, способ оподаткування, Стягнення и рядків, на Які Волні встановлюються.
15. Суспільство має право Вимагати Звіту у кожної службової особи своєї адміністрації.
3. Історичне значення Декларації прав людини й громадянина 1789р.
Декларація прав людини й громадянина - це МАНІФЕСТ антифеодального характеру, что закріпів Політичні и правові погляди буржуазії на початкових етапі революції. Із цієї Декларації віплівають основні принципи буржуазного права - священність и недоторканність пріватної власності за.
Незважаючі на проголошену Деклорацією Рівність усіх громадян, новий виборчий закон поділяв їх залежних від майнового цензу на активних и пасивних. До останніх, что НЕ дісталі права голосу, були віднесені всі неімущі.
После Прийняття Декларації церковна власність булу конфіскована и оголошено національнім майном та підлягала продажу з торгів. У результате вона перейшла Доруко буржуазії и частково заможного селянства. Церква булу позбавлено права реєструваті народження, шлюб, смерть.
Було такоже встановлено новий адміністративний поділ. Відповідно до него Франція мала 83 департаменти, Які Складанний з дістріктів, кантонів, комун. Єдиною стала система оподаткування, були ліквідовані більшість феодальних пережітків, что гальмувалі розвиток торгівлі та інші. Скасовуваліся всі дворянські титули и звання. У результате цього були створені необхідні для буржуазії умови для підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ.
Всі ЦІ положення нашли своє відображення у праві більшості стран.
4. Практичні завдання
Казус 1. Акургал - воїн - редум стародавньовавілонського царя Хаммурапі, перебуваючих на царевій службі, попал у полон, но невздовзі Йому пощастило втекті. Повернувшись додому, ВІН виявило, что его поле и сад передали ІНШОМУ воїнк, а его командир - декум забравши Собі и отказался повернути всі коштовні подарунки, Які Акургал Ранее получил от царя за хоробрість. Акургал звернув зі Скарга до царя.
Яким повинною буті решение справи за Законами Хаммурапі?
Візначіті правовий режим майна вавілонськіх воїнів, Пожалуйста смороду отримувалася за службу.
Відповідно до п. 28 Законів царя Хаммурапі если редум чи баїрум, будучі на царській службі, попал у полон, и его син может нести повінність царю, слід віддаті Йому поле и сад, если ВІН нестіме повінність свого батька.
Согласно п. 27 Законів царя Хаммурапі если редум чи баїрум, будучі на царській службі, попал у полон, и после него его поле и сад будут віддані ІНШОМУ, хто буде нести его повінність перед царем - если тієї воїн, повернувшись, дістанеться до своєї общини , то Йому Належить повернути сад и поле.
Таким чином, Йому необходимо повернути его поле и сад.
Казус 2. Леон Абервіль 17 травня 1821 р. Продавши ділянку, яка належала Йому, за 20 тис. Франків Жану Леру. Альо через Деяк годину ВІН звернув до суду з покличу про Розірвання договору, стверджуючі, что через свою недосвідченість ВІН не знаючи дійсної ціни ділянки. Відповідач отказался задовольніті претензію позивача, посилаючися на ті, что договір купівлі-продажу БУВ Укладення Із Дотримання усіх необхідніх формальностей.
Яке решение винен вінесті суд?
У даного випадка необходимо Керувати французський Цівільнім кодексом 1804 року.
Відповідно до ст. 1110 цього кодексу помилка может буті причиною Визнання договору нікчемнім, тобто недійснім только тоді, коли така помилка стосується самой сутності РЕЧІ, что є предметом догоди.
У даного казусі помилка стосується ціни ділянки, что вважається істотною умів договором купівлі-продажу. Тому, суд повинен вінесті решение про Визнання договору купівлі-продажу ділянки нікчемнім.
Казус 3. Карл Гергарт течение 1903 року давши своєму другові Ф. Кампгаузену в різний час 20 книжок з бібліотеки батька. Кампгаузена НЕ только НЕ повернувши книжок, но й продавши їх за 25 марок букіністу Айзерсу. Карл Гергарт, бажаючих втаїті, что трапилось від батька, викуп книжки за Власні відкладені гроші. Проти Гергарта - старшому все стало відом, и ВІН поставивши Вимоги букіністу повернути Сплачені за книжки гроші. Айзерс відхілів Цю Вимоги.
Яке решение має буті Прийняти при розгляді цієї Суперечка на основе Цивільного уложення Німеччини 1900 р.?
Відповідно до ст. 985 Цивільного уложення Німеччини 1900 р. Власник может Вимагати від володільця видачі Йому РЕЧІ.
Слід відмітіті, что согласно з Цівільнім Покладена Німеччини договір купівлі-продажу, а такоже найму можу укладаті только власник майна. Оскількі в даного казусі власником книг Виступає батько Гергарт, то сам Карл Гергарт НЕ МАВ правомочності передачаті книги в Найомі. Тобто цею договір повинен буті Визнання недійснім, а особливо візнається недійснім договір купівлі-продажу книг.
Таким чином, суд повинен Прийняти решение про повернення грошей сплаченого за книжки и Самі книжки їх власнику, а Букініст может отріматі назад свои гроші від Кампгаузена.
Казус 4. Між землями двох СІЛ после повені Зниклий прікордонні знаки. Найстарші хлібороби и скотарі одного Із СІЛ ВСТАНОВИВ знаки заново и відновілі по ним кордон. Жителі іншого села зруйнувалися ЦІ знаки и пересунулі кордон. Суддя наклав на жителей іншого села штраф 1000 пан.
Даті правову оцінку рішенню судді, вікорістовуючі Закони Ману.
Відповідно до Законів Ману лишь частина территории Индии входила під беспосереднє управління царем та его двору. Сільські общини були відносно незалежні и самостійно вірішувалі Власні справи. Найбільш Важливі питання внутрішньообщінного життя - Справляння зборів, продажу земель, а такоже встановлення корданів земельних ділянок, важліва роль пріділялася сільській раді старішін. Тому, суддя НЕ правомірно стягнув 1000 пан. Питання про встановлення коржонів винна Встановити селянська громада старішін самостійно.
Казус 5. После смерти вільного франка Ч. остался будинок Із господарськими будівлями и ділянка землі. Право на Спадкування малі удова франка Ч., его син и брат. Син франка БУВ одружений на рабіні. Проти, на це майно пред'явив права родич Ч., франк Б., но на суді з'ясувалося, что п'ять років тому Б. отказался от батьківщину СТОСУНКІВ з франком Ч.
Яким чином винна буті поділена спадщина, что залишилась после франка Ч. согласно Салічної правди? У якому випадка всю спадщину здобувши бі франк Б.?
Відповідно до п. 1 Титулу LXСалічної правди если помре родич або буде вбитий, того, хто отказался от спорідненості, ВІН зовсім не винних брати участия у спадщіні. Тому франк Б. позбавляється права спадкуваті. Согласно п. 5 Титулу LІXземельна спадщина ні в якому разі НЕ может переходіті до жінки. Тому вся спадщина переходити до сина померлого франка.
Перелік використаної літератури
1. Загальна історія держави і права / за ред. К.І. Батиров. - М. 1998,
2. Галана П.М. Феодальна держава і право. - М., 1963,
3. Графській В.Г. Загальна історія держави і права - М., 2000.,
4. Історія держави і права зарубіжних країн / під ред. Крашеннініковой, Жидкова в 2-х томах - М., 1998,
5. Колесницкий Н.Ф. Феодальну державу. - М., 1967,
6. Макарчик В.С. Історія держави і права зарубіжних країн. - К., 2000,
7. Омельченко О.А. Загальна історія держави і права в 2-х томах, М., 1998,
8. Прокоп'єв В.П. Історія німецької державності Х-ХУІІ ст. - Калінінград, 1984,
9. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. _ К., 1994,
10. Чернілевський З.М. Загальна історія держави і права. - 1996 року,
11. Хрестоматія по загальній історії держави і права зарубежніх країн / під ред. Чернілевського З.М. - М., 1984.
12. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. - К., 1996,
13. Шевченко О.О. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. - К., 1995,
|